Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 40

Тема. Сім'я та виховання афінян.

Мета: ознайомити з повсякденним життям Стародавньої Греції; скласти уявлення про сімейні стосунки, виховання афінян; розповідати про життя жінки в афінському полісі; скласти уявлення про міфологічні та релігійні уявлення стародавніх греків, Олімпійські ігри; вдосконалювати навички аналізу історичного матеріалу; виховувати почуття справедливості, толерантності на прикладі традицій інших народів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта «Стародавня Греція», дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: гінекей, гімназія, педагог, академія.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою та основними завданнями уроку.

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Сім'я, жінка та виховання дітей

Розповідь учителя

Греки одні з перших стали дотримуватися звичаю, що у чоловіка повинна бути лише одна дружина. Але, як правило, майбутнього чоловіка обирав батько дівчини. Тобто шлюби укладалися за розрахунком батьків. Законним вважався шлюб тільки між вільними громадянами.

Шлюбу передували заручини, на яких обіцянки за дівчину давав батько або брат. У деяких полісах існувала традиція викрадення нареченої. Наречений зазвичай був набагато старшим за наречену. На весілля запрошували родичів і друзів. Але на весіллі не було нареченої, яка у цей час з одягнутою фатою сиділа вдома. Після бенкету наречені йшли до будинку нареченого. Він мав на руках внести до свого будинку наречену, а родичі осипали їх фініками, горіхами, дрібними монетами.

Очолював родину традиційно чоловік. Виходячи заміж, жінка втрачала будь-яку самостійність.

Протягом всього свого життя жінки підпорядковувалися родичам-чоловікам: спочатку батькові, потім чоловікові, а в разі його смерті — брату чи синові. Вийти на вулицю жінка могла лише з дозволу і в супроводі чоловіка.

Жінки із багатих родин майже весь час проводили у жіночій частині будинку — гінекеї. Вони займалися не лише хатнім господарством, а й грою в м’яч, доглядом за зовнішністю, купанням, створенням вишуканих зачісок. У незаможних сім’ях жінки працювали нарівні з чоловіками. Через таке життя жінки, як правило, були малоосвіченими і мало-обізнаними. Вони не брали участі в управлінні державою, але перебували під захистом закону.

Народження дитини у грецькій родині відзначали пишним бенкетом. Якщо це був хлопчик, на дверях оселі вивішували маслинову гілку, якщо дівчинка — стрічку. На десятий день дитина отримувала ім’я. Інколи сім’ї відмовлялися від дівчаток чи дітей, що мали фізичні вади.

Греки вважали, що у людині все повинно бути прекрасним — і душа, і розум, і тіло. Тому великого значення вони надавали освіті та вихованню. Хлопчиків до семи років виховували батьки. Потім їх передавали в руки педагога — раба, який водив дітей до школи та стежив за їхньою поведінкою на вулиці.

Але головним вихователем дітей залишалася жінка. У заможних сім’ях їм допомагали годувальниця і нянька.

Всю хатню роботу виконували рабині, і господиня ними розпоряджалася. Під її керівництвом рабині пряли вовну і виготовляли тканини. Але й сама господиня обов’язково займалася прядінням і ткацтвом.

Майже весь час жінки проводили вдома. Проте вони брали участь у релігійних святах або сімейних урочистостях, іноді у гості запрошували подруг. На давньогрецьких вазах ми бачимо сцени з життя жінок. Жінки з бідних сімей мали більше свободи, ніж дружини і дочки багатіїв.

Робота з таблицею

Заповніть таблицю «Родина афінянина».

Обов'язки чоловіка

Обов'язки жінки

   

2. Навчання

ВАРІАНТ 1

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості навчання в Афінах, після чого вчитель перевіряє результати роботи за допомогою запитань.

Запитання до прочитаного

1) Де здобували освіту афіняни?

2) Які предмети вивчали хлопчики в афінській школі?

3) Якою була мета виховання та освіти у грецьких полісах?

ВАРІАНТ 2

Розповідь учителя

До семи років про дітей піклувалася мати. У багатих сім’ях діти мали багато іграшок, також вони грали з цуценятами, голубами, черепахами. Потім хлопчиків віддавали до школи. До них часто приставляли раба-педагога. Він доглядав за дитиною, вчив її правил поведінки, водив до школи.

За навчання в школах треба було платити. Хоча в Афінах ця плата була невеликою, сини бідняків ходили в школу недовго, адже вони рано починали самі працювати. Довше вчилися діти багатих батьків, тому вони ставали більш освіченими людьми.

