Основи правознавства. Повторне видання. 9 клас. Андрусишин

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 2. Державний лад

Державний лад — це система відносин, які виникають на основі норм, закріплених у Конституції, конституційних законах і діяльності органів, що складаються у процесі формування держави і місцевого самоврядування.

Організацію державного устрою засновано на принципах поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, розмежування компетенції між центральною владою, місцевими радами та ін. органами самоврядування на основі верховенства Конституції та законів України.

Основними принципами державного ладу України відповідно до його Конституції є принципи:

Суспільний і державний лад, закріплені конституцією, називають конституційним ладом. Значною мірою конституційний лад залежить від форми державного правління і політичного режиму, які безпосередньо впливають на рівень демократичності суспільного життя і правової системи, повноту законодавчого закріплення прав і свобод людини і громадянина, ефективність механізмів їхнього забезпечення й захисту.

Характеризуючи державний лад, доцільно вирізнити три елементи:

— державне правління;

— державний устрій;

— державний (політичний) режим.

У такому контексті державний лад часто визначають як форму держави.

Форма держави — спосіб організації структури держави та її органів, а також спосіб здійснення державної влади, що виражається у формі правління, формі державного устрою і політичному режимі.

Поняття форми держави необхідне для відповіді на запитання: як створюються вищі органи держави, як вони взаємодіють між собою і населенням, як територіально побудовано державну владу, якими методами здійснюється державна влада.

2. Форми державного правління

Форма правління — це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни. За формою правління, перш за все, розрізняються монархії та республіки.

Монархія (греч. monarchia — єдиновладдя) — така форма правління, за якої верховна влада повністю або частково належить одній особі (королю, імператору, царю, султану, еміру).

Для монархії є характерними такі ознаки:

монарх персоніфікує владу, виступає у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики як глава держави;
влада монарха є спадковою, безстроковою, формально незалежною, але обмеженою територією держави (проте в деяких країнах існує виборна монархія, наприклад, у Малайзії);
монарх не несе юридичної відповідальності перед підданими за ухвалені рішення;
здійснює одноособове правління, тобто може прийняти до свого розгляду будь-яке питання і його влада поширюється на всі сфери суспільного життя;
влада монарха оголошується священною та має в більшості випадків релігійний характер.

Залежно від наявності вищих державних органів влади та розподілу повноважень між ними монархії поділяються на абсолютні та обмежені.

Абсолютна монархія — форма державного правління, за якої влада монарха є необмеженою, а монарх очолює всі гілки державної влади, має виключні повноваження щодо її здійснення. Прикладом абсолютних монархій є Бруней, Катар, Оман. Саудівська Аравія, Ватикан є теократичними монархіями (тобто в руках духівництва одночасно зосереджено, як духовну, так і світську владу).

Для деспотичної монархії характерною є нічим і ніким не обмежена свавільна влада монарха, який у своїх діях спирається на верхівку військової аристократії. Цей різновид монархії був поширений у державах рабовласницького типу, насамперед, Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Ассирія).

Обмежена монархія — форма державного правління, за якої владу монарха обмежено парламентом або Конституцією. Сформувалась у результаті еволюції абсолютної монархії, коли влада монарха була обмежена і визначалась конституцією, де, крім того, закріплювався порядок престолонаслідування.

Конституційна монархія може бути парламентською та дуалістичною.

Основними рисами дуалістичної монархії є:

— подвійність (дуалізм) вищих органів державної влади: глава держави — монарх, який здійснює найвищу виконавчу владу, а парламент — законодавчу;

— монарх має право розпуску парламенту, його рішення мають силу закону, також він займає центральне місце у апараті держави, формує уряд, який відповідає перед парламентом і правителем.

Прикладами дуалістичної монархії можуть бути Марокко, Йорданія, Кувейт.

Закон конституційної монархії — влада монарха обмежується представницьким органом на основі конституції, яка прийнята парламентом. Монарх не може її змінювати. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний.

Парламентська монархія має наступні риси:

— існуванням представницького органу державної влади — парламенту, з дорадчими повноваженнями;

— уряд формується парламентом і підзвітний йому;

— монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні країною фактично не бере;

— глава держави або не має права вето щодо законопроектів, або фактично його не застосовує.

Прикладами парламентської монархії є такі країни, як Бельгія, Велика Британія, Данія, Швеція, Японія.

Завдання.

Поміркуйте, які причини спонукали до перетворення абсолютної монархії на обмежену?

Республіка (лат. respublica — суспільна справа) — форма державного правління, за якої державна влада здійснюється представницькими органами (парламентом, президентом), що обираються населенням на певний термін.

