Посібник «Мій конспект. Історія України. 9 клас»

Урок 49. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

Мета уроку

Після цього уроку учень/учениця

♦ має розуміти: розуміння прав людини і формування способів захисту людських свобод як важливі критерії історичного розвитку; позитивне значення меценатства для розвитку української культури; причини і наслідки змін, що відбулися у другій половині XIX і на початку XX ст. в повсякденному житті; особливості розвитку культурного життя в різних регіонах України; поняття «меценат»;

♦ має вміти: охарактеризувати вплив модернізації на суспільно-культурне життя українців, зміни в світогляді людини і повсякденному житті.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. За результатом перепису 1897 року на території України, що була під Росією, лише 5,6 % українців мешкало в містах, а понад 94 % — у селах; у Галичині частка міських жителів серед українців становила близько 10 %.

Запитання

♦ Чому в містах так мало проживало українців?

Робота з історичною інформацією

♦ Проаналізуйте подану інформацію і зробіть висновок про рівень життя українців того часу.

Ціни на деякі товари

Плата за невелику квартиру — 75-300 руб. на рік.

Найдешевший буханець хліба коштував п’ять копійок, кілограм картоплі — дві-три копійки. М’ясо — 30-35 копійок за кілограм, яблуко — дві-три копійки штука.

Готовий одяг можна було придбати за цінами: свитка — за 3-12 руб., шапка з барана — 2 руб., шапка — 75 коп., кашкет — 50 коп., полотняна сорочка 1-3 руб., полотняні штани — від 75 коп. до 1 руб. 50 коп. Чоботи шили переважно на замовлення. На ярмарках пару чобіт продавали по ціні 2-10 руб., пару черевиків — 1-2 руб.

Ложка на базарі коштувала від 2 до 6 коп. На базарах малу бочку продавали по 40 90 коп., відро 12 коп. — 30 коп.

Зарплата робітника в 1913 році становила 30 руб. на місяць, гласного міської Думи — 250 руб. на місяць.

Робота в групах

1-ша група

♦ Опрацювати історичну інформацію, проаналізувати зміст фотографій та на підставі інформації та фотографій виділіть головні ознаки міст Наддніпрянської України.

Населення Чернігова протягом 1870-1910 збільшилось майже втричі — з 13 914 до 39 649 осіб. На початку XX ст. у місті були переважно одноповерхові будинки, часто криті соломою. Тільки центральна частина в районі Соборної площі мала міський вигляд. Тут проживали заможні мешканці, працювали адміністративні заклади, банки, контори. У місті діяли міський клуб, два громадські зібрання, комерційні і офіцерське зібрання, два кінотеатри і дві бібліотеки.

Чернігів. Олександрівська й Шосейна вулиці

2-га група

♦ Опрацювати історичну інформацію й скажіть, які зміни в повсякденному житті українців відбулись наприкінці XIX — на початку XX ст.

Селянський побут відрізняється патріархальністю. Традиції та релігійна мораль регламентували до дрібниць спосіб життя людей. Селянська родина вставала о 4 годині ранку, і до пізнього вечора будь-якої пори року день був наповнений роботою. За столом хазяїн різав хліб і роздавав усім, першим починав трапезу. їли зазвичай з однієї миски, по черзі наповнюючи ложки, розмовляти і сміятися заборонялося...

Важкі умови праці, недостатня матеріальна забезпеченість позначалися на способі життя мешканців робітничих окраїн. Часто родини перебували в постійних боргах, особливо важко було родинам, які втратили годувальника. Нерідко родини робітників тулилися в так званих квартирах ліжково-комірчиного типу. Уся обстановка комірчини — дошки для постелі, іноді матрац, стіл, 23 табуретки, скриня, декілька кухонних горщиків.

Родини кваліфікованих робітників жили в дещо інших умовах: нерідко мали підсобні господарства (присадибні ділянки, худобу, косовиці), більш повноцінним було харчування, вечорами лагодили, шили, майстрували, пекли, читали. Висококваліфіковані робітники виписували журнали, брали книжки в заводських і земських бібліотеках. Поступово робітники знайомилися із театром, кінематографом, осередками поширення культури ставали народні будинки, недільні школи. Відсоток освічених серед робітників був значно вищим, ніж серед селянства. Загалом же культурний рівень трудящих був низьким.

Спосіб життя заможних верств чималою мірою визначався можливостями та матеріальним станом їхніх представників, однак і в цьому випадку його становий характер проявлявся дуже чітко. Дворянство, наприклад, віддавало перевагу урочистим прийомам та пишним балам. Купецтво полюбляло збиратися у своїх клубах і влаштовувати банкети з різних приводів.

У дворянських родинах великого значення надавали вихованню дітей. Дворянську честь вважали однією з головних чеснот. Дворяни своїх дочок віддавали в приватні пансіони та інститути шляхетних дівчат, для синів кращою вважалася військова кар’єра».

3-тя група

♦ Опрацювати інформацію та зробіть висновок про вплив модернізації на традиційні моральні засади українського суспільства.

Індустріалізація зробила з людьми ще одну дуже болючу хірургічну операцію без наркозу — вона розділила його з природою...

У новому суспільстві перевагу одержали ті, кого раніше загальними чутками засуджували, — індивідуалісти, непокірні родовим кланам, які прагнули новизни та волі. Жити в цьому небаченому світі індивідуалізму довелося всім — і тим, хто хотів цього, і тим, хто від усієї душі засуджував нові віяння. У цьому світі вже не було звичного розподілу на старших і молодших; відтепер усі були «дорослими», «повнолітніми».

III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.