Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка
УРОК № 41
Тема. Криза грецького поліса. Піднесення Македонії.
Мета: визначати причини кризи полісної системи; пояснювати, завдяки чому македонському царю Філіппу II вдалось підкорити Грецію; розвивати вміння поєднувати інформацію з розповіді учителя та підручника для здобуття нових знань; виховувати почуття патріотизму і любові до батьківщини.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, стінна карта, ілюстративні матеріали.
Основні терміни та поняття: міжусобні війни, регент, гегемонія, македонська фаланга, філіппіки.
Основні дати: 382—336 рр. до н. е. — правління царя Філіппа II; 338 р. до н. е. — битва при Херонеї; 337 р. до н. е. — скликання Філіппом II у Коринфі з'їзду представників усіх грецьких полісів, створення Еллінського союзу.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель знайомить учнів із темою та основними завданнями уроку.
II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Повідомлення та презентації учнів
Представлення робіт: «Боги і герої Греції», «Олімпійські ігри в Стародавній Греції».
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Війни між грецькими містами-державами
Розповідь учителя
Пелопоннеські війни не поклали край боротьбі за лідерство серед грецьких полісів.
Греція увійшла в добу занепаду та розбрату. Поліси, що намагалися звільнитися від влади спартанців, вдалися до військових дій проти неї. Воєнний союз проти Спарти очолили Афіни. Союзниками Спарти були: Фіви, Аргос та Коринф. На боці союзників виступила також Персія. Вони розпочали так звану Коринфську війну (395—387 рр. до н. е.). У 394 р. до н. е. кораблі персів і афінян розбили біля Малоазійського узбережжя флот Спарти та її союзників. У відповідь армія Спарти розгромила ворогів на суходолі, біля Коронеї.
У цій війні перемагала то одна, то інша сторона. Найгірше було коринфіянам, міста та господарство яких руйнувала війна. Результат боротьби визначили перси: злякавшись посилення Афін, вони перейшли на бік Спарти, і це визначило її перемогу. У 387 р. до н. е. між Афінами і Спартою було укладено Анталкідів мир (за іменем полководця, що його уклав). За умовами миру Спарта повернула собі гегемонію в Греції. Але мир тривав недовго.
У 387 р. до н. е. був створений Другий Афінський морський союз, що у війні 376—371 рр. до н. е. здобув перемогу над Спартою, яка до того ж зазнала поразки і в боротьбі з Беотійським союзом на чолі з Фівами (Беотійська війна 379—355 рр. до н. е.). Війну почали Фіви проти Спарти. Їх підтримали Афіни — споконвічний суперник спартанців.
Посилення Афін викликало невдоволення її союзників, що вилилося у Союзницьку війну 357—356 рр. до н. е., яка завершилася втратою Афінами першості.
Занепад традиційних лідерів — Афін і Спарти сприяв посиленню Македонії — країни на півночі Балканського півострова.
2. Посилення Македонії за часів Філіппа II
ВАРІАНТ 1
Робота з термінами та поняттями
Регент — людина, яка тимчасово керує країною від імені малолітнього правителя.
Гегемонія — політичне і військове панування над іншими державами.
Розповідь учителя
Посилення частини Греції, яку називають Македонією, розпочалося за часів правління царя Архелая (413—399 рр. до н. е.). Але на могутню державу Македонія перетворилася за Філіппа II (382—336 рр. до н. е.), який став регентом при шестирічному цареві. Зосередивши у своїх руках і політичну і військову владу, Філіпп II провів низку важливих реформ. У першу чергу відбулися зміни в армії. Філіпп, використавши афінський досвід, створив власну навчену, дисципліновану, непереможну македонську армію. Вона складалася із загонів піхоти, легкої і важкої кінноти. Основною силою армії була фаланга важкоозброєних піхотинців, так звана македонська фаланга.
Від еллінської фаланги її відрізняли більша щільність бойового шикування та особлива будова. Тепер у бою брали участь воїни не тільки перших рядів, а й 5—6 шеренг завдяки довгим, п’яти-шестиметровим списам — сарисам. У глибину гопліти шикувалися у 8—24 ряди. Глибина бойового порядку збільшувалася при скороченні фронту, де ставало від 1000 до 500 воїнів, залежно від місця бою. Фаланга являла собою значну ударну силу, не було випадку, щоб ворог витримав першу її атаку.
