Основи правознавства. Повторне видання. 9 клас. Андрусишин

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 4. Поняття та ознаки права

1. Що таке право

Одним з найважливіших різновидів соціальних норм є право. Воно приходить на зміну звичаям, традиціям, релігійним нормам і стає основним регулятором суспільних відносин. Право виникає разом з появою держави. У первісному суспільстві відносини між членами роду регулювалися звичаями, їхню загальнообов'язковість забезпечувала система релігійних заборон. Внаслідок переходу людства до відтворювального господарства та появи надлишкового продукту, система заборон розвивалася. Крім того, ускладнення суспільного життя зумовило необхідність створення нової організації громадського управління — такої, як держава, і появи ефективного виду соціальних регуляторів у вигляді права.

Формування права відбувалося декількома способами.

— По-перше, держава санкціонувала звичаї, що склалися в первісному суспільстві, примушуючи населення до їх виконання.

— По-друге, держава створювала спеціальні органи (суди), які відповідали за існування в суспільстві справедливих та обов'язкових для всіх правил поведінки і забезпечення їх реалізації. Суди зіграли важливу роль у створенні правових норм, пристосовуючи родові звичаї до потреб суспільства і створюючи юридичні прецеденти.

— По-третє, держава сама сформувала право у спосіб утворення нормативних актів.

Для окремої людини цінність права полягає в тому, що воно сприяє створенню умов для нормального життя і всебічного розвитку будь-якого члена суспільства, закріплює та охороняє права і свободи особистості, убезпечує індивіда від свавілля з боку держави. Право виступає своєрідною мірою свободи людини в суспільстві, встановлюючи межі поведінки суб'єктів стосовно один до одного. Кожен учасник суспільних відносин може досягати своїх цілей, використовуючи різні варіанти поведінки. У цьому виявляється його відносна незалежність і свобода. Право, своєю чергою, відображаючи узгоджені інтереси всього суспільства, обмежує цей вибір відомими межами та ставить перепони для небажаної поведінки, але при цьому не накидає суб'єкту певного варіанта дій.

Запитання

1. Які фактори вплинули на процес утворення держави і права?

2. Яка цінність права для суспільства?

Право — система загальнообов’язкових, формально визначених норм і правил поведінки, санкціонованих і гарантованих державою.

Щоб відрізнити право від інших соціальних норм, нам необхідно визначити його ознаки.

Системність

Право є системою норм, тобто, всі правові приписи взаємодіють між собою та мають чітке підпорядкування. Право являє собою не просто набір норм, а цілісну систему взаємопов’язаних і взаємозалежних один від одного правил поведінки. Основу цієї системи складають норми конституції (основного закону), яким не повинні суперечити всі інші норми права.

Загальнообов’язковість

Загальнообов’язковий характер норм права виражається в тому, що всі члени суспільства зобов’язані виконувати їхні вимоги. Це виявляється можливим тому, що правові норми забезпечуються державним примусом, який проявляється в захисті суб’єктивного права особи.

Нормативність

Право має нормативну природу. Вона виражається у встановленні в нормах права загального масштабу поведінки, що визначає межі дозволеного, забороненого, обов’язкового.

Формальна визначеність

Норми права виражено в офіційній формі: закріплено в нормативних правових актах держави (законах, рішеннях судів, прецедента). Ця ознака права оберігає його від довільної зміни та тлумачення, забезпечує йому внутрішню єдність, взаємозв’язок між окремими нормами.

Державне забезпечення

Дотримання норм права всіма членами суспільства забезпечується державою, її апаратом примусу - армією, поліцією, прокуратурою, судами.

Даючи визначення поняттю «право», необхідно зазначити, що воно може тлумачитися по-різному. Якщо мова йде про право на працю, право на життя чи право на житло, то в цьому випадку мова йде про суб’єктивне право. А якщо ми вказуємо, що це — система норм, які регулюють суспільні відносини, то мова йде про об’єктивне право.

Також розрізняють такі поняття, як природне право та позитивне право.

Жан Жак Руссо

Французький філософ

Теорія розвитку норм природного права зародилася в часи античності. У працях Арістотеля і Сократа вказано, що природне право є не чим іншим, як волею вищих сил. Ця ідея отримала нове життя під час французької революції 1789 р., а її ідеологами були Ж. Ж. Руссо та Ш. Л. Монтеск’є.

