Українська література. Повторне видання. 6 клас. Авраменко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 25-26. Патріотичні мотиви в поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля»

Про що ви дізнаєтеся?

• Що таке євшан-зілля1?

• Чи може запах вплинути на долю людини?

• Що таке ліро-епос?

1. Про письменника.

Напевно, ніхто не стане заперечувати, що виховання має визначальну роль у становленні людини як особистості. Миколу Вороного (1871-1938) виховувала мати, яка навчила його грамоти, вплинула на формування національної свідомості, прищепила любов до української мови. Прадід М. Вороного був ректором Києво-Могилянської академії — першого вищого навчального закладу в Східній Європі. Поет успадкував від своїх предків найкраще: патріотизм, силу волі, глибокий розум.

Пропонуємо вам ознайомитися із цікавою поемою «Євшан-зілля», сюжет якої постав на основі літописної легенди. Ви перенесетеся майже на тисячу років у минуле й відчуєте аромат чарівного євшан-зілля.

1 Євшан-зілля — степовий запашний полин.

2. Запах із дитинства.

У популярному мультфільмі «Рататуй» є вражаючий епізод, у якому суворий кулінарний критик А. Его розчулився, навіть пустив сльозу, коли відчув на запах і смак рататуй — овочеве рагу, що нагадало йому, сухому й озлобленому чоловікові зрілого віку, сонячне безтурботне дитинство й рідну матусю, яка часто готувала йому цю страву. Так, запахи можуть нагадувати нам щось із минулого. Що вам спадає на думку, коли чуєте, наприклад, запах дощу? Небезпека? Розваги босоніж у теплих літніх калюжах? Волога й блискуча зелень за вікном? У кожного свій спогад. У поемі М. Вороного «Євшан-зілля» запах полину нагадав про далекі дитячі роки, збурив неймовірні спогади про рідну землю і ... Не будемо переповідати сюжет поеми, а запропонуємо вам поринути в далеке й загадкове минуле нашої країни.

Кадри з мультфільму «Рататуй» (реж. Б. Берд, Я. Пінкава, США, 2007)

ЄВШАН-ЗІЛЛЯ (1899)

Поема

Да луче єсть на своєй землі костью

лечі, інелі на чуже славну бити.

Літопис за Іпатським списком

В давніх літописах наших

Єсть одно оповідання,

Що зворушує у серці

Найсвятіші почування.

Не блищить воно красою

Слів гучних і мальовничих,

Не вихвалює героїв

І їх вчинків войовничих.

Ні, про інше щось говорить

Те старе оповідання.

Між рядками слів таїться

В нім якесь пророкування.

І воно живить надію,

Певну віру в ідеали

Тим, котрі вже край свій рідний

Зацурали, занедбали...

* * *

Жив у Києві, в неволі,

Ханський син, малий хлопчина,

Половецького б то хана

Найулюблена дитина.

Мономах, князь Володимир,

Взяв його під час походу

З ясирем в полон і потім

При собі лишив за вроду.

Оточив його почотом

І розкошами догідно —

І жилось тому хлоп’яті

І безпечно, і вигідно.

Час минав, і став помалу

Рідний степ він забувати,

Край чужий, чужі звичаї

Як за рідні уважати.

Та не так жилося хану

Без коханої дитини.

Тяжко віку доживати

Під вагою самотини.

Зажурився, засмутився...

Вдень не їсть, а серед ночі

Плаче, бідний, та зітхає,

Сну не знають його очі.

Ні від кого він не має

Ні утіхи, ні поради.

Світ увесь йому здається

Без краси і без принади.

Кличе він гудця до себе

І таку держить промову,

Що, мов кров’ю, з його серця

Слово точиться по слову:

«Слухай, старче, ти шугаєш

Ясним соколом у хмарах,

Сірим вовком в полі скачеш,

Розумієшся на чарах.

Божий дар ти маєш з неба

Людям долю віщувати,

Словом, піснею своєю

Всіх до себе привертати.

Ти піди у землю Руську —

Ворогів наших країну, —

Відшукай там мого сина,

Мою любую дитину.

Розкажи, як побиваюсь

Я за ним і дні, і ночі,

Як давно вже виглядають

Його звідтіль мої очі.

Заспівай ти йому пісню

Нашу, рідну, половецьку,

Про життя привільне наше,

Нашу вдачу молодецьку.

