Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Музичне мистецтво

Музика надихає весь світ, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви...

Платон, давньогрецький мислитель

Поміркуємо разом

З якими кольорами й образами асоціюються у вас звуки арфи, віолончелі, флейти чи труби? Поясніть, чому?

Музика епохи Відродження, подібно до образотворчого мистецтва, повернулася до цінностей античного мистецтва. Вона набула емоційного, виразного і яскравого індивідуального характеру.

Фламандський верджинел

Блокфлейти

Клавесин

Саме в цей час формувалися національні музичні школи. Для музичного мистецтва в Італії початок нової епохи настав в XIV ст. Нідерландська школа склалася і досягла вершини розвитку в XV ст., а у музиці Франції ознаки Відродження чітко проявилися вже у XVI ст.

Музичний твір і його виконання в цей період мали особливе значення. Гуманісти, що вивчали культуру Греції й Риму, оголосили музичне мистецтво корисним і шляхетним заняттям. Імениті родини запрошували музикантів, щоб ті давали уроки їх чадам і розважали гостей.

У XVI ст. з’явилися нові музичні інструменти. Найбільшу популярність мали ті з них, гра на яких давалася аматорам музики легко і просто, не потребуючи особливих навичок. Виникли різні види клавішних інструментів — клавесин, клавікорд, чембало, верджінела (англійський клавесин, що вирізнявся невеликими розмірами). Серед різновидів щипкових інструментів популярними стали віоли. Також полюбляли грати на блокфлейті, флейтах і ріжках.

Для допитливих

Улюбленицею інструментального музикування в Європі епохи Відродження була лютня. До XV ст. вона мала п’ять струн і одинарну верхню «співочу» (la chanterelle). Лютня звучала чарівно, пісенно, співучо, зачіпала найніжніші струни душі. На ній грали віртуози-професіонали, незліченні шанувальники в містах і селах, мандрівні музиканти. Під її музику співали і танцювали, на ній виконували інструментальні п’єси.

Орган

Герард Терборх. «Жінка, яка грає на теорба-лютні»

Юдіт Лейстер. «Хлопчик, який грає на флейті»

Складною була музика, яку писали для гри на органі. Основу музичної культури становили меси, мотети, гімни і псалми.

Меса (італ.) — традиційна назва богослужіння в Римо-католицькій церкві, найвища літургічна служба.

Мотет (фр. — слово) — вокальний багатоголосний твір поліфонічного складу. Мотет як музичний жанр виник у XII ст. у Франції.

Нові інструменти, друкування нот і значна популярність музики сприяли розвитку камерної музики, яка призначалася для звучання у невеликих загалах перед нечисленною аудиторією. Виконавців було небагато, переважали вокальні виступи.

Ще однією особливістю епохи Відродження в музичному мистецтві була поява «чудового сплаву» двох мистецтв — музики і поезії. Так у Франції як жанр виділився шансон (багатоголосна пісня), а в Італії — мадригал.

У епоху Відродження меси та мотети писали такі видатні композитори, як Джон Данстейбл, Гійом Дюфаї, Жоскен Депре, Орландо ді Лассо, Адріан Вілларт, Вітторія Алеотті та інші.

Для допитливих

Відомий реформатор церкви, чудовий музикант, франко-фламандський композитор епохи Відродження, диригент церковних хорів Жоскен Депре (1450—1521 рр.) вважається найвидатнішим композитором кінця XV — початку XVI ст. Його спадщина включає основні жанри духовної музики того часу — 18 мес, 112 мотетів (улюблений музичний жанр композитора), псалмів і гімнів, 52 світські п’єси, близько 70 шансон. Священик, засновник протестантизму в Німеччині, великий реформатор Мартін Лютер писав про Ж. Депре: «Інші композитори роблять з нотами те, що вийде, Жоскен робив те, що хотів».

