Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 46

Тема. Повсякденне і духовне життя за елліністичної доби.

Мета: описувати повсякденне і духовне життя населення елліністичних держав; давати характеристику зрушенням у суспільному устрої та релігійному житті за доби еллінізму; розвивати вміння порівнювати історичні явища; виховувати повагу до минулого різних народів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, ілюстративний матеріал.

Основні терміни та поняття: еллінізм, скептицизм, стоїцизм, епікурейство.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою та основними завданнями уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ Бесіда за запитаннями

1. Коли утворились елліністичні держави? Назвіть наймогутніші з них.

2. Хто дакі діадохи?

3. Які міста стали центрами елліністичної цивілізації та культури?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Зміни в суспільному устрої

Розповідь учителя

Завоювання Александра Великого й утворення елліністичних держав привели до значних змін у грецькому, македонському суспільстві та на підкорених землях. Греки і македонці у завойованих країнах стали привілейованою частиною населення. Проте завойовники не запроваджували законів, які б обмежували права місцевого населення. Тому вже за кілька століть римський історик виголосив: «Македонці стали єгиптянами».

Найбільш значущими були зміни, пов’язані з появою нових соціальних груп і кількісним зростанням інших.

За елліністичної доби стрімко зростає прошарок населення, зайнятого у ремеслі та торгівлі. Саме вони були основними носіями грецької культури на Сході, традицій полісного життя і становили основу новоутворених грецьких міст.

Новим для греків стала поява численного чиновництва. Більшість чиновників походили з місцевого населення, які активно переймали грецьку мову, звичаї, культуру. Найбільш розгалужений чиновницький апарат був у Єгипті.

Власники ремісничих майстерень, купці, великі орендатори землі і чиновники становили найзаможнішу частину суспільства. Саме ця частина була і найбільш еллінізованою.

Ще однією важливою частиною суспільства стали воїни, які на віддалених територіях елліністичних держав були єдиними носіями грецької мови і культури. Постійні війни змушували царів утримувати великі армії, а набирати їх із громадян полісів вже було неможливо. Тому в елліністичних державах швидко поширюється наймицтво. Найманець отримував заробіток, землі, користувався пільгами. Розселені у певних місцевостях сім’ї воїнів-найманців виконували також функцію утримання в покорі завойованих народів. Але з часом кількість греків і македонців у війську стрімко зменшується. Армія швидко «варваризується». Уже на кінець існування елліністичних держав «варвари» становили більшу частину армій правителів.

Як і за попередніх часів, основою суспільств залишалися вільні селяни-общинники. У переважної більшості життя не було поганим: вони об’єднувалися у громади, сплачували податки правителям.

Новим явищем стало значне поширення рабської праці, що не було характерим для країн Сходу. Стрімко зростає кількість прислуги з рабів у заможної частини населення. Рабська праця почала широко використовуватися у ремісничому виробництві, будівництві.

Завдання

1) Намалюйте соціальну структуру елліністичного суспільства, використавши такі елементи: цар, чиновники, воїни-найманці, селяни-общинники, ремісники, торговці, раби.

2) Які склалися відмінності порівняно з періодом розквіту грецьких полісів?

2. Повсякденне життя

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, після чого учитель узагальнює знання учнів за допомогою наведеної інформації.

Додаткова інформація

Розширення меж грецького світу внесло зміни і в повсякденне життя. Так, хоч і відбулося поширення системи грецьких полісів на Схід, громадсько-політичне життя занепадає. Від населення міст (громадян) життя держави дедалі менше залежало. Центр політичного життя перемістився до столиці, царського палацу. Натомість для жителів міст більш грандіозними стають свята, зростає і їх кількість. Частіше відбувалися театральні дійства. Спілкувалися люди у різноманітних клубах і громадах (братствах).

Міста, які будувалися за чітким планом, крім громадських будівель, мали багато гарних будинків заможних городян. Їх мешканці займалися справами, пов’язаними з торгівлею, управлінням маєтками, організацією ремісничого виробництва, збиранням податей тощо. Але заможних громадян цікавили не лише гроші. Провідною турботою були слава і престиж, повага у суспільстві. Щоб підтримувати такий статус, заможні громадяни багато витрачали на благочестиві справи: допомагали бідним, прикрашали міста, підтримували митців, учених тощо.

Натомість для звичайних трударів у житті мало що змінилося. Так, селяни Єгипту і Дворіччя, як і раніше, обробляли свої поля, підтримували роботу системи іригації. Єдиним їх полегшенням стали деякі технічні вдосконалення, але це компенсувалося більшими податками і трудовою повинністю.

Робота з документом

ІЗ КЛЯТВИ ЄГИПЕТСЬКОГО СЕЛЯНИНА ЧИНОВНИКАМ (107 р. до н. е.)

