Біологія. 7 клас. Андерсон

§ 8. Особливості будови та життєдіяльності прокаріотичних організмів

Слово «бактерія» у перекладі з грецької означає «паличка», оскільки перші виявлені мікроорганізми були саме такої форми. Загальна кількість прокаріотів на Землі оцінюється у 2 • 10³⁰, а сумарною масою вони поступаються лише рослинам.

В організмі однієї людини мешкає понад 10¹³ бактерій.

Прокаріоти населяють усі середовища існування на планеті, навіть із дуже екстремальними умовами. До цієї групи організмів належать археї та бактерії. Познайомимося з прокаріотами, клітини яких влаштовані простіше за евкаріотичні.

Прокаріоти — це мікроскопічні клітинні організми, які не мають сформованого ядра та мембранних органел.

Будова прокаріотичної клітини. Середні розміри цих організмів становлять від 0.1 до 10 мкм, проте є і «гіганти» довжиною 500 мкм, їх можна побачити навіть неозброєним оком. Найменшими вільноживучими бактеріями є мікоплазми (лише 0.12—0.15 мкм). Дрібний розмір важливий для прокаріотів, оскільки пришвидшує транспортування поживних речовин і виділення продуктів обміну крізь поверхню клітини. Клітини прокаріотів відзначаються простотою форми (іл. 29).

Подібно до евкаріотичних клітини прокаріотів мають оболонку, що складається з клітинної мембрани та клітинної стінки. Мембрана є подібною до евкаріотичної за будовою, проте має низку відмінностей у хімічному складі. У багатьох представників прокаріотів клітинна стінка зовні оточена шаром слизової речовини — капсулою. Вона захищає клітини від висихання та механічних ушкоджень.

Іл. 29. Різноманітність форм прокаріотичних клітин

Використовуючи інтернет-джерела: а) познайомтеся з прикладами бактерій із різною формою клітини; б) знайдіть інформацію, чи вважають дослідники й дослідниці стрептококи та стафілококи багатоклітинними організмами. Які аргументи ними наведено?

На поверхні клітин можуть бути ворсинки та джгутики. Ворсинки — це невеликі порожнисті вирости клітини, які забезпечують її прикріплення до різних організмів і субстрату. Джгутики є органелами руху. Прокаріоти здатні до повзального або плавального руху.

Усередині клітин немає мембранних органел, але деякі їхні функції можуть виконуватися внутрішньоклітинними вип’ячуваннями клітинної мембрани. У цитоплазмі прокаріотів є рибосоми, які складаються з двох субодиниць. Вони менші за евкаріотичні й так само беруть участь у синтезі білків. Спадкова інформація зберігається у молекулі ДНК, що розташована в особливій ділянці цитоплазми — нуклеоїді (іл. 30).

Життєдіяльність прокаріотів. Прокаріоти різноманітні за способами живлення: деякі для свого живлення утворюють органічні речовини, інші ж споживають готові. Розмноження здійснюється простим поділом клітини навпіл. За сприятливих умов час між поділами може становити до 30 хвилин.

Несприятливі умови прокаріоти переживають за допомогою спор — клітин зі зниженим метаболізмом, оточених багатошаровою оболонкою, стійких до впливів, нищівних для звичайних клітин. Деякі спори можуть виживати навіть у космічному просторі!

Незважаючи на відносну простоту будови, прокаріотичні мікроорганізми є складними саморегулювальними системами. Їхня адаптивність, різноманітність способів живлення, швидкі розмноження та ріст, здатність переживати несприятливі умови у вигляді спор зумовлюють існування прокаріотів на планеті.

Іл. 30. Будова прокаріотичної клітини на прикладі бактерії