Історія України. 6—9 класи: шкільні таблиці

ТЕМА 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ НАРОДУ ТА УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Економічний розвиток Наддніпрянської України в першій половині XIX ст.

Процес занепаду кріпацтва і становлення нового ринкового господарства, що відбувався в цей час, здійснювався у складних умовах, під впливом різних, інколи суперечливих, чинників.

Своєрідним «випробувальним полігоном» нових економічних відносин була Південна Україна, де використання вільнонайманої робочої сили набуло найбільших масштабів і довело свою ефективність.

Економіка Наддніпрянщини упродовж усього XIX ст. зберігала аграрний характер.

Зростання попиту на продукти харчування в Європі та світі стимулювало розвиток сільського господарства Наддніпрянщини.

Правобережжя було регіоном переважання примусової праці селян-кріпаків.

Перетворення примусової праці на перешкоду для подальшої індустріалізації та викликане цим сповільнення темпів економічного розвитку змушувало правлячі кола шукати шляхи реформування застарілих виробничих відносин.

Перша половина XIX ст. стала для Наддніпрянщини часом втягування в систему світової торгівлі.

У 30-х рр. XIX ст. в Наддніпрянщині розпочалася промислова революція.

Селяни у складі населення Наддніпрянської України (на середину XIX ст.)

Зростання кількості промислових робітників у Наддніпрянській Україні

Найбільші українські міста на середину XIX ст.

Місто	Кількість населення, тис. осіб
Одеса	114
Київ	71
Львів	70
Бердичів	54
Харків	50

На середину століття із 850 міст і містечок українських земель лише 62 мали понад 10 тис. жителів, а п’ять — понад 50 тис. жителів.

Сільськогосподарська спеціалізація регіонів Наддніпрянської України в першій половині XIX ст.

Наддніпрянська Україна

Особливості економічного розвитку західноукраїнських земель у першій половині XIX ст.

Західноукраїнські землі за рівнем економічного розвитку значно поступалися іншим регіонам імперії Габсбурґів. Фактично їх економічний статус наближався до колоніального, оскільки в економічній системі імперії їм належала роль аграрно-сировинного придатку — постачальника продуктів харчування і сировини для промислово розвинених регіонів та ринку збуту виготовлених там товарів.

Галузь господарства	Характерні риси розвитку
Сільське господарство	Становило основу економіки краю. У Східній Галичині переважало рільництво, яке мало екстенсивний характер. Зростало обезземелення селян. Протягом першої половини XIX ст. тут сталося сім масових голодоморів. Зерно з поміщицьких маєтків вивозилося до інших провінцій імперії. На Закарпатті оброблювані землі використовувалися для розвитку виноградарства, садівництва та хліборобства. У гірських районах розвивалося тваринництво і лісорозробка. Дрібні наділи не могли забезпечити існування селян. Це змушувало їх виїздити на заробітки до інших регіонів. У Північній Буковині розвивалося рільництво, тваринництво, лісорозробка і мисливство. Більшість продукції вивозилася до центральних провінцій імперії
Промисловість	Перебувала у тривалому застої. Традиційні галузі місцевої промисловості — шкіряна, соляна, текстильна, лісова, тютюнова, залізоробна — майже не розвивалися. У 30—40-х рр. XIX ст. під впливом промислової революції розпочинається деяке пожвавлення у промисловості Східної Галичини. Проте підприємства краю зберігали ремісничо-мануфактурний рівень. Праця вільнонайманих працівників майже не використовувалася. Перші дві парові машини з’явилися в Галичині 1843 р.
Торгівля	Розвиток торгівлі був пов’язаний із поступовим збільшенням товарного виробництва. Сільськогосподарські продукти і сировина експортувалися в деякі країни Західної Європи та вивозилися до інших провінцій імперії. До Наддніпрянщини з Галичини вивозилася деревина і полотно, а звідти надходила худоба і промислові товари. Великі капітали нагромаджувалися в руках купців, поширювалося лихварство. Однак до середини XIX ст. попит на галицькі товари поступово знижувався і скорочувався їх експорт. Із Північної Буковини до західних провінцій імперії вивозилися вовна, прядиво з льону і конопель, ліс. Закарпаття постачало на зовнішні ринки продукцію сільського господарства і деревину. Купецтво нагромаджувало значні капітали, але рідко вкладало їх у промислове виробництво, яке залишалося монополією землевласників і держави

Соціальні протести селян Наддніпрянщини в першій половині XIX ст.

