Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Театр

Ще під кінець раннього Середньовіччя на площах і вулицях міст і в галасливих тавернах з’являлися мандрівники-забавники. У Франції їх називали жонглерами, в Англії — менестрелями, у Стародавній Русі — скоморохами. Переїжджаючи з міста в місто, із замку в замок, артисти мандрівних театрів показували на ринкових площах простенькі вистави.

З XI ст. популярність мандрівних театрів пішла на спад, а в середньовічну моду увійшли професійні співаки-поети, які стали іменуватися у Франції трубадурами і труверами, в Німеччині — мінезингерами. Вони оспівували у своїх піснях героїв хрестових походів, прості людські радості й піднесену любов. Пісні труверів відрізнялися від пісень трубадурів ясніше окресленими ритмом і будовою, а також великою різноманітністю форм: баладами, танцювальними піснями, що містили сольний куплет і хоровий приспів; рондо.

Церква переслідувала мандрівних артистів, але знищити любов народу до театральних видовищ була безсилою. Прагнучи зробити церковну службу — літургію більш дієвою, духовенство почало використовувати різні театральні форми. Виникла літургійна драма на сюжети зі Священного писання. Її розігрували в храмі, а пізніше на паперті або церковному подвір’ї. Поступово літургійна драма ставала більш дієвою, більш змістовною, наповнювалася психологічними переживаннями.

Паперть, або зовнішній притвор — непокритий покрівлею майданчик перед внутрішнім притвором храму, на якому в перші століття християнства стояли засмучені і каялися.

Реалістичне трактування євангельських сюжетів і образів професійними акторами викликало негативне ставлення у служителів церкви, суперечило цілям церковної служби. Тому в 1210 році літургійна драма була вигнана з церкви. Надалі вистави ставилися на паперті, що дозволило брати участь в них не тільки професійним акторам, але і городянам міст.

Саме в той час у містах зароджувався новий незалежний від церкви жанр театрального мистецтва — містерії. Це було масове, майданне, самодіяльне мистецтво, яке було частиною міських урочистостей.

З часом з’являлися короткі музичні п’єски про любов пастуха і пастушки, які отримали назву пастораль. Із розвитком середньовічних міст і торгівлі в другий період Середньовіччя театр поступово виходить з-під влади церкви, стаючи «світським», тобто мирським.

Робота у групах

Підготуйте доповідь про дивовижний внесок трубадурів і труверів у історію середньовічної музики. Доповідь бажано супроводжувати музикою того часу.

Таким чином, романський стиль був стилем середньовічного мистецтва, створеного новою феодальною цивілізацією, мистецтва, яке було і продовженням, і протиставленням античного мистецтва. Саме романський період був часом виникнення загальноєвропейського монументального стилю середньовічної архітектури, скульптури і живопису. На відміну від Візантії, де мистецтво було строго регламентоване столичною школою, єдність романського стилю не виключала різновид місцевих шкіл. Наприклад, не тільки кожна країна, але й кожна область Європи мала свій варіант романської архітектури. Різними були системи розписів храмів і принципи їх прикрашання скульптурою. Але романський стиль в мистецтві багато успадкував від візантійського зодчества, наприклад, в архітектурі базиліки.

Англійський середньовічний театр. Гравюра XIX ст.

Середньовічна містерія. Гравюра

Зі збереженням місцевих особливостей романському мистецтву притаманні загальні риси: провідна роль архітектури, яка відрізнялася суворим характером, підпорядкованість їй живопису і монументальної скульптури. Значного розвитку набула книжкова мініатюра, ювелірна пластика, вироби прикладного мистецтва. Синонімом музики в епоху романського стилю був так званий григоріанський хорал. Була винайдена система нотного запису.

Неповторне і своєрідне мистецтво романського періоду зіграло важливу прогресивну роль у розвитку західноєвропейського мистецтва. Саме в ньому вже зароджувався новий художній стиль — готика.