Українська література. 6 клас. Авраменко

Станіслав Чернілевський

(народився 1950 р.)

«Я народився поміж двох річок — невеличкою річкою Жван з її мілинами та глибинами й могутнім і тихим Дністром з його вирами та потужною течією — так поетично починає розповідь про себе сучасний український письменник Станіслав Болеславович Чернілевський. — Може, через те я так люблю водночас і найтонші, найдрібніші порухи й великі, могутні рухи.

Десь у четвертому класі я зіграв на сцені першу роль — хлопчика, що вкрав на колгоспному полі огірки, а мама його присовістила, і він, каючись, відніс їх назад.

Береги Дністра, де я жив, були райськи благодатними: там росли колгоспні груші, яблука, сливи, абрикоси, виноград. Там були баштани. Природно, що поночі ми, хлопчаки, ватагою пробиралися ярами й цупили кавуни та дині або ж огірки й помідори, поки сторож не гнався за нами.

У житті було не так, як на сцені, але що дивно: обидві ролі я грав по-дитячому щиро й самовіддано.

Правди є різні, а істина одна. Як і одне дитинство на все життя. Воно завжди — щастя. Може, єдине щастя в житті. Найдорожче. Як матір».

Талант до поетичного слова виявився рано: учнем четвертого класу Станіслав надрукував свій перший вірш про Тараса Шевченка в районній газеті. Пізніше С. Чернілевський навчався навпереміну в трьох вищих навчальних закладах: у Київському університеті на філологічному факультеті, у Київському театральному інституті на факультеті кінорежисури, а також у Вінницькому педагогічному інституті. Упродовж життя працював учителем, потім — на Київській кіностудії імені О. Довженка.

Нині як викладач багато уваги приділяє студентам Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Ось яка багатогранна діяльність С. Чернілевського.

* * *

Теплота родинного інтиму.

Ще на шибах досвіток не скрес.

Встала мати. Мотузочком диму

Хату прив’язала до небес.

Весело і з ляском серед печі

Полум’я гуляє по гіллю.

Ковдрою закутуючи плечі,

Мати не пита, чому не сплю.

Вже однак зникає гіркотина,

Не катує серце печія.

Знову я — малесенька дитина,

Мати знає більше, аніж я.

Матері розказувать не треба,

Як душа світліє перед днем

В хаті, що прив’язана до неба

Світанковим маминим вогнем.

* * *

Забула внучка в баби черевички...

Дитячим сміхом бризнувши в зело,

За повелінням вікової звички

Перекотилось літо за село.

Махнуло рученятко в бензовозі —

І курява вляглась після коліс.

А бабка все стояла на дорозі,

Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшли в небо зорі-жаровички,

І тихо бабка посеред села

Малесенькі дитячі черевички

У спорожнілу хату занесла.

Лягла собі. І світло не світила.

Торкнулась черевичків перед сном —

І осінь їй тихенько опустила

Горіховий листок перед вікном

Теорія літератури

Віршові розміри

У 5 класі ви вже ознайомлювалися з особливостями прозової й віршованої мови художніх творів, коли вивчали казку В. Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон». У чому полягає відмінність між прозовими творами й віршованими? Тут потрібно згадати про відомі вам поняття, як поділ вірша на строфи, ритм, рима.

Ритмічність у вірші часто досягається через закономірне повторення однакових груп складів (їх називають стопами). За типом таких груп визначають віршовий розмір — ямб і хорей. Як це зробити?

Ви знаєте, що склади бувають наголошені й ненаголошені. Скільки голосних у слові, стільки й складів. Прочитаймо перші два рядки вірша С. Чернілевського «Забула внучка в баби черевички...» і поставмо наголоси:

Забула внучка в баби черевички...

Дитячим сміхом бризнувши в зело.

Отже, цей вірш написаний ямбом, бо в ньому повторюється комбінація, що складається з ненаголошеного й наголошеного складів. Комбінації складів, як уже зазначалося вище, називають стопами.

У хорея перший склад наголошений, а другий ненаголошений. Спробуйте побудувати схему до перших двох рядків вірша С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму...» й переконатися, що він написаний хореєм.

У віршах часто трапляється пірихій — так звана допоміжна стопа. Пірихій складається з двох ненаголошених складів, він не впливає на визначення віршового розміру. Ви, напевно, помітили, що в обох наведених вище рядках вірша «Забула внучка в баби черевички...» наявний пірихій. У кінці рядків ямб чи хорей може бути неповним, тоді кажуть, що в кінці рядка неповна стопа.

1. Рима — це

• А однакові початки рядків у вірші
• Б поділ вірша на частини за змістом
• В співзвучні закінчення рядків у вірші
• Г комбінації наголошених і ненаголошених складів

2. За вікном хатини у вірші «Теплота родинного інтиму...»

• А зима
• Б весна
• В літо
• Г осінь

3. У реченні І осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном використано

• А анафору
• Б гіперболу
• В порівняння
• Г персоніфікацію

4. Які ви знаєте ознаки віршованої мови?

5. Як ви розумієте такі вислови з вірша С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму...»: мотузочком диму хату прив’язала до небес; не катує серце печія; як душа світліє перед днем?

6. Визначте головне за змістом слово в кожному рядку вірша «Теплота родинного інтиму...». Виразно прочитайте вірш, інтонаційно наголошуючи виділені слова.

7. Прокоментуйте кожне слово назви вірша «Теплота родинного інтиму...».

8. Як ви розумієте зміст речення І осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном («Забула внучка в баби черевички...») ?

9. З якою метою, на вашу думку, поет використовує образні вислови: перекотилось літо за село, бризнувши в зело?

10. Яке враження справили на вас вірші С. Чернілевського?

11. Знайдіть у вірші «Забула внучка в баби черевички...» слова зі зменшено-пестливими суфіксами й випишіть їх у робочий зошит. З якою метою автор використовує їх? Чи вживає хтось із ваших знайомих, друзів чи родичів слова з такими суфіксами і в яких ситуаціях?

12. Доберіть і запишіть у робочий зошит прикметники-епітети, які могли б сполучатись у віршах із такими іменниками: мамині ..., ..., ... руки; ..., ..., ... сонце; ..., ..., ... зоря; ..., ..., ... хатина.

• 1. Виписати в робочий зошит слова з віршів С. Чернілевського, ужиті в переносному значенні. Усно пояснити, яку роль відіграють у творах образні слова (епітет, персоніфікація, порівняння тощо).
• 2. Вивчити один із віршів С. Чернілевського напам'ять (за бажанням).