У школі навчали насамперед читання, письма та рахунку. Вивчаючи арифметику, використовували для наочності камінчики, особливу дошку, на якій відзначені одиниці, десятки, сотні. Спочатку писали на вкритих воском дерев’яних дощечках стилем — спеціальною металевою або кістяною паличкою. Гострим кінцем стиля писали, тупим — витирали і згладжували віск. Пізніше починали писати на папірусі чорнилом за допомогою очеретяної палички.

Пустунів і ледарів учитель карав різками і палицями. Зберігся папірус із написом: «Будь старанний, хлопче, щоб тебе не били». Нижче цей запис повторено чотири рази учнем.

Розповідають, що один багатий подарував своєму ледачому синові 24-х рабів. Їх імена починалися на всі букви алфавіту. Так батько хотів допомогти синові навчитися грамоти.

Підручників тоді не було, їх замінювали вірші поетів. Чільне місце відводилося, звісно, поемам Гомера «Іліада» і «Одіссея». У них містилося багато відомостей із географії та історії, але найважливіше — вони прославляли доблесть, героїзм, наполегливість у боротьбі з труднощами. Школяреві слід було знати про героїв і наслідувати їх.

Найважливішим предметом у школах була музика. Кожен хлопчик вчився грати на флейті та кіфарі, співати. Музика супроводжувала греків протягом усього життя. Під музику тренувалися спортсмени, йшли в бій гопліти. Вона лунала на святах і в театрі.

Водночас хлопчики старанно займалися гімнастикою. Вважалося, що здорова людина легше впорається з труднощами. Гімнастика додасть тілу стрункості, гнучкості, допоможе стати хоробрішим. Ці якості разом зі скромністю і розумом мали сприяти становленню справжнього громадянина.

Займалися спортом в палестрі (від давньогрецького слова «пале» — боротьба). У палестрі займалися бігом, стрибками, метанням диска і списа, боротьбою.

Найбільш талановиті юнаки навчалися у відомих мислителів, таких як Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель.

Відомою була Академія Платона, заснована у 388 р. до н. е. в саду Академа. Над її входом було написано: «Нехай сюди не зайде той, хто не обізнаний з математикою». Тут вивчали математику, астрономію, основи музичного мистецтва. Академіки (учні) вдосконалювали свої знання у суперечках — диспутах: за визначеною темою всі по черзі висловлювали свої думки. Із 18 років юнаки — ефеси — проходили військову службу. У 20 років їхні імена заносили до списків громадян міста. Перед цим вони складали присягу на вірність полісу. Від цього часу вони мали право брати участь у політичному житті. Лише з 30 років чоловіки здобували право обиратися на керівні посади.

Дівчаток від народження і до 15 років, коли вони мали право виходити заміж, вдома виховувала мати. Так само як і хлопчиків, їх навчали читати й писати, а ще шити, ткати, виконувати різноманітну хатню роботу. Мати передавала свої знання, щоб донька в заміжжі вміла керувати господарством.

3. Міфи про богів і героїв

Розповідь учителя

Стародавні греки, як і інші народи, обожнювали явища природи, які не могли пояснити. Греки наповнили світ величезною кількістю різноманітних чудернацьких створінь. Вони склали цікаві оповіді — міфи — про своїх богів, людей та фантастичних чудовиськ.

Міф про створення світу і походження богів. За уявленнями стародавніх греків, коли ще не існувало Всесвіту, навкруги був лише Хаос. У ньому існувало джерело життя, з якого і народилася Гея — Земля. Глибоко під нею розкинувся Тартар — безмежне царство вічної темряви. Потім у Всесвіт прийшла могутня сила кохання — Ерос. Народилися ніч — Нікта і день — Гемера. Відтоді день і ніч, світло і темрява змінюють одне одного.

Над землею Геєю розкинулося небо Уран. Від них походять могутні титани. Першим був Океан, що своїми водами омивав усю землю. Від нього та богині Фетіди народилися усі річки. Титани Гіперон і Тейя дали світові своїх дітей: Сонце — Геліос, Місяць — Селену та зорю — Еос. Дітьми Геї були також Кронос і Рея. Кронос відібрав владу у свого батька Урана. Гея напророкувала йому, що так само, як він позбавив влади Урана, його діти позбавлять влади самого Кроноса. Тому могутній бог відразу ж ковтав своїх дітей-немовлят. Така доля спіткала Геру, Деметру, Аїда, Посейдона. Коли ж народився наступний син Кроноса — Зевс, Рея сховала його на острові Крит, а Кроносу дала проковтнути камінь. Коли Зевс виріс, він напоїв батька чарівним зіллям і звільнив своїх братів та сестер.

