Українська література. Повторне видання. 6 клас. Авраменко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 14-15. Краса поетичного світу Лесі Українки

Про що ви дізнаєтеся?

• Чому Лесю Українку називають мужньою поетесою?

• Яким бачить море лірична героїня Лесі Українки?

• Хто придумав слово мрія?

1. Про письменницю.

Змалку Леся Українка (1871-1913) виявляла хист до навчання, опанувала десять іноземних мов, а ще любила музику (грала на фортепіано) і малювання. У її родині часто влаштовували літературні й народні свята. Саме Леся була їхньою сценаристкою, режисеркою, створювала костюми.

Леся Українка з братом Михайлом. Світлина

Доля талановитої дівчинки склалася так, що їй довелося боротися за життя, долаючи нестерпний фізичний біль. На Водохреще в Луцьку вона так захопилася святом, що й не помітила, як намочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога, потім — рука, а далі було ускладнення — туберкульоз кісток, легень, нирок... Тож іще з дитинства Леся засвоїла науку: аби не плакати, треба сміятися:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Дівчинці іноді доводилося місяцями лежати в гіпсі — «липучих кайданах», за її ж висловом. Однак це не завадило Лесі залишити великий літературний спадок — окрасу не тільки української, а і світової літератури.

Зауважте!

Не можна скорочувати до ініціальної букви псевдоніми: Леся Українка (не Л. Українка). Справжнє ім’я та прізвище поетеси — Лариса Косач.

2. На крилах мрій.

Чудове слово мрія придумав письменник Михайло Старицький. Воно настільки органічно й ніжно звучить, що відразу прижилося в українській мові. Це слово ніби має крила. А й справді, у мріях ми можемо літати.

• Заповніть у зошиті анкету «Моя мрія» і поділіться її даними з однокласниками й однокласницями.

МОЯ МРІЯ

Колір, з яким асоціюється мрія
Звук музичного інструмента
Смак мрії
Сама мрія

У Лесі Українки в дитинстві були свої мрії. Про них нам розповість лірична героїня вірша «Мрії». Які ж вони?

МРІЇ (1897)

У дитячі любі роки,

Коли так душа бажала

Надзвичайного, дивного,

Я любила вік лицарства.

Тільки дивно, що не принци,

Таємницею укриті,

Не вродливі королівни

Розум мій очарували.

Я дивилась на малюнках

Не на гордих переможців,

Що, сперечника зваливши,

Промовляють люто: «Здайся!»

Погляд мій спускався нижче,

На того, хто, розпростертий,

До землі прибитий списом,

Говорив: «Убий, не здамся!»

Не здававсь мені величним

Той завзятий, пишний лицар,

Що красуню непокірну

Взяв оружною рукою.

Тільки серце чарувала

Бранки смілива відповідь:

«Ти мене убити можеш,

Але жити не примусиш!»

Роки любії, дитячі,

Як весняні води, зникли,

Але гомін вод весняних

Не забудеться ніколи.

Він, було, мені лунає

У безсонні довгі ночі

І єднається так дивно

З візерунками гарячки:

Мріє стеля надо мною,

Мов готичнеє склепіння,

А гілки квіток сплелися

На вікні, неначе ґрати.

Од вікна до мене в хату

Червонясте світло впало, —

Чи то вуличнеє світло,

Чи то полиски пожежі?

Що се так шумить невпинно?

Навісний, безладний гомін!

Чи в крові гарячка грає,

Чи війна лютує в місті?

Чи се лютий біль у мене

Тихий стогін вириває,

Чи то стогне бранець-лицар,

Знемагаючи на рани:

«Хто живий у сьому замку?

Хто тут має серце в грудях?

Другом будь, зійди на вежу,

Подивись на бойовисько!

Подивись на бойовисько,

Хто кого перемагає?

Чи над лавами ще в’ється

Корогва хрещата наша?

Коли ні, — зірву завої!

Хай джерелом кров поллється,

Будь проклята кров ледача,

Не за рідний край пролита!

