Живопис

Живопис — це пристрасне мовчання.

Гюстав Моро, французький художник

Поміркуємо разом

Художники через свої картини знайомлять нас зі своїми сучасниками, з різними історичними подіями, з побутом та звичаями своїх епох. А завдяки чому вони викликають у нас різні почуття: захоплення, страх, любов...?

Найяскравіше проявив себе стиль рококо в живопису. Кожна країна Європи мала характерні національні риси цього стилю. Як і в живопису бароко, у живопису рококо були популярні міфологічні сюжети, але це були богиня любові Венера, німфи й амури. Основними героями полотен були прекрасні дами і кавалери, їх любовні взаємини, а також пастухи і пастушки у лоні природи, які замість випасу худоби займалися читанням, грою на сопілці або легким фліртом.

З колориту живопис рококо мав переважно бліді півтони: рожеві, блакитні, з’явилися лимонно-жовті, блякло-блакитні, бузкові кольори.

Основою композиції і малюнка була лінія, яка м’яко згиналася і додавала твору обов’язкову для цього стилю химерність і ошатність. Рококо також називають «дамським стилем». Практично всі художники цього періоду писали портрети фаворитки короля мадам де Помпадур або чудесні жіночі портрети.

Розальба Карр’єра

«Весна»

«Африка»

У Франції засновниками рококо були Антуан Ватто та Розальба Карр’єра. Пізніше у цьому стилі писали картини Франсуа Буше, Жан-Оноре Фрагонар, Карл Ванлоо, Ноель-Нікола, Шарль-Антуан та інші. Стилістика рококо притаманна учнівським і раннім творам Жака-Луї Давіда, майбутнього представника класицизму й ампіру.

Особливе місце зайняла і творчість Жана Батиста Сімеона Шардена, видатного майстра натюрморту Франції в добу рококо.

Розальба Карр’єра (1675—1757 рр.) — італійська художниця доби рококо в Італії та Франції. Працювала в техніці пастель. Її мати була майстриня по мереживу, а Розальба займалася мініатюрою та розписом табакерок, що продавали туристам у Венеції. 1700 року за свої роботи Розальба була прийнята в Академію Св. Луки в Римі. 1720 році художниця з родиною переїхала до столиці Франції. Її пастелі мали успіх. Тільки королівська родина замовила їй 36 портретів. У Парижі вона познайомилася з дуже хворим

А. Ватто і написала портрет видатного митця Франції. Розальба Карр’єра була членом Французької Королівської Академії живопису. Пів року у Відні вона навчала малюванню дочку імператора Австрії Карла VI, майбутню імператрицю Марію-Терезу. Творчість Розальби Карр’єри була одним з імпульсів для виникнення мистецтва доби рококо в Італії і, особливо, у Франції.

Однією з найкращих робіт французького художника Антуана Ватто (1684—1721 рр.) вважається картина «Відплиття на острів Кіфару» або «Паломництво на острів Кіфару» (із серії «Галантні свята») — взаємопроникнення і перевтілення театру й реальності. Сюжет, символіка, навіть композиція картини дуже характерні для світовідчуття рококо. Композиція картини ритмічна, образи її здаються навіть музичними. Все, що відбувається, немовби, розчиняється в золотистому серпанку, в м’якому золотистому світлі і струмує крізь крони дерев.

Антуан Ватто. «Паломництво на острів Кіферу»

Антуан Ватто. «Пісня про любов»

Яскравим представником художньої культури рококо у Франції був Франсуа Буше (1703—1770 рр.). Він працював у жанрі портрета і пейзажу, був майстром цікавих любовних сюжетів, чудовим колористом, гравером і декоратором; ілюстрував книги Жана Батиста Мольєра, Джованні Боккаччо, Публія Овідія; створював декорації для опер і вистав; картини для королівських шпалерних мануфактур тощо. Полотна Ф. Буше вирізняються незвичайним зачаруванням і досконалим виконанням.

Франсуа Буше. «Маркіза де Помпадур»

Франсуа Буше. «Чарівна кухарка»

Жан Оноре Фрагонар. «Поцілунок крадькома»

Останнім видатним живописцем епохи рококо був Жан Оноре Фрагонар (1732—1806 рр.), тонкий портретист і пейзажист. Як і А. Ватто, він не вписувався в рамки просто «модного стилю». Картини Ж. О. Фрагонара чарують розумно складеною композицією, граціозністю малюнка, витонченістю і делікатністю кольорових тонів, плавністю і соковитістю зображених предметів і взагалі тонким смаком виконання.

Франсуа Буше. «Вечір»

Жан Оноре Фрагонар. Пейзаж

Жан Оноре Фрагонар. «Великий каскад в Тіволі»

Надзвичайно характерний для епохи рококо розквіт графіки. Майже всі великі живописці XVIII ст. були також блискучими майстрами графічного мистецтва. Гравюри досягли в цей період небувалої художньої висоти, по віртуозності свого різця, за привабливістю сюжетів мали величезний успіх у своїх сучасників. Сьогодні вони також викликають у глядачів неабиякий інтерес.

Для допитливих

У цей період у моду ввійшли перуки і дуже високі зачіски, що іноді досягали метра в висоту, їх кріпили на каркаси і щедро прикрашали фруктами, квітами, пір’ям. На головах споруджували натюрморти, квітники, встановлювали цілі вітрильники. Не дивно, що, створюючи цю пишність, перукарі частенько користувалися сходами. З такими зачісками модниці не розчісувалися тижнями і спали в вольтерівських кріслах.

З’явилася напудрена зачіска. Витончена і приваблива маркіза де Помпадур, яка при дворі з’являлася щоразу з новими зачісками, задавала тон. Людовик XV із замилуванням ставився до цієї жінки маленького зросту, яка вперше ввела моду на високі підбори і високі зачіски. Згодом (при Марії Антуанетті) перукарське мистецтво стало мати настільки велике значення, що для навчання майстерності створювати унікальні зачіски були засновані перукарські академії.

Після 1770 року в період пізнього рококо настав розквіт перукарського мистецтва. У цей час на дамських голівках розігрувалися морські битви з мініатюрними вітрильниками, розквітали райські сади. Перукарі цінилися на вагу золота. Пудра, яку робили з борошна, використовувалася кілограмами.

Робота у групах

Користуючись ілюстраціями у підручнику, порівняйте твори живопису різних стилів: бароко і рококо. Що в них спільного і чим вони відрізняються?

Які особливості має живопис рококо?