Основи правознавства. Повторне видання. 9 клас. Андрусишин

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 17. Практичне заняття: Власність неповнолітніх

1. Що таке право власності

Право власності — це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності включає в себе такі складові:

Право володіння

  • можливість мати в себе певну річ, утримувати її в своєму порядкуванні.

наприклад: у вас є мобільний телефон, який ви можете покласти в кишеню, взяти його з собою тощо.

Право користування

  • можливості власника одержання від речі корисних властивостей для задоволення своїх потреб або одержання від неї плодів і прибутків

наприклад: ви дзвоните зі свого телефону, читаєте електрону книгу, або пишите ручкою

Право розпорядження

  • можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі, тобто власник має право на свій розсуд у своїх інтересах продати, обміняти, подарувати чи переробити належну йому річ.

наприклад: ви подарували блокнот другу, позичили однокласнику підручник, викинули старий зошит тощо.

Отже, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Цивільний кодекс проголошує принцип, відповідно до якого власність зобов'язує. Це значить, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Також право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Суб'єктами права власності є:

Майно, яке перебуває у власності, називають об’єктами права власності. Об’єктами права власності Українського народу є земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які є в межах території України. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Територіальні громади володіють комунальною власністю, а саме — житловими будинками, школами, лікарнями, дорогами, спорудами, підприємствами.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, до якого належать предмети для задоволення власних потреб. Наприклад: гроші, цінні папери, різноманітні споруди, автотранспорт.

У державній власності перебуває майно, зокрема кошти, які належать державі Україна.

Дискусія.

Опрацюйте наведені висловлювання. Чи погоджуєтеся ви з ними? Чому приватній власності приділено таку увагу? Наскільки вона є важливою для демократичного розвитку суспільства?

2. Як людина стає власником/власницею.

Завдання

Проаналізуйте ст. 41 Конституції України та визначте:

Які підстави набуття права власності?

Чи може людина бути позбавленою права власності?

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Існує кілька способів набуття права власності - первісний та вторинний.

Первісний спосіб передбачає, що особа стає першим власником/власницею або стає ним незалежно від волі попередніх власників.

Вторинний спосіб передбачає набуття права власності шляхом відчуження майна або волевиявлення попереднього власника.

Схематично підстави набуття права власності можна зобразити таким чином:

Крім того, набути право власності можна і в таких випадках:

• Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо іншого не встановлено договором або законом. Наприклад, ви зробили стілець і автоматично стаєте його власником/власницею.

• Якщо ви пішли до лісу і там зібрали ягоди, гриби або зловили рибу у водоймищі, то ви будете їх законними власниками, якщо діяли відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.

• У випадку, коли ви знайшли загублену річ, то набути права власності на неї ви зможете після спливу шести місяців від моменту заявления про знахідку до поліції або органу місцевого самоврядування. І якщо власник цієї речі протягом визначеного терміну не заявить про втрату своєї речі, ви станете її законним власником/власницею.

• Так само, якщо протягом шести місяців від моменту заявления про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них протягом двох місяців, право власності на них переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові ви маєте право на відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від користування нею.

• Якщо ви знайдете скарб, то зможете так само набути право власності на нього.

Скарб — це закопані в землю або приховані іншим способом гроші, дорогоцінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. Проте в разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава. Ви, як особа, що виявила такий скарб, маєте право на одержання від держави винагороди у розмірі до 20 % від його вартості, але за умови, що сповістили про знахідку до поліції чи органів місцевого самоврядування.

Також існує таке поняття, як набувальна давність. Якщо особа добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п’яти років, то вона набуває право власності на це майно.

Завдання:

Дайте юридичний коментар ситуації.

1. Микола написав вірш. Його цікавить, чи володіє він правом власності на нього?

2. Ірина знайшла собаку, якого добросовісно утримувала в себе протягом 2 днів. Коли було знайдено власника собаки, Ірина попрохала заплатити їй 70 гривень за корм, яким вона годувала його домашнього улюбленця.

3. Василь, викопуючи картоплю у себе в городі, знайшов стародавній глечик і вважає, що він є скарбом. Його цікавить, які дії він повинен учинити, аби отримати винагороду за нього.

3. Якими правами наділено неповнолітніх власників.

Залежно від віку неповнолітні мають різні можливості щодо реалізації свого права власності.

Малолітня особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право:

  • самостійно здійснювати дрібні побутові правочини, які мають невелику вартість. Наприклад, придбав собі пиріжок у їдальні, або ручку з зошитом для навчання у школі;
  • здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Наприклад, учениця намалювала картину і може передати її на виставку. Або написала твір і дозволяє його надрукувати в газеті або літературному збірнику.

Неповнолітні віком від 14-ти до 18-ти років, окрім права укладати дрібні побутові правочини, мають право:

  • самостійно здійснювати дрібні побутові правочини, самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
  • бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
  • самостійно укладати договір банківського рахунку та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку);
  • неповнолітня особа може розпоряджатися коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою батьків або піклувальника.
  • неповнолітня особа здійснює будь-які інші правочини за згодою одного з батьків або піклувальників. Крім того, за наявності достатніх підстав (наприклад, ігроманія або нераціональне використання коштів) суд за заявою батьків може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Завдання.

Вирішіть юридичні ситуації:

1. Учень 6-го класу Жуковець протягом декількох місяців купував по одній кульковій ручці в день в одному й тому ж магазині. Його мати принесла до магазину всі придбані ручки і звернулася до директора магазину з вимогою повернути сплачені за них гроші, оскільки не давала своєму сину права витрачати гроші на ручки.