Із приходом у світ нових богів почалася війна між ними і титанами, яка тривала довгих десять років. Переможених титанів скинули у Тартар. Зевс, якого визнали найголовнішим із богів, розподілив світ. Собі він узяв небо, Посейдонові віддав море, Аїдові — підземне царство, де перебували душі померлих. Зевс був володарем вітрів і хмар, блискавок і грому. Своїм скіпетром він наганяв шторми, бурі та урагани. Так само швидко бог міг і заспокоїти сили природи. Зевс був не лише володарем над богами, а й батьком багатьох героїв — Геракла, Персея, царів Міноса, Радаманса та ін. Дружиною Зевса була богиня Гера — берегиня домашнього вогнища, покровителька жінок і шлюбу. Вона мала мстивий характер і накликала лихо на богів, героїв та людей.

Грецькі боги були схожі на людей і мешкали за хмарами на вершині величної гори Олімп. Вони уявлялися надзвичайно мудрими, могутніми, красивими істотами, інколи добрими до людей, часом — злими. Боги уособлювали сили природи, керували цілим світом, визначаючи його долю та долю кожного створіння, у тому числі й людей. Усі вони становили велику родину, тобто мали спільних батьків. Вважалося, що боги мешкають у золотому палаці, створеному богом-ковалем Гефестом. Там панувало вічне літо, а хмари ховали богів від людського ока. Жодна людина не наважувалася піднятися на Олімп, щоб не потурбувати богів.

Серед багатьох богів і героїв були й найбільш шановані греками. Аполлон — покровитель мистецтв. Ще дитиною він знищив велетенського змія Піфона, що розоряв Дельфійські землі. Артеміда — богиня полювання й тварин. Вона мандрувала лісами, гірськими схилами у супроводі німф, диких тварин і птахів. Артеміда не любила, коли люди втручалися у її володіння, й карала тих, хто шкодив природі. Афіна — богиня мудрості, ремесел, справедливої війни. Вона народилася з голови Зевса у повному військовому озброєнні. Її символи — сова та змія. Афіну зображали зі щитом, прикрашеним головою Медузи, яка мала силу перетворювати людей на камінь. Афіна виступала також покровителькою героїв, гончарів, ткачів та захисницею законів.

Гефест — бог вогню та ковальської справи. Діоніс — бог родючості, виноградарства та виноробства. Гермес — посланець богів, захисник подорожніх, мандрівників, купців. Він був посередником між світом живих і померлих, провідником душ до царства Аїда. Гермеса зображають юнаком у капелюсі із загнутими полями, у золотих сандалях, з крилами, з золотим магічним жезлом, прикрашеним двома зміями. Афродіта — богиня краси й кохання. За однією з версій, вона народилася із краплин крові Урана, які потрапили до моря. Греки уявляли її в оточенні троянд і нарцисів. Афродіта уособлювала доброту та радість життя. Арес — бог несправедливої війни. Його символами були спис, смолоскип, собака, шуліка. Греки вважали, що під час битви цей бог мчав на своїй колісниці, збираючи криваву данину.

Робота з термінами та поняттями

Титан — могутній міфічний велетень.

Німфи — божества у вигляді молодих дівчат, що жили у лісах, полях, печерах, уособлювали сили природи.

12 головних грецьких богів: Зевс, Посейдон, Аїд, Гера, Артеміда, Афіна, Гермес, Аполлон, Гефест, Афродіта, Арес, Діоніс.

Міфи про героїв. Улюбленими героями грецьких міфів були Тезей, Геракл, Одіссей, Ясон, Ахілл та ін. Вони — нащадки богів або напівбоги. Герої були сильними, витривалими, мужніми, кмітливими. Кожен із них уособлював певні чесноти, був прикладом для наслідування і підтриманий богами, протягом життя здійснив безліч подвигів, захищаючи людство.

