Підручник з Біології і екології (рівень стандарту). 11 клас. Андерсон - Нова програма

Тема 6. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

З історії відкриттів

Зачатки лікування виникли на ранніх етапах існування людства: «Медична діяльність - ровесниця першої людини», - писав Іван Павлов. Джерелами наших знань про хвороби і їх лікування в ті далекі часи слугують, наприклад, результати розкопок поселень і поховань первісної людини.

Однією з найвизначніших постатей в історії медицини є грецький лікар Гіппократ (бл. 460 до н. е. - бл. 370 до н. е.), якого на знак визнання його значного внеску у її розвиток називають «батьком сучасної медицини». Перша спроба встановити взаємозв'язок між будовою і функціями людського тіла належить знаменитим олександрійським лікарям Герофілу і Ерасістрату (III ст. до н. е.), які проводили розтини трупів і досліди на тваринах.

Великий вплив на розвиток медицини мав римський лікар Гален, який узагальнив відомості з анатомії, фізіології, терапії, гігієни та спробував вибудувати наукову систему медицини.

У середні віки медицина в Західній Європі майже не мала подальшого наукового розвитку. Але хрестові походи, що супроводжувалися міграцією великої кількості людей, сприяли спустошливим епідеміям, а тому зумовили в Європі появу карантинів і відкриття монастирських лікарень.

У IX-XI ст. центр наукової медичної думки перемістився в країни Арабського Халіфату. Велику роль у розвитку медицини зіграв уродженець Середньої Азії, різнобічний учений і мислитель Ібн-Сіна (Авіценна, 980-1037): його «Канон лікарської науки» був енциклопедією медичних знань.

Повільний, але нестримний розвиток медичних знань починається в Західній Європі в XII-XIII століттях. У Швейцарії лікар Парацельс (1493-1541) запроваджує в лікувальну практику різні хімічні речовини й мінеральні води. Англійський лікар Вільям Гарвей створює вчення про кровообіг (1628 р.), заклавши підґрунтя розвитку сучасної фізіології. Поряд з лікувальною медициною розвивається медицина профілактична. Англійський лікар Едвард Дженнер відкриває вакцину проти віспи (1796 р.). Роботи Луї Пастера (1822-1895), який установив мікробну природу інфекційних хвороб, поклали початок «бактеріологічній ері». Наш співвітчизник Ілля Мечников відкрив явище фагоцитозу та розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883 р.). У 1908 р. спільно з німецьким лікарем, бактеріологом і біохіміком Паулем Ерліхом він отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини «за праці з імунітету».

Французькі дослідники Люк Монтаньє, Франсуаза Барре-Сінуссі та німецький учений Гаральд цур Гаузен, розділили Нобелівську премію в галузі медицини або фізіології 2008 року. Відкриття, зроблені двома французькими вченими, стали «однією з передумов розуміння біології СНІДу та способу його лікування». Головним практичним результатом робіт німецького вченого стало розроблення простих та ефективних програм профілактичної вакцинації проти вірусу папіломи, який є причиною раку шийки матки. У 2015 році Нобелівську премію отримали американський учений Вільям С. Кембл, Сатосі Омура з Японії за дослідження в галузі лікування гельмінтозів і китайська дослідниця Ту Юю за відкриття нових методів лікування малярії.

Ілля Мечников (1845-1916)

Франсуаза Барре-Сінуссі (1947)

Ту Юю (1930)

§ 16. Поняття про здоров’я

Пригадайте Глобальні цілі сталого розвитку та їхнє значення.

Назвіть науки, які вивчають організм людини.

Здоров'я є однією з глобальних цілей сталого розвитку людства. Означення поняття здоров'я є не настільки легким, як це здається на перший погляд. Інтуїтивно ми відрізняємо звичайний, здоровий стан від хвороби. Проте за сучасними поглядами існує багато градацій між абсолютно здоровим і надзвичайно хворим станами. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначає це поняття так:

Здоров'я — це стан повного фізіологічного, розумового та соціального благополуччя, не лише відсутність захворювань та ушкоджень організму.

