Основи правознавства. Повторне видання. 9 клас. Андрусишин

§ 10. Практичне заняття: Обставини, що виключають шкідливість (суспільну небезпеку) діяння

Обставини, що звільняють від юридичної відповідальності.

Обставини, що виключають юридичну відповідальність — це передбачені чинним законодавством правомірні, зовнішньо схожі зі злочинами діяння людини, що не є такими через їхню суспільну корисність або прийнятність, які виключають юридичну відповідальність особи, що їх вчинила, за заподіяну шкоду.

Одним із принципів законності держави є принцип невідворотності відповідальності за скоєне правопорушення. Але законодавством України передбачено підстави для звільнення від юридичної відповідальності. До них належать:

Завдання.

Опрацюйте витяг зі статей 36 — 43 Кримінального кодексу та дайте відповіді.

1. Чим необхідна оборона відрізняється від уявної?

2. За яких обставин використання крайньої необхідності буде правомірним?

3. Яким чином можна визначити межі необхідної оборони?

Необхідна оборона — дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ч. 1 ст. 36 КК).

Уявна оборона — дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання (ч. 1 ст. 37 КК).

Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставления її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи (ч. 1 ст. 38 КК).

Крайня необхідність — це заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (ч. 1 ст. 39 КК).

Стаття 40. Фізичний або психічний примус

1. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження

1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.

2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Стаття 42. Діяння, пов’язане з ризиком

1. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

Стаття 43. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

1. Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Крайню необхідність слід відрізняти від необхідної оборони за такими ознаками:

1) при необхідній обороні джерелом небезпеки виступає суспільно небезпечне посягання іншої особи, при крайній необхідності — це дії людини, поведінка тварин, джерела підвищеної небезпеки та різноманітні технологічні процеси, стихійні сили природи тощо;

2) при необхідній обороні шкода заподіюється лише тому, хто посягає, а при крайній необхідності - охоронюваним інтересам держави, суспільства або особи;

3) при необхідній обороні заподіяна шкода повинна відповідати небезпечності посягання та обстановці захисту, а при крайній необхідності заподіяна шкода повинна бути рівнозначною або значно меншою, ніж шкода, яка була відвернена;

4) при перевищенні меж необхідної оборони кримінальна відповідальність настає тільки у випадках, спеціально передбачених у Кримінальному кодексі України, а перевищення меж крайньої необхідності є лише обставиною, що пом’якшує покарання.

Завдання.

«Проаналізуйте статті 1169, 1171 Цивільного кодексу та визначіть: за яких обставин відшкодовується нанесена шкода при самозахисті?

Стаття 1169. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист.

1. Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

2. Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.

Стаття 1171. Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності.

1. Шкода, завдана особі у зв’язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред’явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

2. Ураховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов’язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов’язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Особливу увагу необхідно звернути на таку обставину, як казус.

Казус — це випадкове діяння, яке позбавлено елементу вини і тому не тягне за собою юридичної відповідальності.

Тобто казус має місце тоді, коли в особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не було реальної можливості передбачити настання можливих злочинних наслідків.

Наприклад, під час спортивних змагань з футболу гравець хотів вибити м'яч у підкаті, а замість цього влучив в ногу суперника і наніс йому травму. Оскільки він не хотів наносити шкоду супернику і не міг передбачити негативних наслідків своїх дій, то він не буде притягнутий до юридичної відповідальності.

Завдання

Поміркуйте та вирішіть юридичні ситуації зазначені нижче.

• 1. Чи будуть особи нести юридичну відповідальність у визначених ситуаціях?
• 2. Чи є в цих випадках обставини, що звільняють від юридичної відповідальності?

1. Власник мотоцикла відмовився надати його для того, щоб відвезти до лікарні людину, яка потрапила в аварію. Юнаки мотоцикл відібрали силою, проте повернули його власникові того ж дня.

2. Дільничний інспектор органів внутрішніх справ А., мешкаючи в селі, зібрався зранку поїхати на службу до райцентру. Проходячи по селу, він став свідком такої ситуації. З одного з будинків вибігла жінка Л., одяг якої було заплямовано речовиною червоного кольору, що нагадувала кров, при цьому жінка щось вигукувала. За нею поспішав чоловік Т., який був власником цього будинку та розмахував ножем. Працівник поліції, усвідомлюючи, що через лічені секунди чоловік міг наздогнати жінку та завдати можливого удару ножем, був змушений вихопити табельний пістолет та поранити згаданого чоловіка. Потім з’ясувалося, що чоловік поспішав допомогти сусідці нарізати м'ясо для борщу.

3. Дванадцятого лютого Верещак із товаришем був на вулиці поблизу будинку Леонової, яка нацькувала на них собаку. 27 лютого на тому самому місці Леонова знову нацькувала собаку на Верещака та його товариша. Захищаючись від собаки, Верещак виламав із паркана палицю і почав нею розмахувати, кілька разів вдаривши собаку по морді. Розлючена Леонова почала обзивати Верещака та продовжувала нацьковувати на нього собаку, який знову порвав на ньому одяг і вкусив його. Тоді Верещак ударив палицею Леонову по голові, спричинивши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.

4. Новосельцев та його дружина о 21-й годині, повертаючись із театру, мали перетнути залізничну колію. Раптом до них підійшли п’яні Ганєв та Жолудев, почали чіплятися до Новосельцева та ображати його дружину. Новосельцев ударив Ганєва кулаком в обличчя, Ганєв упав та вдарився головою об колію, зазнав тяжкої травми, через яку він протягом 4 місяців не працював. Після закінчення строку тимчасової непрацездатності він звернувся з позовом до суду на Новосельцева щодо відшкодування шкоди (втраченого заробітку та витрат на лікування).

5. Громадянин Грицько знаходився на залізничному вокзалі та взяв з перону валізу, яка залишилася без нагляду. Валіза належала Матєєвій. Очевидцями цього стало подружжя Орлових, які, виступаючи на допиті свідками, показали, що на їх голосне гукання Грицько озирнувся та ще більше прискорив крок. Коли його затримали правоохоронці, Грицько показав, що валізу він знайшов і ніяких гукань не чув.

6. М. і К. гуляли польовою дорогою. М., запаливши цигарку, кинув у кювет палаючий сірник, який потрапив у діжку з-під бензину, що там лежала, внаслідок чого бензин, що залишився на дні діжки, зайнявся і стався вибух. Дном діжки, яке відлетіло, було завдано тяжких тілесних ушкоджень громадянину К. Громадянин М. від вибуху не постраждав. Як потім з’ясувалося, діжки з залишками бензину, яка лежала в кюветі, він не бачив і тому, кидаючи сірник, не міг передбачити негативних наслідків своїх дій.