Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Античний стиль

Парфенон. Храм у древніх Афінах. Греція

Тріумфальна арка Тита. Рим, Італія

Поміркуємо разом

Чи завжди присутні національні та індивідуальні особливості у творах авторів?

Поняття «античність» уперше з’явилося в епоху Відродження як назва греко-римської культури. Основу античної культури складають естетичні поняття міри, гармонії та краси.

Античний стиль поєднує в собі архітектуру і культуру Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Найбільше поширення античний стиль отримав в архітектурі, скульптурі, а також у деяких видах прикладних мистецтв: мозаїка, орнамент тощо.

Архітектура

Архітектура — виразник моралі.

Оноре де Бальзак

Поміркуємо разом

Чи відображають архітектурні стилі історичний характер епохи?

Архітектура (грец. — будівництво) — це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

Які вимоги вважаються основними для архітектури?

Для допитливих

Архітектура поділяється на величезну розмаїтість стилів (стилі епох, національні стилі, які обов’язково відображаються в індивідуальних стилях митців). У широкому змісті слова архітектура — це організація середовища перебування людини, починаючи із проектування міст, питань організації міського середовища, ландшафтної архітектури й закінчуючи дизайном меблів і внутрішнього оздоблення будинків. Давньоримський архітектор Вітрувій, який написав трактат «Десять книг про архітектуру», вважав що архітектура ґрунтується на трьох початках: міцність, користь та краса і лежить у певнім гармонійному відношенні до пропорцій людського тіла. В XV ст. італійський архітектор, скульптор, художник, письменник, музикант, математик епохи раннього Відродження Альберті додав четвертий початок до поняття архітектура — доцільність.

Як ви вважаєте, чому саме ці вимоги стали основними для архітектури?

Зразки орнаменту античного стилю

Архітектура стародавніх греків поєднувала в собі простоту і вишуканість, продуманість і художність інтер’єру, геометрію ліній, симетричність і пропорційність, раціоналізм і конструктивність при повній відсутності зайвих деталей. Вона була настільки гармонійною і цілісною, що згодом сприймалася пізнішими стилями мистецтва як еталон для наслідування. Велике значення в античності надавалося орнаменту. Для грецької орнаментики характерні як фігурні і рослинні, так і геометричні та архітектурні елементи. Характерний орнамент — спіральна і хвиляста лінії, фігурні та рослинні, геометричні та архітектурні елементи. Основними матеріалами, які використовували давньогрецькі майстри, були дорогі породи дерева, мармур, бронза, золото, слонова кістка, глина.

Під час будівництва храмів використовувалися міри довжини, які були запозичені від пропорцій людського тіла: долоня, стопа, лікоть тощо. У давньогрецькій архітектурі було розроблено цілісну художньо осмислену систему, що пізніше отримала назву ордер.

У Стародавній Греції розрізняли три ордери: доричний, іонічний, коринфський. Кожен ордер складався з трьох основних частин: колони, її підніжжя і п’єдесталу. Колони з усіма своїми деталями, а також частини, що розміщені над колонами та під ними становлять гармонійну цілісність, що підпорядковувалася єдиному правилу, яке давньоримські архітектори називали латинським словом ordo, що означає порядок. Колони грецького ордеру порівнювали з людиною. Наприклад, доричний ордер, завдяки лаконічності та монументальності, вважався «чоловічим», а іонічний, завдяки витонченості та прикрасам, — «жіночим».

Архітектурний ордер (лат. — лад, порядок) — тип архітектурної композиції, що використовує певні елементи і підпорядкований певній архітектурно-стильовій обробці. Включає в себе систему пропорцій, склад і форму елементів, а також їх розташування.

Славу монументального мистецтва Греції складали комплекс Акрополя в Афінах, храм Артеміди в Ефесі, мавзолей у Галікарнасі та багато інших.

Храм Артеміди в Ефесі перебував у грецькому місті Ефесі на узбережжі Малої Азії (у даний час місто Сельчук, Туреччина). Перший великий храм був споруджений в середині VI ст. до н. е., спалений Геростратом в 356 році до н. е., незабаром відновлений у перебудованому вигляді. Ширина храму була 52 м, довжина — 105 м, висота колон — 18 м, дах храму підтримували 127 колон, встановлені у вісім рядів.

Доричний

Іонічний

Коринфський

Мавзолей в Галікарнасі — надгробний пам’ятник царя Мавсола, споруджений у середині IV ст. до н. е. за наказом його дружини Артемісії III. У Галікарнасі (сучасний Бодрум, Туреччина). У архітектурі Галікарнаському мавзолеї вперше в грецькій архітектурі знайшли відображення всі три знаменитих ордери: доричний, іонічний і коринфський. Нижній поверх підтримувався 15 доричними колонами, внутрішні колони верхнього поверху були коринфськими, а зовнішні — іонічними. У мавзолеї поєднувалася сувора геометричність, масивна простота й легкість форм, плавність ліній.

Досконалість давньогрецької архітектури — Акрополь в Афінах. Слово «акрополь» грецькою мовою означає «найвище місце в місті». Важливе оборонне значення акрополя зробило його центром усього навколишнього поселення. Він був місцем проживання царів і знаті протягом багатьох століть.

