Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Живопис

Картина у живописця буде мало досконалою, якщо він для натхнення бере картини інших. Якщо ж він буде вчитися на предметах природи, то зробить хороший плід..

Леонардо да Вінчі

Міні-диспут

Як і чому порівняно з епохою Середньовіччя в період Ренесансу змінилося уявлення про людину та про загальну картину світу?

Які характерні риси та художні ідеали властиві мистецтву епохи Відродження?

Вершиною світової художньої спадщини в епоху Відродження є живопис. Саме художники ренесансу займалися розповсюдженням нових філософських і художніх ідей. В цей період з’явилося більшість унікальних творів мистецтва, особливо живопис майстрів італійської школи. Суспільний інтерес до мистецтва став характерною рисою італійської життя.

Більшість італійських художників цього періоду відомі нашим сучасникам тільки завдяки збереженим фрескам. Саме фресками вкривали фасади, інтер’єри церков і палаців, суспільно значущі споруди. Сюжети фресок зазвичай — це Старий Заповіт, сцени життя Марії і страсті Христові (Благовіщення, Таємна вечеря, Поцілунок Юди, Розп’яття, Оплакування Христа), алегорії («Алегорія мудрого правління»), міфічні персонажі, батальні сцени, фіксація подій папського двору («Заснування Ватиканської бібліотеки папою Сикстом IV»), значущі події герцогських дворів тощо.

Видатними майстрами живопису епохи Відродження були флорентійські художники Джотто ді Бондоне (1266—1337 рр.) і Мазаччо (1401—1428 рр.), які писали (фресковий живопис) на церковно-релігійні сюжети, але надавали своїм зображенням реалістичні риси. На фресках Джотто з’являються живі люди, що рухаються, жестикулюють, виражають емоції. Мазаччо застосував відкриті в XV ст. закони перспективи, що дозволило робити зображувані фігури об’ємними й поміщати їх у тривимірному просторі.

Джотто ді Бондоне. «Ряди фресок». Капелла Скровеньї

Джотто. «Поцілунок Іуди». Фреска

Титанами Відродження, які уособлювали могутні сили природи, назве людство чотирьох майстрів живопису: Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті, Сандро Боттічеллі. Вони не були схожими між собою, хоча і сформувалися у лоні флорентійської школи. Перші три вважаються батьками нового, динамічного, монументального і психологічно гострого підходу до мистецтва Високого Ренесансу.

Мазаччо. «Зцілення тінню Святого Петра»

Саме Леонардо да Вінчі (1452—1519 рр.) вже у 1480-ті роки заклав основу мистецтва Високого Відродження. Життя і творчість видатного майстра пов’язані з головним культурним центром Італії епохи Відродження — Флоренцією. Світову славу Леонардові-художнику створили небачена динаміка « Благовіщення», дивовижний ритм та емоційна щедрість «Таємної вечері», майже містична таємниця усмішки «Мони Лізи».

Леонардо да Вінчі. «Благовіщення»

Леонардо да Вінчі. «Таємна вечеря»

Для допитливих

Сьогодні багато «секретів майстерності» художників минулих століть втрачено. Наприклад, технологія Леонардо да Вінчі взагалі позамежна для сучасної художньої техніки. Для дослідження картини «Мона Ліза» вчені використовували метод, який називається рентгенівська флуоресцентна спектроскопія. Так можна вивчати структуру шарів без узяття проб, тобто не порушуючи полотно. Потужний рентгенівський промінь направили на полотно, визначили структуру шарів і склад. Виявили наступне: кожен шар глазурі має товщину 2 мікрона, що в 50 разів тонше від людської волосини. У деяких місцях картини загальна товщина всіх шарів глазурі становить 55 мікрон, це означає, що майстер багаторазово наносив шар за шаром для досягнення потрібного ефекту. І ще вчені повідомили, що частки пігменту (барвника мінералу) настільки малі, що їх не можна виміряти «звичайним способом».

Леонардо да Вінчі. «Мона Ліза»

Виходить, якщо навіть пігмент наносився так тонко і рівномірно, що його частинки розташуються в один шар, то вони не повинні бути розміром більше ніж 2 мікрона! Сучасний рівень масових технологій дозволяє нам нанести один шар фарби товщиною близько 30 мікрон.

Зазначена технологія разюче нагадує сучасну багатобарвну поліграфію. Там кольорове зображення також розкладається на одноколірні шари. Потім вони наносяться на папір шарами товщиною якраз менше 2 мікрон кожен. Накладаючись один на одного, ці шари створюють багатобарвну картинку. Тільки кількість цих шарів сьогодні від 2-х до 6-ти. А у Леонардо — до 20-ти шарів!!!