Крім того, із числа знатних македонських юнаків було створено важку кінноту гетайрів («приятелів»). Гетайри завжди перебували поряд із царем, брали участь у його бенкетах. Ці кінні загони мали прикривати фланги з фаланги і завдавати вирішального удару по ворогу.
Також Філіпп наказав створити мережу доріг, які поєднали всі віддалені куточки країни.
Завдяки видобутку золота, на яке була багата македонська земля, Філіпп здійснив значні економічні перетворення. Його якісні золоті царські монети поширилися по всіх грецьких полісах. Вони навіть стали витісняти перські «дарики» з ужитку в містах Малої Азії, що загострило відносини між Персією і Македонією.
Але головним було те, що на ці гроші Філіпп II добре озброїв армію.
ВАРІАНТ 2
Колективна робота з підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, після чого заповнюють таблицю «Реформи Філіппа II».
Зразок заповненої таблиці
|
Реформи |
Зміст |
|
Військова |
Піхота набиралася з селян. Легка кіннота формувалася з фессалійців і фракійців, а важка кіннота — з македонської знаті. Вдосконалив грецьку фалангу: македонська фаланга, в якій воїни були вишикувані тісніше, ніж у грецькій, складалася з 24 шеренг. Перші шість рядів мали списи різної довжини. Перший ряд — 1 метр; другий — 2 і т. д. Це значно посилювало ударну міць фаланги. Для підвищення маневреності вона розбивалася на декілька поряд розміщених фаланг. Після захоплення Фракії був створений флот, що складався зі 160 бойових кораблів |
|
Фінансова |
Централізація фінансів. Захоплення срібних родовищ у Фракії та в долині річки Стрімон. Карбування власної золотої (за афінським зразком) та срібної (за родоським зразком) монети |
3. Підкорення Греції Македонією
Розповідь учителя
Проголошений у 359 р. до н. е. царем Філіпп планував підкорити всю Грецію.
Маючи могутні армію та фінансові можливості, Філіпп II протягом 357—348 рр. до н. е. підкорив землі на півночі Валканського півострова: іллірійців та фракійців.
Відчувши силу своєї держави, Філіпп II став поступово прибирати Елладу до рук. Йому потрібний був лише привід для відвертого нападу на Грецію. І невдовзі Філіпп знайшов його. Сталося так, що у 355 р. до н. е. жителі Фокіди, країни в Середній Греції, пограбували скарбницю Дельфійського храму — найбільшої святині усіх еллінів. Фіванці з фессалійцями оголосили війну фокідянам та покликали на допомогу Філіппа. Його армія блискавичним ударом розгромила святотатців-фокідян, але при цьому Філіпп, певна річ, приєднав Фессалію до свого царства. Відтепер сильна фессалійська кіннота увійшла до складу його армії. Цар Македонії був готовий до війни з усіма греками.
Може, й вдалося б Елладі відстояти свою свободу, коли б не чвари всередині кожного поліса між різними політичними силами. Так, в Афінах на той час точилася запекла боротьба між македонською армією на чолі з Ісократом та їхніми супротивниками, керованими Демосфеном. За складних політичних умов, що склалися на той час, Ісократ пропонував народним зборам приєднатися до сильної Македонії, діставши її захист. Всупереч йому, Демосфен закликав громадян не платити свободою вітчизни за удавані переваги «захисту» македонців. Йому вдалося переконати афінян та їхніх союзників не коритися жадібному до влади Філіппу II і дати йому відсіч. У 338 р. до н. е. в Беотії, біля міста Херонея, сталася вирішальна битва між греками та македонцями.
Македонська армія налічувала 30 тис. піхотинців та 2 тис. кінноти.
Філіпп II, розуміючи, що найбільшу загрозу для його військ становлять фіванці — воїни, що мали великий військовий досвід, вирізнялися високим бойовим духом і поклялися або перемогти або померти, — поставив проти них важкоозброєну кінноту (гетайрів), очолювану його сином Ллександром. Розпочався бій. Спочатку незначних успіхів досягла об’єднана армія полісів. Могутній удар фіванців змусив македонян докласти багато зусиль, щоб зупинити їх наступ. Але в бій вступила кіннота македонської армії. Саме вона забезпечила Філіппу II блискучу перемогу. Це лише одна з битв, де засяяв талант молодого полководця Александра.