Директор магазину відмовився виконувати вимогу матері, посилаючись на те, що Жуковець укладав дрібні побутові угоди, які будь-який громадянин має право укладати самостійно. Хто правий в цій ситуації?

2. До 14-річного Владислава звернувся 15-річний Олег із проханням дати відеокамеру для проведення відеозапису однієї зі шкільних урочистостей. Владислав погодився і дав власну відеокамеру у користування на 6 годин. Однак шкільне свято затягнулося, Олег повертався додому пізно ввечері, а тому залишив річ у класному кабінеті. Вночі відеокамеру було викрадено. Проаналізуйте ситуацію.

3. 16-річний Петро під час відпустки своїх батьків придбав за 3000 гривень у магазині «Світ комп’ютерів» комп’ютер. Через два тижні він вийшов з ладу не з вини Петра. Коли Петро звернувся до магазину, щоб відповідно до гарантії відремонтували комп’ютер або повернули гроші, то там відповіли, що він сам в усьому винен і, оскільки неповнолітній, то не має права на гарантію. Прокоментуйте ситуацію.

3. Які договори можуть укладати неповнолітні особи

Для неповнолітніх законодавством встановлено певні обмеження щодо можливості укладати договори.

Наприклад, малолітня дитина може вчиняти тільки ті дії, які задовольняють її побутові потреби.

Неповнолітнім віком від 14 до 18 років цивільне законодавство дає можливість укладати усні або прості письмові договори за згодою своїх батьків або усиновлювачів. Наприклад, якщо батьки не заперечують, підліток може обмінятися з однокласником подарованими речами (скажімо, велосипедом чи мобільним телефоном) за умови, що батьки останнього теж дали згоду на це.

Однак укладати договори щодо нерухомого майна, які потребують нотаріального посвідчення чи державної реєстрації, дитина не може.

Договори, що їх мають право укладати неповнолітні з 14 до 18 років:

  • дрібні побутові договори (купівля їжі, цукерок, іграшок)
  • самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією
  • укладати договір банківського вкладу
  • укладати договір щодо нерухомості чи транспортних засобів за письмовою нотаріальною згодою батьків

Важливо знати, що за наявності підстав суд може обмежити право розпоряджатися своїми доходами неповнолітнього (наприклад, хворіє мати, а син витрачає гроші на непотрібні речі, або є залежність від ігроманії). Також, якщо договір було укладено за межами дієздатності особи і батьки не давали дозволу на його здійснення, то такий договір буде визнаний нікчемним.

Нікчемний договір — це договір, який не має юридичної сили. Але, якщо батьки будуть знати про його укладання і протягом місяця не звернуться з вимогою розірвання договору, то він стане дійсним.

Основними видами договорів, що їх можуть укладати неповнолітні, є:

КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ДОГОВІР МІНИ

кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує натомість. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

ДОГОВІР ДАРУВАННЯ

одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.

ПОЗИЧКА

одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними усно.

Вирішіть юридичні задачі:

1. 15-річний Іван Григоренко на час перебування батьків у закордонному відрядженні залишився під наглядом бабусі. Через декілька днів на пропозицію сусіда І. Остапенка він продав йому за 3000 гривень телефон “Самсунг”. Повернувшись із відрядження, батьки дізналися про це і запропонували І. Остапенку добровільно відмовитися від незаконної угоди і повернути їм телефон в обмін на сплачену ним суму. Спершу І. Остапенко не давав однозначної відповіді, а потім категорично відмовився, про що повідомив батьків письмово.

Чи мав право неповнолітній І. Григоренко укладати угоду з І. Остапенком? Які юридичні дії повинні здійснити батьки Григоренка після остаточної відмови І. Остапенка повернути їм телефон?

2. Студент К., якому виповнилося 17 років, на отримувану стипендію придбав у магазині велосипед, який потім обміняв у громадянина П. на портативну колонку. Батько К., дізнавшись про обмін, почав вимагати у П. повернення велосипеда. Коли останній відмовився, батько К. звернувся до суду з позовом до П. щодо визнання договору міни недійсним. Одночасно батько К. просив суд надати йому право отримувати стипендію сина та розпоряджатись нею, оскільки син витрачає її не на придбання книг та навчальних посібників, а на купівлю непотрібних речей. У вимогах батькові К. було відмовлено.

Чи є підстави для оскарження рішення суду?

3. Одинадцятирічна дівчинка на отримані від батьків кошти замість продуктів купила собі коштовну іграшку. Батьки, дізнавшись про це, звернулися до адміністрації магазину з вимогою повернути гроші за покупку та забрати назад іграшку. Магазин заперечує, вважаючи, що дівчинка сама обрала покупку та прийняла рішення, до того ж іграшка потрібна саме дитині.

Хто правий у цій ситуації?

4. Неповнолітня Оксана (17 років) після одруження продала квартиру, подаровану їй бабусею 5 років тому. На отримані кошти вирішила здійснити кругосвітню подорож із чоловіком. Батьки Оксани стверджують, що вона не мала права продавати квартиру без їхнього дозволу і вимагають розірвання договору.

Словник

Право власності — це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право володіння — це можливість мати у себе певну річ, утримувати її у своєму порядкуванні.

Право користування — це можливості власника одержання від речі корисних властивостей для задоволення своїх потреб або одержання від неї плодів і прибутків.

Право розпорядження — це можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі.

Скарб — це закопані у землю або приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.