Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Живопис

Я хотів писати те, що існує насправді, однак пропонували слідувати невідомому мені ідеалу, повторювати картини старих майстрів.

Я малював всіляких богів, богинь, греків і римлян, зовсім мені невідомих, незрозумілих, які були для мене байдужими.

Жуль Бастьєн-Лепаж, французький художник

Поміркуємо разом

Як, на вашу думку, бачили свою творчість художники-реалісти?

Прокоментуйте слова французького художника Жуля Бастьєна-Лепажа.

Найбільш яскраво реалізм як новий стиль проявився в живопису, особливо в творах французьких художників. У другій половині XIX ст. багато представників цього стилю майже у всіх країнах Європи намагалися відобразити в своїх творах об’єктивну картину дійсності, прагнули до правдивого зображення природи і людини. В центрі уваги замість історичних і легендарних героїв, характерних для класицизму і романтизму, з’явилися прості люди, з їхніми почуттями та прагненнями.

У кожній країні були художники-реалісти, які мали власний стиль художньої композиції, особливості зображення персонажів і виразні колірні прийоми. Деякі з майстрів ставили акцент тільки на тих явищах, які безпосередньо оточували художників. Найважливіше для них — індивідуальне ставлення до дійсності, індивідуальне бачення світу, боротьба проти академічних традицій, передача безпосередніх вражень. Але в той же час було те, що їх об’єднувало — прагнення максимально об’єктивно передавати дійсність. Відомими представниками раннього реалізму були Жан-Франсуа Мілле, Густав Курбе, Оноре Дом’є, Жан Батист Каміль Коро, Пьєр Етьєн Теодор Руссо, Жюль Дюпре, Ілля Рєпін та інші.

У цей період у мистецтві існували паралельно різні стилі: пізній класицизм (неокласицизм), романтизм, реалізм і зароджувався імпресіонізм. Елементи цих стилів деколи об’єднувалися у творчості одного і того ж художника. В 1870-ті роки реалізм розділився на два основних напрямки — натуралізм та імпресіонізм.

Історична довідка

В останній третині ХІХ ст. неокласицизм, академічний живопис, пошуки образів у мистецтві Відродження вичерпали себе. Лідером у розвитку європейського мистецтва стала Франція. Саме у французькому живопису зародився імпресіонізм (фр. Impression — враження). Художники-імпресіоністи прагнули передати на полотні одномоментні враження від постійних і ледве вловимих змін у стані природи і людини.

Яскравішим представником реалістичного стилю у французькому мистецтві XIX ст. зазвичай вважають живописця, графіка, скульптора, громадського діяча Гюстава Курбе (1819—1877 рр.). Він відкрив у 1855 р. в Парижі персональну виставку «Павільйон реалізму», у центрі якої знаходилося величезне полотно, амбітніша з усіх картин майстра, під назвою «Майстерня художника: реальна алегорія, що характеризує семирічний період мого творчого життя».

На картині сам Г. Курбе-художник розташований у центрі, а присутні — навколо нього. Персонажі розділені на дві основні групи. Зліва — народ, причому це скоріше типажі, а не окремі індивідуальності: селяни, робітники, священик, молода мати з дитиною. Праворуч, навпаки, розташовані люди, що мають портретну схожість із тими, хто оточував Г. Курбе — це його замовники і критики. Всі присутні пасивні, немов на щось очікують. Яка ж роль оголеної натурниці? Якби мова йшла про традиційну картину, її назвали б «Натхненням», або «Музою Курбе», однак вона не менш «реальна», ніж інші, зафіксовані на картині. Можливо, за задумом майстра вона символізує Природу — неприкриту Правду, яку майстер проголосив головним принципом свого мистецтва? Група людей у центрі полотна не випадково освітлена яскравим чистим денним світлом — це підкреслює контраст між художником — активним творцем — і навколишнім світом, який чекає, коли живописець пробудить його до життя.

Гюстав Курбе. «Майстерня художника...»

Г. Курбе дійшов до переконання, що зосередженість романтиків на почуттях і уяві — всього лише уникнення реальності. Він вважав, що сучасному художнику треба покладатися тільки на безпосередній досвід і бути реалістом. Картина «Дробильники каменів» повністю відображає реалістичні погляди митця. Г. Курбе зобразив буденне життя з монументальністю і серйозністю. Його реалізм був скоріше революцією у виборі сюжету, ніж революцією стилю.

