Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 12

Тема. Утворення Давньоєгипетської держави. Давньоєгипетське суспільство.

Мета: скласти уявлення про процес утворення держави в Стародавньому Єгипті; характеризувати владу й суспільство Стародавнього Єгипту; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни й поняття «ном», «держава», «податки і повинності», «фараон», «чиновник», «жрець»; розвивати вміння виділяти з матеріалу факти для характеристики верстви населення; виховувати інтерес до минулого людства.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, стінна карта «Стародавній Стилет», ілюстративні матеріали.

Основні терміни та поняття: ном, держава, податки і повинності, фараон, чиновник, жрець.

Основні дати: близько 3000 р. до н. е. — заснування Давньоєгипетської держави.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою й основними завданнями уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Бесіда за запитаннями

1. Розкрийте взаємозв’язок між природними умовами Стародавнього Єгипту та заняттям населення.

2. Чому колір води в Нілі під час повеней змінювався?

3. Як і для чого єгиптяни будували іригаційні споруди?

4. Давньогрецький історик Геродот називав Єгипет даром Нілу. Чи є підстави для такого твердження? Свою відповідь обґрунтуйте.

5. Чому єгиптяни отримували великі врожаї зерна й овочів?

6. Опишіть, як стародавні єгиптяни обробляли землю.

7. Один із давньогрецьких учених зазначив: «Єгипет з усіх сторін укріплений самою природою». Чи справедливе таке зауваження?

8. Скільки часу минуло від появи перших землеробів на берегах Нілу до створення перших держав?

9. Чому спосіб обробітку землі в єгиптян впродовж багатьох тисячоліть залишався незмінним і простим? Поясніть.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Що таке держава? Які держави ви знаєте?

2. Чим держава відрізняється від країни?

3. Як і чому, на вашу думку, утворюються держави?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Дидактична гра «Хто останній — той перемагає»*

Дидактична гра сприятиме активізації уваги учнів під час розгляду нового матеріалу.

1. Об'єднання Верхнього та Нижнього Єгипту

Розповідь учителя

Тяжка праця в умовах спекотного клімату й щорічних розливів Нілу потребувала великих зусиль тисяч єгиптян. Поступово племінні вожді землеробських общин об’єднали під своєю владою населення окремих частин Єгипту. Це спричинило виникнення в долині Нілу в V тис. до н. е. перших невеликих держав — номів. Їх у різні часи існувало від 26 до 42. Кордони цих невеликих держав визначалися зрошувальними каналами. Номи розташовувалися уздовж Нілу, один за одним.

Номи Верхнього Єгипту простягалися від першого нільського порога до дельти, а номи Нижнього Єгипту — за дельтою. На чолі кожної держави стояв номарх. Він очолював ополчення, був верховним жерцем, керував будівництвом дамб і каналів.

* Умови проведення гри — див. урок № 6.

Із часом найсильніші номи перетворювалися на царства, які вели боротьбу між собою за родючі землі. Наприкінці IV тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті налічувалося тільки два великих царства, які об’єднали території Нижнього та Верхнього Єгипту. Кожне з них було відоме своїми священними містами Буто й Енжаб (Нехен). Царства мали власних богів — Сокола та Гадюку, а їхніми символами відповідно були квітки лотоса та папірусу. Давні держави Єгипту тривалий час ворогували між собою та боролися за владу над усією долиною Нілу.

Першим загальноєгипетським володарем, згідно з легендами, вважається Скорпіон. Він був царем Верхнього Єгипту та близько 3200 р. до н. е. об’єднав під своєю владою все населення Єгипту. Але ця держава проіснувала недовго.

Близько 3000 р. до н. е. цар Верхнього Єгипту Менес (Нармер) знову об’єднав під своєю владою обидві держави та заснував Давньоєгипетську державу, яка увійшла в історію під назвою Давнє царство. Деякі вчені вважають, що Менес і Нармер — це одна особа. На думку інших, Єгипет об’єднав спочатку Нармер, а потім закріпив одноособову владу та створив єдину державу Менес.