А як все те не поможе,

Дай йому євшану-зілля,

Щоб, понюхавши, згадав він

Степу рідного привілля».

І пішов гудець в дорогу.

Йде він три дні і три ночі,

На четвертий день приходить

В місто Київ опівночі.

Крадькома пройшов, мов злодій,

Він до сина свого пана

І почав казати стиха

Мову зрадженого хана.

Улещає, намовляє...

Та слова його хлопчину

Не вражають, бо забув вже

Він і батька, і родину.

І гудець по струнах вдарив!

Наче вітер у негоду,

Загула невпинна пісня —

Пісня вільного народу:

Про славетнії події —

Ті події половецькі,

Про лицарськії походи —

Ті походи молодецькі!

Мов скажена хуртовина,

Мов страшні Перуна громи,

Так ревли-стогнали струни

І той спів гудця-сіроми!

Але ось вже затихає

Бренькіт дужий акордовий —

І за місто його чути

Спів народний, колисковий.

То гудець співає тихо

Пісню тую, що співала

Мати синові своєму,

Як маленьким колисала.

Наче лагідна молитва,

Журно пісня та лунає.

Ось її акорд останній

В пітьмі ночі потопає...

Але спів цей ніжний, любий,

Ані перший, сильний, дужий,

Не вразив юнацьке серце, —

Він сидить німий, байдужий.

І схилилася стареча

Голова гудця на груди —

Там, де пустка замість серця,

Порятунку вже не буде!..

Але ні! Ще є надія

Тут, на грудях в сповиточку!..

І тремтячими руками

Роздирає він сорочку,

І з грудей своїх знімає

Той євшан, чарівне зілля,

І понюхать юнакові

Подає оте бадилля.

Що ж це враз з юнаком сталось?

Твар поблідла у небоги,

Затремтів, очима блиснув

І зірвавсь на рівні ноги.

Рідний степ — широкий, вільний,

Пишнобарвний і квітчастий —

Раптом став перед очима,

З ним і батенько нещасний!..

Воля, воленька кохана!

Рідні шатра, рідні люди...

Все це разом промайнуло,

Стисло горло, сперло груди.

«Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!» —

Так він скрикнув, і в дорогу

В нічку темну та пригожу

Подались вони обоє,

Обминаючи сторожу.

Байраками та ярами

Неутомно походжали —

В рідний степ, у край веселий

Простували, поспішали.

Україно! Мамо люба!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?

Чи вони ж не відцурались

Не забули тебе, неньку,

Чи сховали жаль до тебе

І кохання у серденьку?

Марна річ! Були і в тебе

Кобзарі — гудці народні,

Що співали-віщували

Заповіти благородні, —

А проте тієї сили,

Духу, що зрива на ноги,

В нас нема, і манівцями

Ми блукаєм без дороги!..

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить

Шлях у край свій повороту?!

1 Твар — обличчя.

Князь Володимир Мономах правив Києвом у 1113-1125 рр., прославився як організатор успішних походів проти половців.

• Покажіть на часовій шкалі, коли відбуваються події в поемі М. Вороного «Євшан-зілля».

• Правильним є твердження, що

  • А поема розповідає про сина Володимира Мономаха
  • Б київський князь посилає гудця до свого сина в Київ
  • В пісня гудця вразила юнака в саме серце
  • Г юнак серед ночі покидає Київ

Князь Володимир Мономах. Невідомий художник. XVIII ст.

3. Ліро-епічний твір.

Теорія літератури

Ліро-епічний твір. Поема

Твір «Євшан-зілля» — поема. Це новий для вас літературний жанр. Що таке поема? Передусім пригадаймо, що художні твори належать до одного з трьох літературних родів — лірики, епосу чи драми.

Драматичні твори призначені для постановки на сцені: у них на початку зазначають дійових осіб, а сюжет складається з діалогів, тож автор наперед розписує слова для кожної дійової особи. Минулого року ви читали драматичний твір Олександра Олеся «Микита Кожум’яка».

Епічними називають прозові твори, за основу яких узято подію. В епічних творах автор має змогу розкрити образи людей з особливою повнотою та всебічністю. Ви вже читали такі епічні твори, як оповідання Є. Гуцала «Лось» і В. Винниченка «Федько-халамидник», повість Вс. Нестайка «Чарівний талісман» та ін.