Уособленням доброї безмежної сили був Геракл, син безсмертного Зевса та смертної жінки Алкмени. Зевс пророкував йому стати могутнім царем та володарем Пелопоннесу. Але життя склалося по-іншому. Гера постійно переслідувала героя. Коли Гераклу було 8 місяців, вона підіслала до ліжка малюка двох зміїв, яких він задушив голими руками. Одного разу Гера затьмарила йому розум і він, сприйнявши своїх дітей за страшних потвор, убив їх. Отямившись, Геракл пішов у Дельфи до оракула, який наказав йому 12 років служити царю Еврисфею. Лише тоді боги могли вибачити його гріх. За наказом Еврисфея Геракл здійснив 12 подвигів. Під час подорожей могутньому герою допомагали Гефест, Гермес, Афіна, але головним покровителем лишався Зевс.

Ще одним героєм був Персей — син Зевса і Данаї. Його послав цар Полідект на пошуки страшного чудовиська — горгони Медузи, яка своїм поглядом перетворювала людей на камінь. Німфи дали Персею крилаті сандалі, шапку-невидимку. Гермес озброїв його ножем, Афіна — щитом-дзеркалом. Із їх допомогою Персей переміг Медузу. Персей виконав завдання Полідекта, але цар не повірив йому. Тоді герой показав голову чудовиська, і Полідект перетворився на камінь. Голову горгони віддали Афіні, яка прикрасила нею свій бойовий щит.

Робота з ілюстративним матеріалом

Учитель демонструє учням ілюстрації зображень із храму Зевса і пропонує визначити, які 12 подвигів здійснив Геракл.

На відміну від богів, люди були смертними. Греки вважали, що царство мертвих розташоване у надрах землі, а вхід до нього — далеко на заході, за Океаном, який омиває землю. Гермес супроводжував туди душі померлих, показуючи їм шлях. Дійшовши до підземної річки Стікс, він передавав їх до рук перевізника на ім’я Харон, який переправляв душі до царства померлих, збираючи з них платню за переправу. Тому померлому завжди клали до рота монету, щоб його душа не блукала вічно, а могла заплатити Харону. Вхід до підземного царства охороняв триголовий (у деяких переказах — п’ятдесятиголовий) собака — Цербер (Кербер). Цей пес нікому не дозволяв потрапити з царства Аїда до світу живих. Царство мертвих, на думку греків, поділялося на дві частини — Тартар і Елізіум. Місце в Тартарі займали грішники. Душі тих, хто праведно прожив своє життя, перебували в Елізіумі. Суд над мертвими здійснювали сини Зевса — Еак, Мінос та Радамант.

Цікаво знати

ДЕЛЬФІЙСЬКИЙ ОРАКУЛ

Спілкування людини з богами відбувалося у храмах. Спочатку храми не були місцем поклоніння богам. Греки вважали, що у храмі живе те або інше божество, а молитися йому треба на площі перед храмом. Народ перед богами представляли жерці, яких обирали під час народних зборів. Вони молилися від імені всієї громади, здійснювали інші обряди. У храмах встановлювали скульптури богів. Жертовники стояли на площі перед храмами.

Одним із головних релігійних центрів вважався Дельфійський храм Аполлона з оракулом. Коли у грецьких державах траплялося якесь стихійне лихо, розпочиналася війна або Греції загрожувала епідемія, місцеві жителі йшли у Дельфи, щоб почути пророцтво оракула та запитати у нього поради. Оракул пророкував вустами жриці храму бога Аполлона — Піфії. У Дельфійському храмі також можна було очиститися від тяжких гріхів. Згодом оракул посів важливе місце у політичному житті грецького суспільства. Так, суперечки між окремими містами-державами вирішувалися саме у Дельфах оракулом. Окрім Дельф, релігійними центрами Стародавньої Греції були Афіни, Олімпія та інші міста.

4. Античні Олімпійські ігри

Розповідь учителя

У прекрасному грецькому місті Олімпія ще за часів Гомера на честь бога Зевса було започатковано проведення спортивних змагань, відомих усьому людству, — Олімпійських ігор. Стародавні греки по-різному розповідали про це. Одні казали, що змагання були започатковані самим верховним богом після його перемоги над батьком Кроносом. Інші запевняли, що батьком Олімпійських ігор був нібито син Зевса, величний грецький герой Геракл. Існували також інші легенди про народження цих спортивних змагань.

