Навчання дітей з порушенням зору. 2019. Костенко

Оцінювання стану зорового сприйняття дитини

Зорове сприйняття — складна системна діяльність, що включає сенсорну обробку візуальної інформації, її оцінку, інтерпретацію та категоризацію. За порушення зору порушується первинна сенсорна обробка ознак об’єктів, що призводить до ускладнення зорового сприйняття в цілому. Формування навичок зорового сприйняття відбувається впродовж дошкільного віку і завершується до 5-6 років. Віковий розвиток відповідних вмінь і навичок може бути орієнтиром для виявлення порушень зорового сприйняття.

Таблиця 4

Етапи розвитку зорового сприйняття

Вік (роки)

Уміння

0-1

Дивиться на джерело світла;

починає візуально досліджувати оточення;

фокусує погляд (5-10 сек.) на різноманітних об’єктах;

переводить погляд з одного об’єкта на інший;

розглядає власні руки;

стежить поглядом за об’єктом, що рухається по горизонталі та вертикалі;

розглядає об’єкти у власній руці;

хапає іграшку;

сидячи, стежить за іграшкою, що рухається по столу;

повертається, щоб відшукати об’єкти, які не в полі зору;

стежить за іграшками, які падають на підлогу, коли сидить;

знаходить іграшку, яку було заховано;

імітує жести дорослого.

1-2

Цікавиться малюнками у книжках, розглядає їх;

зацікавлено розглядає речі, які рухаються: м’ячі, автомобілі;

долає перешкоду для отримання іграшки;

перевертає коробку, щоб дістати з неї предмет;

упізнає реальні об’єкти за їхнім зображенням;

відрізняє до 5 об’єктів на зображенні;

зацікавлюється малюванням олівцем на папері;

виконує окремі штрихи та кругові рухи олівцем;

зацікавлено дивиться на екран (телевізора, монітора);

шукає очима відсутній об’єкт або особу.

2-3

Складає 8-9 маленьких кубиків;

указує на зображення, що представляють названу дію;

знаходить потрібний малюнок у знайомій книжці;

малює вертикальні та горизонтальні лінії олівцем;

малює коло за допомогою олівця;

розрізняє основні кольори (червоний, жовтий, синій, чорний, білий);

збирає ціле з 2-х половин розрізаного кола;

упізнає подібні малюнки;

малює пензлем лінії, точки, круглі фігури.

3-4

Упізнає малюнки однакові/різні;

називає або описує прості зображення дій;

називає 3 кольори під час показу зразків;

Закінчення таблиці 4

Вік (роки)

Уміння

знаходить об’ємний відповідник зображеної форми;

виділяє деталі на малюнку кількох об’єктів;

ідентифікує відсутні частини знайомого об’єкта на малюнку;

збирає ціле із частин (3-5);

може намалювати знайомі знаки та букви (+, х, O, Н);

малює за контуром.

4-5

Називає 5 кольорів під час показу зразків;

помічає відсутність у групі з 5 об’єктів;

указує послідовність на малюнку (зліва направо, зверху вниз);

називає відсутні частини зображення або об’єкта;

називає частини тіла людини; малює людину з 2 частин;

вибирає предмети однакового кольору;

розпізнає трикутник, квадрат;

складає ціле зображення з 6-10 частин;

розкладає 3 малюнки в послідовності зображених подій;

малює діагональну лінію від кута до кута;

може написати своє ім’я.

5-6

Розпізнає зображення, що відрізняються за розміром або позицією у просторі;

знаходить певну форму чи деталь у зображенні;

знаходить «прихований» об’єкт на зображенні (малюнки зі штриховкою);

копіює зображення за зразком;

додає відсутні частини до знайомих зображень;

малює людину з 6 частин, будинок із 3 частин;

розфарбовує знайомі малюнки;

малює трикутник;

правильно розрізняє форми, букви та цифри;

складає послідовність букв/цифр на робочому аркуші зліва направо;

робить розрізи ножицями по кривій лінії.

