Біологія. 7 клас. Андерсон

§ 68. Мікроскопічні гриби

Одного дня 1928 року шотландський мікробіолог Александер Флемінг помітив, що цвіль, яка випадково заселила дослідні зразки, пригнічує ріст колоній хвороботворних бактерій. Виділена з грибка Penicillium сполука отримала назву пеніцилін, який став першим відомим антибіотиком. Це відкриття здійснило прорив у лікуванні бактеріальних хвороб. Щороку антибіотики рятують сотні тисяч життів (іл. 252).

Низка грибів має мікроскопічні розміри, і їх не можна побачити без мікроскопа.

Певно, ви знайомі з дріжджами. До цієї групи відносять багато різних видів, яких об’єднує пристосування до існування в рідкому середовищі та пов’язана з цим втрата міцеліальної будови. Дріжджі мають характерну форму (іл. 253), обумовлену типовим способом їх розмноження — брунькування. Пекарські дріжджі використовують у кулінарії, інші види — у виноробстві, пивоварінні, виробництві квасу тощо. Також вони є типовим модельним об’єктом у молекулярній біології. Пекарські дріжджі стали першим евкаріотичним організмом, чию спадкову інформацію було повністю прочитано.

Велику групу становлять цвілеві гриби. Її відомим представником є згадуваний на початку параграфа пеніцил. На макрорівні пеніцилова цвіль має синьо-зелений колір, а під мікроскопом він добре розпізнається за характерними пальцеподібними спорангіями (іл. 254). Іншим відомим цвілевим грибом є аспергіл. У побуті часто можемо бачити білу плісняву, спричинену мукором.

Іл. 252. Александер Флемінг (1881-1955) і зразок колонії пеніцила з його лабораторії

Іл. 253. Клітини дріжджів під мікроскопом

Дослідження цвілевих грибів

Розгляньте зображення клітин дріжджів або мікроскопічний препарат. Яку форму вони мають? Поясніть, чому вона саме така. Замалюйте клітини дріжджів у зошит.

Чорну плісняву формує ризопус (іл. 255). Цвілеві гриби легко розвиваються за умови високої вологості та поганої вентиляції приміщень. Вони швидко дозрівають та формують спори (іл. 255), що поширюються повітрям та водою. Міцелій може глибоко проникати в товщу пористих і м’яких матеріалів, тому позбавитися цвілі буває важко. Часто вражені речі можна лише викинути. Міцелій та спори таких грибів містять отруйні сполуки, тому зіпсовані продукти в жодному разі не можна вживати в їжу. Важливо зауважити, що зняти запліснявілу поверхню або відрізати ушкоджену частину недостатньо, адже непомітні оку гіфи можуть проникати дуже глибоко. Спори в повітрі можуть спричиняти алергії, астму й навіть аспергільоз — смертельно небезпечне захворювання.

Відомі й інші захворювання, спричинені мікроскопічними грибами, їхня спільна назва — мікози. Гриби роду Candida, що належать до групи дріжджів, уражають слизові оболонки різних систем органів, спричиняючи кандидоз («молочницю») — одну з найпоширеніших грибкових хвороб людини. Гриби можуть уражати шкіру, легені, мозок тощо. Деякі з мікозів є інфекційними та навіть можуть передаватися від хворих тварин.

Мікроскопічні гриби мають не лише негативне значення. Зокрема, один з видів аспергілу використовують для виробництва лимонної кислоти, у такий спосіб виготовляється до 90 % усього об’єму цієї сполуки. Інші види аспергілу та мукору застосовують для виробництва різних продуктів: соєвого соусу, «пліснявих» сирів, ковбаси тощо. Також аспергіл використовують у промисловості для синтезу вітамінів і деяких лікарських сполук, що стало можливим унаслідок розвитку методів генетичної інженерії.

Іл. 254. Пеніцил під мікроскопом