Ознаками республіки є:

виборність до органів державної влади;
здійснення влади на підставі принципу її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову;
народ — єдине джерело влади, яка здійснюється ним безпосередньо або за дорученням представницькими органами державної влади;
можливість дострокового припинення повноважень представників державної влади.

Залежно від обсягу державно-владних повноважень президента і парламенту республіки пореділяються на:

Президентська республіка — форма державного правління, за якої державна влада здійснюється у спосіб надання президенту великого кола повноважень.

Ознаки президентської республіки:

президент є головою держави, обирається народом і є головою уряду, який йому підзвітний;
парламент не може відправляти у відставку міністрів, а президент не може розпускати парламент;
президент не підзвітний парламенту, але має право вето щодо актів парламенту;
уряд несе відповідальність перед президентом і діє протягом терміну президентських повноважень.

Прикладом президентської республіки є США, Бразилія, Мексика.

Парламентська республіка — форма державного правління, за якої державна влада здійснюється за умови верховенства парламенту.

Ознаки парламентської республіки:

парламент формує уряд із представників партій, які отримали більшість на виборах;
президент обирається парламентом;
уряд є найвищим органом виконавчої влади, формується з членів парламенту;
уряд несе відповідальність перед парламентом;
президент здійснює свої конституційні повноваження лише за згодою уряду, але має право вето на закони парламенту;

Прикладом парламентської республіки є такі країни, як Австрія, Угорщина, Італія, Німеччина.

Змішана республіка поєднує в собі риси парламентської та президентської республік. Вибори президента проводяться загальним голосуванням, але президент не очолює уряд. Своєю чергою уряд призначається президентом, але без згоди парламенту не може призначити прем'єр-міністра. Уряд несе відповідальність перед президентом, але й парламент має право виразити йому квоту недовіри, що призведе до відставки уряду.

• Проаналізуйте ст. 5 Конституції України та визначте, яка за формою правління є Україна. Який вид республіки існує в Україні? Чому?

Форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами. Розрізняють просту і складну форми державного устрою.

Проста (унітарна) держава — єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю.

До ознак унітарної держави належать:

єдина конституція, система законодавства і судова система;
єдине громадянство і єдина державна символіка;
єдина система вищих органів державної влади — глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію всієї країни;
адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-яку політичну самостійність(ознаки державності).

До унітарних держав належать: Україна, Болгарія, Польща, Франція, Італія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Греція, Іспанія, Нідерланди, Китай та ін. Деякі унітарні держави (Велика Британія, Іспанія, Італія, Україна, Фінляндія) включають автономні утворення (адміністративні автономії). В Україні — це Автономна Республіка Крим, яка відповідно до ст. 134 Конституції України є невід'ємною частиною нашої держави.

Стаття 134. Автономна Республіка Крим є невід ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Складна держава формується з відокремлених державних утворень, що користуються певною самостійністю. До такої форми держави належать: федерація, конфедерація, імперія.

Федерація — це складна (союзна) держава, до складу якої входять на добровільній основі декілька державних утворень (суб'єктів федерації), які мають певну юридично визначену політичну самостійність.

Основними ознаками федерації є:

наявність загальної конституції федерації та конституцій її суб'єктів, тобто суб'єктів федерації наділено установчою владою;
федерація складається з територій суб’єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ (наприклад, на штати, або автономні округи);
наявність федерального двопалатного парламенту і парламентів — суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;
наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом видання законодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації та мають відповідати союзному законодавству;
наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; таким чином у ряді федерацій допускається подвійне громадянство.

Прикладом федерації будуть такі країни: США, Німеччина, Канада, Австрія, Індія та ін.

Конфедерація — добровільне об'єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети. У конфедерації немає єдиної системи органів, законодавства, території, громадянства. Це — нестійка форма об'єднання, яка з часом або розпадається, або перетворюється на федерацію.

На відміну від федерації, конфедерації створюються для досягнення певних, обмежених цілей у межах відомого історичного періоду. Суверенні держави, які утворили конфедерацію, залишаються учасниками міжнародно-правового спілкування, що мають власне громадянство, системи органів влади, управління, правосуддя. Вони здійснюють владу самостійно, встановлюють власну конституцію. До конфедерацій відносять США в роки громадянської війни (1861-1865) коли існувала Конфедерація південних штатів, або Швейцарію в епоху середньовіччя. Деякі вчені вказують, що сучасною формою конфедерації є Євросоюз.

Імперія — це примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади і утримуються в її складі на основі примусу. Протягом історії людства існували Османська імперія, Австро-Угорська імперія, Римська імперія та ін.

Завдання.

1. Проаналізуйте ст. 132 Конституції України та визначте принципи, на яких ґрунтується територіальний устрій У країни.

