Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Музичне мистецтво

Музика надає життя і веселощі всьому існуючому...

Її можна назвати втіленням усього прекрасного і всього піднесеного.

Платон, давньогрецький мислитель

Поміркуємо разом

Як ви вважаєте, чому композитори періоду рококо прагнули змінити музику бароко на більш природну, натхненну і пісенну мелодію?

Термін «рококо» в музикознавстві застосовують рідко, замінюючи його терміном «галантний стиль» (чемний, ввічливий, вишуканий). Цей термін спочатку використовувався для позначення салонно-аристократичної поезії, що тяжіла до малих форм і була витримана в грайливо-еротичних тонах. До музики термін «рококо» вперше був застосований як антипод (протилежний) стилю епохи бароко.

Поліфонія поступилася місцем гомофонії; співуча мелодія розгорталася на тлі скупого і прозорого гармонічного супроводу. Композитори наповнювали свої твори приємними різноманітними контрастами, віддаючи перевагу інструментальній мініатюрі (лютнева й особливо клавесина музика). У той же час галантний стиль проявився і в інших жанрах музичного мистецтва: в салонній пісні-романсі, в опері, балеті. Поступово музика ставала виразною, насиченою, наповнилася ніжними елегантними музичними образами. Галантний стиль переростав у новий, «чуттєвий» стиль — з’явилися нові музично-естетичні ідеали — природність, правдивість, натхненність і пісенність мелодії, вміння музикою торкнутися людського серця. Особливо цей музичний стиль проявив себе у творчості видатних французьких клавесиністів Франсуа Куперена і Жана Філіпа Рамо, німецького композитора Йоганна Крістіана Баха, в операх італійських композиторів Нікколо Йоммелліу і Томмазо Траєтті, а також в інструментальних творах українських композиторів Максима Березовського та Дмитра Бортнянського.

Як і в живопису й архітектурі рококо, у музиці з’явилися дрібні звукові прикраси і завитки (так звані «мелізми», аналогічні звивистим лініях стилізованих раковин «рокайлей»), переважала камерна форма, панували грайливі, кокетливі й галантні образи. У салонах найчастіше виконувалися грайливі любовні пісні, а також популярні арії з опер Жана-Філіпа Рамо (1683—1764 рр.), Андре Кампра (1660—1744 рр.) і Жана Батіста Люллі (1632—1687 рр.), які були перекладенні для клавесина або маленького камерного ансамблю.

Франсуа-Юбер Друе. «Клотільда Французька, королева Сардинії»

Штефан Седлачек «Музика рококо»

Франсуа-Юбер Друе. «Мадам Карпа Сімона Фавар»

Жан-Марк Натьє. «Автопортрет з родиною»

Навіть у великих формах (операх, балетах і кантатах) усі риси стилю проявили себе повною мірою. Дуже популярний був жанр пасторалі, з галантними пастухами і пастушками.

В інструментальній музиці панувала також жанрова, портретно-пейзажна, пасторальна або танцювальна мініатюра (для клавесина, віоли, іноді з додаванням флейти, скрипок і гобоя). Музика звучала на світських прийомах і під час трапези. Незмінною популярністю користувалися яскраві п’єси для клавесина, наприклад, «Курка» Ж-Ф. Рамо або «Маленькі вітряки» Ф. Куперена. Усі ці властивості музики періоду рококо поступово підготували формування віденської класичної школи.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

За допомогою Інтернет-ресурсу знайдіть музичні твори:

Франсуа Куперен «Мистецтво гри на клавссіпс (8 прелюдій і 1 аллемапда)».

Жан Філіп Рамо «Перегук птахів», «Бароко», «Тамбурін», «Циганка».

Максим Березовський «Не отвержи мене во время старости».

Максим Березовський «Херувимська піспя».

Дмитро Бортнянський «Концерт D-dur для чембало з оркестром», Хоровий концерт «Приидите, воспоим», Клаверна соната с-dur ч. 3.

Робота у групах

Зробіть порівняльний аналіз музичних стилей Ренесансу, бароко та рококо, використовуючи матеріал, який пропонується нижче.

Музика Ренесансу

1. Бурхливий розвиток світського мистецтва, що виразився в поширенні багатьох світських пісенних і танцювальних жанрів.

2. Усі ці жанри, що оспівують радість буття, які цікавляться внутрішнім світом людини, які прагнуть до життєвої правди, безпосередньо відбили суто ренесансне світовідчуття. Для їх виразних засобів типове широке використання інтонацій і ритмів народної музики.

3. Найвищий розквіт хорової поліфонії, яка стала провідним музичним стилем епохи. Поліфонічне багатоголосся було панівною формою висловлювання не тільки в духовних жанрах, але і в світських.

Відмінність бароко від рококо

1. Стиль рококо успадкував багато рис бароко. Але він трансформував їх, пом’якшив і зменшив масштабність.

2. Бароко були властиві контрастність, помпезність, монументальність, темні яскраві кольори. Прерогатива рококо — вишуканість, легкість і витонченість, в ньому переважали світлі пастельні тони.

3. Для бароко обов’язкова сувора симетричність, рококо був побудований на асиметрії.

4. У бароко в пошані були масштабність і обсяг, в рококо переважала увага до дрібних деталей, ювелірної роботи.

5. Для бароко характерна контрастність, для рококо — плавне перетікання кольору.

6. Рококо протиставляв претензійній театральності бароко грайливу витонченість і камерність.

7. Бароко — це урочистість і величність, рококо — витонченість і галантність.

Робота у групах

Які засоби художньої виразності використовували майстри «галантного» або «чутливого» стилів, щоб викликати почуття у глядачів та слухачів?

Які живописці, скульптори і музиканти в Україні, праці яких були створені у стилі рококо, вам сподобалися? Чому?

Таким чином, стиль рококо в мистецтві частково продовжував риси, успадковані від бароко, але сильно їх видозмінював. Галантний стиль — породження виключно світської культури, французької аристократії — це її лебедина пісня. На зміну феодальної аристократії йшла буржуазія з новими, більш спрощеними інтересами і грубими художніми смаками.

В архітектурі стиль рококо не зробив ніяких нових конструктивних елементів, лише замість величезних парадних залів бароко з’явилися невеликі ошатні салони рококо. Характерними рисами «чутливого» стилю у живопису були вишуканість, велике декоративне навантаження інтер’єрів і композицій, граціозний орнаментальний ритм, велика увага до міфології, особистого комфорту. Поєднання ажурних форм, складного орнаменту і прозорих, світлих фарб породжувало святкове, дійсно феєричне видовище. Цей стиль — це втілення легкості, грайливості, вічного свята, спроба втекти від реальності.

Для стилю рококо в музиці характерні ті ж самі риси, що в живопису і в архітектурі. Велика кількість дрібних звукових прикрас і завитків (так званих «мелизмів», переважання маленьких (ювелірно оброблених у деталях) і камерних форм, відсутність яскравих протиставлень і драматичних ефектів, панування тих же образів: грайливих, кокетливих і галантних.