Основи правознавства. Повторне видання. 9 клас. Андрусишин

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 24. Що таке адміністративне правопорушення. Злочини

1. Що таке адміністративне правопорушення

Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Для того, щоб визначити, чи є в певній ситуації адміністративне правопорушення необхідно знати його ознаки та склад.

Ознаки адміністративного правопорушення.

Протиправна дія або бездіяльність — тобто діяння, заборонене законом, яке порушує встановлені норми адміністративного права.

Суспільна небезпечність — завдає реальної шкоди особистості, суспільству, державі або створює загрозу заподіяння такої шкоди. Наприклад, порушення правил дорожнього руху.

Адміністративна караність — за здійснення протиправного адміністративного проступку особа буде притягнута до адміністративної відповідальності (наприклад, штраф).

Винність діяння — наявності вини особи у вигляді умислу чи необережності.

Прикладом адміністративного правопорушення буде:

безквитковий проїзд у громадському транспорті;
порушення правил дорожнього руху як водіями, так і пішоходами;
невчасне отримання паспорта;
дрібне хуліганство;
розпиття алкогольних напоїв у громадських місцях;
нецензурна лайка тощо.

За малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган або посадова особа, уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Склад адміністративного правопорушення становлять:

СУБ’ЄКТ

— особа, яка скоїла адміністративне правопорушення і досягла 16 років;

ОБ'ЄКТ

— суспільні відносини, які складаються у сфері адміністративно-організаційної діяльності і порядку управління;

— людина, її здоров’я, честь і гідність; власність;

— права і свободи громадян.

СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА

— вина у формі умислу або необережності;

— психічне ставлення особи до до своєї протиправної дії.

ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА

— це сама протиправна дія та причинно-наслідковий зв'язок між дією і настанням шкідливих наслідків;

— час, місце і спосіб здійснення правопорушення.

Завдання.

Вирішіть ситуаційні задачі

1. Десятикласник, якому виповнилося 16 років, протягом півроку відмовляється отримувати паспорт громадянина України. При цьому він посилається на те, що не має потреби в отриманні документа, бо він має намір отримати громадянство іншої держави, але не може пояснити якої саме. Чи є в його діях адміністративне правопорушення?

2. На вулиці підлітки голосно співали пісні, брутально лаялися, на зауваження перехожих не реагували або відповідали лайкою. Їх затримав наряд поліції і з’ясувалося, що двом із затриманих по 14 років, одному — 15, а двом — 17 років. Визначте склад адміністративного правопорушення.

3. Батьки з 9-річним сином, повертаючись пізно ввечері з театру, перейшли вулицю у невстановленому місці, неподалік підземного пішохідного переходу. Співробітникам поліції, які їх затримали, батьки пояснили, що поблизу не було машин і взагалі рух вночі дуже обмежений. Чи будуть вони притягнуті до адміністративної відповідальності?

2. Що таке злочин та його ознаки

Злочин — передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), яке було вчинене суб'єктом злочину.

Основними ознаками злочину є:

суспільна небезпечність;
протиправність;
винність діяння;
караність (передбачено кримінальну відповідальність).

Протиправність злочину полягає в тому, що злочином визнається тільки суспільно небезпечне діяння, яке передбачене чинним Кримінальним кодексом. Важливо зазначити, що не є злочином дія чи бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки злочину, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла істотної шкоди іншим людям, суспільству або державі.

Злочином може бути тільки вчинок людини, який вона здійснює у формі суспільно небезпечного діяння чи бездіяльності. Саме тому ваші думки, почуття, побажання, переконання не є злочином, оскільки вони не є діянням, вчинком.

Суспільна небезпечність — полягає в тому, що протиправні дії особи спричиняють шкоду або створюють загрозу нанесення шкоди об'єктам, що охороняються законом

Слід зазначити, що злочин має підвищений рівень суспільної небезпеки порівняно з іншими видами правопорушення.

Винність діяння передбачає здійснення передбаченого Кримінальним кодексом суспільно небезпечного діяння у формі умислу чи необережності.

Завдання.

Проаналізуйте статті 24, 25 Кримінального кодексу та визначте види умислу чи необережності.

Стаття 24. Умисел і його види

1. Умисел поділяється на прямий і непрямий.

2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

3. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Стаття 25. Необережність та її види

1. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.

2. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

3. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

У кримінальному праві існує таке поняття, як презумпція невинуватості. Воно передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Отже, немає вини — значить, немає і злочину.

Караність — передбачає можливість застосування покарання за злочин, яке передбачено у кримінальному кодексі. Вона застосовується до суб'єкту злочину, тобто фізичної осудної особи, яка його вчинила і досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Завдання.

Пригадайте, які обставини виключають злочинність діяння.

Поміркуйте, чим злочин відрізняється від адміністративного правопорушення?

3. Види злочинів

Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на:

Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.

Сюди можна віднести такі злочини, як:

— незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;

— жорстоке поводження з тваринами;

— підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів;

— зловживання опікунськими правами;

— незаконне розголошення лікарської таємниці.

Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Такими злочинами будуть:

— крадіжка — таємне викрадення чужого майна;

— давання хабара;

— ухилення від призову на строкову військову службу;

— фіктивне підприємництво;

— підміна дитини.

Тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Прикладом таких злочинів будуть:

— умисне тяжке тілесне ушкодження;

— контрабанда — переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю;

— незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинене організованою групою, або таке, що спричинило тяжкі наслідки;

— катування, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Прикладом може бути:

— умисне вбивство;

— організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб;

— диверсія, шпигунство, державна зрада

Залежно від ступеня завершеності злочини поділяються на:

Завершений злочин

— це діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, наприклад, жінка пограбувала магазин.