Столицею держави було місто, що перебувало на півночі країни, — Мен-Нефру (стародавні греки його називали Мемфіс). Жителі долини вважали, що Менес є втіленням бога та дали йому ім’я Пер-Аа («великий будинок»). Від цього слова походить назва «фараон» — титул єгипетських царів. За часів Давнього царства номи не мали самостійності, а були частинами держави (сучасною мовою — адміністративними одиницями).

Основу йому, як і раніше, становила землеробська община.

2. Влада й культ фараона

Розповідь учителя

Царями Єгипту були або володарі Мемфіса, або володарі Фів — міста, яке розташовувалося на півдні. Фараон мав необмежену владу. Тільки він призначав командирів армії, окремих військових підрозділів, номархів, головних жерців храмів, а також міг засудити будь-кого до смертної кари.

Фараон мав величезну кількість слуг. Його вважали богом. Щоб підкреслити свою владу й велич, фараон носив левову шкуру замість пояса, довге вбрання, надягав на руки браслети, а на голову — біло-червону корону. Вона складалася з двох частин, які символізували владу над Верхнім (білий колір) і Нижнім (червоний колір) Єгиптом. У найурочистіші моменти фараон надягав смугасту корону — немес.

Ще одним символом влади правителя вважалася борода. Фараон носив штучну бороду, прив’язану до підборіддя. Інколи й богів стародавні єгиптяни зображали з бородами.

Кожний фараон мав п’ять імен. Їх записували в картуші. Царя називали обранцем Сонця, могутнім золотим орлом і зображали значно більшим за інших людей. Звичайні люди мали не лише вклонятися своєму володарю, але й ставали на коліна та цілувати землю, якою проходив фараон. А поцілувати його ноги могли тільки найбільш наближені до правителя особи. Символом влади царя також був урей (у перекладі з єгипетської — «кобра, що стала у стійку»). Його закріплювали на головному уборі фараона. Кобра символізувала богиню Уто, яку єгиптяни вважали захисницею царів Єгипту.

Але незважаючи на обожнення фараонів і їхню всеохоплюючу владу, вони залежали від жерців храмів, свити, чиновників. Фараони могли стати жертвою придворних інтриг, їх могли підступно вбити (отруїти тощо).

Робота з термінами та поняттями

Жрець — посередник між людьми та богами, що здійснював молитви, релігійні ритуали, приносив жертви.

Династія — правителі, які походять з одного роду та передають владу в спадок.

Картуш — прикраса у вигляді щита із заокругленими кутами, на якій записували імена фараона.

Про могутність фараонів і поклоніння їм свідчить пишний поховальний обряд. Єгиптяни вважали, що після смерті фараон приєднається до богів. Ще за життя фараона вони будували місце останнього спочинку правителя у вигляді величезних пірамід. Традиція будувати піраміди проіснувала близько 1000 років. Згодом фараонів почали ховати в гробницях, які вирубували в скелях. Вони були більш убезпечені від пограбувань і розорення. Першу піраміду збудували за царя Джосера майже 5 тис. років тому. Вона була ступінчастою, нагадувала сходи. Ними після смерті цар мав піднятися в небо, до богів.

Цікаво знати

І до сьогодні достеменно невідомо, як будували піраміди. Але вчені припускають, що до початку будівництва жерці обирали місце, де мала розташовуватися споруда, окреслювали її основу. Далі розробляли план спорудження піраміди. Жерці з надзвичайною точністю орієнтували споруду за сторонами світу та здійснювали ритуал розмічання будівельного майданчика. Потім фараон проводив спеціальний ритуал і давав дозвіл на будівництво.

З усієї країни збирали сильних і молодих чоловіків. Вони працювали в кар’єрі, де готували кам’яні блоки, і на будівельному майданчику.

За свою працю робітники отримували заробітну платню із царської скарбниці й харчі. Як стародавнім єгиптянам вдавалося піднімати кам’яні блоки, що важили до 30 т, на висоту понад 140 м, досі лишається загадкою.

