Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Бароко

Існує краса цілком ясна, цілком прийнятної форми і поряд з нею краса, заснована саме на неповному сприйнятті, на таємничості, яка ніколи повністю не розкриває свого обличчя; на загадковості, яка щосекунди набуває іншого вигляду.

Генріх Вельфлін про відмінності мистецтва Ренесансу і Бароко (швейцарський письменник, історик, мистецтвознавець)

Поміркуємо разом

Який слід в історії мистецтва залишили митці епохи Ренесансу?

Історична довідка

Кінець XVI — початок XVII ст. — це перш за все період торжества Контрреформації (руху за оновлення та реформування) Римсько-католицької церкви в Європі, який мав за мету відновити її позиції і престиж. Стався остаточний розрив католицтва з протестантством. Церква підтримувала починання європейських монархів, спрямовані проти протестантів.

Це період, коли встановлювався і стверджувався абсолютизм в Європі. Формувалися великі і малі абсолютистські держави, де влада центру шанувалася вище закону. Створювався видимий образ могутності влади, яка намагалася вражати організованістю, парадністю і пишністю придворного побуту. Життя західноєвропейських монархів перетворювалося в свого роду урочисте дійство. Саме тому на рубежі нового, XVII ст. англійський драматург Вільям Шекспір (1564—1616 рр.) проголосив, що весь світ є театральною сценою, в якому кожен «не одну грає роль».

Це період, коли протистояння католиків і протестантів вилилося в Тридцятирічну війну (1618—1648 рр.) з усіма її жахами і наслідками. Це був один з найбільш кровопролитних європейських конфліктів до Світових війн XX ст.

Відмінною рисою того часу було загальне почуття тривоги, розгубленості і страху. Не випадково XVII ст. називають «розгубленою епохою», а настрій, що охопив людей, — «Великим Страхом». Зникала віра в звичні авторитети, будь то священики або античні філософи. Результатом змін, що відбулися в житті людей, виявилося нове сприйняття Світобудови, формування нової системи знань про Світ. Захоплення перед різноманіттям природи змінювалося прагненням осмислити і зрозуміти це різноманіття. Тільки власний досвід і знання стали вважатися переконливими.

Нікола де Ларжільєр. «Портрет Людовіка XIV з родиною»

Адріан Янс ван Остаде. «Зір»

Зміни в політичному і громадському житті Європи призвели до змін у культурних процесах, зокрема вплинули на розвиток мистецтва. Нові погляди втілилися в новий стиль, який надалі отримав назву «бароко». Як художній стиль, він охоплював величезний проміжок часу — два століття. Тому його часто називали «епохою бароко», але паралельно з бароко розвивалися інші художні напрями, течії та стилі. Бароко як явище, характерне, переважно, для католицьких держав. Цей стиль чужий суворому протестантизму. Звідси і своєрідність, наприклад, голландського бароко, більш суворого, яке прагнуло до реалізму.

Що означає термін «бароко»?

Бароко (порт. — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві початку XVI — до середини XVIII ст. Цей стиль найбільш монументально і могутньо проявився в архітектурі та у образотворчому мистецтві.

У різний час в термін «барокко» вкладався різний зміст — перлина неправильної форми, беззмістовний, незграбний, фальшивий, химерний, схильний до надмірностей.

Стиль бароко зародився в Італії і поширився в більшості європейських країн, набуваючи в кожній своїх особливих національних рис. Відійшовши від властивих Ренесансу уявлень про чітку гармонію та закономірність буття і безмежні можливості людини, новий стиль формувався на зіткненні протилежних сил, інтересів, прагнень між людиною та зовнішнім світом, між ідеологічними й чуттєвими потребами, розумом і природними силами.

Завдання мистецтва бароко — захопити глядача силою пристрасті, створити миттєвий ефект, поєднати ілюзорне і реальне. У спорудах цього стилю скульптура і живопис немов зливалися з архітектурою, відбувся так званий синтез мистецтв.

Характерні риси мистецтва бароко: яскравість, контрасти світла і тіні, витонченість, динаміка, напруженість, грандіозність, вишуканість, декоративність, театральність.

Що сприяло зміні світогляду в епоху бароко? Як це відбилося на формуванні нового стилю в різних видах мистецтва?

Архітектура

Архітектура змінює в бароко свою природу і намагається впливати засобами, властивими іншому роду мистецтва: вона стає живописною.

Генріх Вельфлін

Поміркуємо разом

Які пам’ятки архітектури періоду Відродження і Ренесансу ви знаєте? Які враження вони у вас викликають? Які характерні риси притаманні кожному з цих стилів?

Церква Єзуїтів. Відень, Австрія

Палац «Цвінгер». Фасад будови. Дрезден, Німеччина

Для архітектури бароко характерне прагнення до монументальності і пишності, просторового розмаху, важкої масивності, контрастів масштабів, матеріалів і фактур, навмисної ускладненості, насиченої пластики, що надавало архітектурі зовнішню ефектність і розкіш. Архітектурні рішення зодчих були підпорядковані одній ідеї: дивувати і захоплювати. Споруди вже не здавалися побудованими з окремих каменів, навпаки, вони ніби були виліпленими з одного гігантського шматка. Стрункість пропорцій, граціозна легкість Ренесансу зникли.

