Українська література. 5 клас. Архипова

Повість

Вислови припущення, як слово пов'язане з темою.

ЛАЙФГАК

Що таке повість?

ОБСЯГ Найперше, за чим ти можеш впізнати повість, — це обсяг тексту. Вона значно більша за оповідання.

ПОДІЇ Звісно ж, що більше тексту — то більш розлогим є сюжет, тобто відбувається значно більше подій.

ЧАС Багато подій не можуть відбутися водночас. Тому в повісті йдеться про великий часовий відрізок: кілька днів, тижнів, місяців чи навіть років.

ГЕРОЇ Головний персонаж тут може бути один. А ось другорядних — дуже багато, й описано їх детально.

Повість — це великий прозовий твір, у якому йдеться про життя одного або кількох героїв протягом тривалого проміжку часу.

Працюю над текстом

«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» — це повість. Прочитай її та відшукай ознаки цього жанру.

НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ АЛІ В КРАЇНІ НЕДОЛАДІЇ

Повість

(Скорочено)

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ,

у якому починаються чудеса

Аля грюкнула кімнатними дверима і притулила долоні до гарячих щік.

— Ой, як соромно! Як негарно все вийшло!

Ще місяць тому надумала вона вишити рушничка для бабусі, до її дня народження. І нитки підібрала, і рушничок білий знайшла, і навіть перший хрестик зробила. А потім їй усе набридло.

Дівчинка відклала роботу й подумала: «Завтра дошию!» Назавтра часу у неї не знайшлося. А згодом вона й зовсім забула про вишивку. Їй навіть здалося, що рушничок давним-давно вишитий!

Тому, коли сьогодні всі поздоровляли бабусю, Аля була впевнена, що дарує рушничка з вишитими червоними півнями.

Бабуся розгорнула пакунок, і тут усі побачили біле полотно з маленьким хрестиком у куточку та лялечку червоних ниток.

— Що це? — здивувалася бабуся.

— Це... це... вишиваний рушничок... — ледве вимовила Аля і почервоніла, як ті нитки.

А тато глянув на неї й стиха мовив:

— Ех ти!

І тоді Аля втекла до своєї кімнати.

Ох, як негарно все вийшло!

Потроху дівчинка заспокоїлася. Вона чекала, що за нею от-от хтось прийде, бо час сідати до святкового столу! Але ніхто не прийшов. Спочатку Алі стало нудно, а потім вона розсердилася. «То ви такі! — сказала вона сама собі. — Ось візьму голку і навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..»

— Цілих сто! — голосно промовила вона.

— Еге ж, рівнесенько сто! — повторив хтось за її спиною. Першої миті Аля зраділа, бо вирішила, що по неї таки прийшли. Але таким голосом ні тато, ні мама і ніхто з її знайомих не розмовляє! Він був якийсь неживий, безбарвний і дуже неприємний — ніби цвяшком дряпали по склу.

Аля обернулася і...

— Хто тут? — прошепотіла вона.

На плінтусі сидів маленький чоловічок у довгому, майже до п'ят, піджачку з широкими кишенями. На голові в чоловічка червонів ковпачок. А на ногах у нього були величезні черевики із червоними шнурівками.

Аля заніміла. А чоловічок поважно вийняв з однієї кишені окуляри, з другої — якогось папірця і почав уважно читати, водячи по рядках вказівним пальцем.

— Так, так, усе правильно! — задоволено мовив він. — Сьогодні ця дівчинка не завершила соту справу. Якраз стільки, скільки треба...

Чоловічок не доказав, бо Аля вже встигла на той час отямитись. Вона запхнула у кишеньку нитки, які ще тримала в руці, і хотіла накрити чоловічка долонькою, наче коника. Але він побачив занесену над собою руку — і вмить опинився на люстрі. Зручно вмостився на краєчку, звісивши ноги у величезних черевиках.

Аля задерла голову і з цікавістю чекала, що ж він робитиме далі.

А чудернацький гість тим часом змахнув руками і швидко-швидко щось забурмотів собі під носа. Аля прислухалась і почула дивні слова:

Недо-роби!

Недо-пиши!

Недо-почни!

Недо-лиши!

І недо-їж!

І недо-ший!

І в Недоладію

Мерщій!

Чоловічок задоволено потер руки. Потім зняв з лівої ноги черевика і почав засовувати його до кишені.