Леонардо да Вінчі був багатогранною особистістю. Йому належать численні проекти ткацьких верстатів, друкарських машин; літальних апаратів, він зробив проект парашута; займався астрономією, оптикою, біологією, ботанікою. Вражають і анатомічні малюнки митця — зображення, що дозволяють судити про загальні закономірності будови організму.

Мікеланджело. Стеля Сікстинської капелли

Мікеланджело. Сікстинська капелла. Фрагменти

Досвідченим художником, поетом, архітектором і інженером був Мікеланджело Буонарроті (1475—1564 рр.). Але за характером свого обдарування він передусім був скульптором, хоча найбільш грандіозні його задуми реалізовані в живопису. Навіть у живопису він завжди залишався скульптором: для нього досконалість і велич зосереджувалися в образі людини — титанічності її вигляду, духовній силі, надзвичайно багатій пластиці рухів.

Характерні риси творчості Мікеланджело-живописця намітилися вже у його перших роботах — станковій картині «Мадонна Доні» (1503—1504 рр.) і картоні до нездійсненого розпису у флорентійському Палаццо Веккіо «Битва при Кашині» (1504—1505 рр.). Але знаменитішим його твором є фрески Сікстинської капели (1508—1512 рр.).

Для допитливих

Початковий задум розпису Сікстинської капели був достатньо простим — розташувати у нішах зображення дванадцяти апостолів, а все інше вкрити орнаментом. Але почавши роботу, Мікеланджело рішуче змінив цей задум. Велика кількість образів, що виникали в його уяві, складалися у цілий світ складних і різноманітних композицій. Саме тут Мікеланджело написав дві найбільш вражаючі фрески в історії західного мистецтва: сцени з Буття на стелі і «Страшний суд» на вівтарній стіні. Робота, якій він присвятив, в сукупності, біля десяти років, займає понад 500 квадратних метрів і включає не менше 300 фігур.

На фресці «Страшний суд» Мікеланджело зобразив і себе — один з персонажів тримає зідрану людську шкіру, у якій вгадується автопортрет художника, що символізує тяготи його життя і, зокрема, всю складність роботи над розписом Сікстинської капели.

Художник ще тривалий час після завершення розпису не міг дивитись прямо перед собою, і коли йому доводилося читати листи, він повинен був тримати їх високо над головою. Дуже тяжка і напружена праця сильно підірвала здоров’я Мікеланджело.

Рафаель Санті (1483—1520 рр.) — універсально обдарована особистість: живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Він також керував археологічними розкопками. Мистецтво майстра гармонійне, дихає внутрішнім світом, душевною чистотою, спокоєм. За своє недовге життя Рафаель створив безліч станкових картин, усесвітньо відомих фресок, чудові портрети. Сюжети творів Рафаеля різноманітні, але протягом усього життя художника особливо привертав образ Богоматері. Ні до, ні після Рафаеля жоден художник не зміг створити стільки різних картин із зображенням Мадонни з немовлям, поетичних і одночасно простих. Це «Сікстинська Мадонна», «Мадонна з безбородим Іосифом», «Мадонна зі щеголем», «Мадонна Грандука» тощо.

Рафаель Санті. «Суперечка про причастя». Ватикан

Рафаель Санті. «Мадонна з безбородим Іосифом»

Рафаель Санті. «Мадонна Грандука»

Рафаель Санті. «Сікстинська Мадонна»

Для допитливих

Монументальні полотна, що прикрашають стіни папського палацу (нині Музею Ватикану), вважаються найцікавішими творами Рафаеля. Фрески написані надзвичайно детально і якісно. Станце делла Сентьятура була папським робочим кабінетом. Саме тут підписувалися папські укази. Це перша зі станц, розписаних Рафаелем (1508—1511 рр.). Тема розписів — чотири сфери духовного життя людини: філософія «Афінська школа», теологія «Суперечка про причастіє», поезія «Парнас» і правосуддя «Мудрість, помірність і сила» або «Світські чесноти». Це величні багатофігурні композиції на стінах (що об’єднують майже 60 персонажів). На фресці «Афінська школа» зображені відоміші уми античності (Платон і Аристотель), а також ряд сучасників художника, в тому числі Леонардо, Мікеланджело і сам Рафаель. У своїх творах митець сплітає всі постаті воєдино гнучким, вільним, природним ритмом, не повторив жодної пози, жодного руху.

Альбрехт Дюрер. «Автопортрет»

Видатним майстром епохи Відродження був Альбрехт Дюрер (1471—1528 рр.) — німецький гуманіст, художник, математик і теоретик мистецтва. Митець створював вівтарні картини, портрети, гравюри, екслібриси. Його в першу чергу цікавила людина в її взаємовідношенні з навколишнім світом. Мистецтво А. Дюрера відображало релігійну боротьбу і соціальні зіткнення, характерні для того часу. Художник і багато його сучасників (Лукас Кранах (1472—1553 рр.), Ганс Гольбейн (1497—1543 рр.) зверталися до теми Апокаліпсису, що надавало їхнім творінням містичну напруженість.

