Мистецтво. Повторне видання. 8 клас. Назаренко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Живопис

Мистецтво живопису — це мистецтво виражати невидиме через видиме.

Ежен Фромантен, французький живописець

Поміркуємо разом

Що є характерною рисою візантійського живопису?

Живопис у Візантії теж перебував під суворою церковно-державною опікою. Це був своєрідний спосіб наближення до Бога, проникнення у світ божественної ідеї. Живопис розвивався за трьома основними напрямками: церковна мозаїка і фреска, іконопис, книжкова мініатюра.

Введення в храм Пресвятої Богородиці. Фреска. XIV ст. Монастир Хиландар, Свята гора Афон. Греція

Фреска Різдва Богородиці в церкві Іоакима і Анни (1304), Монастир Студениця. Сербія

Відмінні риси візантійського живопису — сухість і худорлявість форм тіла, занадто довга пропорція фігур, довгий тонкий ніс, мигдалеподібна форма очей, широкий, ніби танцюючий крок зі ступнями, незручні пози, часте використання золота. Релігійні композиції носили символічний характер. Художники не прагнули чітко уявляти образ людини, а скоріше створювали раціональне уявлення того, що вважалося їхньою природою. Найбільш повторюваний мотив за весь час існування цього мистецтва, — фігури Діви Марії з Немовлям Ісусом в руках.

Чому художники вже багато тисячоліть звертаються до такого виду мистецтва, як мозаїка?

У IV—VI століттях улюбленою технікою монументального живопису та декоративно-ужиткового мистецтва Візантії була мозаїка, якою прикрашали стіни храмів, мавзолеїв, будівель. Вона робилася зі смальти, якій надавалася необхідна для візерунків форма. Італійський художник XV ст. Доменіко Гірландайо вважав, що мозаїчні твори — це картини, які пишуться для вічності.

Мозаїка. Монастир Св. Катерини. Синайський півострів

Мойсей перед Неопалимою Купиною

Преображення Господнє

Смальта (італ. — емаль) — кольорове непрозоре скло у вигляді невеликих кубиків або платівок, що використовувалося для виготовлення мозаїк у монументальному живопису, декоративно-ужитковому, в тому числі ювелірному мистецтві.

Мозаїка була орнаментальна, а також із зображенням святих, імператорів тощо. В орнаментальній мозаїці використовувалися християнські символи, наприклад, виноград, лоза — символи крові Христа, павич — символ вічного життя. Тон мозаїк зазвичай був золотий або синій. Візантійські мозаїки увійшли в історію як один з найкрасивіших художніх творів, створених людством.

Для допитливих

Розписи храмів здійснювались згідно із суворо встановленою схемою — каноном, основою якого було християнське уявлення про те, що приміщення церкви є зменшеною моделлю Всесвіту. Храм був символом Неба, Землі, Раю і Пекла. Середньовічна людина вірила, що колись зі сходу відбудеться друге пришестя Ісуса Христа, а тому саме у східній частині розташовувався вівтар. Уявлення про церкву як про мікрокосмос сприяло виникненню просторової ієрархії храмових розписів: чим святішим був зображуваний, тим вище він розміщувалося. На куполі зображували Ісуса Христа, над вівтарем — Богоматір та архангелів, нижче — апостолів, у західній частині храму — страшний суд, що настане після другого пришестя Христа.

Найбільш цінний у художньому сенсі — ансамбль інтер’єру, створений у Соборі Св. Вітале в Равенні (532—547 рр.) в Італії. Основний простір базиліки прикрашений мармуровою інкрустацією, а ввігнуті поверхні апсиди (у християнських церквах апсида — вівтарна частина, яка орієнтована зазвичай на схід) покриті мозаїкою. З XII ст. митцями в храмах виконувалися вітражі з справжнього скла, покритого кольоровими емалями і вправленого в свинець.

