Біологія. 7 клас. Андерсон

§ 20. Будова та функції листків

Англійський дослідник Джозеф Прістлі у 1771 році так описав своє дослідження: «Я помістив мишу під скляний ковпак. Через деякий час вона перестала рухатись, не могла дихати. Тоді я взяв пучок м’яти, поставив у склянку з водою і помістив під скляний ковпак, де бігала миша. Миша залишалась живою, вона мала чим дихати... Рослини виправляють повітря. Вони роблять його придатним для життя». Згадайте, унаслідок якого процесу виділяється кисень. А яка особливість будови листка це забезпечує?

Ви вже знаєте, що листок — бічна частина пагона. Складниками переважної більшості листків є пластинка, черешок та прилистки (іл. 67). Черешок з’єднує листкову пластинку зі стеблом. Проте у деяких рослин, як-от алое та льон, листки без черешка. Такі листки називають сидячими.

Листки бувають прості та складні. Простий листок має одну листкову пластинку, а отже під час листопаду опадає повністю. Листки, у яких на одному черешку розташовується декілька листкових пластинок (кожна зі своїм маленьким черешком), називають складними. У складних листків кожний листочок опадає окремо (іл. 68).

Листок має складну внутрішню будову, яка забезпечує виконання ним основних функцій (іл. 69). Зовні з обох боків листок вкритий тонкою шкіркою — епідермою, яка є різновидом покривної тканини. Її клітини плоскі, безбарвні, щільно прилягають одна до одної. Часто ці клітини утворюють захисний шар на поверхні листка — кутикулу, яка знеможливлює зневоднення листка. Поміж безбарвних клітин містяться продихи. Кожний продих складається з двох замикальних клітин і продихової щілини між ними (іл. 70). Здебільшого продихи розташовані на нижньому боці листка й забезпечують випаровування води — транспірацію.

Іл. 67. Будова листка

Іл. 68. Прості та складні листки

Прості листки мають береза, липа, дуб, бузок, а складні — конюшина, акація, троянда.

Транспірація — випаровування води з поверхні рослин, що відбувається крізь продихи та кутикулу.

Звичайно, крізь кожний окремий продих випаровується мало води. Проте загальна кількість продихів може становити кілька десятків, а то й сотень на 1 мм². Отже, рослина, залежно від розмірів, може випаровувати за добу десятки та сотні літрів води. Транспірація запобігає перегріванню листків.

Під епідермою розміщена основна фотосинтезувальна тканина листка, клітини якої містять хлоропласти з хлорофілом. Клітини у товщі листка розташовані у два шари: верхній і нижній. Верхній шар називають стовпчастим, тому що його клітини видовжені й щільно прилягають одна до одної. Вони містять більше хлоропластів ніж клітини нижнього шару. Саме в ньому здебільшого відбувається фотосинтез. Нижній шар зелених клітин називають губчастим. Між клітинами цього шару є проміжки — міжклітинники. Така будова губчастої тканини листка вможливлює газообмін: кисень, що утворився під час фотосинтезу, виділяється назовні, а вуглекислий газ через продихи надходить до організму. Листок містить провідний пучок, компонентами якого є клітини провідної та механічної тканини. Транспортування органічних речовин, які утворилися в листку, забезпечують ситоподібні трубки (флоема), а вода з розчиненими речовинами надходить до листка по судинах (ксилемі). Волокна механічної тканини надають листку міцності.

Іл. 69. Внутрішня будова листка