Окрім видатних художних робіт А. Дюрер залишив низку значних праць із питань теорії живопису: трактати «Керівництво до вимірювання» та «Чотири книги про пропорції», а також працю «Настанови до укріплення міст, замків і фортець». Але найважливіше місце у творчості митця займали гравюри («Лицар», «Смерть і Диявол», «Святий Ієронім» та «Меланхолія» тощо).

Альбрехт Дюрер. Диптих «Чотири апостоли»

Для допитливих

Знаменита серія з 15 гравюр на дереві ілюструвала Одкровення Іоанна Богослова. Вона була вперше опублікована в 1498 році в Нюрнберзі на латині і німецькій мові. Популярність гравюр серії була пов’язана з поширеним в цей час очікуванням кінця Світу в 1500 році.

На гравюрі «Чотири вершники Апокаліпсису» зображені вершники (справа наліво): перший — Завоювання з вінцем і луком; другий — Війна з мечем; третій — Голод з вагами; четвертий — Смерть, на відміну від інших вершників на непідкованих неосідланном худому коні. Причому А. Дюрер зобразив Смерть у вигляді худого напівоголеного бородатого старого, з розкритим у крику ротом і палаючими очима. У лівому нижньому кутку гравюри художник представив чудовисько з широко розкритою пащею. Люди з різних верств населення: добре одягнена городянка, бюргер, селянин та інші марно намагаються уникнути цього чудовиська — це правитель, чий головний убір є сумішшю царської корони і митри єпископа.

«Меланхолія І» — найзагадковіша гравюра майстра. Гуманісти епохи Відродження вбачали у людях меланхолічного темпераменту творче начало. А. Дюрер, який вважав себе меланхоліком, написав на гравюрі «MELENCOLIA I». Він зобразив на своїй гравюрі перший в Європі так званий магічний квадрат. Здобуток майстра полягає в тому, що він зумів так вписати у цей квадрат числа від 1 до 16, що сума 34 отримується не тільки при складанні чисел по вертикалі, горизонталі та діагоналі, але й у всіх чотирьох чвертях, в центральному чотирикутнику і навіть при додаванні чотирьох кутових клітин. Також художник зумів розмістити в таблиці рік створення гравюри «Меланхолія І» (дві середні клітини нижньої горизонталі). «Магічний квадрат» А. Дюрера залишається складною загадкою і сьогодні.

Альбрехт Дюрер. Апокаліпсис. «Чотири вершники»

Альбрехт Дюрер. «Меланхолія»

Іспанський живописець грецького походження з острова Крит Ель Греко (1541—1614 рр.) створив відомі у всьому світі полотна, які вважаються зразками маньєризму. Іронія і драматична міць, властиві маньєризму, проявилися в його творах, таких як «Таємна вечеря», «Благовіщення», «Вигнання торговців з храму».

У полотнах Е. Греко є і напружена композиція, і контраст фарб та множинність джерел світла, і вираз найвищої драматичності. Унікальність творчості митця полягала в умінні поєднувати строгість форми візантійського стилю з італійськими мотивами.

Ель Греко. «Таємна вечеря»

Ель Греко. «Вигнання торговців з храму»

Ель Греко. «Дама в хутрі»

Маньєризм (італ. — «манера», «стиль», буквально — примхливість, химерність, штучність) — течія в європейському мистецтві та архітектурі XVI ст., що відобразила кризу гуманістичної культури Відродження. Характеризується втратою ренесансної гармонії між тілесним і духовним, природою та людиною.

Ель Греко відомий і як портретист, який вмів передати характер в рисах обличчя. Він гостро відчував стійкий характерний тип людей, і їх манеру триматися, міг підкреслити загальний душевний стан людей, глибоку внутрішню емоційность, яку приховував під бронею зовнішньої неупередженості. При удаваній однорідності портрети Ель Греко не створюють враження одноманітних. У кожному своєму творі автор прагнув відобразити риси конкретного характеру. Живописець створив цілу галерею портретів сучасників — представників знатних аристократичних родів, духовенства, письменників, поетів, чиновників, вчених.

Ель Греко. «Хлопчик, який роздмухує скіпку»

Ель Греко. «Брат Ортенсіо Фелікс Паравічіно»

Ель Греко. «Апостоли Петро і Павло»

Ель Греко. «Вид Торенто»

Є у митця твори і у жанрі пейзажу. Живописець пристрасно творив свій світ, драматичний, напружений і унікальний. Природу Е. Греко зображував не в стані спокую, а неодмінно в катаклізмах: бурі, грозових спалахах, і тому в постійному русі. Найбільш відомий пейзаж — «Вид Толедо». На ньому зображано осяяне внутрішнім світлом місто, що розкинулося під похмурим, грозовим небом. Картина стала одним з перших пейзажів в європейському живописі.