Митець створював жанрові сцени з життя різних верств французького суспільства, портрети, пейзажі, оголену натуру, сцени полювання, натюрморти. Мету своєї творчості художник визначив так: «Бути в змозі передавати звичаї, ідеї, зовнішність людей, епохи, бути не тільки художником, але й громадянином, створювати живе мистецтво». Гюстав Курбе був активним учасником Паризької Комуни 1871 р.

Гюстав Курбе. «Відчайдушна людина»

Гюстав Курбе. «Дробильники каменів»

Вільгесльм Лейбль. «Дівчата плетуть на лавці печі»

«Портрет ветеринара»

«Скарбничка»

Традиції реалізму в німецькому живопису останньої третини ХІХ ст. продовжив Вільгельм Марія Хубертус Лейбль (1844—1900 рр.). Твори митця далекі від соціальної загостреності, вони правдиво зображують селян, баварських дівчат, життя трудівників тощо. Художник створював цілісні та яскраві характери персонажів. У пізніх своїх творах В. Лейбль перейшов до вільної, насиченої світлом і повітрям імпресіоністичної манери живопису, яка поступово поширювалася серед художників Німеччині.

Андере Леонард Цорн (1860—1920 рр.) — шведський живописець, графік і скульптор. Індивідуальність моделі, своєрідність міміки, жесту, швидкоплинного виразу обличчя гостро схоплені в портретах майстра. Багатою грою світла й тіні відрізняються його численні офорти. «Цорн — такий улюбленець долі, якого природа наділила всім, про що тільки може мріяти художник» (Ігор Грабар, художник).

Андре Цорн. «Портрет Елізабет Шерман Кемерон»

«Жан Берні»

«У гавані Алжиру»

Генрі Джон Кінг. «Сільські пейзажі»

Генрі Джон Кінг (1855—1924 рр.) — британський художник-реаліст, який писав пейзажі й картини у вікторіанському стилі. Під впливом французьких реалістів та імпресіоністів сформувався його власний стиль художньої композиції, особливостями якого були увага до характеру зображення персонажів і виразні колірні прийоми. Його спеціалізація — сільські пейзажі. Художник практично ніколи не зображував міста з їх промисловими видами. В основному на всіх картинах Дж. Кінга можна побачити життєрадісних сільських дівчат, що працюють у полі чи на фермі, або жінок на тлі заспокійливих сільських пейзажів.

Для допитливих

Вікторіанський стиль — умовна назва тривалого періоду в історії мистецтва Англії другої половини XIX ст., пов’язаного з роками правління королеви Вікторії (1819—1901 рр.). Цей період вважається періодом торжества прагматизму і матеріалізму. В «естетичний період» (1885—1901 рр.) цього стилю прийшло розуміння соціальної несправедливості, страхітливих умов праці та бідності, що раптом розбудило національну свідомість і співчуття до тяжкого становища людей інших соціальних верств.

Яких жінок-художниць, що жили і працювали в різних історичних періодах ви знаєте? Твори яких з них вам сподобалися найбільше? Розкажіть про їхню творчість.

Роза Бонер (1822—1899 рр.) — французька художниця, яка була однією з успішніших художниць XIX ст. і однією з найбільш відомих художниць-анімалістів. Її батько, Оскар-Раймон Бонер, був художником-пейзажистом і портретистом, молодша сестра, Жюльєтт, також стала художницею, брат Огюст став художником-пейзажистом і анімалістом. Її батько проголошував ідеали жіночої рівності, тому художниця пишалася, що вона жінка, і вважала, що права жінок буде відстоювати до останнього дня її життя. Зобов’язання навчати її художнього ремесла взяв на себе батько. Він же заохочував інтерес Рози до малювання тварин. У чотирнадцять років вона почала копіювати картини в Луврі. Серед її улюблених художників були Н. Пуссен і П.П. Рубенс. Також молода художниця вивчала анатомію і остеологію (наука, яка вивчає будову та функції кісток) тварин у Національному ветеринарному інституті в Парижі. Там вона підготувала етюди, які пізніше використовувала для своїх картин і скульптур.

Роза Бонер. «Оранка в Ніверне»

Роза Бонер. «Ярмарок коней»

Її першим успіхом стала картина «Оранка в Ніверне», написана в 1849 р. на замовлення уряду Франції, і виставлена в тому ж році у паризькому Салоні, і отримала Першу медаль. Найвідоміша робота Р. Бонер, монументальна картина «Ярмарок коней», мала розміри 244,5х506,7 см. Ця робота привела художницю до міжнародної слави і визнання. Р. Бонер неодноразово отримувала на виставках медалі за свої картини. Також міжнародний успіх мав показ у Салоні в 1853 р. полотна «Ярмарок коней». Пізніше королева Вікторія організувала приватний показ цієї картини в Букінгемському палаці, і взагалі в Великобританії картини Р. Бонер користувалися навіть більшою популярністю, ніж в її рідній Франції.

