Скульптура

Важливо не те, що ти робиш із каменем, а те, що камінь робить із тобою.

Генрі Девід Торо, американський письменник

Поміркуємо разом

Яке значення в мистецтві бароко мала скульптура? Які були її характерні риси?

Чи існує зв’язок між архітектурою і скульптурою бароко?

Характерними рисами скульптури цього стилю були: динамічний сюжет, велика кількість складок на одязі та вираження емоційного стану людини, яку зображують. Важко уявити стиль бароко без скульптури, яка прикрашала архітектурні споруди та інтер’єри. Під час створення скульптури в епоху бароко майстри використовували різнобарвний мармур, срібло і бронзу.

Барокова скульптура поділялася на два види — світську і культову. Світська скульптура — це портрети знатних вельмож, статуї монархів, садово-паркові групи та фонтани. До культової скульптури належать надгробки і окремі статуї на біблійні теми. Такі скульптури часто зображали персонажів Священного Писання.

Одним зі скульпторів-віртуозів епохи бароко був Джованні Лоренцо Берніні, який вважається творцем стилю бароко в скульптурі. Його майстерність в обробці мармуру затьмарила інших скульпторів його покоління і зробила його гідним спадкоємцем Мікеланджело. «Я переміг мармур, зробивши його пластичним, як віск ...», — писав Л. Берніні.

Скульптурні твори майстра реалістичні, в них відчувається напружена експресія. Холодний мармур, вийшовши з-під його різця, оживав то теплотою шкіри, то блиском і м’якістю тканин, а складки одягу персонажів немов колишуться на легкому вітерці.

Один з таких творів Л. Берніні — скульптура «Давид». На відміну від «Давида» Мікеланджело, майстер зобразив саме момент сутички і граничного напруження сил, моральних і фізичних. Тіло героя закручене в тугу спіраль, що дає небачений раніше заряд пластичної енергії. М’язи всього тіла напружені й готові до боротьби. Обличчя зведено гримасою гніву. Особливо різко підкреслено рот, який стиснений до такої міри, що губ фактично не видно — мабуть, боєць закусив їх до крові.

Скульптурна група «Викрадення Прозерпіни». За римською міфологією Прозерпіна була дочкою Церери, богині родючості, і Юпітера, повелителя Неба. Одного разу, коли юна діва гуляла зі своїми подругами, її побачив володар підземного царства Плутон. Він закохався в прекрасну Прозерпіну і побажав зробити її своєю дружиною. Плутон викрав наречену і відвіз її з собою в темне царство. Саме момент викрадення і увічнив Л. Берніні. Герої скульптурної групи відрізняються незвичайною експресивністю і драматизмом, все, їх емоції і переживання легко читаються в положенні тіл і вираженні осіб.

Вражає, з якою майстерністю і витонченістю виконані локони волосся, складки тканини, що ледве прикриває тіла героїв. У драматичних позах фігур немає ні краплі штучності. Розворот тіла, нахил голови, рухи рук чітко говорять про протистояння, яке Прозерпіна надає у відповідь на пристрасть Плутона. Сльози застигли в очах героїні, її погляд сповнений відчаю.

Л. Берніні. «Давид»

Л. Берніні. Скульптурна група «Викрадення Прозерпіни». Фрагмент

Л. Берніні. Гробниця Олександра VII

Останній значний твір Л. Берніні прикрашає гробницю Олександра VII з сімейства Кіджі. Ансамбль, виконаний з кольорового мармуру і бронзи, зображує понтифіка, який молиться, оточеного алегоричними статуями Милосердя, Істини, Справедливості та Розсудливості. Перед Олександром VII знаходиться скелет, загорнений в червону мантію — символ смерті. В руці скелета знаходяться пісочний годинник — метафора закінчення земного життя понтифіка.

Яскравим представником північної школи був іспанець Грегоріо Фернандес (1576—1636 рр.), вищим досягненням таланту якого була скульптурна група «Оплакування», яка виконана з забарвленого дерева. Майстер поєднував в своїй творчості традиції народної дерев’яної пластики з досягненнями майстрів італійського та іспанського Відродження.

У скульптурній групі «Оплакування» основна фігура — Марія, яка тримає на колінах зняте з хреста тіло Сина. Вся гіркота материнської втрати передана у виразі обличчя Марії, в скорботних очах, благаючих піднятих бровах; простягнута рука волає до Божої милості, інша — розкритою долонею притискає до себе мертве тіло. Голова Христа спокійно опущена, тіло умиротворено лежить на білому савані.

Одним з видатних майстрів мистецтва скульптури у Фландрії (історична область на території сучасних Франції, Бельгії та Нідерландів) був Франсуа Дюкенуа (1570—1641 рр.).

Найбільш вражаюче творіння майстра — скульптура «Святого Андрія» в соборі Святого Петра у Ватикані в Римі — зображення Святого з Х-подібним хрестом, на якому Він був розп’ятий.

Скульптор зобразив мучеництво одночасно з неприйняттям іншої долі, крім тієї, яка Святому уготована Господом. У його позі, в благородно спадаючих складках одягу ясно відчувається вплив класичних, античних образів.

Фламандський живописець, один з визначніших представників епохи бароко Пітер Пауль Рубенс, пише в листі до Ф. Дюкенуа: «Фландрія, наша дорога батьківщина, буде колись прославлена Вашими чудовими работами... Ці твори здаються, скоріше, створеними природою, ніж мистецтвом, тому що мармур ніжний, як життя». Франсуа Дюкенуа вважається одним з творців класицизму в скульптурі.

Франсуа Дюкенуа. Скульптура «Святого Андрія» в соборі Святого Петра. Рим, Італія

Грегоріо Фернандес. Скульптурна група «Оплакування»

Зодчі епохи бароко прагнули до включення глядачів у простір скульптури і посилення видовищності сцени. Щоб підкреслити красу каменю, вони вміло використовували переходи тіні і світла, вбудованість у складну архітектурну конструкцію гармонійно збудованого простору. Знамениті скульптурні твори бароко стали «візитною карткою» багатьох міст, площ і церков.

Робота у парах

Розгляньте ілюстрації в підручнику. Зробіть порівняльний аналіз стилів бароко і Ренесансу в мистецтві скульптури. Знайдіть характерні риси, засоби художньої виразності, які властиві тільки певному стилю. Яке враження викликають у вас ці твори?

Зміст

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України