ТЕМА 3. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII ст.

Передумови

Політична сфера. Відсутність в українського народу перспектив на повноцінний політичний розвиток за умови подальшого перебування у складі Речі Посполитої

Національно-релігійна сфера. Наявність у політиці польської влади численних проявів національно-релігійного гноблення стосовно українського населення

Соціально-економічна сфера. Загострення суперечностей між двома протилежними типами господарювання: козацьким, який був фермерським за своєю суттю, і фільварковим, що базувався на підневільній праці селян-кріпаків

Психологічна сфера. Ступінь і характер насильства в діях панів, урядовців, орендаторів і католицького духовенства обумовлювали поширення в українському суспільстві злості до гнобителів і бажання помститися

Причини

Швидке зростання в Україні землеволодіння польських магнатів і шляхти

Посилення релігійних утисків православних українців, їх ополячення та окатоличення

Невідповідність між набуттям козацтвом фактичного політичного лідерства в українському суспільстві та погіршенням його становища за «Ординацією...» 1638 р.

Слабкість вищої державної влади Речі Посполитої (короля і сейму), які не мали достатніх повноважень і авторитету, щоб контролювати дії польських магнатів і шляхти в Україні

Рушійні сили

Козаки, селяни, міщани, православне духовенство, частина дрібної української шляхти

Характер

Національно-визвольний, релігійний і соціальний

Період

Основний зміст

Лютий 1648 - червень 1652 рр.

Найбільший розмах та інтенсивність національно-визвольної та соціальної боротьби. Бурхливий процес становлення державних інституцій, формування нової української політичної еліти і національної державної ідеї

Червень 1652 - серпень 1657 рр.

Погіршення становища новоутвореної Української козацької держави та активні пошуки її урядом союзників для розгрому Речі Посполитої і возз’єднання у межах єдиної держави всіх українських земель

Вересень 1657 - червень 1663 рр.

Різке загострення соціально-політичної боротьби, що переросла в громадянську війну й спричинила розкол козацької України на два гетьманства (Правобережне і Лівобережне), та виділення Запоріжжя в окрему політичну силу

Липень 1663 - червень 1668 рр.

Намагання польського та московського урядів поділити Українську козацьку державу, що завершилися укладанням Андрусівського договору 1667 р., і відчайдушна боротьба національно-патріотичних сил за возз’єднання козацької України

Липень 1668 - вересень 1676 рр.

Нове загострення політичної боротьби, посилення втручання іноземних держав у внутрішні справи України, ліквідація українських державних інституцій на Правобережжі та його жахливе спустошення польськими, кримськими, турецькими і московськими військами. Поразка революції

Дата

Основні події

1648-1649 рр.

Українська армія здобула військову перевагу над польським військом. Опинившись на межі військової катастрофи, уряд Речі Посполитої був змушений визнати певну самостійність за Україною

1650-1653 рр.

Тривала й виснажлива боротьба між козацтвом і поляками не принесла успіху жодній зі сторін

1654-1655 рр.

Надання Московською державою військової допомоги Україні. Успішне завершення україно-московськими військами літньо-осінньої кампанії 1655 р. в Україні

1656-1657 рр.

Укладання Україною військового союзу зі Швецією та Трансільванією; спільні дії козацтва зі шведською та трансільванською арміями проти Польщі

Дата

Подія

Результат

19 квітня — 6 травня 1648 р.

Битва біля урочища Жовті Води

Перемога повстанців

15—16 травня 1648 р.

Битва під Корсунем

Перемога повстанців

11—13 вересня 1648 р.

Битва під Пилявою

Перемога повстанців

27 вересня — 16 жовтня 1648 р.

Облога Львова

Зняття облоги після сплати міщанами козаками Львова контрибуції

28 жовтня — 14 листопада 1648 р.

Облога Замостя

Зняття облоги й укладання перемир’я з поляками

1 липня — 12 серпня 1649 р.

Облога Збаража

Знята за результатами Зборівської угоди

5—6 серпня 1649 р.

