Мистецтво. 8 клас. Кондратова

§ 12. Епоха Ренесансу

Нова доба в історії та культурі Західної і Центральної Європи між епохою Середньовіччя і Новим часом (в Італії — XIV—XVI ст., в інших країнах — кінець XV—XVI ст.) отримала назву Відродження, або Ренесанс.

Світогляд цієї епохи базувався на принципах гуманізму — ідейної течії західноєвропейської культури, в основі якої — уявлення про гармонію, що існує в природі, про людину як її найдосконаліший витвір, про цінність кожної особистості, а також утвердження поваги до гідності та розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв почуттів і розвиток природних здібностей.

Для епохи Ренесансу характерне відродження інтересу до античної культурної спадщини; поява теорії «подвійної істини» — права науки і розуму на незалежне від релігії та церкви існування; переміщення людини як основної цінності у центр світу, мистецтва та науки.

Сучасні дослідники виділяють п’ять періодів епохи Відродження.

Протовідродження (Передвідродження)	Друга половина XIII ст. — XIV ст.
Раннє Відродження	1410/1425 рр. — кін. XV ст.
Високе Відродження	кін. XV — перша третина XVI ст.
Пізнє Відродження	серед. XVI — 90-ті роки XVI ст.
Північне Відродження	XVI ст.

Небувалого розквіту досягло мистецтво Ренесансу. В архітектурі утвердились переосмислені принципи античної ордерної системи, склались нові типи громадських споруд. Малярство збагатилось лінійною та повітряною перспективою, знанням анатомії та пропорцій людського тіла. Скульптура, яка раніше була тісно пов’язана з архітектурою, почала існувати самостійно. Стрімко розвивалися література та музика. В епоху Ренесансу були зроблені важливі відкриття в області географії, астрономії, анатомії та інших наук.

Відродження, або Ренесанс — доба в історії культури та мистецтва XIV—XVI ст., започаткована в Італії в період Передвідродження, та культурно-філософський рух, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму й орієнтувався на спадщину античності.

АРХІТЕКТУРА

В епоху Відродження відбулися радикальні зміни у принципах будівництва. Якщо середньовічна архітектура базувалась на колективному досвіді майстрів, то в ренесансній на перший план виступила індивідуальна творчість архітектора і художника, які активно зверталися до естетичних засад та принципів античної архітектури.

Визначальними рисами ренесансної архітектури є:

• звернення до форм античного зодчества;
• використання симетрії, правильних пропорцій, упорядкованих складових частин (колон, півколових арок, ніш, півсферних куполів);
• повернення до системи ордерів.

У Венеції XV ст., яка була центром італійського Відродження (а згодом і в інших містах), почали створювати великі архітектурні ансамблі, що вражали цілісністю художнього задуму та багатством композиційних рішень. Основні зразки італійської архітектури епохи Ренесансу вирізнялися гармонійністю і величчю пропорцій, витонченістю деталей, орнаментацією карнизів, вікон, дверей, а також легкими, переважно двоярусними галереями на колонах і стовпах.

Одним із видатних зодчих раннього Відродження був Філіппо Брунеллескі. Він першим створив архітектурні форми, які протягом наступних двох століть активно використовували і вдосконалювали італійські зодчі, а згодом почали застосовувати архітектори багатьох країн Європи.

Відомим шедевром Ф. Брунеллескі, що цілком характеризує новаторство зодчого, є невелика церква у Флоренції — капела Пацці.

Ф. Брунеллескі. Капела Пацці. XV ст. Флоренція

Капела має колони коринфського ордера, які стоять на низькому п’єдесталі. У центральній частині будівлі зроблено арку, що позначає вхід. Над колонами нависає глуха стіна, прикрашена плоскими виступами — пілястрами. Над стіною проходить другий ярус колон абсолютно інших пропорцій. Завершується споруда незвичним дахом з конусним покриттям.

