Українська література. Повторне видання. 6 клас. Авраменко

§ 46. Науково-художня та науково-популярна література

Наука поступово виходить із закритої спільноти вчених, з лабораторій та старовинних стін університетів у зовнішній світ. Адже сучасна людина дедалі більше хоче орієнтуватися в тому, як влаштовано світ. Справді, нині стали дуже популярними телеканали «National Geographic» і «Discovery», що транслюють науково-популярні фільми, які розкривають широкому загалові глядачів таємниці науки, природи, культури й історії. Не тільки засоби масової інформації, а й письменники у своїх творах розповідають про наукові пошуки та цікавих учених. Така література не може не захоплювати.

Сучасна людина цікавиться своїм духовним корінням: звідки походить її народ, які уявлення про світ були колись у наших далеких предків. Вони закодовані у звичаях і традиціях кожного народу.

1. Про письменника.

Український науковець Олекса Воропай (1913-1989), дійсний член Королівського антропологічного інституту Великої Британії та Ірландії, провів багато досліджень, на основі яких постала його найбільша й головна праця — двотомний етнографічний нарис «Звичаї нашого народу» (Мюнхен, 1966). У цій науково-популярній книжці він ретельно описав звичаї та обряди різних регіонів України, що пов’язані з народним і релігійним календарями.

ЛІТО

ДЕНЬ СВЯТОГО ЮРІЯ

Святого великомученика й побідоносця Юрія, що загинув у Нікомедії (Мала Азія) року 303 по Хр., вважають покровителем хліборобства й скотарства в усіх християнських народів. Саме це ім’я в грецькій мові вимовляють «ґеорґос», або «ґеоріос» (у латинській — Georgius), що значить «землероб», або той, хто обробляє землю, — хлібороб по-нашому.

У християнському іконописі святого Юрія зображують лицарем на білому коні зі списом у руках, що ним він забиває дракона. Цей лицар, за християнською легендою, урятував невинну дівчину в лівійських степах. Дівчина, за поганським звичаєм, була принесена в жертву драконові. Сам дракон у християнській символіці — це і є переможене поганство, на руїнах якого відродилася християнська церква...

Р. Санті. Юрій Побідоносець

День святого Юрія святкують в Україні на сімнадцятому тижні після Різдва. Це свято в нашого хліборобського населення завжди було у великій пошані. Ім’я святого лицаря Юрія трапляється в багатьох українських народних піснях, переказах і легендах.

За стародавнім народним віруванням, у цей день «весна сходить на землю». Перед тим люди тільки кликали її, запрошували, як бажану гостю, зустрічали піснями й хороводами, а тепер, мовляв, вона вже тут, поміж нами, зійшла на землю й починає господарювати: з’являються перші сходи ярих, відживають озимі посіви, зеленіють гаї і сади...

ДІВЧАТА ВОРОЖАТЬ ПРО ЖЕНИХІВ

Існує вірування, що в день святого Юрія починає співати соловейко та вперше кує зозуля.

Народні прикмети кажуть: «як закує зозуля на голий ліс, то буде нещасливий рік і на людей, і на худобу»; «як хто вперше, почувши зозулю, має гроші в кишені, то матиме гроші цілий рік».

Дівчата ворожать про женихів. Почувши зозулю, дівчина запитує: «Зозуленько, зозуленько, чи довго я буду в батька?» Якщо зозуля більше не куватиме, а здійметься й полетить, то це знак, що дівчина цього року заміж піде. Якщо ж почне кувати, то скільки разів «кувне», стільки й років має чекати дівчина свого весілля. Про це співають у пісні:

Прилетіла зозуленька з темного лісочку,

Сіла вона, закувала в зеленім садочку.

Ой, як вийшла Марусенька та в неї питає:

«Скажи мені, зозуленько, чи довго буду в батька?» —

«Будеш, люба Марусенько, цей день до вечора!»

Бодай же ти, зозуленько, сім літ не кувала,

Як ти мені, молоденькій, правди не сказала.

У цей день дівчата ворожать про женихів і в інших слов’янських народів. Так, чеські дівчата напередодні дня святого Юрія ловлять молодого голуба, тримають його якийсь час у секреті, а потім випускають на волю через димар; при цьому вони піснею закликають до себе женихів. У Сербії дівчата моляться святому Юрієві, щоб допоміг їм вийти заміж. Це саме роблять і дівчата в Хорватії.

ОСІНЬ

ДЕНЬ ПРОРОКА ІЛЛІ

Улітку святкують день пророка Іллі. За народною міфологією, Ілля є наступником громовика Перуна.

На Південній Україні в цей час бувають «горобині ночі» — нічні грози з блискавкою і громом: буревії такі сильні, що й птицям заснути не дають.

Існує народна легенда, що коли біси повстали проти Бога, то Він наказав Іллі прогнати нечисту силу з неба. З того часу Ілля ганяється за бісами й пускає в них огненні стріли: громи й блискавку.

Якщо в цей час грім запалить хату, то колись селяни вірили, що таку пожежу нічим погасити не можна, бо ж: «Як Бог запалив, то чоловік не погасить!»

Під час грози селяни запалювали перед образами «страсну свічку», щоб грім хати не спалив.

В одній із народних колядок співають про Іллю, як він проходить полями із житяною пугою в руці:

Ходить Ілля на Василя,

Носить пугу житяную:

Куди махне — жито росте,

Жито, пшениця і всяка пашниця.

Отже, тут пророк Ілля виступає як сівач озимого посіву. Після Іллі, звичайно, починається озимий посів жита й пшениці.

«На Іллі новий хліб на столі» — селяни в цей час уже випікають хліб із нового врожаю.