Битва під Зборовим

Припинена за розпорядженням кримського хана Іслам-Гірея

Вимоги, висунуті кримським ханом на переговорах

Умови, зафіксовані у кримсько-польському договорі

Збільшити козацький реєстр до 40 тис. осіб

Дозволити татарам брати ясир і здобич у володіннях Речі Посполитої (перш за все на український землях)

Одноразово сплатити 200 тис. талерів і щорічно надавати «упоминки» (подарунки)

«Вічна приязнь» між Кримським ханством і Річчю Посполитою та надання взаємної допомоги в боротьбі зі спільними ворогами

Заборона татарам нападати на Річ Посполиту

Хан зобов’язується надавати воєнну допомогу польському королю і може, за дозволом короля, використовувати для своїх потреб Військо Запорозьке

Забезпечення Війську Запорозькому давніх привілеїв і вольностей «згідно окремої з ним угоди»

Зобов’язання кримського хана під час повернення додому завдати якомога меншої шкоди «королівській державі»

Зняття облоги Збаража

Дозвіл татарам випасати худобу над річками Інгул і Велика Віся

Сплата Річчю Посполитою викупу в 200 тис. талерів татарам і ще 200 тис. талерів за звільнення обложених у Збаражі

Вимоги, висунуті в «Пунктах о потребностях Запорозького війська, розроблених Б. Хмельницьким і генеральною старшиною»

Умови, зафіксовані у «Декларації його королівської милості Війську Запорозькому на пункти супліки данної»

Скасувати всі сеймові постанови, спрямовані проти Війська Запорозького

Територія, підвладна гетьману, повинна охоплювати Брацлавське, Київське, Чернігівське, східні райони Подільського й Волинського воєводств

Заборонялося введення польських військ на територію, підпорядковану гетьманському правлінню

Повна амністія всім учасникам війни

Скасування будь-яких обмежень стосовно кількості козацького реєстру

Право польської шляхти повернутися до своїх маєтків за умови, що вона пробачить своїм підданим участь у повстанні

Скасування церковної унії, підпорядкування київського митрополита з усім духовенством константинопольському патріарху

Повернення православним церков і церковного майна, захопленого греко-католиками

Надання права православному духовенству безперешкодно відправляти службу на всій території Речі Посполитої

Заборона євреям проживати на території, підвладній гетьману

Заборона діяльності на українських землях єзуїтів та католицьких чернечих орденів

Надання православним виключного права займати всі судові й адміністративні посади на землях, підвладних гетьману

Формальне підтвердження давніх прав і привілеїв Війська Запорозького

Під владу гетьмана переходять Брацлавське, Київське і Чернігівське воєводства (утрачалися території Барського, Зв’ягельського, Любартівського, Миропільського, Остропільського і Подністровського полків)

Лінія розмежування мала проходити на захід від Димера, Горностай-поля, Коростишева, Паволочі, Погребищ, Прилук, Вінниці, Брацлава та Ямполя

Польські війська виводилися з території, підвладної гетьману

Мала бути проголошена загальна амністія, а також спеціальна амністія для шляхти, що приєдналася до повстанців

Кількість козацького реєстру обмежувалася 40 тис. осіб, а не включені до нього поверталися під владу панів

Шляхта мала право повернутися до своїх маєтків, а її піддані повинні були виконувати всі ті повинності, що й раніше

Найближчий сейм повинен був розв’язати питання ліквідації унії і повернення православній церкві захопленого в неї майна

Євреям заборонялося селитися, а єзуїтам — діяти на території, підпорядкованій гетьману

На землі, які переходили під владу гетьмана, польський уряд зобов’язувався призначати на адміністративні посади лише православних шляхтичів

Вимоги, висунуті в «Пунктах...»

Умови, зафіксовані у «Декларації...»

Київський митрополит повинен отримати місце в сенаті

На найближчому сеймі король, шість сенаторів і послів мають скласти присягу «на цілість прав релігії грецької і на всі пункти»

Київському митрополиту було обіцяно місце в сенаті

Чигирин переходив у володіння гетьмана

Орган влади

Основні повноваження

Загальна (Генеральна) військова рада

Вищий законодавчо-розпорядчий орган, що вирішував найважливіші питання. У ній брало участь все козацтво, а іноді й представники міщан та духовенства. Поступово стала скликатися лише для схвалення заздалегіть підготовлених рішень

Гетьман

Глава держави, якому належала вища військова, адміністративна і судова влада, що поширювалася на всі стани. Обирався безстроково. Скликав Загальну військову та Старшинську ради, реалізовував прийняті ними рішення.