До виплати оренди щодня я залишаюсь на виду на сільськогосподарських роботах, не укриваюсь у священному олтарі храму, не закликаю до жодного покровительства і не задумую способів для втечі.

Запитання до документа

Як ви вважаєте, чим була зумовлена поява таких клятв? Про що вони свідчать?

Ремісники у своє розпорядження отримали велику кількість рабів, які займалися важкою підготовчою або допоміжною працею: добували, місили глину, закладали в піч, носили обпалені вироби, стригли овець, розчісували вовну тощо.

З’являються майстерні, які виробляли продукцію у великих кількостях, застосовуючи елементи розподілу праці над виробом на окремі операції. Це значно збільшувало обсяги виробництва.

3. Духовне життя. Філософські вчення

Розповідь учителя

У період еллінізму, здавалося, мало що змінилося у духовному і релігійному житті греків. Продовжувалася традиція процесій до Акрополя, атлети показували свою силу на Олімпійських іграх, у Дельфах ворожки виголошували свої передбачення, влаштовувалися містерії тощо. Але за цими зовнішніми дійствами приховувалось головне — криза поліса і, відповідно, полісного світогляду.

Релігія колективу (поліса) змінилась релігією особи. Ця криза породила протилежні погляди на світ, що позначилося на філософсько-релігійних ученнях.

Так, під впливом кризи значна частка людей впадала у скептицизм — зневіру, що тягне за собою іронічне сприйняття дійсності. Але скептицизм у більшості ще не заперечував релігійний світогляд, і люди намагалися знайти втіху, врятувати свою душу в більш активному релігійному та громадському житті. Це відобразилося у філософському вченні «стоїцизм» (засновник — філософ Зенон, що жив на о. Кіпр). Стоїки проповідували життєву активність, закликали дбати про суспільне благо.

На противагу їм прихильники вчення Епікура (епікурейства) закликали проживати життя непомітно, не втручатися у громадські справи, обмежувати контакти із зовнішнім світом. Такі думки висловлювали прихильники філософа Діогена (їх називали кініками). Вони стверджували, що становище в суспільстві, багатства, родина не потрібні людині.

Ще одним виявом скептицизму стало поширення культу Тихе (Фортуни), тобто люди стали дедалі більше покладатися на волю випадку.

Важливим явищем у релігійному житті стала поява культу царів, що було традиційним у східних цивілізаціях. Царі прирівнювалися до богів, до їхніх імен додавались епітети — «справедливий», «благодійник», «подібний до бога», «бог» тощо.

Значні зміни відбулися і в пантеоні богів. Серед греків і македонців поширення набули боги східних релігій, або здійснювалося ототожнення богів Греції та Сходу. Так, найчастіше ототожнювалися Амон і Зевс, Ізіда і Деметра або Афродіта, Озіріс і Діоніс, Хатхор і Афродіта, Тот і Гермес, Імхотеп і Асклепій, Хонсу і Геракл.

Під впливом Сходу, де була розвинута соціальна група жерців, в елліністичному суспільстві поширюються різні магії та віра в прозріння. Набула розквіту астрологія, яка зародилась у Дворіччі. Астрологи стверджували, що поєднання небесних тіл у взаємозалежному просторі впливає на життя і долю людини. Близько 200 р. до н. е. зародилася ще одна наука — алхімія, яка намагалася звичайні метали перетворити на золото і срібло. Її засновником вважається Болос із Менда. Згодом алхіміки намагались віднайти філософський камінь, який би оживляв усі метали.

Розмаїття нових богів і культів спричинило появу громад, що їх сповідували. Особливістю цих громад було те, що в них об’єднувались не за належністю до певної полісної громади чи соціального стану, а за бажанням. Ці громади були братствами, члени яких активно спілкувалися на рівних незалежно від майнового чи етнічного походження.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Які верстви суспільства сформувалися в елліністичних державах?

2. Які верстви можна назвати панівними?

3. Численність яких верств суспільства зросла за часів еллінізму?

4. Як підтримувався авторитет у суспільстві?

5. Які філософські вчення вплинули на релігійні вірування населення елліністичних держав?

6. Чим зумовлено додавання епітетів до імен елліністичних правителів?

7. Яке місце у житті елліністичних держав посідали міста?

8. Що змінилось у комплектуванні армії елліністичних держав?

9. Які зміни в повсякденному житті стали помітними за часів еллінізму?

10. Чим було зумовлено значне поширення рабської праці?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Висновок

В елліністичних державах відбулися значні зрушення у повсякденному та духовному житті, які були зумовлені взаємопроникненням і збагаченям культур греків, македонців і підкорених ними народів.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. Підготуйтеся до практичного заняття за темою «Суспільне, господарське життя та побут в античних полісах на території України».