Найбільш яскраво ознаки барокко відбилися в архітектурі храмів, будівництву яких приділялася особлива увага. В екстер’єрі міських палаців і заміських резиденцій поширювалися опуклі й увігнуті фасади: частина стіни виставлялася трохи вперед або навпаки заглиблювався разом з усіма елементами. Таке чергування секцій створювало ефект просторової ілюзії. Ще більш виразною фасадну композицію робили всілякі еркери, башти і балкони.

Враження ваги і масивності безпосередньо досягалися низько спущеним фронтоном. Цоколі колон, які раніше були стрункими й високими і цим значно посилювали враження легкості, тепер були безрадісно стиснуті, так що мимоволі відчувалася міць навантаженої на них тяжкості. Ордер став менш функціональним, на перший план вийшла декоративність. До основних рис бароко відносять також надмірне прикрашення: ліплення, розпис, різьблені панелі, скульптури, колони, дзеркала.

Від архітекторів стиль бароко вимагав дотримуватися принципу абсолютної єдності — синтезу мистецтв. Одночасно почала панувати ідея єдності і в інтер’єрі: бічні капели злилися, створювалося одне величезне приміщення, яке вирізнялося надзвичайною пишністю й урочистістю.

Церква Сан-Карло алле Куатро Фонтані. Фрагмент фасаду. Рим, Італія

Інтер’єр в стилі бароко

Робота у парах

Знайдіть у спорудах, які зображені на ілюстраціях у підручнику, характерній деталі, властиві новому стилю. Які види мистецтва, що «переплелися» в абсолютної єдності ви можете виділити?

У Італії стиль бароко був найбільш виражений у творчості архітектора, скульптора і декоратора Джованні Лоренцо Берніні (1598—1680 рр.) і архітектора та інженера Франческо Борроміні (1599—1667 рр.). Їхні імена нерозривно пов’язані з Римом і саме завдяки їм у «Вічному місті» залишилася багата спадщина в стилі бароко. Споруди Л. Берніні урочисті й величні, твори Ф. Борроміні напружені, експресивні, контрастні, підкреслено масивні.

Л. Берніні створив проект грандіозного ансамблю площі Святого Петра (1657—1663 рр.) у Римі у вигляді двох симетричних півкіл, яка охоплена могутніми 4-рядними колонадами, владно організуючими простір, до якої веде урочистий багатоступінчатий підйом.

Будівництво ансамблю (собор і площа) було розпочате ще в кінці XV ст. в дусі величавості архітектури Відродження. Л. Берніні закінчував ансамбль в обстановці вже нових настроїв і естетичних смаків. Він також оформлював і внутрішній інтер’єр собору: статуї, рельєфи, багатобарвні колони, різьблені дерев’яні деталі та інше. Завдяки багатогранному таланту майстра в інтер’єрі собору була створена атмосфера позамежної надмірності, яка символізувала міць оновленого католицизму.

Вражає уяву Балдахін — величний (29 м) навіс над престолом із позолоченої бронзи, зведений над тим місцем, де, за переказами, у минулому було поховано Св. Петра. Кручені колони

Балдахіна дуже характерні для естетики бароко. Скульптурні прикраси каркасу і розкішно оздоблений кистями бронзовий навіс створюють ілюзію важкої оксамитової тканини.

Площа перед собором Святого Петра. Рим, Італія

Інтер’єр собору Святого Петра. Балдахін

Л. Берніні зіграв важливу роль у формуванні архітектурної зовнішності й створенні образу Риму: декоративно-ефектні фонтани (Тритона на Пьяцца Барберіні, Чотирьох річок на П’яцца Навона та інші, знамениті Королівські сходи (Скеля Реджо) у Ватикані, церква Сант Андреа аль Квірінале, статуї пророків Авакума і Данила в Церкві Санта-Марія-дель-Пополо і багато іншого.

Видатний італійський архітектор Ф. Борроміні — найбільш радикальний представник раннього бароко, майстер просторових будівельних рішень і безлічі інтер’єрних оформлень. Для його творчої манери були характерні відсутність прямих ліній, використання овалів замість кіл, доповнені хвилястістю архітектурні композиції, вигадливі і химерні архітектурні деталі, ускладнене планування інтер’єрів.

Лоренцо Берніні

Фонтани Тритона на Пьяцца Барберіні і Чотирьох річок на П’яцца Навона

Один із знаменитих творів Ф. Борроміні — Галерея Спаду в Римі протяжністю 9 метрів. Вона йде через низький садовий корпус до статуї Меркурія (висотою 60 сантиметрів), яка знаходиться в маленькому садку. Архітектор нахилив підлогу і встановив колони і арки уздовж приміщення, поступово зменшуючи їх розмір. Оптичний ефект подовжив коридор в 4 рази і втричі збільшив статую.

