Всесвітня історія. 7 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 26*

Тема. Раннє Відродження й гуманізм. (Слайд 1)

Мета: з'ясувати, чому європейці дійшли до гуманістичного світосприйняття, що таке Відродження (Ренесанс); ознайомити учнів з видатними представниками Раннього Відродження; формувати естетичне бачення світу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта, атлас, дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: Відродження (Ренесанс).

Основні дати і події: XIV—XV ст.— Раннє Відродження.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань

IV. Вивчення нового матеріалу (Слайд 2)

1. Ранній гуманізм і література Відродження.

2. Художники Раннього Відродження.

V. Закріплення нових знань

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування (Слайд 3)

1. Яку роль відігравав храм у житті середньовічного європейця?

2. Визначте основні складові романського і готичного храмів та їх функції.

3. Якими були головні прикраси готичного храму?

4. Чим була зумовлена зміна архітектурних стилів?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання (Слайд 4)

1. Яким був світогляд середньовічної людини?

2. Як релігія впливала на життя людини?

3. Що таке єресь?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Ранній гуманізм і література Відродження

І ВАРІАНТ

Повідомлення учнів

Учні зачитують повідомлення, що були підготовлені вдома.

II ВАРІАНТ

Розповідь учителя

Наприкінці Середніх віків у культурі Західної Європи відбуваються зміни. Вони були зумовлені багатьма чинниками. Одним із головних став той, що людина почала більше покладатися на власні сили, а не підкорятися поведінці тієї групи, до якої вона належала. Особистий інтерес, прагнення до успіху, зосередженість на собі відкрили новий шлях у розвитку людини. Людина починає по-новому дивитися на світ, на саму себе, на місце людини у світі. Такі нові погляди збіглися з періодом підвищеного інтересу до античності. Античність вважалася ідеальним періодом в історії, коли процвітали науки, мистецтва, держава і суспільне життя. Доказом цього були речі, рукописи античних часів, які вражали своєю досконалістю.

Зазначене вище найбільш помітним було в Італії, де вирувало міське життя, а залишки античності лежали просто під ногами. Прояв інтересу до античності супроводжувався і намаганням відродити, наслідувати її. Саме тому нову епоху назвали Відродженням, або по-французьки Ренесансом. Хоча насправді було не відродження, а створення нової культури, яка поєднала в собі елементи античної та середньовічної.

(Слайд 5) Від XIV ст. шанувальники античності, спираючись на здобуті знання, вважали, що потрібно в першу чергу займатися studia humanitatis, тобто «вивченням людського». Тих, хто вивчав людське, від кінця XV ст. стали називати гуманістами. Сьогодні словом «гуманізм» ми називаємо любов до людей і таке розуміння світу, за якого людина є найвищою цінністю.

За тих часів гуманістом міг стати будь-який шанувальник античності. Але насправді гуманістів було дуже мало. Вони гуртувалися у нечисленні групи. Проте знання цих людей давали їм змогу обіймати високі посади в управлінні італійських міст, у канцеляріях королів, кардиналів і пап.

На противагу християнським чеснотам гуманісти виробили власні, найважливіші з яких проголошувалися гідність і доблесть. Хоча всі гуманісти були щирими християнами, кожен із гуманістів прагнув стати всебічно розвиненою людиною, здібною до творчості у різних сферах науки, літератури та мистецтва.

(Слайд 6) На порозі великої культури Відродження стояв відомий поет і філософ Дайте Аліг’єрі (1265 —1321 рр.). Він рано почав писати вірші. Всі вони були присвячені одній дівчині — Беатріче. Ще хлопчиком Дайте побачив її на дитячому святі і палко покохав на все життя, хоча бачити її міг рідко і лише здалеку — у церкві чи на вулиці. Сама Беатріче стала дружиною іншого і рано померла. Найбільш відомий твір Данте — «Божественна комедія». Комедіями у ті часи називали твори зі щасливим кінцем про незвичні події героїв. Божественною її назвали за видатне художнє виконання.

Для свого твору Данте обрав форму видіння: у темному лісі він раптово зустрічає видатного римського поета Вергілія, з яким вирушає в подорож у потойбічний світ. Із ним він проходить дев’ять кіл Пекла, а потім з іншими героями мандрує в Чистилище і Рай. Поема розповідає про Італію, Флоренцію, пап, імператорів, монахів і святих, античних полководців і мудреців. Її головні герої — сам Данте і його сучасники. Одних він сурово критикує, іншими захоплюється. Всі, кого зустрічає Данте у потойбічному світі, продовжують переживати пристрасті земного життя: гнів, гордість, презирство. Саме ця напруга пристрастей, якими сповнений світ, стала новою для літературних творів.