Робота у групах

Розгляньте ілюстрації у підручнику. Визначте характерні риси архітектурних споруд стародавніх греків.

Яке враження вони справляють на ваші почуття і настрій?

Храм Артеміди в Ефесі (реконструкція). Сельчук, Туреччина

Мавзолей у Галікарнасі (реконструкція). Бодрум, Туреччина

Акрополь в Афінах. Греція

Доричний храм Сегеста у Сицилії. Греція

Стародавні римляни високо оцінили науку, літературу, театр, архітектуру і скульптуру Стародавньої Греції та зробили свій внесок у подальший розвиток художньої культури стародавнього світу. Вони не тільки повністю сприйняли їх спадщину, але й поліпшили її: доповнили ордерну систему, поєднавши грецький ордер, італійську арку і циліндричний звід (у греків не було ні того, ні іншого); створили арочно-ордерну клітинку (тріумфальну арку), а також експериментували з такою приголомшливо красивою формою, як купол. До IV ст. сформувалися основні типи християнського храму — базиліка (витягнуті прямокутні будівлі, які всередині розділені рядами опор) і центрально-купольна будова. Базиліка включає в себе кілька архітектурних елементів, одними з яких були нефи — частина храмової будівлі, призначена безпосередньо для перебування віруючих. Розподіл інтер’єру на нефи рядом опор виник ще у давньогрецьких храмах. У давньоримській архітектурі з ряду паралельних нефів складались інтер’єри громадських будівель.

Базиліка (давньогрец. — «дім царя») — особливий тип споруди, прямокутний у плані. Він складається з непарної кількості нефів, різних по своїй висоті.

Неф (лат. — корабель) — витягнуте приміщення або поперечна частина простору монументальної споруди (зазвичай у будівлях типу базиліки), що розташоване між рядами колон, стовпів, арок або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою чи аркадою. Воно дуже нагадує за формою судно, символізуючи тим самим довгий шлях віруючих до порятунку.

Тринефна базиліка Максенція і Костянтина — одна з найбільших базилік Риму. Закладено її в 308 році імператором Максенцієм, закінчено його наступником Костянтином у 312 році. Площа нефа перевищувала 4000 кв. м, висота склепінь становила 39 м. У західній апсиді (виступ будівлі, здебільшого півкруглий) базиліки була встановлена колосальна статуя імператора Максенція, яку після його смерті було замінено гігантською статуєю з мармуру і бронзи імператора Костянтина. Усередині стіни базиліки були прикрашені мармуровими плитами, підлога вкрита кольоровим мармуром. У базиліці Максенція і Костянтина не тільки поклонялися богам, але і призначали ділові зустрічі; тут же засідала міська рада.

Тринефна базиліка Максенція і Костянтина. Рим, Італія

Центральний неф базиліки Сан-Паоло-фуориі-ле-Мура. Рим, Італія

Стародавні римляни будували чудові дороги, мости і водопроводи, створили особливу систему спорудження великих громадських будівель завдяки застосуванню в будівництві арок, склепінь і бетону, що дозволяло помітно збільшити ширину перекриттів.

У будинках до інтер’єру стародавні римські майстри додавали різні прикраси: великі вази з малюнками, маленькі теракотові статуетки, наносили настінний живопис, підлоги покривали мозаїкою, стелю доповнювали рельєфними зображеннями. Тріумфальна арка у Лептіс-Магна — одна з найкраще збережених пам’яток давньоримської архітектури, перлина античного світу, давньоримське місто на африканському узбережжі Середземного моря, розташовано за 130 км від столиці Лівії, Триполі.

Колізей — найбільший амфітеатр античного світу, символ величі й могутності імператорського Риму. Його будівництво велося з 72 року н.е. впродовж восьми років. По периметру арени були зведені 80 великих арок, на них — більш дрібні, загальна кількість арок — 240. Арену оточує стіна в 3 яруси. Зовні Колізей був оздоблений мармуром. По його периметру розташовувалися прекрасні статуї. Колізей був головним місцем розважальних видовищ: бої гладіаторів, звірині цькування, морські битви.

Тріумфальна арка у Лептис-Магне. Триполі, Лівія

Колізей (реконструкція). Рим, Італія

Давньоримська терма. Бат, Англія

Давньоримський акведук Пон-дю-Гар. Франція

Терми (лат. — теплий, жаркий, гарячий) — античні лазні в класичній Греції при великих будинках і гимназіях; в період еллінізму ними користувалося все населення міста. У Стародавньому Римі терми виникли за грецьким зразком і стали центрами громадського життя.

Гарський міст являє собою масивний арочний акведук (водовід для подачі води до населених пунктів, зрошувальних і гідроенергетичних систем) завдовжки 275 м і висотою 48 м. і є пам’яткою Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1985 р.), По мірі наближення до берега ширина арок зменшується. Колись триярусний Пон-дю-Гар був складовою частиною 50-кілометрового водогону, який постачав питну воду в римське місто Нім.

Робота у групах

Розгляньте ілюстрації у підручнику. Проаналізуйте схожість і відмінність давньоримських і давньогрецьких архітектурних споруд.

На прикладах аналізу конкретних споруд античного стилю доведіть, що мав рацію Вітрувій, стверджуючи, що архітектура ґрунтується на трьох початках: міцність, користь та краса.