Тема 1. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939—1945 рр.). ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА (1941—1945рр.).

Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ (1945 — ПОЧАТОК 1950-х рр.)

Варіант 1

1. В

2. В

3. В

4. Б

5. 2, 4, 5

6. 1945 р.

1-В

2-Г

3-Б

4-А

Радянізація західних областей України

Період	1939—1941 рр.	1945 — початок 1950-х рр.
Індустріалізація	Націоналізація великих промислових підприємств, банків. Прискорення індустріалізації. Укрупнення та реконструкція підприємств. Установлення контролю над виробництвом. Уведення 8-годинного робочого дня	Відбудова, реконструкція та вдосконалення традиційних галузей - нафтогазової та лісозаготівельної. Розвиток - нових галузей - машинобудівної, металообробної та ін. Великі капіталовкладення та швидкі темпи розвитку промисловості. Націоналізація промисловості та транспорту
Колективізація	Конфіскація поміщицького та інших великих землеволодінь і передача землі селянам. Початок примусової колективізації	Конфіскація великих маєтків, передача цих земель безземельним та малоземельним селянам. Суцільна колективізація. Організація політвідділів МТС
«Культурна революція»	Запровадження безкоштовної освіти та медичного обслуговування. Створення українських навчальних закладів та системи соціального забезпечення. Заборона політичних партій.	Ліквідація неписьменності, створення мережі освітніх закладів різних рівнів. Посилення русифікації, введення безкоштовної освіти, заідеологізованість навчально- виховного процесу. Безкоштовне медичне
	арешти та депортація політичних лідерів. Закриття «Просвіти». Тиск на церкву	обслуговування. Ліквідація УГКЦ. Депортація західноукраїнського населення до віддалених районів СРСР
Особливості	Суворий контроль партійно- радянського керівництва за всіма сферами життя населення. Процес радянізації супроводжувався масовими репресіями	Одночасність процесів відбудови, індустріалізації, колективізації і культурної революції та їх форсовані темпи. Масові репресії, терор

Висновок: радянізація західних областей України як у повоєнні, так і у довоєнні роки, відбувалася в умовах сталінського тоталітарного режиму. У процесі радянізації стало, з одного боку покращення рівня життя найбідніших прошарків населення, розвиток економіки краю, а з іншого - зростання незадоволення репресивними методами влади.

Варіант 2

1. А

2. А

3. А

4. А

5. 1, 2, 5

6. Робота цензорських інститутів з контролю друкованих творів протягом Великої Вітчизняної війни

1-А

2-Г

3-Б

4-В

Основні течії руху Опору в Україні

Течія	Радянська	Націоналістична
Організації, представники	Партизанські загони, з'єднання; радянське підпілля (1941—1942 рр.). С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров, М. Наумов. Очолював штаб партизанського руху в Україні Т. Строкам	Похідні групи (1941 р.), «Поліська Січ» (1941 р.), УПА (листопад 1942 р.) та інші загони, підпілля ОУН Командир «Поліської Січі» Тарас Бульба-Боровець. Командуючі УПА: Д. Клячківський (К. Савур), Р. Шухевич (Т. Чупринка)
Мета	Визволення від німецьких загарбників; відновлення радянської влади	Визволення від німецьких загарбників; відновлення української держави
Територія поширення	Українське Полісся, Чернігівщина, Сумщина	Волинь, Галичина, українське Полісся
Діяльність	Діяльність партизанів як правило підпорядковувалась і узгоджувалася з потребами фронту: диверсії на залізницях, удари по воєнних об’єктах, розвідка, допомога у переправі через річки тощо. Найбільші координовані операції партизанів: «Рейкова війна» і «Концерт» по зриву перевезень воєнних вантажів на залізницях, а також рейди великих партизанських з’єднань по тилах ворога	Переважно діяла як самооборона населення: • витискування окупаційної адміністрації, • захист людей від сваволі влади, • зрив спроб вивозу до Німеччини продовольства, робочої сили, • проведення оборонних боїв із карателями по периметру і всередині контрольованої території. • напади на воєнні об’єкти здійснювались в основному з метою оволодіння зброєю

Висновок: рух Опору в Україні в роки Другої світової війни поєднував у собі боротьбу як проти нацистської окупації, так і за відновлення української держави. Радянський і націоналістичний партизанський рух залишалися на різних політичних позиціях, тому радянські війська й партизани та УПА перебували в стані відкритої війни, що послаблювало рух Опору.