Однією з ранніх блискучих робіт Брунеллескі був купол кафедрального собору Флоренції Санта-Марія дель Фйоре. Складність цього інженерного завдання полягала не тільки у зведенні купола, а й у створенні спеціальних пристосувань, які дозволили б перекрити його величезний просвіт (діаметр основи — 42 м) без спорудження риштувань. Архітектор побудував восьмигранний каркас із подвійною оболонкою. У результаті грандіозний купол, покритий темно-червоною черепицею та увінчаний біломармуровим ліхтарем, став величним образом Флоренції.

Ф. Брунеллескі. Купол кафедрального собору Санта-Марія дель Фйоре. XV ст. Флоренція

Д. Браманте. Темп’єтто. Храм у дворику монастиря Сан-П’єтро ін Монторіо. XVI ст. Рим

Високе Відродження також залишило по собі багато споруд, які вважаються шедеврами світової архітектури. Автором багатьох із них був архітектор Донато Браманте. Він першим у своїх творах відродив величність і монументальність, що були властиві кращим будівлям Стародавнього Риму. Серед відомих його робіт — грандіозний палацовий комплекс у Ватикані, частина якого збереглася донині.

В одному з римських монастирів Д. Браманте побудував невеличкий храм — Темп’єтто. Сучасники майстра вважали цю споруду шедевром за винятково врівноважену композицію, виразність екстер’єру і простоту архітектурних засобів. Кругла в основі будівля завершувалася куполом, образ якого в епоху Відродження виражав ідею ренесансної гармонії особистості з навколишнім світом. Стіни храму оточені колонадою доричного ордера, прикрашені пілястрами та нішами. У цій скромній за розмірами пам’ятці архітектури втілена ідея центричної купольної споруди.

Головний храм Рима — собор Святого Петра — в плані, за задумом Браманте, являв собою грецький (тобто рівносторонній) хрест, вписаний у квадрат. Центром споруди був велетенський купол. Однак архітектор устиг звести храм лише до висоти могутніх арок. Після його смерті будівництво в різний час продовжували відомі архітектори, в тому числі й Мікеланджело, який вніс деякі зміни в первинний план собору. Храм було завершено в XVII ст.

Собор Святого Петра. XVI-XVII ст. Ватикан

Уважно розгляньте зображення палаццо Канчеллерія та палаццо Дукале (палац герцогів Урбінських). Які риси архітектури епохи Ренесансу ви можете виділити в цих спорудах?

Палаццо Канчеллерія. XV-XVI ст. Рим

Палаццо Дукале. XV ст. Урбіно, Італія

Уявіть себе вельможею епохи Ренесансу. Продумайте в деталях, у якому палаці ви хотіли б жити, і створіть відповідний ескіз. За бажанням можете зобразити біля свого палацу парк і фонтани.

СКУЛЬПТУРА

В епоху Ренесансу скульптура досягла справжнього розквіту. Основним центром розвитку скульптурного мистецтва була Італія, а головним мотивом — орієнтація на античні зразки і звеличення фізичної та духовної краси людини. Скульптура здобула самостійне, незалежне від архітектури значення, у ній з’явилися нові жанри.

У скульптурі епохи Ренесансу простежувалось прагнення майстрів творити за законами перспективи та пропорцій, повернення до давньоримських джерел, застосування нових матеріалів: глазурованої поліхромної кераміки, глазурованої теракоти тощо.

До видатних скульпторів цієї доби відносять Лоренцо Гіберті, Донателло, Нанні ді Банко, Луку делла Роббіа, Мікеланджело Буонарроті та інших.

Кругла скульптура

Один із видатних майстрів епохи Відродження скульптор Лоренцо Гіберті по-новому осмислив тему статуї. Він виготовив фігуру Іоанна Хрестителя для церкви Орсанмікеле у Флоренції. Майстер відродив забуту техніку відливання великих бронзових фігур із круговим оглядом. Завдяки благородству рухів і жестів пророк нагадує стародавнього оратора з духовністю християнина.

