Основи правознавства. Повторне видання. 9 клас. Андрусишин

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 20. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей

1. Права та обов’язки батьків і дітей.

Сімейний кодекс визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, перебували вони між собою у шлюбі чи ні.

Це пов'язано з тим, що права батьків насамперед грунтуються на походженні дитини від них. Цей юридичний факт засвідчується органом РАЦС і фіксується у свідоцтві про народження дитини. Своєю чергою, діти так само мають рівні права і обов'язки щодо своїх батьків.

Батьки і діти зобов'язані надавати один одному взаємну моральну підтримку та матеріальну допомогу.

Права та обов'язки батьків і дітей поділяються на особисті немайнові та майнові.

До особистих немайнових прав та обов'язків батьків належать:

— відібрання малолітньої дитини від інших осіб, які їх незаконно утримують;

— забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я;

— невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦСу;

— право і обов’язок батьків визначити ім’я, по батькові та прізвище дитини

— визначити місце проживання дитини;

Необхідно зазначити, що в разі, якщо батьки мають спільне прізвище, перебуваючи у шлюбі, то це прізвище присвоюється і дитині. Але бувають випадки, коли у батьків прізвища різні, тоді вони повинні домовитись про те, яке прізвище присвоїти дитині. Ім'я дитині можна надати будь-яке на розсуд батьків, але, якщо вони не зможуть дійти згоди з цього питання, то його вирішують органи опіки й піклування чи суд.

Місце проживання дитини батьки визначають самостійно, але, якщо вони розлучилися і проживають окремо, то дитина, яка досягла 14 років, може самостійно обрати, з ким із батьків проживати.

Батьки мають спільно вирішувати питання виховання дітей. Якщо дитина проживає з одним із батьків, то вона має право вільно зустрічатись і спілкуватися з іншим.

2. Немайнові права дітей.

— жити і виховуватися в сім’ї;

— на всебічний розвиток, повагу її честі і людської гідності;

— спілкуватися з обома батьками, навіть тоді, коли дитина проживає з одним із батьків;

— захищати свої законні права та інтереси. Вона може звертатися самостійно до органів опіки і піклування, а з 14 років — до суду;

— батьки повинні брати до уваги думку дитини у вирішенні будь-якого питання, що стосується її інтересів.

Робота з документом.

Проаналізуйте ст. 150. Сімейного кодексу та визначте:

1. Які основні обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини?

2. На яких принципах базується виховання дитини?

Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Особисті права та обов'язки учасників батьківських правовідносин в основному тривають до досягнення дітьми повноліття або до часу їх одруження.

Запитання для обговорення

Який головний обов'язок дітей щодо своїх батьків після повноліття?

3. Права батьків і дітей на майно, право на утримання.

Майнові права та обов’язки батьків і дітей пов’язані з власністю і матеріальним утриманням. Подібно до майна подружжя, майно батьків і дітей може бути сумісним і роздільним. Майном неповнолітніх дітей управляють батьки. Розмежування майна батьків і дітей зумовлює їхню особисту відповідальність за своїми боргами: батьки не відповідають за зобов’язання своїх дітей (за винятком неповнолітніх), а діти не відповідають за зобов’язання батьків. Неповнолітні діти мають право самостійно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи інший дохід, крім нерухомих речей та транспортних засобів, але тільки від моменту, коли їм виповниться 14 років.

Права та обов’язки батьків і дітей з матеріального утримання є взаємними. Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. У деяких випадках законом передбачено і утримання батьками повнолітніх дітей. Наприклад, якщо діти навчаються в коледжі чи університеті і потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати цю матеріальну допомогу. Своєю чергою, повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних батьків, якщо вони цього потребують.

Обов’язки з матеріального утримання виконуються добровільно. У разі ухилення від цього обов’язку і з батьків, і з дітей у судовому порядку можуть стягуватися аліменти.

Аліменти (лат. alimentum — харчі, продовольство) — обов’язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім’ї інших, які потребують цього.

Робота з документом.

Проаналізуйте статті. 182, 184. Сімейного кодексу та визначте:

1. Які обставини враховуються у визначенні аліментів?

2. Який мінімальний розмір аліментів припадає на одну дитину?

Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів

1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

  • 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
  • 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
  • 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
  • 4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Стаття 184. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі

1. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

2. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

3. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аліменти підлягають виплаті щомісяця. Крім того, батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину (у разі хвороби, інвалідності, з метою розвитку здібностей дитини і т. ін.).