Творчість англійського композитора, музичного теоретика і вченого Джона Данстейбла (кінець XIV — 1453 .р) є важливою сполучною ланкою між музикою Середньовіччя і поліфонією епохи Відродження. Для композитора характерні панування триголосся, мелодійне багатство голосів, імпровізаційність у розвитку мелодії. Дж. Данстейбл розробив жанр декламаційного мотету, в якому музичний ритм підпорядкований ритму вірша. Він надав хоровому звучанню ту повноту, природність, силу і блиск, які характеризують хоровий стиль.

Одним з найвпливовіших композиторів XV ст. був Гійом Дюфаї (близько 1400—1474 рр.). Він писав духовну музику: меси (9), мотети (19), гімни (24), антифони (15), а також різноманітні світські пісні, близько 80 балад. Найбільш відомі його твори: чотириголосний мотет «Ave Regina caelorum» («О, Царице небесна») і меса «Озброєний чоловік», заснована на світській мелодії. Створюючи власний стиль, композитор йшов від спроб і пошуків до встановлення гармонічної рівноваги вокального та інструментального, від окремих досліджень до певної єдиної цілісності всередині твору. Стиль Г. Дюфаї відбився на творчості багатьох композиторів наступних поколінь.

Вітторія (Рафаела) Алеотті

Один з універсальних композиторів епохи Відродження Адріан Вілларт заснував Венеціанську школу і був піонером абстрактної інструментальної музики. Дивною перлиною музичного мистецтва епохи Відродження була італійська черниця-августинка, органістка й композиторка Вітторія (Рафаела) Алеотті (1575 — після 1620 рр.). Ще у дитинстві в дівчинки проявилися незвичайні здібності до музики і співу. Вона навчалася музичній грамоті, й у вісім років уже писала музичні композиції. У той час музичну освіту жінкам можливо було отримати тільки в монастирі, тому батьки відправили її в Сан-Віто, монастир Феррари. Вітторії так припала до душі самота, що вже в 14 років вона, всупереч волі батька, постриглася у черниці.

1591 р. було опублікувано єдиний мадригал в музичній антології «Сад музикантів Феррари». Через два роки вийшли книга «Гірлянда з чотириголосих мадригалів» і книга пісень. Книга «Священні пісні для п’яти, семи, восьми та десяти нот декантанди» була першою жіночою книгою духовної музики, яка з’явилася в пресі. Вона містила вісімнадцять пісень; тринадцять квінтетів, два септета, два октета і один мотет для десяти голосів.

Вітторія Алеотті була відома своїм вмінням грати на органі, а також на інших інструментах, таких як клавісин, тромбон тощо. Вона любила складну музику та часто використовувала гармонію і диссонанс, щоб зміцнити текст. У наш час виконання її пісень можна послухати на багатьох компакт-дисках.

Завершується епоха Відродження в музиці виникненням нових музичних жанрів: сольної пісні, ораторії та опери. Центр музичної культури поступово переноситься з храмів в оперні театри.

Але музика Ренесансу — це не тільки духовна музика соборів; емоційна, виразна і яскрава камерна музика; це й музика для простого народу, музичний супровід для селянських святкувань, надзвичайно живих та рухливих танців епохи Відродження.

Пітер Брейгель-старший. «Весільний танок»

Пітер Брейгель-старший. «Селянський танок»

Для допитливих

Наприкінці XVI ст. в італійському місті Флоренція був зроблено справжній переворот у театральному і музичному мистецтві. Відновлюючи постановки творів давньогрецьких драматургів, талановиті поети, музиканти почали створювати власну музику, що відповідала, за їх уявленнями, характеру античної драми. Вони ретельно обмірковували музичний супровід монологів та діалогів (речитатив) міфологічних персонажів. Музиканти вважали, що це дозволить більшою мірою передавати багатство внутрішнього світу людини, його особисті переживання і почуття. На основі таких вокальних партій виникли арії (закінчені епізоди в музичному спектаклі), а також в опері. Оперний театр швидко завоював любов глядачів і став популярним у країнах Європи.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

За допомогою Інтернет-ресурсу знайдіть та послухайте наступні музичні твори:

Орландо ді Лассо. «Огіапа».