Назва	Характеристика
Причини	Посилення кріпосницького гніту Жорстокість володарів маєтків та орендарів Безправне становище селян-кріпаків Численні зловживання імперських чиновників
Мета	Звільнитися від кріпосницької залежності Отримати землю і стати вільними виробниками
Основні форми	Псування знарядь праці Відмова виконувати панщину та інші повинності Підпалювання поміщицьких маєтків Убивство поміщиків та їхніх управителів Поодинокі та масові втечі з маєтків Збройний опір поміщикам, урядовцям і військовим командам Партизанські напади на поміщицькі маєтки Відкриті масові повстання
Значення виступів	Стали свідченням того, що український народ зберігав свою волелюбність і не бажав миритися з існуючим станом речей Селянські виступи були чинником, що спричиняв певне послаблення визиску українського населення та обмежував пожадливість дворян — володарів маєтків Безправне становище народу спонукало деяких представників українського дворянства шукати способи змінити умови життя

Стадії українського національного відродження у Наддніпрянській Україні першої половини XIX ст.

Стадія	Характеристика
Фольклорно-етнографічна	Збирання історичних документів і відтворення на їхній підставі історії українського народу. Видання Д. Бантиш-Каменським «Історії Малої Росії...» (1882 р.) і М. Маркевичем «Історії Малоросії» (1842—1843 рр.). Дослідження фольклору і поширення уявлень про те, що українці в окремим народом із власною культурою і традиціями. Видання 1819 р. в Петербурзі грузинським князем М. Цертелєвим першої збірки українських історичних дум. Видання М. Максимовичем у 1827, 1834 і 1849 р. трьох збірок українських народних пісень
Фольклорно-етнографічна	Вивчення народної мови і створення на її основі літературної мови. 1798 р. І. Котляревський видав «Енеїду» — перший літературний твір, написаний українською мовою. 1818 р. створення О. Павловським «Граматики малоросійського наречія...», де вперше було розроблено граматичну побудову української мови, принципи її розмовного і літературного використання
Культурницько-літературна	У 20—40-х рр. XIX ст. відбувається поступовий перехід від збирання матеріалів, що підтверджують існування українського народу, до їх трансформації в певну систему ідей. Розгортається боротьба української інтелігенції за розширення сфери вжитку української мови. Діяльність літературного гуртка «харківських романтиків», очолюваного І. Срезнєвським. Видання ним «Українського альманаха» (1831 р.), шести випусків фольклорно-етнографічної збірки «Запорожская старина» (1833—1838 рр.) У 30-х рр. XIX ст. українські літературні гуртки з’являються у Петербурзі та Москві. 1841 р. у Петербурзі вийшов альманах «Ластівка», у якому всі твори вперше були написані українською мовою
Культурницько-літературна	У середині 40-х рр. XIX ст. навколо Київського університету формується новий осередок українського літературно-наукового життя. Створення на початку січня 1846 р. Кирило-Мефодіївського братства

Основні ідеї програмних документів Кирило-Мефодіївського братства (товариства)

Головними засобами реалізації своїх ідей братчики вважали поширення освіти серед народу та мирну проповідь. Неморальні засоби для здійснення своїх планів, такі як визвольні війни та соціальні революції, вони рішуче засуджували. «“Мета виправдовує засіб”, — зазначалося у “Статуті слов’янського братства св. Кирила і Мефодія”, — товариство визнає безбожним».