Гетьман

Очолював Генеральний уряд. За його підписом («рукою власного») виходили універсали, розпорядження і накази. Брав участь у судочинстві, розглядав скарги на рішення полкових і сотенних судів. Відав фінансами, за рішенням Ради розпочинав війну чи укладав мир, підтримував дипломатичні зносини з іншими державами. Головнокомандувач збройними силами

Старшинська рада

Складалася із генеральної (головної) старшини і полковників, іноді брали участь сотники, отамани і духовенство. Вирішувала військові, правові, адміністративні, господарчі та зовнішньополітичні справи. Рішення ради були обов’язковими для гетьмана. Генеральна старшина постійно перебувала в гетьманській резиденції. Поступово вона стала не обиратися, а призначатися гетьманом

Рада при гетьмані

Дорадчий орган при гетьмані. Складалася з довірених осіб гетьмана, переважно зі складу генеральної старшини, з якими він обговорював найважливіші питання державного життя

Генеральний уряд

Вирішував усі поточні справи внутрішнього управління та закордонних зносин Війська Запорозького. Складався з генеральної старшини, що виконувала функції вищої державної адміністрації:

— генеральний писар — вів усі справи Генерального уряду, керував Генеральною військовою канцелярією, що складалася з 12 писарів (у 1649 р.) із середовища української шляхти і духовенства. Займався закордонною політикою і здійснював функції внутрішнього управління;

— генеральний суддя (один або два) — очолював вищий суд при Генеральному уряді, що розглядав апеляції, а також виняткові справи, з якими прохачі зверталися безпосередньо до гетьмана;

— генеральний обозний — керував матеріальним забезпеченням армії та артилерією;

— генеральний підскарбій — завідував державним скарбом і фінансами. До запровадження посади в 1654 р. ці функції виконував гетьман;

— керівник розвідки — займався розкриттям змов проти гетьмана, керував боротьбою проти таємної польської агентури, виконував дипломатичні доручення;

Генеральний уряд

генеральна старшина з особливих доручень:

— осавули (двоє) — військові ад’ютанти гетьмана;

— хорунжий — охоронець військової корогви й ад’ютант гетьмана;

— бунчужний — охоронець гетьманського бунчука та ад’ютант гетьмана;

— наказний гетьман — тимчасовий керівник збройних сил для проведення воєнних операцій

Полковий уряд

Складався з полковника і полкової старшини. Полковник був головним представником центральної влади на території полку, виконував доручення гетьмана, уряду і Старшинської ради. Користувався великими правами і чимало справ вирішував самостійно. Полковника обирали на полковій раді, але часто його призначав гетьман. Відповідав за впровадження на місцях гетьманських універсалів і карав їх порушників. Розпоряджався земельним фондом полку. Розподіляв землі між козаками (оскільки вони не отримували грошової платні за службу) і визначав повинності селян щодо місцевої шляхти, старшин і Війська Запорозького. Стежив за дотриманням порядку в земельних справах, карав винних за самовільне захоплення земель, угідь, млинів, що належали Військовому скарбу. Збирав податки до Військового скарбу, надавав землі й підприємства в оренду й збирав орендну плату, податки з ярмарків, мита тощо

Дата

Подія

Результат

1—10 березня 1651 р.

Облога поляками Вінниці

Зняття облоги і відступ польської армії

18 червня — 1 липня 1651 р.

Битва під Берестечком

Поразка української армії

13—15 вересня 1651 р.

Облога польсько-литовським військом козацького укріпленого табору під Білою Церквою

Поляки не змогли захопити козацький табір

22—23 травня 1652 р.

Битва під Батогом

Перемога української армії

6—13 червня 1653 р.

Облога козаками Кам’янця-Подільського

Гетьман зняв облогу через посилення голоду та спалах епідемії чуми

11 жовтня — 5 грудня 1653 р.

Облога україно-кримським військом польського укріпленого табору під Жванцем

Знята в результаті досягнення кримським ханом угоди з поляками

Похід

Характеристика

І похід

(серпень—вересень 1650 р.)

