Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Живопис

Коли з’єдналися любов і майстерність, можна очікувати шедевра.

Джон Рескін, англійський письменник, теоретик мистецтва

Поміркуємо разом

Ви вже познайомилися з характерними рисами бароко.

Чого очікуєте від живопису цього стилю?

Живопис бароко теж зародився в Італії. Протягом XVII століття стіни італійських палаців і церков покривалися численними фресками. Фрески на античні сюжети, виконані братами Аннібалем Карраччі (1560—1609 рр.) і Агостіно Карраччі (1560—1609 рр.), які працювали в Болоньї та Римі, стали зразком для творів цього стилю на довгі десятиліття. Сучасники виділяли в творчості живописців свіжість колориту, їх мистецтво композиції, уміння розумно, розраховано розміщувати фігури на полотні.

Прихильники А. Карраччі вважали його одним з кращих майстрів Італії. Фундаментальне творіння живописця — стельові фрески галереї Палаццо Фарнезе у Римі — справили на сучасників митця ефект бомби, що розірвалася. Знавці порівнювали їх з розписами Мікеланджело в Сикстинській капелі. Проте, вони подібні за масштабом і величністю, але зовсім різні за настроєм. Фрески Мікеланджело — це тріумф релігійного живопису, а на фресках галереї Палаццо Фарнезе майже немає жодного біблійного мотиву. І у творах А. Карраччі вже відчувалися елементи нового стилю — бароко — пишність форм, напружена експресія, об’ємність, хитромудрі форми, вираження емоційного стану персонажів.

Стиль бароко в живопису характеризується динамізмом композицій, «площинністю» і пишністю форм, аристократичністю і незвичайністю сюжетів. Саме такі характерні риси бароко проявилися у творчості Пітера Пауеля Рубенса і Мерізі да Караваджо.

Аннібале Карраччі. «Закоханий Поліфем». Стельові фрески. Фарнезе, Рим

Мікеланджело Мерізі да Караваджо. «Розп’яття Святого Петра»

Першим великим італійським живописцем епохи барокко був Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1573—1610 рр.), який писав наповнені напруженого драматизму картини, підкреслюючи в них поворотні моменти в житті своїх героїв. На початку нового століття для капели Черазі в церкві Санта-Марія дель Пополо у Римі М. Караваджо створив свої визначніші твори: «Розп’яття Святого Петра» і «Звернення Савла». Митець відмовився від властивих релігійному живопису символічних елементів, занурюючи надзвичайні явища в буденну обстановку.

На полотні «Розп’яття Святого Петра» зображений Апостол Петро, якого розпинали на хресті вниз головою. Таке неприродне положення, в якому Апостол з готовністю прийняв смерть, було бажання самого мученика. Він вважав, що не гідний бути розп’ятим, як Христос. Видатний майстр гри світла і тіней створив образ людини, яка вмирає за істину, тому що глибоко переконана в своїй правоті.

Віртуозно виконана картина «Звернення Савла». На ній зображено біблійну історію про початок служіння Богу Апостола Павла, колишнього Савла. На шляху в Дамаск він мав надприродну зустріч з Ісусом, який говорив до нього з неба. Художник чудово передав складні ракурси, створив гарну гаму фарб. Караваджо одним з перших художників бароко вміло використовув переходи тіні і світла, різко протиставляючи їх один одному. Характерна особливість полотен — це зображені на них фігури, що ніби не вміщаються в просторі, обмеженому рамками картин.

«Лютніст» і «Юнак з кошиком фруктів» — одні з ранніх картин Караваджо. У роботах цього циклу любовне почуття символічно передається через образи плодів (ніби запрошуючи глядача насолодитися їх смаком) і музичних інструментів (музика як символ швидкоплинної чуттєвої насолоди). Сам художник вважав «Лютніста» своїм найбільш вдалим фрагментом живопису. В композиції цієї картини велику роль грає живописний прийом світлотіньового контрасту.

Мікеланджело Мерізі да Караваджо. «Звернення Савла»

Мікеланджело Мерізі да Караваджо. «Лютніст»

Мікеланджело Мерізі да Караваджо. «Юнак з кошиком фруктів»

Мікеланджело Мерізі да Караваджо. «Натюрморт з фруктами»

Караваджо писав картини прямо з натури, дивуючи сучасників, що звикли до ретельного опрацювання попередніх начерків. Але найбільше в його живопису вражало вміле використання світлотіні. Караваджизм (створена ним система) набув широкого поширення ще за життя художника. Митець перший в італійському живопису написав натюрморти, наприклад, «Кошик з фруктами», «Натюрморт з фруктами» тощо.

Справжнім титаном епохи бароко був, безсумнівно, фламандець Пітер Пауел Рубенс (1577—1640 рр.), який майже тридцять років свого життя присвятив Італії. Один з засновників мистецтва бароко, митець поєднував у своїх полотнах природне і надприродне, дійсність і фантазію, вченість і духовність. Художник міг виражати настрій за допомогою фарб, йому вдалося уникнути ефекту зухвало-яскравих тонів, вміло використовувати світлотіні.