Як уважають прихильники природного права, воно є обов’язковим для всіх людей незалежно від позитивних законів, через що іноді може суперечити нормативним приписам світської влади. Доктрина природного права переконує в тому, що немає зобов’язання, яке не містило б елементів морального схвалення. Людські закони нечинні, якщо вони суперечать законам Божим.

Затвердження природного права відбулося тільки в середині XX ст., після воєнних подій, що потрясли цивілізований світ. Конвенція ООН про права людини вперше закріпила всі природні права людини.

Позитивне право — система норм, які встановлюються державою і можуть бути змінені або доповнені за її волею. А природним правом є сукупність норм, які існують незалежно від волі держави і являють собою незмінні права людини.

Поміркуйте

Яка система норм має бути пріоритетною: природного права чи позитивного? Чому?

Робота з документом (правила роботи)

Проаналізуйте Декларацію прав людини і визначіть, які природні права в ній закріплено.

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

(Стислий виклад)

Стаття 1. Право на рівність

Стаття 2. Свобода від дискримінації

Стаття 3. Право на життя, на свободу і на особисту недоторканість

Стаття 4. Свобода від рабства

Стаття 5. Свобода від тортур і поводження, що принижує гідність

Стаття 6. Право людини на визнання її правосуб’єктності

Стаття 7. Право на рівність перед законом

Стаття 8. Право на поновлення у правах компетентним судовим органом

Стаття 9. Свобода від безпідставного арешту і вигнання

Стаття 10. Право на справедливе публічне слухання справи

Стаття 11. Право вважатися невинною, доки винність не буде встановлена

Стаття 12. Свобода від втручання в особисте і сімейне життя, від посягання на недоторканність житла, тайну кореспонденції

Стаття 13. Право вільно покидати і повертатися у країну

Стаття 14. Право шукати притулку від переслідувань в інших країнах

Стаття 15. Право на громадянство й на його зміну

Стаття 16. Право одружуватися і засновувати сім’ю

Стаття 17. Право на володіння майном

Стаття 18. Свобода переконань і релігії

Стаття 19. Свобода думки та інформації

Стаття 20. Право на свободу мирних зборів та асоціацій

Стаття 21. Право брати участь в управлінні і у вільних виборах

Стаття 22. Право на соціальне забезпечення

Стаття 23. Право вільно вибирати роботу і входити до професійних спілок

Стаття 24. Право на відпочинок і дозвілля

Стаття 25. Право на відповідний життєвий рівень

Стаття 26. Право на освіту

Стаття 27. Право на участь у культурному житті громади

Стаття 28. Право на соціальний порядок, що викладений у цьому Документі

Стаття 29. Суспільні обов’язки важливі для вільного і повного розвитку

Стаття 30. Свобода від втручання держави, групи осіб або окремих осіб у викладені вище права

2. Норма права та її структура

Норма права — правило поведінки загального характеру, прийняте органом держави, яке має загальнообов’язкову силу й передбачає відповідальність перед державою у разі його порушення.

Поява норми права відображала високий рівень індивідуальної свідомості й культурного розвитку людини, її здатність порівнювати умови і результати своєї поведінки.

Ознаки норми права — такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.

Також правова норма, будучи чітко вираженим деталізованим правилом поведінки, має свою структуру, яка складається з:

Взаємозв’язок цих трьох частин правової норми здійснюється за правилом «якщо > то > інакше», де:

  • «якщо» — умови дії норми права,
  • «то» — зміст правила поведінки,
  • «інакше» — несприятливі наслідки, які настають із порушенням правила.

Розглянемо приклад:

Тож можна зробити висновок:

Гіпотеза — частина правової норми, яка вказує на конкретні умови (життєві обставини), наявність яких дозволяє здійснити правило поведінки. Гіпотеза надає цим життєвим обставинам юридичне значення.

Диспозиція — частина правової норми, що містить саме правило поведінки, відповідно до якого повинні діяти учасники правовідносин. Зазвичай диспозиція містить права та обов’язки тих, хто вступає у правовідносини.

Санкція — частина правової норми, яка вказує на несприятливі наслідки, що настають для порушника правил поведінки (диспозиції). Відповідальність настає за порушення певної норми права.

Завдання.

Визначте структуру правової норми (гіпотезу, диспозицію, санкцію) в наведених прикладах.

1. Якщо продавець оформляє договір купівлі-продажу, то він зобов’язаний при оформленні договору попередити про недоліки товару, інакше до нього застосовуватимуться засоби впливу, спрямовані на захист прав покупця.