Народ Греції й гадки не мав про те, що на полі біля Херонеї він назавжди втратив свободу своєї країни. Панування над Грецією передавалося від одного до іншого загарбника протягом тисяч років.
Поразка біля Херонеї викликала паніку в Афінах, але Філіпп не став йти на місто. Йому потрібна була покірна, а не розорена Греція. Філіпп відпустив полонених і запропонував мир. За це Філіппа та його сина навіть було проголошено почесними громадянами Афін.
У 337 р. до н. е. Філіпп II скликав у Коринфі з’їзд представників усіх грецьких полісів. На ньому було створено Еллінський союз. Філіппа було проголошено організатором спільного походу греків проти давнього ворога Персії. Але за це всі грецькі поліси мали віддати йому в командування армію і флот.
Незважаючи на таку успішну діяльність, Філіппу II не вдалося здійснити цей похід. Причиною цього стало розлучення царя. Він вирішив у черговий раз одружитись. На весіллі Александр не зміг стриматись, коли один із придворних побажав молодим законних дітей. Александр кинув чашу в обличчя підлеснику. Філіпп схопився з місця, щоб покарати сина, але під впливом вина впав. Тоді Александр сказав: «Подивіться на людину, яка хоче йти в похід на Персію, а не може пройти від ліжка до ліжка». Після цього знать, очолювана ображеною матір’ю Александра, організувала заколот і в 336 р. до н. е. Філіппа було вбито.
Демосфен радів. Йому здавалось, що молодий цар не зможе замінити батька. Але він глибоко помилявся. За два роки Александр підкорив усі землі, які вийшли зі складу Македонії після смерті Філіппа і швидким маршем привів армію у Грецію. Розгубленим грекам нічого не лишалось, як підтвердити угоди, які вони підписали з Філіппом II.
Робота з документами
ІЗ ТВОРУ ДЕМОСФЕНА «ФІЛІППІКА»
...Філіпп — повновладний господар над військом, що найважливіше у війні, його воїни завжди добре озброєні. У нього багато грошей. Він робить все, що забажає, не боячись ні сікофантів (донощиків), ані слідства за порушення законів; нікому не звітує, одним словом, — керівник, суверенний господар. А в мене, людини, якій довелось чинити опір такому ворогові, яка сила? Ніякої! Право виступати перед народом, єдину мою силу, ви даєте також зрадникам, найманцям, підкупленим Філіппом.
ПЛУТАРХ ПРО ДЕМОСФЕНЛ
Невдовзі афіняни поставили мідну статую Демосфену на міській площі. Демосфен був представлений зі скорботним виразом на обличчі та стиснутими у відчаї руками. Напис на постаменті сповіщав: «Якби, Демосфене, міць ти мав таку, як і розум, — владу в Елладі не зміг би захопить македонський Арей».
Запитання до документів
1) На що міг покладатися Демосфен у своїй боротьбі проти Філіппа?
2) Поміркуйте, чи була поразка Демосфена неминучою.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ
Бесіда за запитаннями
1. У чому проявився занепад грецьких полісів?
2. Що спричинило Коринфську й Беотійську війни?
3. Де розташована Македонія?
4. Які реформи провів Філіпп II, що зміцнили Македонське царство?
5. Які особливості македонської фаланги?
6. Коли відбулась битва біля Херонеї? Хто у ній переміг?
7. Хто очолював опір полісів Греції проти влади Македонії?
Творчі завдання
Спробуйте пояснити вислови Філіппа II.
1. Коли йому порадили поставити у кожному місті загін македонців,
він відповів: «Краще мені тривалий час мати славу доброго, ніж короткий час — гнобителя».
2. Він запитував у розвідників: «Чи є фортеця неприступною для віслюка з мішком золота?».
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Висновок
Міжусобні війни між грецькими полісами відкрили шлях до встановлення македонської гегемонії в Греції. Підкорення Греції було здійснене македонським царем Філіппом II.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.
2. Підготуйтеся до практичного заняття за темою «Мистецтво Стародавньої Греції».