Творча спадщина П. П. Рубенса налічує близько 3000 картин, значна частина яких виконана у співпраці з учнями і колегами. Багато творів мають релігійний та міфологічний зміст. Ці полотна відрізнялися великими розмірами, оскільки служили для прикраси церков, палаців і муніципальних будівель. Художник писав портрети, пейзажі та історичні полотна, робив також ескізи для шпалер і книжкових ілюстрацій. П. П. Рубенс виконав близько десяти картин на мисливські сюжети. Реалізм сцен ґрунтувався на глибокому вивченні майстром натури і зоології. Митець міг передати на полотні напружені м’язи тіла його героїв, різкі ракурси фігур, майстерно опрацьовував відблиски світла і тіней, які сприяли демонстрації драми, що об’єднувала людину і природу.

П. П. Рубенс. «Воздвиження хреста». Собор Богоматері, Антверпен, Бельгія

П. П. Рубенс. «Полювання на левів»

Поміркуйте, якими засобами художньої виразності Караваджо і П. П. Рубенс змогли передати характери персонажів. Які ознаки має індивідуальний стиль кожного з цих художників?

Автопортрет Рубенса з Оленою Фоурмен і їхньою дитиною

Антоніс ван Дейк. «Сімейний портрет»

Крім П. П. Рубенса, міжнародного визнання досягнув ще один майстер фламандського бароко — Антоніс ван Дейк (1599—1641 рр.). Митець відомий майстер портретного жанру і неперевершений автор творів з біблейських і міфологічних тем, а також майстер графіки та гравюри. У творах на релігійні теми А. ван Дейк намагався знайти точні композиційні рішення, які дозволили б йому з’єднати матеріальну тілесність зі стриманою експресією образів. Картину «Коронування терновим вінцем» написано зовсім ще молодим, вісімнадцятирічним художником, але, тим не менш, вона вже відрізняється великою майстерністю виконання.

Із творчістю П. П. Рубенса новий стиль прийшов у Голландію, де його підхопив засновник голландського реалістичного портрету Франс Хальс (1580/85?—1666 рр.). Митець зруйнував сформовані до нього канони дворянського портрета XVI століття. На своїх полотнах художник зображував людину не згідно своєму суспільному становищу в велично-урочистій позі і парадному костюмі, а людину у всій своїй природній суті, характерності, зі своїми почуттями, інтелектом, емоціями.

Антоніс ван Дейк. «Коронування терновим вінцем»

Франс Хальс. «Родинний портрет Ісаака Масси і його дружини Беатрікс»

Франс Хальс. «Євангеліст Лука»

Рембрандт. «Блудний син в таверні» Автопортрет з дружиною Саскією

Рембрандт. «Нічна варта»

Рембрандт Харменс ван Рейн (1606—1669 рр.) — голландський художник, гравер, видатний майстер світлотіні, один з кращих представників золотого століття голландського живопису.

Картини Рембрандта надзвичайно різноманітні за жанровою приналежністю. Художник писав біблейські, історичні, міфологічні та алегоричні полотна, пейзажі, жанрові сцени та натюрморти. Герої митця відкривають глядачеві духовний світ людських переживань і почуттів. Його образи ніби пронизані сонячними променями. Життєва сила його творінь в глибині і характерності кожного з портретованих, в природності композиції, ясності і врівноваженості, в скупості і точності відбору деталей, в гармонії стриманого колірного рішення. Незвичайний ракурс підкреслює монументальний характер зображення, значущість і урочистість того, що відбувається.

Творча спадщина Рембрандта налічує близько 400 картин, 300 офортів, майже 300 гравюр і більше 1000 малюнків. Художник вважав, що для створення великої картини потрібно перш за все значний історичний або міфологічний сюжет. Найвідоміша картина Рембрандта — «Нічна варта» — величезне полотно площею 17 квадратних метрів.

В Іспанії в манері Караваджо творив Дієго Веласкес (1599—1660 рр.), у Франції — Нікола Пуссен (1593—1665 рр.), який, не задовольнившись школою бароко, заклав у своїй творчості основи нової течії — класицизму.

Жінки завжди були здатні робити свій значний внесок в світову культуру. Свого часу імена жінок-художниць, композиторок були у всіх на вустах, а захоплені чоловіки-творці брали їх в Академії мистецтва, порушуючи власні правила.

Яка була роль жінок-художниць у світовому мистецтві? Як вони демонстрували свої творчі здібності в світі, де домінували чоловіки?

Дієго Веласкес. «Меніни», або «Сім’я Філіпа IV»

Нікола Пуссен «Час захищає Істину від Заздрості і Розбрату»

Помітне місце у мистецтві живопису займають жінки-художниці Артемізія Джентілескі, Софонісба Ангвіссола, Феде Галічіна, Джованна Гарцоні, Орсола Маддалена Качча, Лавінія Фонтану, Розальба Карр’єра, Марієтта Робусті, Юдіт Лейстер, Мері Біл та інші.