На початку 90-х рр. XX ст. на плато Гіза, де збудовано найбільші піраміди, біля сучасного Каїра, неподалік великих пірамід археологам уперше вдалося знайти місто, де жили їхні будівельники. Тут було досліджено більше ніж сотню великих глиняних посудин, у яких пекли хліб для робітників, тисячі кісток великої рогатої худоби та риби. За підрахунками вчених, у місті жило близько 25 тис. осіб. Основна частина сезонних робітників жила в будинках-гуртожитках біля каменоломень або безпосередньо на будові — біля піраміди. Наглядачі, майстри й ремісники, що обслуговували будівництво, жили в окремих невеликих будинках.

Усього в Єгипті відомо близько 80 пірамід. Найвідомішою та найвищою серед них є піраміда Хуфу (Хеопса), яка розташовується на західному березі Нілу. Її будівництво тривало майже 20 років, і сам фараон безпосередньо спостерігав за ним. Висота піраміди Хуфу сягала 147 м. Вона була облицьована білим, гладким каменем, що виблискував на сонці.

Донині піраміди лишаються однією з найбільших загадок історії. Якщо висоту піраміди Хуфу помножити на мільярд, то це дорівнюватиме відстані від Землі до Сонця. Якби з каміння шести найбільших пірамід виклали дорогу завширшки 6 м, то вона б сягнула 12 тис. км. Не випадково стародавні греки називали піраміди першим чудом світу.

Робота з документом

ГЕРОДОТ ПРО БУДІВНИЦТВО ПІРАМІДИ

Сама ж піраміда зроблена таким чином: за допомогою уступів, які дехто називає зубцями, а інші олтарчиками. Коли спершу її зробили такою, камені, що залишалися, почали піднімати машинами, створеними з коротких шматків дерева; камінь піднімали із землі на перший ряд уступів; коли ж камінь потрапляв на своє місце, його клали на другу машину, яка стояла на першому ряді уступів; звідси на другий ряд камінь піднімали за допомогою другої машини; бо скільки було рядів уступів, стільки було й машин... Спочатку були оброблені верхні частини піраміди, а після того — несучі їх частини, останніми обробляли наземні й найнижчі, що лежать на землі.

Запитання до документа

Чи погоджуєтеся ви з тим, що піраміду будували саме так, як описує Геродот? Обґрунтуйте свою думку.

Деякі вчені вважають, що фараонам потрібні були не самі піраміди, а власне процес будівництва, який на довгі роки об’єднував суспільство, захищав його від розбрату, повстань та міжусобних війн.

Піраміди відрізняються своєю будовою. Вони мають різне розташування ходів, галерей та поховальних камер. Так, у піраміді Хуфу є три камери. Перша — вирубана у скелі на глибині 30 м. Вона розміщена нижче від основи й точно посередині піраміди. Друга перебуває на висоті 20 м над основою. Її площа становить майже 30 м2. Цю камеру називають «залою цариці», хоч цариця ніколи не була там похована. Третя камера розташована на висоті 42,3 м. Вона, єдина з трьох, яка була добудована, служила усипальницею царя. Її стелю утворюють дев’ять гранітних монолітів загальною масою близько 400 т. Над нею розташовані п’ять розвантажувальних камер-порожнин, які закінчуються двосхилим дахом і призначені для розподілу неймовірної ваги піраміди.

Усі три камери з’єднані коридорами-шахтами. До «зали царя» веде велика галерея. Від неї в північному й південному напрямках відходять загадкові вузькі шахти завдовжки 65 м. Це «дороги», якими, за уявленням єгиптян, рухалася на небо душа царя. Шахти перекриті тонкими «дверима». Вони символізували межу між реальним і потойбічним світами.

Піраміди — унікальне творіння людських рук — стали символом Єгипту.

Спокій пірамід охороняє Великий сфінкс — гігантська фігура з тілом лева та головою людини в уборі фараона.