Україно-кримське військо (60 тис. козаків і 30 тис. татар) оволоділо Яссами. Молдавський господар В. Лупу уклав договір, за яким вступав у союз із Хмельницьким і зобов’язувався не допомагати Речі Посполитій. Гарантією союзу мав стати шлюб його доньки і Т. Хмельницького

II похід

(липень—серпень 1652 р.)

Після поразки українського війська в битві під Берестечком В. Лупу розірвав угоду 1650 р. Згодом, після Ботозької битви, Т. Хмельницький із загоном вирушив до Ясс. Україно-молдавський союз було поновлено. 31 серпня відбулося весілля Тимоша і Розанди Лупу

III похід

(квітень—травень 1653 р.)

Для відновлення влади В. Лупу, яку той втратив внаслідок державного перевороту Б. Хмельницький направив до Молдови 8-тисячний загін козаків на чолі з Т. Хмельницьким. Повернувши владу, В. Лупу підштовхнув Тимоша до походу проти Валахії, який завершився поразкою і спричинив виникнення антиукраїнської коаліції Речі Посполитої, Валахії і Трансільванії

IV похід

(серпень—вересень 1653 р.)

У липні 1653 р. В. Лупу знову втратив владу. Йому на допомогу, за наказом гетьмана, рушив 6-тисячний загін козаків, очолюваний Тимошем. 11 серпня козаки потрапили в облогу під Сучавою. 2 вересня Тимош був смертельно поранений і через кілька днів помер. Було укладено почесні умови капітуляції, за якими козаки припинили опір і залишили Сучаву

Становище

Характеристика

Внутрішньо-політичне

Спустошення цілих районів Правобережжя, де відбувалися воєнні дії

Голод другої половини 1652 і весни 1653 р.

Епідемії холери і чуми, що лютували в 1650—1653 рр.

Масове переселення на Лівобережжя, Слобожанщину, до Московії та Молдови населення з Правобережжя

Занепад сільського господарства, ремесел, промислів і торгівлі загрожував паралізувати подальшу боротьбу

Загальне зменшення кількості населення у період від 1648 до літа 1653 р. становило не менше ніж 30—40 %

Українське військо порівняно з 1648—1651 рр. скоротилося вдвічі (до 40—50 тис. осіб)

Поширення в суспільстві ознак емоційно-психологічної втоми, зневіри, розчарування і промосковських настроїв

Зовнішньо-політичне

Ускладнення становища України внаслідок помилок, допущених гетьманом в оцінці співвідношення сил у Південно-Східній Європі. Зокрема, можливих наслідків установлення династичних зв’язків з Молдавією

Утворення антиукраїнської коаліції у складі Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії і Молдови

Дедалі більш очевидною стає неможливість для України переможно завершити війну проти Речі Посполитої без сильних союзників

Жванецька кампанія засвідчила безперспективність союзу з кримським ханом

Активізація зусиль турецького султана і московського царя встановити свій протекторат (покровительство) над Українською козацькою державою

Уряд Речі Посполитої не вважав війну з Україною завершеною і готувався до нової воєнної кампанії

«Просительні статті про права усього малоросійського народу»

Царська резолюція, отримана українськими послами

Статті 1, 3, 7, 13. Підтвердження давніх прав, привілеїв і вольностей Війська Запорозького

Царська жалувана грамота про збереження прав і вольностей гетьмана Б. Хмельницького і всього Війська Запорозького

Стаття 2. Встановлення 60-тисячного козацького реєстру

Окремо від усіх статей визначалася 60-тисячна кількість козацького реєстру і те, що українці самі «розбір зроблять, хто буде козак, а хто мужик»

Статті 4, 15. Збереження місцевої адміністрації та її права на збирання податків

Українські урядники — війти, бурмістри, райці, лавники — повинні збирати всякі доходи (грошима і збіжжям) й передавати їх до царської казни через тих людей, яких пришле цар. Ці ж люди повинні наглядати за правильним збором податків

Статті 8—12, 21. Визначення платні козацькій старшині та коштів на утримання козацького війська

Встановлення розмірів платні генеральній старшині, у їх володіння (а також полковникам і полковій старшині) надавалися також млини

Стаття 5. Надання у рангове володіння гетьмана Чигиринського староства

Царська жалувана грамота про передачу Чигиринського староства під гетьманську булаву

