Біологія. 7 клас. Андерсон

§ 27. Плауни і хвощі

Ви бачили у телевізійних передачах чи музеях бронзові статуетки? Звертали увагу на те, як дзеркально виблискує їхня поверхня? То ж дізнаймося, які рослини до цього причетні, а ще — як рослина може обходитися без листків.

Середовище існування плаунів і хвощів. Сучасні плауни та хвощі — це виключно багаторічні трав’янисті рослини. Вони поширені на більшій частині суходолу. Проте хвощі здебільшого представлені в північній півкулі ніж південній, зовсім немає їх в Австралії, Новій Зеландії та в тропічній Африці (іл. 91).

Особливості плаунів. Сучасні плауни налічують близько 1.2 тис. видів. Це рослини з прямостоячим або повзучим стеблом і підземним кореневищем, від якого відходять корені. У стеблах плаунів немає твірної тканини, тому вони не можуть потовщуватися.

У хвойних або мішаних світлих лісах поширений вічнозелений плаун булавоподібний. Його гнучке стебло стелиться по землі, а бічні гілки спрямовані вгору. Листки дрібні, розміщені на стеблі спірально, щільно один до одного. Спори утворюються на особливих листках — споролистках. Споролистки зібрані в спороносні колоски, або стробіли (іл. 92).

Під час дозрівання спор стробіл розпушується, і спори легко розносяться вітром. Проростає спора у вологому ґрунті на глибині кількох сантиметрів, у результаті утворюється заросток, який не містить хлорофілу та не може самостійно живитися. Тому плаун співіснує з певним видом гриба, клітини якого постачають йому органічні речовини. Розвиток рослини від моменту проростання спори триває 15—18 років. З цієї причини плауни розмножуються здебільшого вегетативно. У медицині для виготовлення дитячої присипки використовують спори плауна, відомого під назвою лікоподій. У ливарному виробництві спори застосовують для пересипання форм під заливку розплавленого металу. Зі стебел усіх видів плауна можна добувати синю фарбу, придатну для фарбування тканин. Скам’янілі відбитки вимерлих плаунів, зокрема сигілярії та лепідодендрона, знаходять у покладах кам’яного вугілля.

Іл. 91. Представники плаунів і хвощів та їхнє середовище існування

Підготуйте повідомлення про місця зростання плаунів і хвощів в Україні.

Особливості хвощів. До наших часів збереглися близько 35 видів цих рослин. Типовим представником цієї групи є хвощ польовий (іл. 93). Наземні пагони хвоща бувають двох типів: вегетативні та спороносні. Першими навесні з’являються рожевувато-бурі спороносні пагони без бічних гілочок. На їхній верхівці утворюються спороносні колоски (стробіли). Після того, як зрілі спори висіються, ці пагони відмирають, а з бруньок того самого кореневища виростають літні вегетативні пагони. Вони зелені, мають бічні гілки, цупкі на дотик. Галуження стебел кільчасте, тому на стеблі виділяють вузли та міжвузля. Листки редуковані, а фотосинтез відбувається в зелених стеблах (див. іл. 93).

Стебло хвоща покрите діоксидом кремнію. Це вможливлює використання хвоща для полірування поверхонь, зокрема хвощ зимовий застосовують для полірування меблів, шліфування дерева. З пагонів хвоща польового можна добувати сіро-жовту фарбу, придатну для фарбування шерсті.

Хвощ польовий широко розповсюджений в Україні на кислих ґрунтах, тому може бути біоіндикатором його кислотності. Водночас ця рослина є лікарською і широко використовується в медицині.

Іл. 92. Плаун булавоподібний: а — зовнішня будова; б — стробіли

Іл. 93. Хвощ польовий: а — зовнішня будова; б — весняний пагін зі стробілами

• 1. Назвіть представників плаунів і хвощів.
• 2. Порівняйте будову плауна булавоподібного та хвоща польового.
• 3. Чому плауни здебільшого розмножуються вегетативно?
• 4. Поясніть значення плаунів і хвощів у житті людини.
• 5. Чому, на вашу думку, з групи хвощів на сьогодні зберіглася відносно невелика кількість видів?