Візантійський іконопис і книжкова мініатюра — це втілення божества в тілесному образі. Для візантійців ікона — видимий образ невидимого світу, свідчення правдивого втілення Божого Сина і Його місії у цьому світі.

Імператор Юстиніан із почтом. Мозаїка. Собор Святого Вітале

Інтер’єр Собору

Спас Пантократор. (XIII ст.)

Ікона Богородиці Одигітрії (XIV ст.)

Період першого розквіту візантійського іконопису припадає на X—XI ст. Тиск церкви на візантійських майстрів, її надзвичайний контроль над мистецтвом сприяв викоріненню індивідуальних манер митців і в той же час піднесенню духовності біблійних образів. Композиції візантійських майстрів застигають і мало відрізняються навіть деталями що в ХІ, що в XV століттях.

В іконі панівне становище займає зображення людської фігури. Інші елементи — ландшафт і архітектурний фон — передаються вельми умовно. Надзвичайно зросла знаковість написів.

Богоматір Глікофілуса (XII ст.)

У випадках, коли втрачено напис над святими, неможливо зрозуміти, який саме святий зображений. Особливу роль в іконах відіграє образ Христа і Богоматері. У лівій руці Христа зображують сувій або Євангеліє, права зазвичай в жесті, що благословляє. Фон візантійських ікон зазвичай золотий. Іноді золотом промальовували контури фігур і складки убрань.

Останній період розквіту іконопису припадає на XIV—XV ст. Саме тоді він зазнав помітних змін: ускладнилася колірна гамма, посилилася природність і людяність зображуваних фігур, вони стали більш легкими і рухливими, нерідко зображувалися в русі. Візантійських ікон дійшло до нас чимало. Невелика їх частина була прихована чи збережена в монастирях на Сході. Багато з них вважаються чудотворними.

Святитель Іоанн Златоуст. Мініатюра рукопису (XV ст.). Книжкова мініатюра

Візантійська рукописна книга мала свій канонічний вигляд. Насамперед це були декоративні заставки на початку сторінки, оформленні вертикальними і горизонтальними малюнками, маленькими мініатюрами в тексті та ілюстраціями на всю сторінку. Лист рукопису ніколи не був перевантажений багатим орнаментом. Більше уваги приділялося обробці букв, які часто використовувалися як декоративний мотив. Композиція візантійських мініатюр вирізняється благородством і ясністю, малюнок — витонченістю і плавністю, виконання — смаком і свободою.

Пам’яток візантійської історичної мініатюри до наших днів дійшло вкрай мало. Зразки візантійських рукописів, прикрашених мініатюрами, можна бачити в багатьох книгосховищах і музеях Європи та монастирях.

Іов і його дружина. Книга Іова (Кінець ХІ ст.)

Як вплинуло візантійське мистецтво живопису на культуру Київської Русі?

Культура будь-якого народу складається з суми цінностей, успадкованих від минулих часів, власного внеску сучасників, запозичень від інших культур. Протягом тривалого періоду Візантія являла собою вищий рівень цивілізації не тільки для Західної Європи, а й по відношенню до Київської Русі, культура якої зазнала помітного впливу візантійської культури. Перш за все саме Візантія допомагала Київській Русі стати православною державою.

Значним впливом візантійського живопису на культуру Русі був привіз ікон, здебільшого грецьких, з православних країн. Ікони копіювали, їм наслідували. Найдавніші з ікон, що збереглися до сьогодні, датуються приблизно часом князювання Володимира Мономаха. На основі візантійських шкіл складалися й жанри монументального живопису (фреска і мозаїка) Київської Русі. Фресками покривалися стіни православних храмів.

Робота у групах

За допомогою матеріалів з Інтернету підготуйте невеликі повідомлення про історію виникнення та особливості візантійської мініатюри.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Щоб краще пізнати історію візантійського мистецтва, можна подивитися в Інтернеті відеофільми на тему «Візантійський стиль» (Архітектура, живопис, скульптура).


buymeacoffee