Стаття 6. Право Війська Запорозького обирати гетьмана

Царська жалувана грамота про збереження прав і вольностей гетьмана Б. Хмельницького і всього Війська Запорозького

Стаття 14. Право гетьмана на зносини з іншими державами

Гетьману дозволялося мати відносини з іншими державами за умови повідомлення царя. Зносини з польським королем і турецьким султаном заборонялися без царського наказу

Статті 16, 17. Невтручання московських урядовців у справи України. Підтвердження козацьких прав і привілеїв

Царська жалувана грамота про підтвердження прав і вольностей населення України

Стаття 18. Збереження прав київського митрополита

Підтвердження права київського митрополита і всього православного духовенства на маєтності, якими вони володіли

Стаття 19. Спорядження царського війська під Смоленськ проти польського війська

Московський уряд зобов’язувався вступити у війну з Річчю Посполитою весною 1654 р.

Стаття 20. Утримання московських залог на кордонах із Річчю Посполитою

Передбачалося розташування московських військ на україно-польському кордоні

Стаття 22. Захист українських земель від нападів татар

У випадку татарських нападів на українські землі передбачалася організація спільних україно-московських походів

Стаття 23. Утримання козацької залоги у фортеці Кодак у кількості 400 осіб

Виконання цього прохання було відкладено до окремого рішення

Дата

Подія

Результат

23—25 березня 1654 р.

Облога польськими військами Умані

Поляки не змогли взяти місто і відступили

29 листопада - 9 грудня 1654 р.

Облога поляками Брацлава

Після запеклих боїв місто було захоплено

19—29 січня 1655 р.

Битва під Охматовим

Жоден із супротивників переваги у битві не здобув. 3 обох сторін загинуло до 30 тис. осіб

19—30 вересня 1655 р.

Облога Хмельницьким Львова

Знята після сплати мешканцями міста викупу

20—21 листопада 1655 р.

Битва під Озерною

Україно-московська армія завдала поразки татарам. Хан розірвав союз із Річчю Посполитою і поновив дружні стосунки з Хмельницьким

Дата

Подія

1656 р.

Вересень - жовтень

Хмельницький уклав угоду з трансільванським князем Д’єрдєм II Ракоці, спрямовану проти Речі Посполитої. Є підстави вважати, що вона передбачала визнання західноукраїнських земель складовою Української козацької держави

Жовтень

Україно-трансільванська угода була ратифікована Старшинською радою

Кінець грудня

На допомогу трансільванському війську, яке порушило кордони Речі Посполитої, Хмельницький надіслав корпус під проводом наказного гетьмана А. Ждановича, а згодом — ще кілька полків, очолюваних І. Богуном (усього близько 20 тис. осіб)

1657 р.

2—3 лютого

Під Самбором до трансільванського князя приєднався авангард козацького війська, а пізніше в табір під Перемишлем прибули основні сили козаків

Перша половина лютого

Трансільвансько-українські війська розпочали наступ у напрямку Кракова, спустошуючи на своєму шляху міста і села

18 березня

Взяття Кракова. Через день трансільвансько-українські війська залишили місто і рушили на з’єднання з армією шведського короля Карла X

1 квітня

У Хмелеві шведська і трансільвансько-українська армії об’єдналися. За наполяганням Карла X було вирішено завдати рішучого удару по ворогу. Армії перейшли Віслу і до 14 травня захопили Замостя, Люблін і Берестя

9 червня

Взяття Варшави

Середина червня

Становище союзників погіршилося. Річ Посполита мобілізувала сили для контрнаступу. Карл X із частиною козаків залишив Польщу, польські війська вторглися в Трансільванію. Після кількох поразок Д’єрдь II Ракоці почав шукати шляхів до порозуміння з поляками

24 червня

Трансільванський князь вступив у переговори з польським командуванням і капітулював. Жданович залишив князя і незабаром об’єднався з полками Ю. Хмельницького, що рухалися йому на допомогу

Середина липня

Трансільванська армія, залишена напризволяще Д’єрдєм II Ракоці, була вщент розгромлена татарами під Вишнівчином. Провал трансільвансько-українського походу не дозволив Хмельницькому реалізувати свій план возз’єднання українських земель у межах єдиної держави