Однією з талановитих художниць епохи бароко була Артемізія Джентілеські (1593—1653 рр.), яка народилася в Римі у родині живописця. З юних років у своїй творчості вона зверталася до популярної біблійної тематики і в 17 років написала перший сюжет — «Притчу про Сусанну і старців». Артемізія писала картини і на історичну тематику, і брала участь в масштабних громадських проектах як в Італії, так і за її межами. Своїм життям і творчістю художниця спростовувала стереотипи традиційних уявлень про жіночі слабкості. Її естетика однаково смілива і яскрава. Вона говорила: «У моїй жіночій душі живе дух Цезаря». Художниця зробила кар’єру міжнародного рівня в той час, коли більшості італійських жінок не кожен день дозволялося виходити з дому. Вона була придворним художником, дружила з засновником класичної механіки, фізиком, астроном, математиком, поетом Галілео Галілеєм, художником Антонісом Ван Дейком і була тоді єдиною жінкою, прийнятою до Художньої академії у Флоренції.

Артемізія Джентілескі. «Автопортрет»

«Сусанна і старці»

«Юдиф і її служниця»

Юдіт Лейстер. «Автопортрет»

«Хлопчик і дівчинка з кішкою і вугром»

«Веселий випивоха»

Юдіт Лейстер (1609—1660 рр.) народилася в Гарлемі в Нідерландах. Вона стала першою жінкою-художником, яка вступила в Харлемську гільдію Св. Луки і стала в ній єдиною жінкою, у якої була власна художня майстерня та учні чоловічої статі. Найбільш відома її картина — «Автопортрет», на якій художниця зобразила себе не у формальній суворої позі, а у більш розслабленому, динамічному положенні. Юдіт Лейстер спеціалізувалася на картинах в змішаному жанрі, які часто включали в себе елементи портрета, натюрморту і жанрових сцен в закритих приміщеннях. Її картини сповнені легкості, емоцій і яскравих фарб.

Після її смерті ім’я Юдіт Лейстер практично зникло з історії мистецтва. Її картини приписувалися відомим живописцям Яну Мінсе Моленару або Франсу Хальсу. Відмінну монограму із зірочкою «JL*» приховували під фальшивими підписами інших художників. У 1970-х роках велика увага приділялася вивченню історії феміністичного мистецтва, саме це і спонукало мистецтвознавців до переоцінки творчості багатьох жінок, в тому числі Ю. Лейстер, чиї роботи приписувалися її колегам-чоловікам.

Розгляньте ілюстрації у підручнику. Зробіть порівняльний аналіз художніх стилів бароко і Ренесансу в живопису. Які враження викликають у вас ці твори? Який з уже вивчених вами художніх стилів сподобався найбільше? Поясніть, чому?

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

За допомогою Інтернет-ресурсу знайдіть інформацію про:

Картини Мікеланджело Мерізі да Караваджо.

Творчість Пітера Пауеля Рубенса

Художники бароко

Український бароковий живопис XVII ст. був багатожанровим і мав свою специфіку: принципи бароко злилися з національною культурою. Розвиткові мистецтва сприяло піднесення філософської думки, науки, літератури, пов’язане з діяльністю Києво-Могилянської академії. Особливе місце в українському мистецтві періоду бароко належало живописній школі та друкарні Києво-Печерської лаври.

Іконостас Хрестовоздвиженської церкви (1767 р.)

Іван Руткович. Ікона «Преображення Господнє»

Ікона Йови Кондзелевича. Фрагмент

Надзвичайної пишності та ошатності набув цей стиль при виготовленні церковних іконостасів, у яких ікони розташовувалися у чотири, а той п’ять рядів. Змінилися засоби художньої виразності: розписи іконостасів були сповненні розгорнутою символікою, яка прочитувалася у виразних, театрально піднесених жестах, урочистих постатях, світлових ефектах, лініях драпірування. Посилилося емоційне зображення релігійних сцен. Образи наблизилися до народного типажу. Синтез мистецтв, притаманний стилю бароко, знайшов в українському мистецтві яскраве відображення. Насичені за колоритом барочні ікони, разом з позолоченим різьбленням іконостасів, складали органічний та цілісний ансамбль, який полонив величністю та декоративністю.

Український бароковий живопис представлений у творах галицьких іконописців Івана Рутковича (близько 1650 — початок XVIII ст.) і православного ієромонаха Йови Кондзелевича (1667—1740 рр.).

Нові художні тенденції в середині XVII ст. знайшли своє втілення і у книжковій графіці. Гравюри набули складної композиції та пишних декоративних форм. Композиції стали вільні та пластичні, з’явилася перспектива та об’ємність, широко використовувався рослинний орнамент.

У кінці XVII на початку XVIII ст. змінився й портретний живопис. Більшість парадних портретів, так званих парсун, козацьких полковників були написані в реалістичній манері, передавали їхній настрій, з’явилося більше легкості та галантності, характеристичних дрібних деталей.

Робота у групах

Живопис бароко представив світові цілу плеяду талановитих художників. Підготуйте на наступний урок короткі повідомлення про художників і про їх картини (про тих, хто вам сподобався найбільше). Можна підготувати віртуальну екскурсію залою «Живопис бароко».