(Слайд 7) Так, якщо Данте був попередником Відродження, то першою людиною Відродженя можна впевнено назвати Франческо Петрарку (1304—1374 рр.). Він не обіймав офіційних посад, але був настільки відомим, що з його думкою рахувалися королі і папи. Петрарку уславила «Книга пісень» — 366 віршів (сонетів), присвячених його коханій Лаурі. Він закохався у Лауру в дитинстві, але його любов до неї була невзаємною. Сама Лаура померла від чуми. За свої поетичні здібності поет, як в античні часи, був коронований лавровим вінцем на римському Капітолії.

(Слайд 8) Послідовником і другом Петрарки був Джованні Бокаччо (1313—1375 рр.). Він писав вірші про кохану Марію. Але світову славу йому приніс збірник зі ста розповідей «Декамерон». Розповіді написані від імені веселої компанії із семи дівчат і трьох хлопців, що протягом десяти днів перебували в заміському будинку, переховуючись від епідемії чуми. Упродовж цього часу вони розважали один одного всілякими життєвими історіями про кохання, розлучення, подорожі, пригоди.

Всі вище зазначені праці були створені живою народною італійською мовою. Цим їхні автори довели, що народною мовою можна писати видатні твори, передавати весь спектр почуттів.

2. Художники Раннього Відродження

Розповідь учителя

Серед творців нової культури були і художники. Важливим здобутком мистецтва цієї доби стала поява лінійної перспективи. Середньовічні художники завжди зображували на картинах більш значущі фігури і речі більшими, незважаючи на те, де вони зображені — на передньому чи задньому плані. Картини у лінійній перспективі зображуються так, як бачить світ людське око: предмети на передньому плані більші, на задньому — менші. У такий спосіб художник намагається передати індивідуальні риси людини, її характер. Поширення набувають картини світського характеру, з’являється такий новий жанр, як портрет.

(Слайд 9) Як Данте у літературі, у мистецтві нову культуру започаткував флорентієць Джотто де Бондоне (1266—1337 рр.). За переказами, коли він у дитинстві пас овець, то на каменях малював картини природи, яку бачив перед собою. Одного разу неподалік проходив художник, який сказав: «Господь дав тобі великий талант!» Відтоді дитяче захоплення переростає у професійну діяльність Джотто. Він малював портрети, ікони, фрески. Першою його великою роботою була фреска, присвячена життю Святого Франциска. Найбільш відомою роботою Джотто був розпис церкви у Падуї. На фресках він зобразив Ісуса, Діву Марію, апостолів як земних людей — розумними, чесними, твердими духом. (Слайд 10) Сцена «Поцілунок Іуди» відображає ставлення художника до євангельських подій. Джотто багато зробив для рідного міста, за що був похований як видатний громадянин у міському соборі.

(Слайд 11) Тілесність, об’ємність фігур, лінійна перспектива у повному обсязі вперше з’явилися у творчості флорентійця Мазаччо (1401 —1428 рр.). Хоча він прожив небагато, але встиг здобути гучну славу. Найбільш відомою стала сцена «Вигнання з Раю» з фрески у флорентійській церкві.

Всі наступні художники Відродження навчилися на картинах Джотто і Мазаччо. (Слайд 12) Вершиною Раннього Відродження у мистецтві вважається живопис Сандро Ботічеллі (1445—1510 рр.). Його картини «Весна», «Народження Венерн» передають розуміння внутрішньої і зовнішньої краси митцями Відродження.

Принципи Відродження знайшли своє відображення і в скульптурі. Так, флорентієць Донателло (бл. 1386—1466 рр.) відродив античні традиції, створивши круглу скульптуру. Така статуя була самостійним витвором митця, а не частиною прикраси храму. Її можна було споглядами з усіх сторін. Найвидатнішим твором Донателло стала скульптура біблійного Давіда.

Початки культури Відродження в архітектурі заклав архітектор і скульптор Філіппо Брунеллескі (1377—1446 рр.). Він розробив закони лінійної перспективи і розв’язав складні інженерні завдання зі створення величезних куполів над соборами. Головним у його творчості стало створення купола собору Санта-Марія-дель-Фьоре у Флоренції.

Висновок

Культура Відродження змінила середньовічне уявлення про світ, земне життя, людину та її чесноти. Людина була поставлена у центрі світотворення.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Запитання і завдання (Слайд 13)

1. Чому культура Відродження виникла саме в Італії?

2. Як проявилося Відродження у мистецтві?

3. Якою була тематика літературних творів епохи Відродження?

4. Визначте основні відмінності між мистецтвом Відродження та середньовічним мистецтвом.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

У XIV—XV ст. почалася епоха Відродження. Її батьківщиною стала Італія. В основі культури Відродження був гуманізм. На той час під гуманізмом розумілося все те, що допомагає зрозуміти і вивчити людину. Культура Відродження змінила середньовічне уявлення про світ, земне життя, людину та її чесноти. Людина була поставлена у центр світотворення.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (Слайд 14)

1. Опрацюйте § 15 підручника.

2. Підготуйтеся до уроку узагальнення і тематичного контролю за розділом «Матеріальний і духовний світ європейського Середньовіччя».