Ні, я чую наше гасло!

Ось воно все голосніше...

Зав’яжіть тісніше рани,

Шкода кров губити марне!..»

Так дитячі мрії грали

Між примарами гарячки.

А тепер? — гарячка зникла,

Але мрії не зникають.

І не раз мені здається,

Що сиджу я у полоні

І закута у кайдани

Невидимою рукою,

Що в руці у мене зброя

Неполамана зосталась,

Та порушити рукою

Не дають мені кайдани.

Глухо так навколо, тихо,

Не шумить гарячка в жилах,

Не вчувається здалека

Дикий гомін з бойовиська.

Так і хочеться гукнути,

Наче лицар мрій дитячих:

«Хто живий? Зійди на вежу,

Подивися наоколо!

Подивись, чи в полі видко

Нашу чесну короговку?

Коли ні, не хочу жити,

Хай мені відкриють жили,

Хай джерелом кров поллється,

Згину я від згуби крові.

Будь проклята кров ледача,

Не за чесний стяг пролита!..»

• Ключовими у вірші «Мрії» є слова

А принци, таємницею укриті
Б вродливі королівни
В горді переможці
Г «Убий, не здамся!»

До речі...

Щоб дізнатися про історію виникнення слова мрія, перегляньте експрес урок.

YouTube Як виникло слово мрія

3. «Щоб не плакать, я сміялась».

Ліричний вірш «Як дитиною, бувало...» Леся Українка написала, переживаючи фізичний біль уже кілька років. У першій частині лірична героїня згадує, як вона тамувала фізичний біль, коли ще була маленькою: «Щоб не плакать, я сміялась». Ці слова свідчать про її силу волі, мужність, витримку, уміння долати будь-які перешкоди. У другій частині з ліричною героїнею відбуваються зміни. Вона вже доросла й по-іншому сприймає біль, людей та життя. Тож стримує емоції, застерігає себе від необережного слова й плаче, щоб не сміятися.

«ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО...» (1897)

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» — мене питали,

Але я не признавалась —

Я була малою горда, —

Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, —

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

Розкажіть, як зазвичай діти й дорослі переносять фізичний біль. Чому, на вашу думку, люди по-різному реагують на біль? Із чим це пов’язано?

4. Захоплення красою природи.

Усі ми по-різному сприймаємо природу, у кожного є свій об’єкт захоплення: хтось любить гори, комусь більше до вподоби море, а є люди, які марять степовим безмежжям. Кожне місце на нашій планеті по-своєму прекрасне.

• Оцініть природні об’єкти за шкалою від 1-го до 7-ми, де 1 — найвища для вас краса, а 7 — найменш привабливе місце. Запишіть у зошит свій рейтинг природних красот.

ГОРИ	МОРЕ	ЛІС
ПОЛЕ	СТЕП	РІЧКА
	ЛУКИ

• Прочитайте ліричний вірш «Тиша морська» та розкажіть, як лірична героїня сприймає морські краєвиди.

ТИША МОРСЬКА (1913)

В час гарячий полудневий

Виглядаю у віконце:

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце.

Певне, се країна світла

Та злотистої блакиті,

Певне, тут не чули зроду

Що бува негода в світі!

І. Айвазовський. Неаполітанська затока

Тиша в морі... ледве-ледве

Колихає море хвилі;

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

З тихим плескотом на берег

Рине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем,

В’ється стежечка злотиста.

Править хтось малим човенцем

Стиха весла підіймає,

І здається, що з весельця

Щире золото спадає.

Як би я тепер хотіла

У мале човенце сісти

І далеко на схід сонця

Золотим шляхом поплисти!

Попливла б я на схід сонця,

А від сходу до заходу,

Тим шляхом, що проложило

Ясне сонце через воду.

Не страшні для мене вітри,

Ні підводнії каміння, —

Я про них би й не згадала

В краю вічного проміння.

• У вірші «Тиша морська» зображено

А штиль
Б шторм
В бурю
Г дощ

5. Дослідження поезії.