Відродив Олімпійські ігри в 776 р. до н. е. цар Іфіт. Важкі тоді були часи, Греція страждала від пошестей і війн. Довго цар Іфіт міркував, як же зарадити цим бідам, і вирішив запитати про це у богів. Пішов Іфіт у Дельфи, щоб оракул допоміг йому. Піфія виголосила цареві волю богів. Вона сказала: «Щоб припинити війни та знищити хвороби, повинен Іфіт відродити Олімпійські ігри». Послухав цар оракула. Він запросив до себе спартанського правителя Лікурга. Разом із ним Іфіт склав та підписав угоду про перемир’я, яке укладалося на час проведення змагань, і оголосив Олімпію священним містом, куди заборонялося заходити зі зброєю. Щоб греки завжди про це пам’ятали, текст угоди було викарбувано на бронзовому дискові, який зберігався в Олімпії.

Тільки неодружені жінки мали право бути глядачами під час Олімпійських ігор. Заміжніх, за винятком жриць богині Деметри, на ці спортивні змагання не допускали.

Олімпійські ігри влаштовувалися один раз на чотири роки, тривали вони протягом п’яти днів. Спочатку ігри були лише частиною свята на честь бога Зевса та інших богів, яким поклонялися стародавні греки. Потім вони перетворилися на самостійні спортивні змагання. На ігри приїздили учасники й гості з усієї Греції та Малої Азії. На три місяці припинялися будь-які військові дії, щоб усі бажаючі могли без перешкод дістатися Олімпії. У спортивних змаганнях брали участь тільки повноправні громадяни грецьких держав. Інші ж жителі полісів, так само як і жінки, іноземці, могли бути тільки глядачами.

Перед початком ігор учасники, їхні родичі та вчителі перед статуєю Зевса складали присягу, що під час змагань вони дотримуватимуться звичаїв та законів олімпійських змагань. Спочатку виборювали першість тільки бігуни. На перших Олімпіадах вони долали 1 олімпійський стадій, який дорівнював 192 м. Бігунів поділяли на групи, переможці яких змагалися між собою, а найкращі доходили до фіналу. Історія зберегла ім’я чемпіона олімпіади 776 р. до н. е. Ним був Кореб із Гереї.

Переможців Олімпійських ігор — олімпіоніків — нагороджували вінком із гілочок дикої оливи. При цьому оголошували ім’я олімпіоніка, ім’я його батька та назву міста, у якому він народився. На батьківщині з великою шаною зустрічали переможців Олімпійських ігор. Вони мали різноманітні привілеї, їх обирали на керівні посади. Із 540 р. до н. е. на честь олімпіоніків почали споруджувати статуї на їхній батьківщині.

Поступово програму Олімпійських ігор було розширено: дистанцію для бігунів збільшили удвічі, додали змагання у довгому бігові (24 стадії) та п’ятиборстві (пентатлон). Згодом до програми Олімпійських ігор включили ще кулачний бій і перегони на колісницях. У 394 р. н. е. римляни скасували проведення Олімпійських ігор. І лише у 1896 р. з метою зміцнення миру та злагоди француз П’єр де Кубертен ініціював відновлення Олімпійських ігор.

Робота з термінами та поняттями

Пентатлон — п'ятиборство: метання списа, стрибки у довжину, боротьба, біг, метання диска.

Сицилійський історик Тімей у 264 (чи 360) р. до н. е. започаткував літочислення за Олімпіадами. Незабаром воно було визнане в усій Стародавній Греції.

Цікаво знати

Крім Олімпійських ігор, у Стародавній Греції проводилися й інші спортивні змагання. Існували Істмійські, Німейські та Піфійські ігри. Вони відбувалися один раз на два або три роки і відрізнялися від Олімпійських поєднанням у собі атлетичних, кінних, поетичних і музичних змагань. Істмійські ігри проводили з 582 р. до н. е. коринфіяни. Німейські відбувалися з ініціативи жителів Аргоса. Піфійські ж ігри проводилися жителями Дельф. Переможці останніх отримували вінок зі священного лавра.

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Гра «По одному слову»

Правила гри. Учні повинні скласти розповідь за вивченою темою всім класом. Під час гри кожен шестикласник має сказати по одному слову так, щоб зрештою утворилася зв’язна розповідь. Один з учнів записує її на дошці. Діти називають слова по черзі ланцюжком (у процесі гри кожен повинен сказати декілька слів). Той, хто довго думає або каже недоречне слово, пропускає хід, за що не отримує балів. Для активізації роботи класу вчитель, який виконує роль ведучого, може перервати ланцюжок і попросити учнів з іншого кінця класу продовжити.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. Підготуйте повідомлення або презентації за темами: «Боги і герої Греції», «Олімпійські ігри в Стародавній Греції».