Йохаїшес Окегем. «Саисісатиз» — студентська пісня (гімн) на латинській мові.

Giovanni Giacomo Gastoldi — Cаntiam lieti cantiamo.

Hillard Ensemble — Renaissance Madrigals.

Renaissance Music in a Castle. Ancient Music in the Loire Valley.

Renaissance music — Tourdion by Arany Zoltan.

Вітторія (Рафаела) Алеотті. Твори.

Які були особливості розвитку музичного мистецтва в Україні в епоху Відродження?

Професійна українська музика бере початок ще з XV ст. від професійних братств і братських шкіл, які мали свої устави. Обов’язковим у них було навчання церковного співу і музичної грамоти.

Як і раніше, у православних церквах існував багатоголосий хоровий спів, поширився попит на своєрідні форми світського музичного побуту в містах.

Набула розквіту інструментальна музика, зокрема гра на бандурі. Носіями народно-пісенньої творчості (думи та історичні пісні) були кобзарі. Зміст багатьох творів, таких як «Дума про Марусю Богуславку», «Дума про Самійла Кішку», «Хмельницький та Барабаш» та інших, пов’язаний з визвольною боротьбою проти татра і турків і польського поневолення.

Таким чином, епоха Відродження (Ренесанс) — це одна з найбільших епох в історії світової культури, що стала початком переходу від феодалізму до капіталізму, від Середньовіччя до Нового часу. Це була епоха формування світської культури і гуманістичної свідомості.

Ренесанс — період виникнення і розвитку капіталістичних відносин, освіти націй, мов, національних культур. Галузями, в яких особливою проявилося переломне значення епохи (стилю) Ренесанс, були архітектура і образотворче мистецтво. Основними відмінними рисами цього стилю були: світський характер; звернення до античної культурної спадщини, свого роду його «відродження»; гуманістичний світогляд, який проголошував людину найвищою цінністю.

Музика в період Відродження стала повноправним видом мистецтва, зі своїми течіями, законами розвитку і національними особливостями: змінилася фактура (обробка, будова) творів; збільшилася кількість голосів до 4-6 і більше; панували гармонійні співзвуччя; складалися мажорний і мінорний лади; формувалася тактова система ритміки. У цей період з’явилися нові музичні інструменти.

Робота у парах

Уважно прочитайте кожен пункт таблиці. Підберіть приклади з кожного виду мистецтв, які б підтвердили характерні риси кожної з епох — готики і ренесансу.

Порівняймо характерні ознаки двох епох:

Середні віки (Готика)	Відродження (Ренесанс)
1. Бог — центр Усесвіту	1. Людина — центр Всесвіту
2. Поширення християнства	2. Відродження античної культури
3. Культ Бога. Призначення людини зумовлено Богом. Людина покірно виконує Божу волю	3. Культ сильної людини. Людина не залежить від волі небесних сил, а сама творить свою долю
4. Світ — невідомий і жахливий; справжнє життя не на землі, а на небі	4. Єдність, гармонія світу
5. Основа — віра	5. Основа — розум
6. Релігійний характер культури	6. Світський характер культури
7. Ускладнення готики	7. Простота, гармонійність стилю
8. Любов — високе релігійне почуття, звернене до Бога і його волі, а чуттєва любов вважалася гріховною	8. Любов поширюється не тільки на Бога, але й на земних людей — рідних і близьких
9. Особистість цінувалася за її становищем у суспільстві і багатством	9. Основний критерій оцінки людини — її особистісні якості
10. Засуджувалися життєві радощі: любов, веселощі, розваги і насолоди — оголошені диявольськими спокусами	10. Епікурейська радість є невід’ємною складовою людського життя