Втім, на батьківщині вона стала першою художницею, яка отримала офіцерський хрест Ордена Почесного легіону, а серед інших її нагород були Орден Ізабелли Католицької (Іспанія) та Орден Леопольда Бельгійського, що підтверджує її міжнародну популярність.

Яким є внесок українських митців у розвиток живопису періоду реалізму?

Відомий український художник-реаліст, майстер портрету, історичних, релігійних і побутових сцен Ілля Рєпін (1844—1930 рр.) жартівливо говорив, що він лише «кладе потрібний тон на потрібне місце». Рєпінської художньої мові була властива пластичність, він сприймав різні стилістичні напрямки від іспанських і голландських художників XVII ст. до сучасних йому французьких імпрессіоністов. Митець не терпів в живопису фальші. Йому було важливо, щоб кожен герой поставав на полотні таким, яким він є в реальності. Коли І. Рєпін писав портрети композиторів, то із захватом слухав їх музику, зачитувався віршами поетів, яких зображував, намагаючись глибоко осягнути їх натуру. Тому його картини виходили настільки реалістичними. Пензлем він працював практично наосліп, намагаючись не відривати погляду від сидячої перед ним людини. Митець залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину.

Ілля Рєпін. «Микола Чудотворець позбавляє від смерті невинно засуджених»

Ілля Рєпін. «Іван Грозний і його син Іван 16 листопада 1581 року»

Ілля Рєпін. «Жебрачка. (Дівчинка-рибалка)»

Ілля Рєпін. «Садко». Фрагмент

Ілля Рєпін. «Запорожці пишуть листа турецькому султану»

Ілля Рєпін. «Який простір!»

Ілля Рєпін. Портрет артистки Белли Горської

Ілля Рєпін. «Мужичок з боязких»

Микола Пимоненко (1862—1912 рр.) — український художник кінця XIX — початку XX ст., автор багатьох картин на сільську та міську тематику. Митець зробив значний внесок у створення національного реалістичного мистецтва живопису. У своїх творах майстер правдиво й поетично висловлював глибоку повагу та щиру любов до трударя, до рідної землі, глибинне розуміння прекрасної народної душі. Ілля Рєпін писав про М. Пимоненка: «Він був істинним українцем. Не забудеться країною за правдиві й милі, як Україна, картини».

Микола Пимоненко. «Святочне ворожіння»

Микола Пимоненко. «На річці»

Микола Пимоненко. «Жнива»

Микола Пимоненко. «Зустріч з земляком»

Таким чином, мистецтво художників-реалістів володіло надзвичайним різноманіттям засобів художньої виразності, підходу передачі на полотні дійсності, яка, в історично обумовлених межах виявлялася доступною правдивому відображенню. Їхній стиль істотно відрізнявся один від одного художньою композицією, особливостями зображення персонажів і виразними колірними прийомами. Одні з майстрів культивували так званий «ідейний реалізм», інші опрацьовували більш етнографічно-побутові теми, треті — зверталися до історичних і батальних сцен. Однак, усім їм властива переконаність в можливості передати суть об’єктивно реального світу засобами мистецтва. Їхні картини достойно зайняли місце серед кращих творінь світового образотворчого мистецтва.

Робота у групах

Назвіть основні художні властивості живопису.

Визначте характерні ознаки мистецтва живопису періоду реалізму.

Назвіть засоби художньої виразності, які використовували живописці-реалісти для передачі характеру своїх героїв. Чим відрізняються вони від засобів художньої виразності митців інших епох? Свою думку обґрунтуйте на прикладах.

Охарактеризуйте особливості реалізму в творчості Гюстава Курбе, Іллі Рєпіна і Миколи Пимоненка.

На наступний урок:

• 1. Підготуйте короткі доповіді про одного з художників та про його твори, що сподобалися найбільше.
• 2. Створіть галерею картин українських художників-реалістів Л. Ярошенка, К. Трутовського, О. Сластьона, П. Мартиновича, С. Васильківського, М. Самокиша та інших.

Бажано подивитися і послухати (за вибором вчителя)

За допомогою Інтернету-ресурсу знайдіть інформацію про:

Живопис реалізму кінця ХІХ початку XX ст.