Значення творчості митця пов’язано із становленням маньєризму, що послужило основою бароко, а навмисна драматичність його картин дозволила говорити про Ель Греко як про предтечу кубізму і експресіонізму. Спадщина майстра вплинула на творчість живописців ХХ ст.., таких як Пабло Пікассо, Поля Сезана, Едуарда Мане.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

За допомогою Інтернет-ресурсу знайдіть інформацію про:

Титани епохи Відродження. Історія і факти.

Епоха відродження | Все що потрібно знати про живопис, літературу та скульптуру Відродження.

Леонардо Да Вінчі. Цікаві факти про Леонардо. Біографія і винаходи Леонардо да Вінчі

Хронологічно період Ренесансу в українській культурі не збігався з італійським або західноєвропейським. Він почався лише у другій половині XVI ст. Основними його видами залишалися настінний розпис та іконопис.

Але погляди гуманістів західної Європи не могли не вплинули і на культуру України. Поступово змінювалося світосприйняття, національна самосвідомость живописців наповнювалася громадянськими ідеями, пафосом національно-визвольної боротьби. В київських і львівських храмах з’являлися ікони, на яких українські художники почали зображати персонажів, пейзажі та побутові сцени більш реалістично: змінювалися пропорції тіла, обличчя святих набували більшої виразності, природними ставали пози, у багатьох релігійних сценах зображували сучасний одяг, передавали ренесансні деталі архітектури, прагнули передати психологізм персонажів, перспективу.

Пронизані ідеями Відродження розписи Кирилівської церкви в Києві («Різдво Христове», «Успіння Богородиці») і Вірменського собору у Львові («Ісус Христос», «Іоанн Богослов»), іконостаси П’ятницької та Успенської церкви у Львові та церкви Святого Духа в Рогатині, іконостас церкви села Раделичі Львівської області. З’явилися пейзажі, види міських вулиць і площ, побутові сцени. Видатними українськими майстрами періоду Ренесансу були Лаврін Пухала (?—1608 р.), Федір Сенькович (?—1631 р.), Микола Петрахнович-Мораховський (бл. 1600 — після 1666 рр.) та інші. Багато митців були активними членами братств.

Федір Сенькович. Іконостас. Ікони «Христа» та «Богоматері». Смт. Олесько, Буський район

Моління. (1570-ті рр.) С. Наконечне, Львівська обл.

Лаврін Пухала. Зображення Апостола Луки у Львівському «Апостолі»

Братства — це загальнонаціональні організації, які створювалися навколо церкви, сприяючи культурно-національне відродження. Їхні члени відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні права українців. Їм належить велика заслуга у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, в підвищенні рівня освіти і культури.

Портрет воєводи Івана Даниловича

Портрет Костянтина Корнякта

Саме в той час виникли нові жанри: портрет та історичний живопис. Серед відомих світських портретів, виконаних у ренесансному стилі, були портрети знатних городян Костянтина та Олександра Корняктів (20-30 роки XVII ст.), портрет Стефана Баторія (1576 р.), портрет воєводи Івана Даниловича (1620). портрети Петра Могили, Захарія Копистенського, Єлисея Плетенецького та інших видатних діячів української культури того часу.

Портрет Петра Могили

Портрет «Невідомий у червоній шубі»

Такими чином, характерними рисами живопису періоду Ренесансу є: зближення художників із природою, дотримання законів анатомії, перспективи, дії світла, використання античних сюжетів, трансформованих відповідно до гуманістичних поглядів того часу; поширення монументального фрескового живопису.

Майстри Відродження, зображуючи картини на традиційну релігійну тематику, почали застосовувати нові художні прийоми, зокрема побудову об’ємної композиції, використовували пейзаж на задньому плані. Відкривши перспективу, вони спричинили вибух площини, зробили художньо-образне бачення об’ємним. Це дозволило створити художні твори більш реалістичними. У цей час з’явився станковий живопис, який виконувався олійними фарбами.

Робота в групах

Яких художників епохи Ренесансу знає весь світ?

Який внесок вони зробили у скарбницю світової культури?

Розгляньте ілюстрації у підручнику. Які, на вашу думку, враження хотіли викликати художники Ренесансу? Чому?

Визначте характерні риси українського Ренесансу.

Твори яких майстрів Відродження вам сподобалися найбільше?

За допомогою Інтернет-ресурсу знайдіть інформацію про творчість художників, які вас зацікавили. Підготуйте у групі доповідь і презентацію до неї. Визначте, презентація і доповідь якої з груп була найцікавішою.

Гентський вівтар в соборі Святого Бавона. Фрагмент.Нідерланди