• Прочитайте поезію Лесі Українки «Співець» і виконайте завдання.

СПІВЕЦЬ (1889)

Пишно займались багрянії зорі

Колись навесні,

Любо лилися в пташиному хорі

Пісні голосні;

Грала промінням, ясним самоцвітом

Порання роса,

І усміхалась весняним привітом

Натури краса.

Гордо палала троянда розкішна,

Найкраща з квіток, —

Барвою й пахом вродливиця пишна

Красила садок.

А соловейко троянді вродливій

Так любо співав,

Голосом дивним співець чарівливий

Садки розвивав;

Слав до вечірньої зорі прощання,

Що гасла вгорі,

Ще ж голосніше співав на вітання

Поранній зорі...

Вже пролетів, немов пташка зальотна,

Весняний той час, —

Осінь холодная, осінь вільготна

Панує у нас.

Тихо спускається нічка осіння, —

Година сумна;

Місяць холоднеє кида проміння;

Здалека луна

Пугача віщого крик — гук єдиний.

Діброва німа.

Де ж соловейко? Де ж спів солов’їний?

Ох, де ж він? Нема!

В вирій полинув, де вічная весна,

Натхненний співець.

Вічно красує там рожа чудесна,

Там теплий вітрець;

Глухо і смутно кругом на просторі,

Мій гаю сумний!

Кинув співець тебе в тузі та в горі,

Тебе й край рідний.

Тиша така тепер всюди панує.

Лиш в листі сухім

Вітер зітха, мов дріада сумує,

Із жалем глухим.

Чом я не маю огнистого слова,

Палкого, чому?

Може б, та щира, гарячая мова

Зломила зиму!

І розлягалась би завжди по гаю

Ясна-голосна

Пісня, й розквітла б у рідному краю

Новая весна.

Та хоч би й крила мені солов’їні,

І воля своя, —

Я б не лишила тебе в самотині,

Країно моя!

• Дослідіть поезію, знайшовши в ній підтвердження поданим ознакам.

1. Мотиви: • краса природи: ...; • роль співця (митця) у житті країни: ...; • значення мистецтва в житті людини: ...; • любов до рідного краю: ... .

2. Художні образи: • зорові образи: ...; • слухові образи: ... .

3. Художні засоби: • епітети: ...; • повтори: ...; • персоніфікації: ...; • порівняння: ... .

6. Завдання.

1. Прочитайте рядки.

Вже пролетів, немов пташка зальотна,

Весняний той час, —

Осінь холодная, осінь вільготна

Панує у нас.

В уривку НЕМАЄ

А епітета
Б гіперболи
В порівняння
Г персоніфікації

2. Увідповідніть слова з їхніми лексичними значеннями («Співець»).

Слово

Лексичне значення

1 діброва

2 натура

3 дріада

4 пах

А запах

Б природа

В прикраса

Г дубовий гай

Д німфа, покровителька дерев

3. Увідповідніть поезію з її художніми образами.

Поезія

Художній образ

1 «Мрії»

2 «Співець»

3 «Тиша морська»

4 «Як дитиною, бувало...»

А багрянії зорі, розкішна троянда

Б золотий шлях, білі вітрила

В злобна епіграма, злий жарт

Г високі могили, чорна хмара

Д вродливі королівни, горді переможці

4. До кого лірична героїня має більше поваги у вірші Лесі Українки «Мрії»? Про які її людські якості це свідчить?

5. Чому лірична героїня вірша «Як дитиною, бувало...» не зізнавалася про свій біль? Як це пов’язано із життям Лесі Українки?

6. У вірші «Тиша морська» поетеса створила образ «краю вічного проміння». Чи існує такий край насправді? Чи треба до нього прагнути?

7. Випишіть у зошит із вірша «Співець» слова, що позначають барви й зафарбуйте їх відповідним кольором. Які барви домінують? Яке враження справляє палітра? Як вона перегукується з художніми образами вірша?

8. Гра «Так — ні» (за віршем Лесі Українки «Співець»)