Оцінювання зорового сприйняття доцільно здійснювати в різних видах дитячої діяльності: ігровій, трудовій, побутовій. Важливо орієнтуватися саме на практичні вміння, а не на словесний опис об’єктів чи дій. Виявлені недоліки зорового сприйняття компенсуються спеціальними вправами та іграми з розвитку залишкового зору. Розвиток зорового сприйняття в актуальній для дитини діяльності забезпечить формування практичних навичок і вмінь користуватися неповноцінним зором у процесі життєдіяльності.

Завдання для обстеження стану зорового сприйняття визначають: стан зорової уваги, візуального впізнавання предметів; плавність та послідовність рухів очей у різних напрямках, активну фіксацію погляду на предметі.

Послідовність подачі оцінювальних завдань здійснюється за принципом поступового ускладнення. За ним проводяться й розвивальні заняття:

  • обстеження окремих об’ємних предметів з будовою, що поступово ускладнюється;
  • порівняння натуральних об’ємних предметів і об’єктів (2-4), що відрізняються яскраво вираженими ознаками (кольором, формою, величиною, кількістю деталей, розташуванням окремих частин), потім порівняння їхніх зображень;
  • упізнавання реалістичних зображень у різних ракурсах;
  • обстеження окремих площинних предметів за контуром з поступовим ускладненням будови, з розбірними деталями (частинами);
  • порівняння контурних зображень предметів та об’єктів (2-4), що відрізняються яскраво вираженими ознаками (кольором, формою, величиною, кількістю деталей, розташуванням окремих частин);
  • порівняння натуральних подібних предметів та об’єктів (2-4), що розрізняються незначними ознаками (будовою, кількістю деталей, відтінками одного кольору, розміром, розташуванням окремих частин тощо), потім порівняння їхніх зображень;
  • порівняння контурних зображень предметів та об’єктів (2-4), що розрізняються незначними ознаками (кольором, формою, величиною, кількістю деталей, розташуванням окремих частин);
  • упізнавання предмета за його частиною;
  • розглядання сюжетних малюнків, виділення сюжетних ліній (як ускладнення можливе використання нісенітниць);
  • розглядання двох сюжетних малюнків, що відрізняються незначними елементами.

Ускладнення завдань також може відбуватися за рахунок використання перекреслених, недомальованих контурних зображень, збільшення кількості реальних предметів (об’єктів) та їхніх зображень для запам’ятовування (від 2-3 до 6-7), застосування графічних і абстрактних зображень (у тому числі букв, цифр та їхніх елементів).

За цією схемою пропонуємо орієнтовний план обстеження зорового сприйняття дітей дошкільного віку.

Таблиця 5

Завдання

+

-

Примітки

I. Упізнавання й називання предметів:

I.1. Реальні предмети.

I.2. Моделі (іграшки).

I.3. Графічні зображення.

II. Диференціація за кольором.

II.1. Називання кольорів.

II.2. Класифікація предметів за кольором.

II.3. Добір парних предметів за кольором.

II.4. Вибір предметів одного кольору, але різних відтінків.

III. Диференціація за формою.

III.1. Упізнавання й називання основних геометричних форм.

III.2. Співвіднесення предмета з формою у найближчому середовищі.

ІІІ.3. Класифікація за формою — розкласти предмети на килимки різної геометричної форми.

Закінчення таблиці 5

Завдання

+

-

Примітки

III.4. Виділення форми в заштрихованому малюнку.

IV. Диференціація за величиною.

IV.1. Порівняння предметів за величиною на рівні впізнавання і називання «більший — менший».

IV.2. Побудова предметного ряду за величиною від найбільшого до найменшого і навпаки.

IV.3. Класифікація предметів за величиною.

Перш за все, слід визначити вміння дитини цілеспрямовано розглядати, тобто візуально обстежувати об’єкт. Слід звернути увагу на те, як дитина виокремлює основні елементи, деталі об’єкта, визначає їх співвідношення, розташування у просторі (чи помічає зміни в самому об’єкті або його місці). При цьому необхідно враховувати, що розглядання або впізнавання предметів та їхніх зображень дітьми з глибокими порушеннями зору вимагає більш тривалого часу, що пов’язано з характерною для них загальмованістю процесів зорового аналізу і синтезу.