Черевик помістився, однак носком діставав самісінького підборіддя дивного чоловічка.

Тоді отой чоловічок, наче коник, стрибнув на підлогу, тупнув ногою і... зник!

Раптом щось підхопило Алю, й вона миттю вилетіла у розчинене вікно...

РОЗДІЛ ДРУГИЙ,

у якому Аля потрапляє в дуже дивну країну

А треба вам сказати, що Аля тільки на перший погляд була звичайна дівчинка. Тобто виглядала вона звичайною: ластовиннячко на носі, дві кіски, ямочки на щоках.

А вдачу вона мала незвичайну. Вона нічого, ну зовсім нічогісінько не могла доробити до кінця.

Почнім з того, що насправді звали її Галя. Але ще як була вона маленькою, вимовляла своє ім’я не повністю. Казала: «Аля хоче! Алі дай!». Тато з мамою так і почали звати її не Галею, а Алею. За ними бабуся з дідусем. Потім — знайомі та сусіди. Так і залишилася вона Алею.

Те, що їй клали на тарілку, вона не доїдала. Те, що давали пити, не допивала. Почне малювати — кине, бо набридло. Почне щось ліпити з пластиліну — кине, бо нудно. Почне вишивати — кине, бо нецікаво. Навіть заплестися не може до кінця. Заплете одну кіску, а за другу й не береться. Так і ходить цілий день — одна коса заплетена, друга ні.

Через це з нею завжди траплялися якісь неприємності, як от сьогодні з бабусиним днем народження.

Утім, подивімося, що трапилося далі.

Аля недовго мандрувала таким незвичним способом. Їй здалося, що вона просто впала зі стільця на підлогу. Але, роздивившись навкруги, зрозуміла, що опинилась у геть незнайомому місці.

Сиділа вона біля ставка. Але якого ставка! У ньому зовсім не було води! Так, так! Аля протерла очі, але дивний ставок не зникав. Великі і маленькі риби пішки походжали по дну, наче прогулювались. Старий рак з однією клешнею за щось сварив маленьких рачків. А біля самого берега гуляли дві плотвички. Одна з них тримала парасольку. Вона часто поглядала на небо і казала:

— Згадаєш мої слова, любонько! Сьогодні неодмінно буде дощ, і ми всі добряче вимокнемо!

Та найбільше здивувалася Аля, коли подивилася на небо. Там сяяло не кругле сонце, а рівнесенько відрізана його половина, промені від неї розходилися тільки в один бік.

— Ну й дива! Що це з ними всіма сталося — із ставком, із квітами, із сонцем?!

Та ніхто не відповів їй на це запитання. Тому Аля подумала, що як вона й далі отак сидітиме, то ні про що не дізнається. Дівчинка схопилася на рівні ноги і недалеко завважила шлях, який уривався на березі ставка. Шлях був страшенно покручений і весь у вибоїнах. «Але який би він не був, раз він є, то мусить кудись вести», — подумала Аля і рішуче рушила вперед.

Мистецька скринька

Архітектор із Каталонії Антоні Ґауді теж міг би потрапити в Недоладію. Ще 1882 року він почав зводити храм Саґрада Фамілія, але за 42 роки так його і недобудував! Роботи тривають і досі.

Компанію архітектору в Недоладії міг би скласти німецький художник Антон Рафаель Менґс, який недомалював портрет герцогині Уескар. Проте дехто вважає, що картину від домалював, а потім навмисно зафарбував обличчя.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ,

у якому Аля знайомиться з першим недоладянином

Тільки-но мандрівниця звернула за перший поворот дороги, аж попереду побачила дерев'яний стовпчик, а на ньому висіла криво прибита стрілка, що показувала кудись угору. А на стрілці нерівними літерами нашкрябано: НЕДОЛАДІЯ

ЗБАГАЧУЙ МОВЛЕННЯ

Плотвичка — невелика прісноводна рибка.

Завважити — побачити, звернути увагу.

— Що за Недоладія? — уголос запитала Аля. — І де вона, якщо навколо тільки трава та кущі?