2. Поміркуйте, які фактори впливають на формування державного устрою держави.

Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

4. Форми державного (політичного) режиму

Форма державного режиму — сукупність методів, форм і способів здійснення державної влади.

Політичні режими поділяють на два основні різновиди: демократичні та антидемократичні.

Демократичний режим (від. грец. слів — demos народ, kratos — влада) — форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління та ухвалення рішень відповідно до волі більшості.

Основними ознаками демократичного політичного режиму є:

наявність Конституції, яка закріплює повноваження органів влади, механізм їх формування;
визначено правовий статус особистості на основі принципу рівності перед законом;
права громадян не тільки проголошуються, а й гарантуються;
наявність поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову з визначенням функціональних складових кожної з них;
вільна діяльність політичних і громадських організацій, обов'язкова виборність органів влади;
розмежування державної сфери та сфери громадянського суспільства;
відсутність цензури та ідеологічного контролю, багатопартійність.

У демократичній державі громадяни беруть участь в її управлінні двома способами:

безпосередньо (пряма демократія) або через органи місцевого самоврядування чи державної влади (представницька демократія).

Отже, демократичний режим характеризують високий рівень суспільного самоврядування та, як наслідок, переважний компроміс у відносинах між владою та суспільством. Залежно від ставлення до соціальних перетворень демократичний режим має свої різновиди у вигляді: демократично-ліберального, демократично-консервативного та демократично-радикального режимів.

Протилежністю демократичного режиму є тоталітарний режим.

Тоталітарний режим (від лат. totus — цілісний, цілий) — режим, який здійснює всеохопний контроль над усіма сферами життєдіяльності людини та базується на принципах насилля і нехтування прав людини.

Головними ознаками цього режиму є:

наявність однієї правлячої партії чи особи (всі інші партії є забороненими);
культ особи правителя;
наявність каральних органів (наприклад, «трійки» в СРСР або гестапо в нацистській Німеччині;
мілітаризація суспільства, створення образу зовнішнього ворога;
повна зверхність держави над суспільством, заборона громадських організацій, порушення прав людини, цензура;
централізоване керівництво економікою;
політичне свавілля, підкорення закону політичній волі (відсутність механізму передавання державної влади);
панування ідеології тоталітарного типу, яка охоплює всі сфери суспільного життя.

Також можна виокремити тоталітарні режими за панівною ідеологією: фашизм, нацизм, комунізм. Оскільки ці ідеології є небезпечними для життя людства і спрямовані на його винищення, в Україні та інших демократичних країнах їх заборонено.

Прикладом тоталітарних режимів є такі країни, як СРСР, нацистська Німеччина протягом правління Гітлера, фашистська Італія в часи правління Б. Муссоліні.

Авторитарний режим — це спосіб правління, який базується на владі авторитету, політико-правовій нерівності соціальних груп і використанні насильства.

Ознаками авторитарних режимів є:

відсутність або формальний характер представницьких органів влади
політичні партії або опозиція існують, але вони є маріонетковими (тобто підпорядковуються владі)
перевага в діяльності державних органів методу адміністрування та диктату

Найчастіше авторитаризм установлюється в країнах, які переходять від тоталітаризму до демократії, а чіткої регламентації зазнає переважно політична сфера. В різні часи авторитарними режимами були військові диктатури в Аргентині, на Кубі, у Бразилії, Греції.

Дискусія.

Поміркуйте над висловлюванням В. Гавела та В. Черчиля, які наведені нижче. Чи погоджуєтеся ви з ними? Чому? Які сильні та слабкі сторони політичних режимів ви можете назвати?

Поміркуйте та вирішіть юридичні ситуації зазначені нижче.

Задача 1. «Глава держави президент/президентка. Він/вона обирається народом терміном на 5 років. Законодавча влада належить двопалатному парламенту, який обирається народом терміном на 4 роки. Голову уряду та міністрів призначає президент за згодою парламенту».

Задача 2. «Глава держави — король/королева. Законодавча влада належить парламенту, що призначає відповідальний перед ним кабінет міністрів — вищий орган виконавчої влади».

Вацлав Гавел

Президент Чехії

Микола Бердяєв

український та російський філософ

Запитання для підсумку та обговорення

1. Що таке державний лад?

2. Які форми держави ви знаєте?

3. Чим монархія відрізняється від республіки?

4. Що таке державний режим? Які види державного режиму ви знаєте?

5. Дайте характеристику державного ладу України.

Словник

Державний лад — це система відносин, які виникають на основі норм, закріплених у конституції, конституційних законах і діяльності органів, що складаються в процесі формування держави і місцевого самоврядування.

Форма державного режиму — сукупність методів, форм і способів здійснення державної влади.