Посібник «Мій конспект. Всесвітня історія. 9 клас»

Розділ 2. ЄВРОПА ТА АМЕРИКА В ДОБУ РЕВОЛЮЦІЙ І НАЦІОНАЛЬНОГО ОБ'ЄДНАННЯ (1815-1870 РР.)

Урок 7. ІНДУСТРІАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ ТА СПРОБИ ОСМИСЛЕННЯ НОВОЇ ДІЙСНОСТІ

Очікувані результати

Після цього уроку учень/учениця має

• розуміти: поняття «індустріальне суспільство», «ідеологія», «консерватизм», «лібералізм», «соціалізм», «нація», «націоналізм», «соціалізм», «парламентська демократія;

• вміти: пояснити вплив індустріальної революції в Західній Європі на суспільний розвиток світу; охарактеризувати соціальну структуру європейських суспільств; простежити становлення парламентської демократії в Європі; визначити причини формування національно-визвольних рухів у країнах Європи.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота зі схемою

Характеризуючи економічний розвиток країн Європи в першій половині XIX ст., учитель використовує схему «Наслідки промислового перевороту».

Робота з таблицею

1. Слухаючи розповідь учителя, скласти таблицю «Особливості промислового перевороту в країнах Європи».

2. Порівняйте шляхи розвитку Великої Британії, Франції, Австрії та Німеччини в першій половині XIX ст.

Назва держави	Особливості промислового перевороту

Учитель. Після розгрому Наполеона суттєво змінилося становище держав у світі та Європі. Так, Велика Британія посіла провідні позиції в політиці та економіці, перетворившись на наймогутнішу індустріальну і колоніальну державу світу, його фінансовий центр і зразок ліберального суспільства. На початку XIX ст. Велика Британська перетворилась на колоніальну імперію, населення якої становило близько 200 мли осіб, тобто чверть населення планети! У середині XIX ст. в країні завершився промисловий переворот і Велика Британія посіла перше місце у світі за рівнем розвитку виробництва (45 % промислової продукції світу). Це стало можливим завдяки індустріалізації — появі нових промислових районів — на заході та півночі Британії. Тут розвивалася металургійна, вугільна, текстильна промисловість і суднобудування. Основною формою виробництва стають фабрики та заводи, зростає кількість великих підприємств.

Британські товари витіснили вироби інших держав. Збільшився експорт. Велика Британія вивозила продукцію промислових підприємств, а ввозила сировину. Лондон перетворився на світовий фінансовий та торговельний центр. Зростання промислового виробництва призвело до зростання попиту на сировину та продукти харчування, а це, у свою чергу, сприяло розвиткові капіталістичних відносин у сільському господарстві. Британський флот панував на морі.

Франція завдяки революції стала на шлях капіталістичного розвитку: виникла велика фабрично-заводська промисловість, будували залізниці. Однак промислова революція у Франції відбувалася повільніше, ніж в Англії: більшість населення була зайнята в аграрному секторі. Зростала кількість селян, які шукали додаткового заробітку на кустарних підприємствах і мануфактурах. 1826 р. у Франції розпочалася економічна криза перевиробництва, що призвело до зростання революційних настроїв.

Політична роздробленість німецьких земель гальмувала їхній економічний розвиток. Основою економіки німецьких держав залишалося сільське господарство, що спиралось на працю кріпаків.

Промислова революція розпочалася лише в 1830-х рр., проте її стримували політичні розбіжності та економічна відсталість німецьких земель. Найбільших успіхів промислове виробництво досягло в державах Рейнської області, особливо в гірничовидобувній та хімічній промисловості. Економічний розвиток гальмувався через численні кордони — кожна держава мала свої митні тарифи, торговельні закони, грошові одиниці, системи мір і ваги.

1834 року 18 німецьких держав на чолі з Пруссією створили Митний союз, що суттєво покращило економічні відносини між ними, сприяло розвиткові торгівлі та промисловості. Поширення прусського талера укріпило економічні зв’язки. Також Пруссія використовувала Митний союз для боротьби з Австрією. Отже, Митний союз став кроком до утворення єдиної німецької держави.

Основу австрійської економіки, як і в більшості німецьких держав, становив аграрний сектор, де використовувалася праця кріпаків. Промислова революція відбувалася дуже повільно, що, врешті-решт, зумовила стагнацію економіки. Протистояння з Пруссією ускладнило її економічні зв’язки з німецькими державами.

Робота з візуальним джерелом

♦ Які суспільні наслідки промислового перевороту ілюструє карикатура?

Капіталіст і робітник [1]

Учитель. У першій половині XIX ст. в країнах Європи переважали три провідні ідеології: консерватизм, лібералізм і соціалізм.

Робота з поняттями

Консерватизм (фр. conservatisme, від лат. conserve — «охороняю», «зберігаю») — визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на традиції та спадкоємність у соціальному та культурному житті.

Лібералізм (фр. libiralisme) — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з того, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу.

Соціалізм — це соціально-економічні ідеї, «вчення» та ідеології, основним гаслом яких є соціальна справедливість, політика економічного перерозподілу національного продукту країни, спрямована на соціальний захист найбільш слабких верств населення; підтримка бідних за рахунок багатих. Учитель. Представники консерватизму надавали перевагу старим, перевіреним часом відносинам, виступали проти революційних змін, вважали, що нерівність закладена природою і найкращою формою правління є монархія. Вони виступали на захист приватної власності та стабільності суспільства.

Лібералізм відстоював права особистості, свободу і рівність, приватну власність і незалежність від держави. Представники лібералізму виступали проти насильницьких змін у суспільстві, за розвиток суспільства шляхом здійснення реформ. Проте практично всі революції першої половини XIX ст. очолювали ліберали. Поступово ліберальні цінності перетворилися на основні цінності західного суспільства.

Соціалізм відстоював ідеї колективної власності та справедливого розподілу матеріальних благ. Часто соціалісти виступали за ліквідацію приватної власності. Однією з таких течій був утопічний соціалізм — учення про суспільство (суспільний лад), що живе за утопічними принципами, тобто такими, що не можуть існувати в реальному житті. Наступним кроком розвитку соціалізму став розвиток революційного соціалізму, згодом відомого як комунізм. Засновниками цієї течії були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс.

У першій половині XIX ст. в Європі найбільш відомими французькими соціалістами-утопістами були Анрі Сен-Сімон (1760-1825 рр.) та Шарль Фур’є (1772-1827 рр.). Перший закликав до створення нової промислової системи, яка ґрунтувалась на загальній обов’язковій праці, збереженні приватної власності, плановій організації виробництва та єдності науки і виробництва. Його колега заперечував приватну власність. Він розробив проект «суспільства гармонії» — асоціації промислових колективів.

Наприклад, англійський соціаліст-утопіст Роберт Оуен (1771-1853 рр.) виступав за необхідність створення самоврядних громад без експлуатації. Проте спроби втілити в життя ці ідеї в Британії та США зазнали невдач.

На базі ідей утопічного соціалізму виник революційний соціалізм і марксизм, засновниками якого стали К. Маркс і Ф. Енгельс.

Робота з поняттями

Марксизм — це філософське, економічне і політичне вчення, що розглядало суспільство як організм, у структурі якого виробничі сили визначають виробничі відносини, неминучість переходу від феодалізму до капіталізму, соціалізму і врешті — безкласового комуністичного суспільства.

III. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Робота в парах

♦ Використовуючи зміст таблиці «Особливості промислового перевороту в країнах Європи», визначте спільні та відмінні особливості розвитку економіки Великої Британії, Франції, Австрії та німецьких держав.

Робота з таблицею

♦ Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер події.