3. Верстви давньоєгипетського суспільства

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи факти, що характеризують становище різних верств єгипетського суспільства.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

Усі жителі Єгипту мали беззаперечно підкорятися фараону. Навіть найбільш знатні з них падали перед ним на коліна та прославляли його велич словами: «Нехай вчинить повелитель так, як він побажає, бо ми дихаємо повітрям лише за його милості». Для управління країною фараон призначав головного міністра — чаті, міністрів, які керували Верхнім і Нижнім Єгиптом. Особливий міністр розпоряджався продовольчими запасами країни. Міністрам підпорядковувалася безліч чиновників різних рангів.

Чиновники управляли містами, селищами, будівельними роботами. Дуже важливою справою для чиновників був збір податків, які здавали натурою — зерном, продуктами харчування, худобою, ремісничими виробами.

Для виконання обов’язків чиновника потрібно було вміти читати і писати. Писарі в очах народу виглядали дуже важливими людьми. їм надавалася влада на місцях. Вони мали багато обов’язків: записували рішення, прийняті фараоном, визначали рівень води в Нілі під час повені та у водосховищах. Також писці повинні були перевіряти межі полів після розливів річки, обліковувати врожай, здійснювати контроль за кількістю худоби, вина та ін. Інколи вони складали угоди, писали приватні листи, записували ритуальні слова та молитви. На їхні плечі лягало визначення та збирання податків.

Чиновники різних рівнів утворювали піраміду влади (ієрархію), на вершині якої перебував фараон.

Робота з документом

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ЧАТІ

Чаті, слухаючи у своїй залі, під час прийому повинен сидіти у високому кріслі. На підлозі має бути килим, за спиною його — подушки, подушка й під ногами. У руках у нього палиця, 40 шкіряних сувоїв законів, розгорнутих перед ним. Вельможі перед ним по обидва боки, начальник кабінету праворуч, зліва, секретарі поруч — усі на своїх місцях. Кожен має бути вислуханий по черзі... Чаті доповідається і про фортеці півдня й півночі. Йому доповідається про все, що виходить із царського дому, та про все, що виходить із нього... Йому доповідають про свою діяльність високі чиновники. Він повинен увійти до фараона раніше за головного скарбника, який має чекати на нього біля північного фасаду... Чаті скликає місцевих чиновників і розсилає їх...

Завдання до документа

Виділіть у тексті ключові слова, що вказують на обов’язки чаті — головного міністра фараона.

Робота з термінами та поняттями

Податок — грошовий або натуральний платіж для утримання держави.

Верства (соціальний стан) населення — частина народу із чітко визначеними правами й обов'язками.

Ієрархія — поділ суспільства на верстви (соціальні стани) й підпорядкування нижчих за становищем у суспільстві вищим.

Важливу роль у житті єгипетського суспільства відігравали жерці. Вони були посередниками між людьми та богами. Майже кожне місто Єгипту мало власних богів. На їх честь будували храми, якими опікувалися жерці. Найвищою посадою вважалася посада верховного жерця — слуги бога. Ним часто був сам фараон. Наступну сходинку посідав жрець, що управляв храмами. Верховному жерцю підкорялися нижчі жерці. Вони виконували повсякденні ритуали, опікувалися станом храму та потребами богів. Серед них вирізнялися: жерці-астрономи, які спостерігали за зірками й намагалися пророкувати майбутнє; жерці, які стежили за розпорядком дня у храмі; читці, що проговорювали священні молитви; переписувачі папірусів; господарники, які опікувалися сільськогосподарськими угіддями, бібліотеками та ін.