Національна	Християнська	Соціальна
Пов’язувалася зі створенням слов’янської спілки християнських республік. Український народ завдяки своєму традиційному волелюбству мав допомогти іншим слов’янським народам звільнитися від гноблення і створити цей союз. Україна могла бути вільною лише в такому «союзі слов’янськім»	Знайшла відображення у вірі в можливість перебудувати все суспільне життя на основі християнських ідеалів. Із християнським змістом пов’язувалася також ідея українського месіанства (особливої ролі українського народу) — визволяючи інші слов’янські народи, українці виконують волю Божу	Пов’язувалася насамперед із ліквідацією кріпацтва та станової нерівності. Висувалися вимоги дотримання повної рівності всіх громадян, незалежно від їхнього «народження, християнського віросповідання та майнового стану». Також ставилися вимоги щодо здійснення демократичних свобод - слова, друку, совісті, отримання освіти і заміни постійної армії народною міліцією

Історичне значення Кирило-Мефодіївського братства (товариства)

Першими розробили широку політичну програму, яка стала прикладом для їхніх наступників.

Уперше було здійснено спробу поєднання української національної ідеї із загальнолюдськими християнськими ідеалами та ідеєю слов’янської єдності.

Національне визволення українців розглядалося братчиками в контексті загальноєвропейської боротьби поневолених народів.

За своїми світоглядними особливостями товариство було схоже на такі тогочасні європейські націоналістичні організації, як «Молода Італія», «Молода Ірландія» тощо. Воно також поєднувало ідею національного визволення зі здійсненням загальнодемократичних перетворень. Проте на відміну від них братство було єдиною організацією, що категорично відкидала насильство як засіб досягнення своєї мети.

Ореол мучеництва, який закріпився за братчиками через їх суворе покарання царизмом, не відштовхнув наступників від боротьби за українську справу, а навпаки, зробив її більш привабливою.

Особливості українського національного руху на західноукраїнських землях під час революції 1848—1849 рр.

Західно-український національний рух почав набувати ознак, властивих третьому політичному етапу націотворення.

Головними питаннями, які намагалися вирішити під час революційних подій західні українці, були селянське і національне.

Пробудження національних почуттів західних українців в умовах активізації польського руху спричинило висування ними вимог територіального розмежування та надання прав самоврядування.

Боротьбу західних українців за їхні права очолило греко-католицьке духовенство. Його переконаність у необхідності підтримувати Габсбургов, оскільки лише це дозволить подолати поляків і угорців, обумовлювала консервативність українського руху.

Структура Головної руської ради

Програмні вимоги Головної руської ради

Забезпечення для українців, як і для поляків, рівних можливостей обіймати урядові посади.

Запровадження у школах краю діловодства українською мовою.

Зрівняння греко-католицького духовенства в правах із представниками інших віросповідань.

Призначення на урядові посади у Східній Галичині лише тих чиновників, які володіють українською мовою.

Українське питання на Слов'янському з'їзді в Празі

«Вимоги українців у Галичині» — україно-польська угода, підписана на Слов’янському з’їзді 7 червня 1648 р. у Празі.

Основні умови

Проголошення рівних прав для використання української та польської мов в усіх школах та установах Галичини.

Утворення окремих гімназій для поляків та українців, запровадження у вищих навчальних закладах краю викладання обома мовами.

Зрівняння в правах представників усіх національностей і віросповідань.

Утворення спільної національної гвардії, спільного керівного органу влади і спільного сейму.

Вимога гарантування національної і політичної рівноправності загальноімперською конституцією.

Питання щодо поділу Галичини на польську та русинську провінції повинно бути передане на вирішення загальноімперського рейхстагу.

Результати, наслідки та історичне значення революційних подій 1848—1849 рр. на західноукраїнських землях

Найважливіші результати — скасування панщини і початок запровадження в життя засад конституційного правління.

Зміни соціального статусу позитивно вплинули на життя селян, які отримали, хоч і незначні, можливості для ведення власного господарства, почали із цікавістю ставитися до політичного життя, освіти і культури.

Уперше всі політичні сили (із власного бажання чи вимушено) визнали існування в Галичині українського народу з його власним національним прагненням.

Виникнення першої в XIX ст. української політичної організації — Головної руської ради, яка стала виразником вимог русинів і захисником їхніх прав.

Перші спроби українців висунути власні політичні програми, зміст яких засвідчував їхнє усвідомлення себе єдиною етнічною спільнотою з наддніпрянськими українцями.

За короткий історичний період 1848—1849 рр. західні українці мали найвагоміші здобутки у своєму національно-визвольному русі серед інших народів.