Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Ренесанс

Це був найбільший прогресивний переворот з усіх пережитих до того часу людством, епоха, яка потребувала титанів і яка породила титанів за силою думки, пристрасті й характеру, за багатосторонністю й ученістю.

Фрідріх Енгельс, німецький філософ

Поміркуємо разом

Поясніть, чому, на вашу думку, новий стиль увійшов в історію мистецтва під назвою «Відродження»?

Як ви розумієте зміст висловлювання Ф. Енгельса?

Які основні причини виникнення нового стилю — «Ренесансу»?

Середина XV—XVI ст. у найбільш розвинених європейських країнах — це період формування національних держав, глибоких соціальних і релігійних конфліктів, зародження капіталістичних відносин, подальший розвиток ремесел, зміцнення міст, а також це період бурхливого розвитку наук (саме в цей час були закладені основи сучасної науки) та великих географічних відкриттів. Усе це посприяло виникненню нового світогляду, світосприйняття і цілої плеяди мислителів-митців, які змогли подолати середньовічну схоластику і закласти основи мистецтва Нового часу.

Саме архітектори, художники, скульптори, музиканти піднімали теми суто людського і бoжественного, вважали, щo людина повинна зробити себе сама, пізнати себе, свій зв’язок з Бoгом, визначити шляхи пізнання і удосконалення Світу. Волелюбні митці цього часу шукали нові форми втілення своїх ідей. Їх пошук привів до творів античних філософів і митців. Звертаючись до традицій Античності, майстри нової епохи прагнули зрозуміти й осмислити її різноманітні духовні цінності, які були зосереджені в пам’ятках культури Греції і Риму. Одночасно вони спиралися і на культуру близького за часом Середньовіччя.

Що означає термін «Ренесанс»?

Середина XV ст. — це час повернення до принципів і форм античного мистецтва, до відродження античної спадщини, яке і зіграло вирішальну роль у формуванні нового світогляду. У центрі уваги мислителів того часу була людина, тому світогляд носіїв цієї культури позначають терміном «гуманістичний» (лат. Humanitas — людяність). Гуманізм стверджував цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток, прояв своїх здібностей.

Термін «Відродження» («Ренесанс») було введено в ужиток у XVI ст. італійським архітектором, художником, теоретиком та істориком мистецтва Джорджо Вазарі (1511—1574 рр.). Поняття «епоха Відродження» вперше було використано істориком Жюлем Мішле (1798—1874 рр.) в XIX ст.

Ренесанс (фр. — відродження) — загальноприйнята назва епохи, яка в історії західноєвропейської культури прийшла на зміну культурі Середніх віків (романського стилю і готики) і продовжувалася з середини XV — до кінця XVI ст.

Леонардо да Вінчі. «Вітрувіанська людина»

Рафаель. «Афінська школа»

Світогляд майстрів Ренесансу формувався на ідеалах гуманізму. У них з’явився інтерес до античної культури та її переосмислення. Це час розквіту всіх видів мистецтва.

Ренесанс як стиль мистецтва має нерівномірні історико-хронологічні межі у різних країнах Європи. В Італії він розвивався у XIV ст., у Нідерландах почався з XV ст., а у Франції, Німеччині та Англії його ознаки найбільш виразно проявилися у XVI ст.

Італійське Відродження ділять на 5 етапів:

1. Проторенесанс (друга половина XIII — початок XIV ст.).
2. Раннє Відродження (середина XIV — початок XV ст.).
3. Високе Відродження (з 20-х років XV ст.).
4. Пізнє Відродження (до 90-х років XVI ст.).
5. Північне Відродження.

Архітектура

Найбільшої похвали заслуговує той архітектор, який вміє поєднати в споруді красу зі зручністю для життя.

Лоренцо Берніні, італійський архітектор, скульптор

Поміркуємо разом

Як відображають архітектурні стилі історичний характер епохи?

Які пам’ятки архітектури епохи Ренесансу ви знаєте?

У епоху Відродження мистецтво архітектури посідало одне з провідних місць. На початку цього періоду (так званий «Ранній Ренесанс») архітектори ще не цілком відмежовувалися від поглядів недавнього минулого, але вже пробували вводити елементи, що запозичували з класичної давнини. В середині XIV — на початку XV ст. церковне зодчество ще залишалося вірним типу базилік з пласкою стелею або з хрестовими склепіннями. Але в обробці деталей, в розстановці колон і стовпів, у розподілі арок, в оздобленні вікон і порталів уже відчувалося наслідування греко-римським спорудам.

Палаццо Пітті. Інтер’єр. Флоренція, Італія

Поступово змінювалися і пріоритети: одним із першочергових завдань у розвитку архітектури було не церковне зодчество, а будівництво палаців (світська архітектура) для старої і нової аристократії. Споруди, як і раніше, ще утримували в собі щось середньовічне, але все ж таки поступово змінювали свій колишній вигляд на більш привітний і ошатний.

