Підручник з Української літератури. 5 клас. Авраменко - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

ПАВЛО ТИЧИНА

(1891-1967)

Павло Тичина — один із найвідоміших українських поетів. Він народився в селі Пісках, що на Чернігівщині, у родині священика, який був іще й учителем. Павло мав хист до музики, співу й малювання, водночас цікавився театром. Усе це позначилося на поетичній творчості митця, особливо на його першій збірці віршів «Соняшні кларнети».

Павло навчався в Чернігівській духовній семінарії, але священиком, як батько, не став: його приваблювала література.

М. Коцюбинський — один із перших, хто помітив талант юнака, — назвав його справжнім поетом. П. Тичина писав не тільки вірші, а був і перекладачем: досконало володів болгарською, вірменською, французькою й турецькою мовами.

Край, у якому народився поет, не міг не вплинути на його творчість, адже Чернігівщина — один із найчарівніших куточків України. Широкий степ, густі ліси, чарівна річка Десна — усе це Чернігівщина. Своє захоплення рідним краєм П. Тичина висловив у вірші «Не бував ти у наших краях!».

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ!

Не бував ти у наших краях!

Там же небо — блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!..

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,

Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,

Серце б’ється і б’ється в грудях...

Не бував ти у наших краях.

В. Кричевський. Рідна земля

Не бував ти у наших краях,

Бо відтіль не таким би вернувся!

Чув про степ, що ген-ген простягнувся?

Єсть там люди — й зросли у степах, —

Що не люблять, не вміють ридати,

Що не можуть без пісні і нивки зорати!

Тебе ж завжди я бачу в сльозах... —

Не бував ти у наших краях.

ГАЇ ШУМЛЯТЬ

Гаї шумлять —

Я слухаю.

Хмарки біжать —

Милуюся.

Милуюся-дивуюся,

Чого душі моїй

так весело.

Гей, дзвін гуде —

Іздалеку.

Думки пряде —

Над нивами.

Над нивами-приливами,

Купаючи мене,

мов ластівку.

Я йду, іду —

Зворушений.

Когось все жду —

Співаючи.

Співаючи-кохаючи

Під тихий шепіт трав

голублячий.

Щось мріє гай —

Над річкою.

Ген неба край —

Як золото.

Мов золото — поколото,

Горить-тремтить ріка,

як музика.

* * *

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав —

Добридень я світу сказав!

Струмок серед гаю як стрічечка,

На квітці метелик мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля —

Добридень тобі, Україно моя!

Г. Чернявський. Над рікою Снов

До речі...

Слова кротость немає в українських словниках. П. Тичина утворив його від застарілого прикметника кроткий, що означає «доброта, лагідність, сумирність».

Теорія літератури

Ліричний герой

Коли читаємо поезії П. Тичини, то відчуваємо натхнення й щастя від споглядання краси, що навколо. Поетові вдається передати ці емоції через ліричного героя, який є ніби другим «Я» митця.

Ліричний герой — образ оповідача, який у ліричному творі висловлює свої душевні переживання: піднесення, смуток, щастя, хвилювання, любов та ін. Ліричний герой — це ніби той, хто нам, читачам, про ці переживання повідомляє. Ліричного героя й поета (автора вірша) не можна ототожнювати. Поет живе в реальному світі, а ліричний герой — у художній дійсності, створеній поетом.

Ліричний герой поезії «Не бував ти у наших краях!» не може стримати свого захоплення красою рідного краю, про що свідчать не тільки епітети (блакитні простори, веснянії ночі), а й оклична інтонація (чотири знаки оклику). Ліричний герой переконує: якщо ви побуваєте в його краях, то повернетеся вже іншою людиною, адже ви естетично збагатитеся. Не може не подарувати естетичного задоволення споглядання такої краси: Там же небо — блакитні простори... А веснянії ночі в гаях! Навіть люди там ніколи не плачуть, а співають пісні. У захопленні ліричного героя красою рідної землі звучать і патріотичні нотки.

1. Постійний епітет ужито в словосполученні

А золоті руки

Б світла душа

В пишний сад

Г ясний сокіл

2. Установіть відповідність.

Назва вірша

Уривок

1 «Не бував ти у наших краях!»

2 «Блакить мою душу обвіяла...»

3 «Гаї шумлять»

А Струмок серед гаю як стрічечка,

На квітці метелик мов свічечка.

Б Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

В Там же небо — блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

Г Милуюся-дивуюся,

Чого душі моїй так весело.

3. Установіть відповідність.

Троп

Приклад

1 епітет

2 порівняння

3 персоніфікація

4 метафора

А Там степи, там могили, як гори.

Б Хмарки біжать — милуюся.

В Співаючи-кохаючи під тихий шепіт трав голублячий.

Г Тебе ж завжди я бачу в сльозах... .

Д Блакить мою душу обвіяла... .

4. Який із прочитаних вами віршів П. Тичини найбільше наповнений патріотизмом? Обґрунтуйте свій вибір.

5. Прокоментуйте рядок Там степи, там могили, як гори з вірша «Не бував ти у наших краях!».

6. Що значить у вірші «Не бував ти у наших краях!», що люди не можуть без пісні і нивки зорати?

7. Як ви розумієте слово маюють з вірша «Блакить мою душу обвіяла...»?

8. Хто такий ліричний герой?

9. Доведіть, що в поетичному рядку Душа причастилася кротості трав виділене словосполучення є метафорою.

10. Вірш П. Тичини «Гаї шумлять» має своєрідну будову. Поміркуйте, чого досягнув автор, поділивши строфи на короткі рядки, що складаються іноді з одного слова.

11. Поезію П. Тичини називають музикальною. Доведіть це, знайшовши в кожній строфі вірша «Гаї шумлять» слова, що позначають різні звуки. Запишіть текст у зошит.

12. До виділених у тексті слів доберіть епітети з довідки.

Аж ось ринуло від сходу проміння, мов руки, простяглося до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, смугами впало на траву на галяві, де гостро на тлі світла випинається постать сарни. У сю хвилину тихо розгортаються кущі — і на галяву виходить Хо.

Довідка: свіжо-зелений, блискучий, яскравий, величний, золотий, стрункий.

1. Вивчіть напам’ять один вірш П. Тичини (на власний вибір).

2. Прочитайте оповідання Є. Гуцала «Лось».