У 5 класі ви також ознайомилися з поняттям «ліричні твори». До лірики належать віршовані твори, у яких виражаються думки, почуття й переживання людини за певних обставин. Ліричні твори невеликі за обсягом. У ліриці не розгортаються події, тобто немає чіткого сюжету, як у драматичних та епічних творах. Ви вже знаєте багато ліричних творів — це вірші Т. Шевченка, П. Тичини, М. Рильського й інших поетів.

А є твори, які поєднують ознаки лірики (віршована форма, почуттєвість, емоційність) та епосу (події, герої, наявність сюжету). Отже, ліро-епічним називають віршований твір, що має сюжет, героїв, у ньому розгортаються події.

Поема — один із жанрів ліро-епосу; це ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображено значні події та яскраві характери. Розглянемо жанрові ознаки поеми на прикладі твору «Євшан-зілля». Цей твір написано у віршованій формі, він емоційний, а це ознаки ліричного твору. І половецький хан, і гудець, і князь Володимир Мономах — яскраві характери, особливо показовим у цьому плані є гудець-віщун, наділений надзвичайними якостями:

Божий дар ти маєш з неба

Людям долю віщувати,

Словом, піснею своєю

Всіх до себе привертати.

Звичайно ж, розкриття таємниці про своє походження для ханського сина — це значна подія, як і повернення сина додому для хана. Усе це ознаки епічного твору й поеми як жанру.

Розгляньте таблицю, де подано основні жанри літературних родів. Про більшість жанрів ви вже знаєте, а з деякими ознайомитеся в старших класах.

ЛІТЕРАТУРНІ РОДИ

Лірика

Епос

Драма

Жанри

ліричний вірш

пісня

гімн

Жанри

оповідання

повість

роман

Жанри

комедія

трагедія

трагікомедія

Оповідача в ліричних і ліро-епічних творах називають ліричним героєм. Автор твору й ліричний герой — не одне й те саме, хоча їх часто ототожнюють. Ліричний герой — це ніби друге «Я» автора твору. Найбільше ліричний герой проявляється у вступній та завершальній частинах поеми М. Вороного «Євшан-зілля». Читаючи їх, ми відчуваємо його оцінку подій:

Україно! Мамо люба!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?

У цих рядках ми відчуваємо вболівання ліричного героя за долю своєї батьківщини. Зверніть увагу: у тих місцях поеми, де є репліки героїв, ліричний герой ніби зникає або відступає на задній план.

4. Завдання.

1. «Ясним соколом у хмарах, сірим вовком в полі...» є

  • А хан
  • Б князь
  • В гудець
  • Г ханський син

2. НЕПРАВИЛЬНИМ є твердження, що

  • А поема «Євшан-зілля» складається з трьох частин
  • Б у творі згадано Київ, Україну та Кримське ханство
  • В за епіграф до поеми взято рядки з літопису
  • Г патріотичні почуття юнака пробудило зілля

3. Увідповідніть слова з лексичними значеннями.

Слово

Лексичне значення

1 ясир

2 твар

3 байрак

4 манівці

А тварина

Б обличчя

В полонений

Г обхідний шлях

Д порослий лісом яр

4. Що ви знаєте про княжу добу давньої України? Хто такі половці?

5. Що послужило джерелом для написання поеми «Євшан-зілля»? Що дають літописи нам нині, у XXI ст.?

6. Чи добре жилося ханському синові в Києві? Підтвердьте свою відповідь цитатою з твору.

7. З якою метою М. Вороний використав у поемі давні, мало зрозумілі нашим сучасникам слова?

8. Доведіть, що поема «Євшан-зілля» — ліро-епічний твір.

9. «Ми піарники». Напишіть рекламний текст до кінофільму «Євшан-зілля», знятого за однойменною поемою М. Вороного. Він має містити інформацію про історичну добу й сюжет (3-4 речення).

10. Домашнє завдання.

1. Заповніть літературний паспорт до поеми М. Вороного «Євшан-зілля».

2. Заповніть «Діаграму Венна», використавши відомості з вправи 3 «Ліро-епічний твір»(с. 93-94).

Подумайте й розкажіть

• Який момент поеми «Євшан-зілля» найцікавіший?

• Які твори вам легше читати: віршовані чи прозові? Чому?

• Що вас здивувало в поемі М. Вороного «Євшан-зілля»?