Незавершений злочин

— це готування до злочину та замах на злочин, але який не доведений до кінця з причин, що не залежать від волі особи, яка його здійснює, наприклад, жінка хотіла викрасти машину, зламала замок, але через те, що в машині не було бензину, не змогла її викрасти.

Готуванням до злочину є пошук або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності, у той час як за інші види готування особа має нести покарання.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Кримінального кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

4. Склад злочину

Склад злочину — сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що створюють суспільно небезпечне діяння, яке визнається злочином.

Склад злочину має свої функції:

ФУНДАМЕНТАЛЬНА

— визначає, що склад злочину є єдиною законною підставою кримінальної відповідальності

РОЗМЕЖУВАЛЬНА

— завдяки складу злочину можна визначити, яка дія є злочинною, а яка правомірною

ПРОЦЕСУАЛЬНА

— завдяки визначенню складу злочину відбувається розслідування ситуації, яка склалася і визначається присутність злочинного діяння.

ГАРАНТІЙНА

— забезпечує дотримання прав громадянина та законності у суспільстві. Передбачає, що особа буде нести відповідальність саме за той злочин, який вона скоїла.

Ознаки, що характеризують злочин з якогось одного боку, називаються елементом складу злочину.

До них належать:

1. Об'єкт злочину — це ті суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом і на які відбувається злочинне посягання. Наприклад, якщо хлопець вирішив викрасти мобільний телефон у жінки, то об'єктом буде право власності жінки на нього, а сам телефон буде предметом злочину. Ознаками об'єкта злочину є:

важливість і цінність суспільних відносин, поставлених під охорону закону;
тяжкість заподіюваної злочином шкоди суспільним відносинам;
предмет - тобто це матеріальна річ, злочинним впливом на яку заподіюється суспільнонебезпечна шкода.

2. Об'єктивна сторона злочину — ознаки, які характеризують зовнішній прояв злочину, ті зміни в навколишньому суспільному середовищі, які призводять до вчинення злочину, а також саме діяння, подію вчинення злочину. Такими ознаками є:

дія чи бездіяльність;
злочинні наслідки — нанесена шкода внаслідок протиправних дій проти суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом;
причинний зв'язок між дією чи бездіяльністю і тими злочинними наслідками, які настали. Наприклад, жінка перевищила швидкість (дія) автомобіля і збила людину (наслідок дії);
місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину та використані для вчинення злочину знаряддя.

3. Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

фізична особа — тільки фізичні особи визнаються суб'єктами злочину, оскільки лише вони є кримінально відповідальними;
вік особи — досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповідальність (за загальним правилом наступає з 16 років, але за певні види злочинів з 14 років);
осудність — здатність особи керувати своїми діями, усвідомлювати їх наслідки та мати можливість нести за них відповідальність.

4. Суб'єктивна сторона — це ознаки, які характеризують злочин з його внутрішнього боку. Вони виражаються у формі вини, тобто психологічного ставлення особи до вчинюваної нею дії та усвідомлення її негативних наслідків, у вигляді умислу та необережності.

Завдання

Поміркуйте та вирішіть юридичні ситуації зазначені нижче.

1. Під час зупинки автобуса контролер Петрова перевіряла наявність квитків у пасажирів, у зв'язку з чим запропонувала їм виходити через передні двері. З цього приводу пасажир Приходько висловив незадоволення і замість того, щоб показати квиток, почав штовхати та обзивати непристойними виразами Петрову. Оцінивши обстановку, водій автобуса Банов намагався затримати Приходька в салоні, однак Приходько схопив Банова за одяг, порвавши останньому сорочку, і вийшов з автобуса. Банов вибіг за Приходьком, наздогнав його та завдав йому декількох ударів в область голови кулаком, заподіявши Приходьку тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я останнього.

2. Громадянин Соловйов, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою крадіжки індивідуального майна таємно проник до будинку Головіна. Зібравши в сумку частину майна, він заснув на місці скоєння злочину, де його затримав господар.

3. Щоб уникнути контрольної роботи з математики, 14-річний учень Петро повідомив телефоном, що школу, де він навчається, заміновано. Цього дня заняття в школі були зірвані.

4. Федченко М. проник у квартиру крізь вхідні двері, які він відчинив за допомогою відмички. Його не збентежило, що в приміщенні є господар, який спав у кімнаті. Тому він почав збирати речі до своєї сумки, але почувши, що господар прокинувся, кинув її та втік.

5. Лузін, бажаючи помститися Хотину, скинув з даху багатоповерхового будинку на нього цеглину, однак не влучив. Цеглина впала поруч із Хотином та розбилася. Адвокат Лузіна звернувся до слідчого з клопотанням про припинення кримінальної справи, мотивуючи це тим, що шкоду Хотину заподіяно не було, а отже, це діяння не є суспільно небезпечним.

Запитання для підсумку та обговорення

1. З якого віку настає адміністративна відповідальність?

2. Які основні причини адміністративних правопорушень? Як можна цьому запобігти?

3. Що таке злочин? Які його ознаки?

4. Чим прямий умисел відрізняється від непрямого? Наведіть приклади.

5. Які види злочинів ви знаєте?

6. Що таке склад злочину? Назвіть його функції.

Словник

Кримінальне право — система юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

Злочин — передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), яке було вчинене суб’єктом злочину.

Склад злочину — це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що створюють суспільно небезпечне діяння, яке визнається злочином.