Шедевром римської барокової архітектури вважається католицька церква - Сант Івоалла Сап’єнца в Римі, побудована за проектом Ф. Борроміні. Він об’єднав вигнуті лінії фасаду церкви з внутрішнім двориком палаццо. Внутрішнє оздоблення Сант Іво алла Сап’єнца унікальне за своїми формами. Нововведенням для тих років була гвинтоподібна лантерна (ліхтар) в куполі. Стіни і купол прикрашені скульптурами майстра.

У Франції тенденції стилю бароко були втілені в грандіозному ансамблі Версаля (1668—1689 рр.), що розмістився в передмісті Парижа. У його будівництві та оздобленні брали участь численні архітектори, скульптори, художники, майстри ужиткового і садово-паркового мистецтва.

Галерея Спаду. Рим, Італія

Купол церкви Сант-Іво алла Сапієнца. Рим, Італія

Фонтани Версаля

Парк Версальського палацу

Збудований ще в 1620-х роках архітектором Жаком Лемерсье (1585—1654 рр.) як невеликий мисливський замок Людовика ХІІІ, Версаль неодноразово добудовувався і змінювався. Ідея Версалю як централізованого ансамблю, ймовірно, належала Луї Ліво (1612—1670 рр.) і Андре Ленотру (1613—1700 рр.). Будівництво було завершено Жюлем Ардуеном-Мансаром (1646—1708 рр.).

Парк Версальського палацу — один з найбільших і значущих в Європі. Він складався з багатьох терас. Клумби, газони, оранжерея, басейни, фонтани, а також численні скульптури стали продовженням палацової архітектури, яка в цілому висловлювала торжество абсолютистської держави.

Для допитливих

У Німеччині архітектурні споруди в стилі бароко з’явилися пізніше в порівнянні з іншими європейськими країнами. Цей стиль поширився після Тридцятирічної війни, оскільки театр військових дій був саме на території Німеччини. Майже до кінця XVII ст. роздроблена, розграбована країна була фактично вибита з загальноісторичного ходу розвитку Європи.

Германські архітектори потрапили під вплив французького бароко. Цей стиль був широко представлений на території Німеччини в церковній і палацовій архітектурі і мав деякі елементи самостійного національного мистецтва — німецького бароко. Яскравими зодчими стилю бароко були: Андреас Шлютер (1660—1714 рр.), Иоганн Бальтазар Нейман (1687—1753 рр.), Маттеус Данієль Пьоппельманн (1662—1736 рр.).

Споруди в цьому стилі будувалися за французьким зразком, наслідуючи Версаль. Яскравим прикладом архітектурного бароко в Німеччині є палацово-парковий комплекс з чотирьох будівель Цвінгер в Дрездені.

Палацово-парковий комплекс Цвінгер. Дрезден, Німеччіна

Відомі споруди в стилі бароко: Новий палац в Потсдамі, замок Шарлоттенбург в Берліні, замок Вайсенштайн в Поммерсфельдені і палац Аугустусбург в Брюлі, Барокова церква бенедиктинського абатства Оттобойрен, монастир Вельтенбург, абатство Етталь і церква Святого Яна, під назвою Церква Асам у Мюнхені.

Робота в групах

За допомогою Інтернет-ресурсу знайдіть інформацію про розвиток мистецтва архітектури бароко у Німеччині, Англії або Іспанії. Зробіть презентацію.

Робота у парах

Розгляньте ілюстрації в підручнику. Зробіть порівняльний аналіз стилів бароко і ренесансу в архітектурних спорудах та інтер’єрі. Визначте характерні деталі, властиві тільки певному стилю.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

За допомогою Інтернет-ресурсу знайдіть інформацію про:

Архітектура бароко.

Історія мистецтва бароко.

Яке воно «українське бароко»? Які характерні риси має цей стиль?

В українській архітектурі стиль бароко поширюється з другої половини XVII ст. і досягає свого розквіту в XVIII ст., набираючи яскраво виражених національних рис. Для українського бароко властиве поєднання декоративно-пластичних рішень західноєвропейського бароко та Ренесансу з творчою переробкою спадщини православного храмового зодчества і давньоруської архітектури. Зародження так званого «козацького бароко» прийнято пов’язувати з оновленням київських та чернігівських храмів за митрополита Петра Могили і його наступників — собор Єлецького монастиря в Чернігові, Софійський собор у Києві, Успенський собор Києво-Печерського монастиря, собори Видубицького і Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві тощо.

Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві

Покровський собор у Харкові

Це період будівництва Миколаївського собору в Ніжині, Спаської церкви у Великих Сорочинцях. Стилю властиві монументальна пишність і вільне розташування частин і деталей споруд, декоративність орнаменту і гра світлотіні. Великою своєрідністю вирізняються храми Слобідської України. Спасо-П’ятибаштовий Преображенський собор в Ізюмі належить до виду козацького полкового собору.

Серед архітекторів козацького бароко виділяють Івана Зарудного, Степана Ковніра, Осина Старцева, Івана Григорович-Барського та інших.