Палаццо Строцці. Внутрішній дворик. Флоренція, Італія

Важливу роль у архітектурі цього періоду грали просторі, красиві внутрішні двори, обнесені в нижньому і верхньому поверхах критими галереями на арках, які підтримувалися або колонами або пілястрами античної форми. При будівництві дотримувалися пропорційності, симетричності й гармонійності. Через весь періоду Ренесансу проходив принцип художнього індивідуалізму, вільного звернення до античних форм. Характерні пам’ятки архітектури раннього Ренесансу збереглися у Флоренції, наприклад, Палаццо Пітті (1458 р.), Палаццо Строцці (1489 р.), Палаццо Гонді (1490 р.).

Зачинателем архітектури Раннього Відродження, творцем світської за духом архітектури вважається Філіппіо Брунеллескі (1377—1446 рр.), який працював у Флоренції у першій половині XV століття. Найхарактерніші його споруди — капелла Пацці з легким портиком і Виховний дім у Флоренції.

Собор Санта-Марія-дель-Фіоре. Флоренція, Італія

Купол собору Санта-Марія-дель-Фіоре

За проектом Ф. Брунеллескі був побудований купол флорентійського собору Санта-Марія-дель-Фіоре. Червоний купол собору урочисто височіє над містом, визначаючи силует Флоренції. Під час завершення будівлі в 1434 році собор був найбільшим у Європі: у ньому може розміститися 30 тис. людей.

Ідеєю купола стало восьмигранне готичне склепіння. Дзвіницю (Кампанілу) собору будував, як вважається, видатний Джотто ді Бондоне (1267—1337 рр.). Складність самої споруди полягала не тільки у зведенні купола, а й у спорудженні спеціальних пристосувань, які дозволили б працювати на великій висоті, що здавалося тоді неможливим. Ф. Брунеллескі запропонував зробити легкий 8-гранний купол із цегли, який збирався б із граней-«часточок» і скріплювався вгорі архітектурним ліхтарем. Крім того, він створив цілий ряд машин для підйому вгору і роботи на висоті.

Неперевершеним твором мистецтва є внутрішній розпис купола, присвячений Страшному суду, який був виконаний архітекторами Джорджіо Вазарі й Федеріко Цуккарі в 1572—1579 роках. Ще одна унікальна собливість храму — його вічно квітучий вигляд завдяки облицюванню стін різноколірним мармуром: зеленим, червоним і білим (кольори надії, любові й віри, вони ж — кольори італійського прапора).

Церква Сант-Андреа. Мантуя, Італія

Кампаніла (дзвінниця) собору, що стоїть окремо від нього. Вона прикрашена рельєфами і мармуровою інкрустацією (архітектор Джотто ді Бондоне), має висоту майже 85 м. Спорудження дзвінниці розпочав Джотто, а закінчили архітектори Андреа Пізано та Франческо Таленті. Собор Дуомо (Санта-Марія-дель-Фьоре) славетний не лише розмірами, але і своєю історією: в ньому ухвалювалися закони й укази владою Флоренції. У крипті покояться останки Ф. Брунеллескі і Джотто.

Церква Сан-Франческо. Ріміні, Італія

Мистецтвознавці вважають, що саме з будівництва собору Санта-Марія-дель-Фіоре бере свій початок зодчество Ренесанса. Наступний важливий етап у розвитку цього стилю в архітектурі пов’язаний з іменем Леона Баттіста Альберті (1404—1472 рр.). Найбільш яскраве і важливе нововведення в його творчій спадщині — застосування ордера у трьох ярусах традиційного фасаду флорентійського палаццо.

Л. Альберті вперше запропонував для церковного фасаду (у двох варіантах) античний мотив тріумфальної арки. У церкві Сант-Андреа у Мантуї, з її пілястрами великого ордера і високою аркою-нішею, мотив арки має класичний характер, а в церкві Сан-Франческо у Ріміні він став основою світського образу. Бічні стіни цієї останньої споруди — це чудова, виключно римська за монументальністю аркада — засвідчує своє ренесансне походження хіба що у витончених деталях. Л. Альберті вважав, що гарною прикрасою для стіни є саме ордер.

На початку XVI ст. мистецтво архітектури найкраще розвивалося в Римі — столиці папської держави. Тут працював видатний архітектор Високого Відродження Донато Браманте (1444—1514 рр.). Для характеристики простору майстер віртуозно використовував ордер і його різні поєднання зі стіною та арками. Прикладом цього нововведення є композиція величезного двору Бельведера, який виходить трьома терасами до Ватиканського двору і церква Сан П’єтро ін Монторіо.

Прагнучи досягти істинно римської величі, Д. Браманте поєднав риси античної вілли, театру і форуму. Архітектурні твори майстра відзначаються виразністю композиції, монументальністю та гармонією витончених пропорцій. Видатне мистецтво Донато Браманте мало вплив на подальший розвиток зодчества Італії та інших європейських країн.