Складники здоров'я. Відповідно до цього означення можна виокремити складники здоров'я. Фізичне здоров'я передбачає цілісність і нормальність будови тіла, нормальне перетікання біохімічних і фізіологічних процесів за різних (не екстремальних) умов. Психічне здоров’я - це нормальний перебіг процесів мислення, пам'яті, уваги, емоцій, почуттів тощо. Соціальне здоров'я характеризує нормальність взаємодії конкретної людини із іншими членами соціуму, формування соціальних зв'язків, організації роботи, відпочинку, побуту тощо. Складники здоров'я є взаємопов'язаними (рис. 84).

Здоров'я може порушуватися, а ступінь такого порушення бути різним. Люди можуть мати незначні вади, які не заважають життєдіяльності (шрами, зубні пломби). Нормальний стан також може включати деякі легкі порушення, що можуть неістотно обмежувати життєдіяльність - короткозорість або далекозорість, легкий ступінь сутулості або плоскостопості, помірний рівень стресу тощо. Істотне порушення життєдіяльності ми розглядаємо як хворобу.

Рис. 84. Структура здоров'я

Проаналізуйте схему.

Поміркуйте, у який її сектор можна помістити:

• відносини з родиною та друзями;

• самооцінку та емоційний стан;

• темперамент та інтелект;

• негативний вплив наркотичних речовин;

• генетичні хвороби;

• набуті фізичні травми;

• будову та функціонування тіла;

• доброзичливе спілкування;

• уміння приймати зважені рішення.

Хвороба може бути гострою, що триває порівняно невеликий час, а може тривати багато років або навіть усе життя людини.

Чинники, які впливають на здоров'я. На здоров'я можуть впливати різні чинники: спадкові, якість середовища існування, спосіб життя людини, рівень розвитку та доступність медицини.

Раніше ви ознайомилися з механізмами розвитку спадкових хвороб. Їх причиною є порушення в структурі генетичного матеріалу - зміни окремих генів, хромосом або хромосомного набору. Лікування таких захворювань поки що не можливе, сучасна медицина може лише пом'якшити вияв негативних симптомів. Тому потрібно якомога раніше діагностувати патологію й починати профілактичні та корегувальні заходи. Одним зі шляхів профілактики розвитку спадкових хвороб є медико-генетичне консультування. Успіхи сучасної науки дають надію на розроблення в майбутньому ефективних методів лікування генетичних хвороб (§ 47). Спадкові чинники здоров'я зумовлюють розвиток не лише генетичних хвороб. Деякі розлади визначаються не лише спадковою інформацією, а й чинниками середовища - у такому випадку ми говоримо про успадкування схильності до виникнення хвороби. У деяких випадках певні алельні версії генів можуть зумовлювати меншу стійкість до негативних чинників середовища існування (стресорів, інфекційних агентів тощо). Вплив деяких чинників середовища на здоров'я може мати епігенетичне підґрунтя (пригадайте регуляцію активності генів).

За даними ВООЗ, щороку понад 12 млн людей помирають унаслідок проживання або роботи в шкідливому середовищі (рис. 85). Чинниками ризику може бути забруднення повітря, води, ґрунтів, дія неприродних хімікатів, зміни клімату, надмірне ультрафіолетове опромінювання. Забруднена вода може бути джерелом кишкових інфекцій і токсичних сполук.

Рис. 85. Приклади чинників середовища, що впливають на здоров'я людини

Поясніть вплив зображених чинників на здоров'я людини.

В Україні поширене спалювання восени та навесні сухої трави та листя. За допомогою додаткових джерел інформації сформулюйте власну позицію щодо доцільності такої практики. Чи є їй альтернативи? Створіть разом з однокласниками просвітницький проект для жителів вашої місцевості.

Понад 90 % людей дихає повітрям, рівень забруднення якого перевищує допустимі норми. До того ж, проблеми створюють не лише викиди промисловості, а й побутова діяльність людини - через дим від горіння дров або вугілля, що його використовують для обігріву або приготування їжі, ризики для здоров'я мають 3 млрд мешканців планети.