З’ясування стану сформованості зорового аналізу і синтезу, довільної зорової уваги і запам’ятовування можливе за допомогою таких завдань:

  • визначення змін у ряді предметів;
  • знаходження загубленої, зайвої іграшки, малюнка;
  • знаходження відмінностей на двох подібних іграшках чи сюжетних малюнках;
  • знаходження нереальних елементів малюнків-нісенітниць;
  • запам’ятовування послідовності 4-6 предметів, іграшок, малюнків, геометричних фігур, букв, цифр і відтворення їх у вихідній послідовності.

Особливу увагу під час обстеження слід звернути на узгодженість рухів рук і очей дитини, простежування поглядом дій руки, а в подальшому і рухомих об’єктів у просторі. Зорово-моторну координацію ефективніше досліджувати на прогулянках, під час виконання різних рухових вправ: ходьби, бігу за розмітками, катання на велосипеді, самокаті по доріжках і на обмежених майданчиках; кидання в ціль різних предметів.

Можливе також використання спеціальних завдань, пов’язаних з обведенням трафарету, силуетним і контурним зображенням. Наприклад:

  • обвести за контуром стільки квадратиків, скільки чується звуків у слові;
  • обвести на верхній смужці 7 кружечків, а на нижній смужці — на 2 більше;
  • другий, четвертий і шостий квадратики у верхньому рядку зафарбувати червоним олівцем, а третій, п’ятий і сьомий у нижньому — заштрихувати;
  • у різних місцях аркуша обвести за зовнішнім або внутрішнім контуром трафарети іграшок, а потім з’єднати їх доріжками.

Дослідження навичок зорового простежування рухомих об’єктів у просторі доцільно починати з визначення зміни положення окремих рухомих частин у іграшок, наприклад: у ляльки (ручки, ніжки), у машини (кузов, дверцята), у будиночка (вікна, двері) тощо. Під час оперування об’ємними, пласкими, збірними-розбірними іграшками та предметами, що мають одну (або кілька) рухомо закріплених частин, дитина поступово засвоює зорові образи руху і позиції, які в подальшому закріплюються в процесі самостійно виконуваних рухів і дій за прикладом дорослого, по пам’яті, за зразком-схемою, за словесною інструкцією.

Оцінювання стану сформованості вміння стежити поглядом за рухомими об’єктами може відбуватися під час спостереження за ігровою діяльністю дитини, наприклад з настільними іграми: «Футбол», «Більярд», «Залізниця» та ін.

Підкреслимо, що в дітей з порушеннями зору формування навичок спостереження за кількома рухомими об’єктами — досить складний і тривалий процес, який потребує багаторазового виконання спеціально дібраних вправ. Спочатку організовується спостереження за двома об’єктами (Де мишка? А куди втік зайчик? У який бік поїхала вантажівка, а в який — пожежна машина?), поступово кількість об’єктів можна збільшувати, урізноманітнювати напрямок руху.

Найскладнішим для зорового сприйняття дітей з порушеннями зору є визначення відстані до об’єкта, об’ємності, глибини простору, виділення співвідношень і переміщення різних деталей (предметів) у просторі, зміна їх розташування. Під час педагогічного обстеження важливо визначити і в подальшому сформувати в дітей навички порівняння об’єктів у просторі, вміння визначати власне місцезнаходження, моделювати різні просторові ситуації. Із цією метою можуть бути використані вправи на розвиток окоміру:

  • визначити, скільки кроків до вікна, до ляльки, до дерева;
  • визначити, хто сидить далі: зайчик чи ведмедик;
  • визначити, хто вищий: Сашко чи Руслан;
  • взяти дві іграшки — такі само, як у мене (два кубики);
  • показати співвідношення двох предметів за висотою за допомогою стовпчиків (смужок) тощо;
  • розділити коло, квадрат, прямокутник на 2, 3, 4 рівні частини;
  • розрізати стрічку на рівні частини.

Оптимальне поєднання обсягу словесної та наочної інформації, багаторазово виконувані вправи за кожним з перелічених вище завдань стимулюють і вдосконалюють зорове сприйняття дітей, сприяють розвитку дрібної та загальної моторики. При цьому вербалізація виконуваних дій сприятиме закріпленню отриманих знань.