І тут у цих самих кущах щось зашаруділо. З густого листя висунулася голова. Її прикрашав шкіряний капелюшок з півнячою пір'їною збоку. Капелюшок сидів криво, бо лівого вуха, яке мало б його підтримувати, на голові зовсім не було. Голова повернулася обличчям до Алі. Добре, що хоч очі на місці. Зате одне більше, а друге — менше. Ніс набік скривлений, губи перекошені. Навіть ямочка на підборідді не на своєму місці, а майже біля вуха. Та, незважаючи на це, губи весело всміхалися, очі дивилися лагідно, а обличчя було відкритим і добродушним.

— Ти хто? — спитала голова звичайним людським голосом.

— Я — Аля, — отямившись від несподіванки, відповіла дівчинка. — А ти хто?

— А я Недоладько! — губи ще ширше розпливлися в усмішці, а менше око майже зовсім заплющилося.

І з кущів виліз кремезний, широкоплечий хлопчина. Стояв він, нахилившись набік, бо ліва нога в нього була коротша від правої.

— От такий компот! — ніби вибачаючись за свою зовнішність, сказав новий знайомий.

— Який компот? — не зрозуміла Аля.

— Е, то в мене така дурна звичка — отак приказувати, — знітився Недоладько і махнув рукою, — не зважай!

— А-а-а, — протягла Аля. Тут вона знову згадала про стрілку на стовпчику і спитала: — Ти часом не знаєш, що це за Недоладія?

— Ой, тепер я зрозумів! — не відповідаючи на запитання дівчинки, вигукнув Недоладько і ляснув себе по лобі: — Ти, напевно, тільки що прибула! От так компот! А я дивлюся на тебе й нічого не второпаю. Бо хоч одна кіска у тебе й не заплетена, та дуже ти схожа на звичайну живу дівчинку!

— Як це схожа? Я і є звичайна жива дівчинка! — обурилася Аля.

— Як? Справдешня жива?! — не повірив Недоладько. Він так кумедно округлив свої неоднакові очі, що Аля голосно засміялася.

• Відскануй та прочитай наступні розділи.

Префікс -недо вказує на неповноту ознаки, дії, предмета чи явища.

Працюю над текстом

• Розкажи, що ти дізнався/дізналася про Алю.

• Що в ній привернуло твою увагу, насторожило чи здивувало?

• Хто із героїв допоміг Алі зрозуміти, куди вона потрапила?

• Як ти вважаєш, Аля зможе знайти вихід із цієї дивної країни? Що може їй у цьому допомогти?

• Чи справедливим, на твою думку, було те, що Аля потрапила в дивну країну? Чому?

ПОЗНАЙОМСЯ З АВТОРОМ

Галина Малик

(нар. 1951 року)

• Переглянь відеоурок про Галину Малик.

• Якою була в дитинстві майбутня письменниця? Яке заняття для неї було улюбленим? Які книги захоплювали її найбільше?

• Розглянь схему та визнач, чим твір «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» відрізняється від тих, що ти вже прочитав/прочитала?

«НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ АЛІ В КРАНІ НЕДОЛАДІЇ»

Я знаю, що...

1. Сотою недоробленою справою Алі є:

  • недомальований малюнок;
  • недовишиваний рушничок;
  • недоплетена коса.

2. Як Недороль потрапив у Недоладію?

  • у нього вкрали корону;
  • його недомалювали;
  • його корону не полагодили.

3. Як вибратися з країни Недоладії, знав тільки:

  • Недоладько;
  • Недороль;
  • Недочеревик.

Працюю над текстом

4. Чи були у твоєму житті ситуації, коли треба було вирішувати проблеми? Що ти робив/робила для того, щоб подолати труднощі?

5. Поясни символіку країни Недоладії, скориставшись підказками. Із якою метою автор використовує символічні предмети у творі?

Чарівна книга

Ставок

Колодязь

Вежа

Замок

6. Прокоментуй порушені в повісті проблеми:

  • добро і зло;
  • дбайливе ставлення до себе і навколишніх;
  • відповідальність за свої вчинки;
  • уміння долати перешкоди на шляху до мети.

7. Яка із перелічених проблем стосується тебе? Що у твоїй поведінці варто змінити?

Виконую складне завдання

8. За схемою-характеристикою підготуй розповідь про одного із героїв повісті-казки, який найбільше запам’ятався, сподобався, здивував чи вразив. Чим цікаві для тебе ці персонажі? Чого б тобі хотілося повчитися у них?

Виконую домашнє завдання

9. Склади інтелект-карту за твором «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». Інтелект-карту до якого твору ти вже бачив/бачила у підручнику?