2. Якщо адвокату в зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків стали відомі дані досудового слідства, то він зобов’язаний не розголошувати їх без згоди слідчого чи прокурора, інакше адвокати, винні у розголошенні даних досудового слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

3. Ухилення від призову на строкову військову службу карається обмеженням волі на термін до трьох років.

4. Викрадення на полі бою речей, що є при вбитих чи поранених (мародерство), карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

5. Кожний громадянин в Україні має право володіти, користуватися й розпоряджатися майном особисто або разом з іншими. Право володіти, користуватися, розпоряджатися майном охороняється, зокрема, дією норм Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочини проти індивідуальної власності громадян.

6. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

3. Система права

Система права — це внутрішня структура права, що визначає певну взаємодію між його елементами — галузями, інститутами та нормами

Правові норми, закріплені в законодавстві, що регулюють суспільні відносини, розділяють по галузях для того, щоб було простіше орієнтуватися в різноманітті різних правових приписів. Під галуззю розуміється система інститутів і норм права, що регулюють суспільні відносини одного роду. Між собою окремі галузі розрізняються методами правового регулювання: імперативним та диспозитивним.

Диспозитивний метод

спосіб регулювання відносин між учасниками, що є рівноправними сторонами. Він надає суб’єктам права широкі можливості автономної, вільної поведінки, вибору відповідних рішень за принципом: дозволено все, що не заборонено. І тільки якщо сторони не можуть самі домовитися про зміст своїх відносин, вони повинні керуватися правилами, встановленими державою у цій сфері життя.

Імперативний метод

в основі якого лежать відносини панування і підпорядкування. Він переважає в тих галузях, в яких відносини учасників характеризуються нерівністю (наприклад, в адміністративному, кримінальному праві). Імперативний метод не допускає відступу від установленого правила поведінки.

Основні галузі права — галузі, що утворюють основну частину системи права окремої держави. В Україні до таких галузей належать:

Назва галузі права

Сфера регулювання суспільних відносин

Конституційне

Закріплює основи суспільного и державного ладу, форму правління та державного устрою, механізм здійснення державної влади, правове становище особи.

Адміністративне

Регулює суспільні відносини у сфері державного управління, застосування адміністративних санкцій.

Цивільне

Регулює особисті немайнові та майнові відносини між фізичними та юридичними особами.

Кримінальне

Визначає види суспільно небезпечних діянь (злочинів) і покарання, що застосовуються до осіб, які їх скоїли.

Сімейне

Визначає особисті немайнові права людей та регулює їхні майнові відносини, які виникають у сфері шлюбу й сім’ї та питання опіки і піклування.

Фінансове

Регулює питання діяльності банків та відносини, що виникають у процесі надходження та розподілу коштів державного бюджету.

Трудове

Регулює трудові відносини між працівником і адміністрацією підприємства, установи.

Господарське

Регулює господарські відносини, в які вступають організації, підприємці під час своєї господарської діяльності.

Житлове

Регулює житлові відносини.

Структурним елементом галузі права є правовий інститут, що об’єднує споріднені правові норми і відрізняється від галузі права обсягом відносин, що регламентуються.

Наприклад, галузь цивільного права містить такі інститути права: «купівля-продаж», «спадкування», «відшкодування збитків» тощо; галузі конституційного права — інститут громадянства, інститут виборчого права; галузь сімейного права — інститут заручин, інститут шлюбу тощо.

Завдання

До якої галузі права належить наведена норма права?

1. Державну реєстрацію шлюбу встановлено для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

2. Продавець зобов’язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу.

3. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно у спосіб обману чи зловживання довірою.

4. Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, крім випадків, передбачених законодавством.

5. Безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу.

Запитання для узагальнення та самоперевірки

1. Що таке право?

2. Чим відрізняється суб’єктивне право від об'єктивного?

3. Яку структуру має норма права?

4. Чим імперативний метод відрізняється від диспозитивного?

5. Які галузі права ви запам’ятали?

Запитання для обговорення

Ознайомтеся з висловами видатних осіб про право. Що вони мали на увазі? Чи погоджуєтеся ви з ними? Чому?

Дискусія.

Ральф Емерсон

Американський філософ

Луцій Сенека

Давньоримський філософ

Словник

Право — система загальнообов’язкових, формально визначених норм правил поведінки, санкціонованих і гарантованих державою.

Норма права — правило поведінки загального характеру, прийняте органом держави, яке має загальнообов’язкову силу й передбачає відповідальність перед державою в разі його порушення.