Проект собору Св. Петра в Римі

Церква Сан П’єтро ін Монторіо

Собор Святого Петра. Ватикан

Інтер’єр Собору Святого Петра

Якщо у Ватикані Д. Браманте проявив себе, насамперед, в організації відкритого простору, то його проект собору Св. Петра в Римі став максимальним проявом його таланту у сфері компактної архітектурної композиції і увійшла в історію архітектури під назвою стилю «брамантеско».

Для допитливих

Собор Святого Петра — католицький храм, найбільша споруда Ватикану та найбільша християнська церква у світі. Собор входить у десятку найвищих церков світу і є однією із чотирьох патріарших базилік Риму та церемоніальним центром Римської католицької Церкви. Баня собору є одним із символів Рима. Архітекторами Собору у різні часи були Донате Браманте, Рафаель Санті, Бальдассаре Перуцці, Антоніо да Сангалло (молодший), Мікеланджело Буонарроті, Берніні. Собор Святого Петра — дивовижна споруда високого Ренесансу — визначив увесь подальший розвиток церковної архітектури Італії, а за ним французької, англійської та іншої архітектури.

Робота в групах

Розгляньте на ілюстраціях у підручнику архітектурні споруди у стилі Ренесанс.

Які, на вашу думку, враження хотіли викликати архітектори? Чому?

Визначте, які споруди майстрів Відродження вам сподобалися найбільше?

За допомогою мережі Інтернет знайдіть інформацію про споруду, яка вас зацікавила найбільше. Зробіть невелику доповідь із презентацією. Визначте, презентація якої з груп була найкращою.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

За допомогою Інтернет-ресурсу знайдіть інформацію про:

Історія архітектури. Ренесанс.

Флоренція. Слідами геніїв Відродження. Санта-Марія-дель-Фіоре, Баптистерій, вулички і площі.

Брунеллескі. Купол собору у Флоренції, 1420—1436 рр.

Як стиль «Ренесанс» знайшов своє відображення в зодчестві України?

Найбільш виразні й своєрідні архітектурні пам’ятники Ренесансу на території України були створені в Галицьких землях на початку XVI ст. Регулярне планування будівництва магнатських фортець, соборів, цивільних споруд відповідно до вимог епохи Ренесансу характерно насамперед для Львова та Кам’янця-Подільського. Міська влада запросила італійських майстрів. Нині відомі лише їхні українські імена та прізвища: Павло Римлянин, Петро Італьчік, Павло Щасливий та інші. Архітектори широко використовували місцеві мотиви, створивши по суті самостійний стиль, називаний нині галицьким ренесансом. Фасади храмів, виконаних у цьому стилі, прикрашали троянди, орнаменти з виноградних грон, зірок і сонячні знаки, які немов зійшли з української вишиванки. Цивільні споруди декорувалися різьбленими портретами власників, а також фігурами воїнів і хижих звірів, які оберігали будинок від вторгнення.

Резиденція гетьмана Станіслава Конєцпольського у Підгірцях

Будинок Корнякта. Львів

Бернардинський костел. Львів

Інтер’єр Бернардинського костелу

Олеський замок. Смт. Олесько, Львівська обл.

Свірзький замок. Свірж, Львівська обл.

Саме у цей період було запроваджено новий тип фортифікації — бастіонна система, до якої входили численні башти, бастіони, складні шлюзові споруди. Споруди прикрашалися кам’яною різьбою в ренесансному стилі. Зразками споруд у цьому стилі можна вважати Успенський собор (Львів), 1591—1629 рр.; будинок Корнякта (Львів), 1580 р.; Свірзький замок (Свірж, Львівська обл.), XV—XVII ст.; Олеський замок (смт. Олесько, Львівська обл.), XIV—XVII ст.; Бернардинський костел (Львів), 1600—1630 рр. Прикладом палацової архітектури XVII ст. в Україні вважається резиденція коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського у Підгірцях.

На наступний урок підготуйте короткі доповіді про споруду періоду «галицького Ренесансу», яка вам сподобалась найбільше.

Отже, основними елементами стилю Ренесанс в архітектурі є:

напівциркульні лінії, геометричний малюнок (коло, квадрат, хрест, восьмикутник), переважно горизонтальне членування інтер’єру;
крутий або пологий дах із баштовими надбудовами, арочні галереї, колонади, круглі ребристі куполи, високі й просторі зали, еркери;
кесонна стеля; розпис стін і стелі;
листяний орнамент;
масивні і візуально стійкі конструкції; діамантовий руст по фасаду;
кольори: пурпурний, синій, жовтий, коричневий.

Рустування діамантове — квадрати (прямокутники) мають форму чотиригранних пірамід. Часто застосовувалось в архітектурі ренесансу, бароко.

Кесон (фр. — ящик) — заглиблення, найчастіше квадратне або багатокутне, на стелі або на внутрішній поверхні арки, склепіння. Кесон виконує конструктивне або декоративнее призначення, застосовується також для поліпшення акустичних властивостей приміщення.

Як порівняно з епохою Середньовіччя змінилися характерні риси архітектурних споруд? Чому, на вашу думку, це сталося?