Батьки можуть бути звільнені від сплати аліментів, якщо дохід дитини набагато перевищує їхні доходи і цілком забезпечує всі потреби дитини. Виплата аліментів може бути припинена за договором про передання дитині права власності на нерухоме майно.

Повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, якщо вони не працездатні та потребують матеріальної допомоги.

Такий обов'язок не виникає, якщо батьки були позбавлені батьківських прав і не відновлені в них.

Позбавлення батьківських прав — захід юридичної відповідальності стосовно батьків, які не виконують своїх обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей.

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони:

— не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

— ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

— жорстоко поводяться з дитиною, хронічно зловживають алкоголем або наркотиками;

— вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

— засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Оскільки батьківські права тривають до повноліття дитини, то позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає.

Позбавлення батьківських прав здійснюється тільки в судовому порядку, а ініціатором справи може бути один із батьків, опікун (піклувальник) дитини, органи опіки і піклування, навчальний заклад, прокурор, сама дитина, якщо вона досягла 14 років.

Позбавлення батьківських прав — одне із суттєвих обмежень особистих прав громадян, і тому така справа розглядається судом винятково за участі прокурора, а також представника органу опіки і піклування. Якщо батьківських прав позбавляються обидва батьки, дитина передається на піклування органу опіки і піклування.

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, що ґрунтуються на факті споріднення з дитиною, зокрема права вимагати від неї в майбутньому матеріальної допомоги. Разом з тим позбавлення батьківських прав не означає звільнення від обов'язку утримання дитини, тому, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Запитання для обговорення.

Чи можливо поновлення батьківських прав?

Юридичні задачі

1) Ігор і Олена розлучилися. Вони мають 8-річного сина Дмитра, якого виховують батьки Ігоря. Бабуся і дідусь не дозволяють Олені відвідувати сина. Чи правомірні дії родичів Ігоря?

2) Михайло, якому 16 років, посварився з батьками. Він поїхав до своїх родичів в інше місто і не хоче повертатись додому. Родичі, не маючи дітей, дали згоду на його проживання. Чи має законні підстави Михайло з ними проживати?

3) Миколі 16 років. Його батько помер. Заробітної платні матері недостатньо для утримання Миколи, його брата і сестри. Мати просить Миколу працевлаштуватись і віддавати їй частину зарплати.

4) Сергій дуже добре навчався у школі. Він вступив до політехнічного інституту на контрактне відділення. Батьки кажуть, що оскільки йому вже 18, то він повинен самостійно оплачувати навчання, а вони його вже утримувати не зобов’язані і грошей на навчання не дадуть. Чи праві батьки в цій ситуації?

5) Ірина і Микита збираються розлучитися і не живуть разом уже декілька місяців. Їхня донька Дарина, якій 11 років, живе з мамою. Але вона дуже любить тата і хоче жити разом з ним та його батьками. Микита готовий забрати дитину, але Ірина відмовляє йому, кажучи, що вона сама знає, як їй виховувати дитину.

6) Подружжя Матвієнків вирішило дати хлопчику, який народився у них, ім’я Марс на честь планети з однойменною назвою, маючи на увазі, що дитина матиме рішучий і відважний характер, а в майбутньому стане космонавтом. Вибране ім’я було знехтуване працівниками органу РАЦСу при реєстрації народження дитини. В обґрунтування рішення батькам було пояснено, що це ім’я не вказано в довіднику особистих імен, а в подальшому може викликати насмішки в однолітків дитини в дитячому садку і в школі. Батьки погодилися з цим і переписали заяву, вказавши в ньому інше ім’я — Василь. Чи обґрунтовані були вимоги працівників органу РАЦСу ? Як слід було вчинити батькам у такій ситуації ?

Запитання для підсумку та обговорення

1. Які немайнові права та обов’язки батьків ви знаєте?

2. Назвіть немайнові права дітей.

3. Які основні обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини?

4. У чому полягає зміст права на утримання? За яких умов діти повинні утримувати своїх батьків?

5. Які підстави позбавлення батьківських прав ви знаєте?

Словник

Аліменти (лат. alimentum — харчі, продовольство) — обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.

Позбавлення батьківських прав — захід юридичної відповідальності стосовно батьків, які не виконують своїх обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей.