Біологія. 7 клас. Андерсон

Тема 7. Різноманітність тварин

§ 44. Губки — примітивні водні організми

У 1904 році німецький природодослідник і філософ Ернст Геккель видав книгу «Краса форм у природі». У цьому творі надано літографію (техніка друку з каменю або пластини), яка зображає різноманітні вапнякові губки (іл. 152).

Губки — примітивні водні багатоклітинні тварини. Представники цієї групи ведуть прикріплений спосіб життя.

Середовище існування. Губки мешкають у прісних і солоних водоймах усієї земної кулі (іл. 153). Великий вплив на їхнє поширення мають солоність, рухливість води, а також її температурний режим.

Особливості будови та життєдіяльності. Поміж них є поодинокі організми, а також колоніальні форми. Усі губки мають спільні риси. Клітини тіла диференційовані. Тіло складається з двох шарів клітин: ектодерми (зовнішній шар) та ентодерми (внутрішній шар), між якими міститься драглиста речовина — мезоглея. У губок майже завжди є внутрішній скелет. Він утворюється з вапнякових або кремнієвих голок.

У багатьох губок тіло має вигляд келиха або мішечка. Воно прикріплюється до дна. У верхній частині розташований отвір — устя, через яке центральна порожнина тварини сполучається з навколишнім середовищем. В ектодермі містяться плоскі епітеліально-мускульні клітини. Ентодерма складається з травних клітин, які мають джгутик. У мезоглею занурені опорні клітини, амебоїдні клітини з псевдоподіями, а також проміжні клітини, які здатні перетворюватися на статеві й інші типи клітин. Стінка тіла пронизана порами, у яких містяться травні клітини (іл. 154).

Іл. 152. Викопні губки

Іл. 153. Представники губок і їхнє середовище існування

Схарактеризуйте середовище існування бодяги та морських губок.

Живлення, дихання та виділення в губок здійснюються за допомогою безперервного потоку води крізь тіло. Завдяки ритмічній роботі джгутиків травних клітин вода нагнітається в пори, потрапляє у центральну порожнину й через устя виштовхується назовні. Зокрема, найпростіші захоплюються травними клітинами, передаються амебоїдним клітинам, де перетравлюються. Травлення у губок внутрішньоклітинне. Неперетравлені рештки викидаються в центральну порожнину та виводяться назовні. Кисень поглинається всіма клітинами тіла.

Розмноження та розвиток. Розмножуються губки як статевим, так і нестатевим способом. У разі статевого розмноження сперматозоїд однієї губки потрапляє у порожнину іншої, де відбувається запліднення. Утворюється личинка. Вона, окрім деяких винятків, розвивається всередині материнського організму. Личинка зазнає змін, виходить у навколишнє середовище та перетворюється на дорослу губку. Нестатеве розмноження здійснюється брунькуванням або фрагментацією. Губки мають високий рівень регенерації.

Різноманітність. До губок належать вапнякові, скляні та звичайні губки. Вапнякові губки мешкають лише в морях і океанах на невеликій глибині. Скляні губки також є морськими організмами, але мешкають вони переважно на великих глибинах. Представником скляних губок є корзинка Венери. Звичайні губки — морські та прісноводні організми, які мешкають на різних глибинах. Тропічна губка кубок Нептуна має форму келиха (іл. 155).

Роль у природі та значення в житті людини. У природі губки виконують роль фільтраторів води. З губок виготовляють прикраси, застосовують деякі види в медицині.

Іл. 154. Внутрішня будова губки