Енергійні складки надають скульптурі обертального руху, що сприяє ритмічному перетіканню світла. Людська гідність передана в дусі гуманізму. Гіберті загалом не відмовився від традиційних форм (у дусі готики), але надав їм нового трактування.

Л. Гіберті. «Іоанн Хреститель». 1412-1416 рр. Бронза

Скульптор Донателло також звертався до круглої статуї. Його робота «Іоанн Євангеліст» висуває на перший план не технічні й стилістичні проблеми, а завдання структури пластичної форми. Лінії фігури дугоподібні, сповнені внутрішньої сили. Лінійні ритми, які дозволили б статуї злитися з навколишнім середовищем, поки що відсутні. Фігура випромінює моральну силу, що відчувається у гордій посадці голови та стриманості жестів.

Нанні ді Банко у створенні статуй надавав перевагу іншому аспекту гуманістичного підходу. Він більше, ніж інші скульптори, захоплювався класикою. До цього періоду його творчості відноситься скульптурна група «Четверо увінчаних святих» з церкви Орсанмікеле. Для митця тут головне не техніка, а художня виразність, хоча мармурові складки за своєю глибиною і ретельністю зображення наближаються до бронзи. Одяг створює враження монументальності; волосся й обличчя святих опрацьовані більш ґрунтовно.

Донателло. «Іоанн Євангеліст». 1412-1415 рр. Мармур

Н. ді Банко. «Четверо увінчаних святих». 1410-1416 рр. Мармур

Скульптура Відродження пройшла довгий і непростий шлях від несміливих спроб внести в свої роботи індивідуальність та нестандартність до блискучих і бездоганних робіт «творця Ватикану» Мікеланджело Буонарроті.

Розгляньте ілюстрації (с. 111) та поділіться своїми враженнями від скульптурних робіт Мікеланджело Буонарроті. Які характерні риси скульптури епохи Ренесансу в них помітні?

«Розп’яття». 1492 (1493) р. Дерево

«Мадонна Брюгге». 1501-1504 рр. Мармур

«Ангел із канделябром». Бл. 1494-1495 рр. Мармур

«Мойсей». 1513-1515 рр. Мармур

«П’єта» («Оплакування Христа»). 1498-1499 рр. Мармур

Рельєфна скульптура

Скульптор Лука делла Роббіа прославився застосуванням у круглій скульптурі та рельєфі техніки глазурі — майоліки. Митець працював у головному соборі Флоренції Санта-Марія дель Фйоре, в якому створив мармурові рельєфи для хорів зі сценами співу. Цій роботі притаманні реалізм і точність зображень: при обмеженій висоті рельєфу автору вдалося передати перспективну глибину, використовуючи підмічені в житті деталі (наприклад, роздуті щоки трубачів). Чим ближча фігура, тим відчутніша гра світлотіні. Так скульптор вирішив проблему рельєфу, відновивши ідеальну цілісність форми.

Л. делла Роббіа. «Філософія». 1437 р. Мармур

Л. делла Роббіа. «Граматика». 1437 р. Мармур

Розгляньте зображення статуї та дайте відповіді на запитання.

• 1. До якого виду скульптури належить ця статуя: монументальної, декоративної чи станкової?
• 2. Опишіть скульптуру. Які елементи цього твору свідчать про звернення Донателло до античних взірців?
• 3. Поділіться своїми враженнями від цього твору мистецтва.

Донателло. «Кінна статуя кондотьєра Гаттамелати». XV ст. Бронза

• Який період в історії культури та мистецтва називають Відродженням?
• Які риси притаманні мистецтву цієї доби?
• Розкажіть про шедеври архітектурного та скульптурного мистецтва, які вас найбільше вразили.

Продовжте роботу над своїм електронним портфоліо, додавши до нього ілюстрації шедеврів архітектури та скульптури епохи Ренесансу (у форматі *.jpg).