Істотним чинником небезпеки є інфекційні агенти (пріони, віруси, бактерії) та паразити. Завдяки покращенню доступу людей до якісної води, зниженню рівня забруднення довкілля, профілактичному щепленню та боротьбі з природними переносниками збудників, смертність від інфекцій в останнє десятиліття істотно зменшилася.

Спосіб життя людини є також важливим чинником, який впливає на здоров'я людини. Вивчення особливостей функціонування організму людини, впливу різноманітних чинників на нього вможливлює формулювання принципів здорового способу життя, зокрема раціональне харчування, забезпечення певного рівня фізичної активності, уникнення шкідливих звичок тощо (більш детально ми розглянемо це в § 23). Протягом історії людства значущість різних чинників здоров'я зазнавала істотних змін (рис. 86).

Науки, що вивчають здоров'я людини. Оскільки здоров'я є комплексним поняттям, його досліджують різні галузі науки. Базові особливості будови та механізми функціонування організму людини є об'єктами вивчення біологічних наук, зокрема анатомії, фізіології, цитології, біохімії й молекулярної біології. Загальні закономірності успадкування ознак вивчає генетика. Розуміння взаємозв'язків людини з навколишнім середовищем ґрунтується на вивченні екологічних закономірностей. Еволюційна біологія досліджує закономірності історичного розвитку органічного світу, що вможливлює розуміння механізмів антропогенезу (див. форзац І).

Рис. 86. Зміна структури чинників, які впливають на здоров'я протягом останніх двох століть (дані ВООЗ)

Проаналізуйте графік.

Дайте відповіді на запитання.

1. Які з чинників становлять найбільшу небезпеку для сучасної людини?

2. Які події в розвитку людства зумовили зображені зміни?

Генетика людини вивчає спадковість і мінливість нормальних ознак людського організму. Медицина - галузь наукової та практичної діяльності, що вивчає нормальні та патологічні процеси в організмі людини, різноманітні захворювання, методи їх лікування, запобігання та зміцнення здоров'я людини. На стику медичної науки та генетики сформувалася медична генетика, основними завданнями якої є визначення механізмів формування патологій, пов'язаних з порушеннями генетичного матеріалу, розроблення та впровадження методів діагностики генетичних хвороб, їх профілактика й лікування. Генетика людини пов'язана також з еволюційною біологією, оскільки досліджує конкретні механізми еволюції. Предметом вивчення екології людини є закономірності впливу на організм та суспільне здоров'я комплексу чинників навколишнього середовища. Своєю чергою ці закономірності є підґрунтям розроблення гігієнічних норм, санітарних правил, запобіжних і оздоровчих заходів (рис. 87).

Підтримка ментальної та соціальної норми є об'єктами вивчення психології та соціології. Психологія вивчає механізми й закономірності формування психічних явищ. Соціологія - наука, що вивчає людське суспільство. Разом вони досліджують чинники, які формують переважно психічну складову здоров'я (рис. 87).

Важливе значення для збереження здоров'я мають і практичні дисципліни, як-от інженерна психологія та ергономіка, що комплексно вивчають особливості взаємодії людини з технікою та приладами. Оптимізація цього процесу дозволяє збільшити ефективність праці, зменшити рівень стресу та покращити самопочуття людини під час роботи, зменшити ймовірність травматизму та виникнення промислових аварій, результати яких можуть негативно позначитися на здоров'ї та житті значної кількості людей (пригадайте відомі техногенні катастрофи). Збереження та покращення життя є важливим завданням сучасного людства.

Рис. 87. Галузі науки, що досліджують здоров'я людини

  • 1. Дайте означення поняття здоров'я.
  • 2. Які складники здоров'я вирізняють?
  • 3. Назвіть науки, які вивчають здоров'я людини.
  • 4. Які чинники впливають на здоров'я людини?
  • 5. Наведіть приклади залежності ступеня захворюваності від рівня розвитку медицини.
  • 6. Поясніть значення реалізації глобальних цілей сталого розвитку людства в збереженні здоров'я.