Переважну частину жителів Стародавнього Єгипту становили вільні землероби. Вони об’єднувалися для обробітку землі, будівництва та використання зрошувальної системи, утворюючи землеробські общини. Саме землероби виконували велику кількість обов’язкових царських робіт: споруджували піраміди, палаци, гробниці. Ще одним їхнім обов’язком перед державою була служба у війську фараона. Важливою ланкою в суспільному житті були ремісники, які забезпечували жителів Єгипту всім необхідним. Армія Стародавнього Єгипту складалася із загонів піхоти та бойових колісниць. Фараони збирали військо за потребою. Військо набирали із селян. До нього потрапляв один зі ста дорослих чоловіків. Основним завданням війська була охорона кордонів країни.

За часів Нового царства армія стала професійною, її основу становили воїни, які побували в битвах і військових сутичках. За свою службу вони отримували рабів, трофеї, земельні наділи. Часто єгипетське військо посилювалося найманцями, наприклад нубійцями, які жили на півдні

держави. За Нового царства піхоту становили легко- та важкоозброєні воїни. Перші вміло орудували луком і стрілами. Другі озброювалися легким серпастим або важким прямим мечами. Поширеними були короткі списи та списи для метання — дротики. Але головною зброєю залишався лук. Єгипетська піхота мала захисні обладунки, що складалися з грубої тканини, якою обгортали тіло, шкіряних або бронзових шоломів. Тіло захищав щит, який мав заокруглений верх.

Колісниці з’явилися в Єгипті за Нового царства. Їх робили з дерева, і вони були надзвичайно легкими. Важила колісниця лише 34 кг. Отже, підняти її могла навіть одна людина.

На колісниці розміщувалося два воїни. Один управляв нею, а другий стріляв із лука, кидав дротики або застосовував меч чи сокиру. На правій руці візника був закріплений щит, який захищав і його, і воїна. Візник мав шолом і довгий плащ із бронзовими накладками. Воїн був прив’язаний до колісниці шкіряними поясами, і тому обидві руки його лишалися вільними для ведення бою. Найбільш розкішною завжди була бойова колісниця фараона. Її розписували яскравими фарбами на золотому тлі.

Для захисту кордонів країни будували фортеці. Єгипетські фортеці мали форму кола, квадрата або прямокутника та захищалися ровами. Поряд із мурами будували башти з майданчиком для воїнів. Одним із прикладів інженерного мистецтва стародавніх єгиптян є фортеця Абідос у Верхньому Єгипті. Вона мала форму прямокутника зі сторонами 125 і 68 м. Висота мурів сягала 11 м, а товщина становила 2 м.

Рабів називали «живі мертві», або «живі для вбивства». Така назва говорить про те, що спочатку це були переважно військовополонені. Рабами також могли стати збіднілі селяни за борги (на певний час) і злочинці. Здебільшого рабів використовували на важких земляних роботах, копальнях, будівництві. Рабство не було пожиттєвим. Раби-іноземці могли здобути свободу, вступивши до армії. Єгипетські селяни, які потрапили в рабство за борги, ставали вільними, відпрацювавши їх. Рабів порівняно з усім населенням Єгипту було небагато. Лише в одну добу розвитку країни — період Нового царства — вони відігравали помітну роль у житті суспільства.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

ВАРІАНТ 1

Проведення дидактичної гри «Хто останній — той перемагає», з умовами якої учні були ознайомлені на початку уроку.

ВАРІАНТ 2

Бесіда за запитаннями

1. Коли відбулося об’єднання Єгипту в єдину державу?

2. Як у символах влади фараона було відображено об’єднання Єгипту?

3. Що таке піраміди?

4. Опишіть внутрішню будову піраміди Хуфу.

5. Назвіть основні верстви єгипетського суспільства.

6. Хто такий фараон? Як він управляв країною?

7. Чим у Стародавньому Єгипті займалися жерці?

8. Якими були основні обов’язки писця.

9. Із яких частин складалася єгипетська армія?

10. Яка верства суспільства займала найнижчу сходинку єгипетського суспільства?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель звертає увагу учнів на провідні ідеї матеріалу, розглянутого на уроці.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. Творче завдання. Підготуйте повідомлення або презентацію за темою «Єгипетські піраміди — одне із семи чудес стародавнього світу».