Навчання дітей з порушенням зору. 2019. Костенко

Передмова

Упровадження інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами викликає чимало запитань у педагогів і батьків: який заклад обрати, як допомогти дитині розвиватися, як уникнути труднощів, які прийоми подачі навчального матеріалу використати для конкретної дитини, як адаптувати навчальні матеріали та освітній простір, як соціалізувати дитину та уникнути конфліктів у дитячому колективі, як налагодити взаємодію між командою фахівців, асистентом учителя, батьками та дітьми та багато інших.

На нашу думку, діти з порушеннями зору серед інших дітей з особливими потребами виділяються певною відособленістю, винятковістю та суттєвою «полярністю». Так, більшість дітей зі зниженим зором у цілому не сприймаються як такі, що мають особливі потреби, адже на перший погляд здається, що, надягнувши такій дитині правильні окуляри чи коригуючі лінзи, посадивши її ближче до дошки, ми можемо вирішити майже всі проблеми — учень буде готовий сприймати навчальний матеріал на рівні з іншими дітьми класу. Натомість стосовно сліпих дітей переважає думка, що їх взагалі неможливо навчати в умовах інклюзії через відсутність візуального сприйняття. На сторінках цієї книги ми спробуємо нівелювати обидві позиції.

Посібник «Навчання дітей із порушеннями зору» створено на допомогу педагогам закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, фахівцям інклюзивно-ресурсних центрів, які працюють із дітьми, які мають зниження зору та порушення зорових функцій. Основною метою авторів посібника було надання практичних порад з питань організації освітнього простору для таких дітей, окреслення особливостей мовленнєво-комунікативного, когнітивного, емоційно-вольового та особистісного розвитку; визначення перешкод в опануванні звичних навчальних навичок, зокрема в мовній, математичній та природничій предметних галузях. Та чи не найголовнішим завданням посібника стало визначення шляхів та засобів подолання визначених бар’єрів у навчанні дітей із порушеннями зору, а саме: адаптація простору, модифікація навчальних матеріалів, комунікація з дитиною та її взаємодія з колективом однолітків.

У додатках представлені практичні матеріали, що стануть у пригоді як педагогу інклюзивного класу, асистенту вчителя, так і батькам дітей.

Слід також визнати, що в сучасних умовах упровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами пов’язане із численними неузгодженостями та проблемами, починаючи від нормативно-законодавчого врегулювання діяльності освітніх закладів до кадрового, методичного та технічного забезпечення. Утім, ми повинні пам’ятати, що діти потребують нашої допомоги в навчанні і розвитку саме тут і саме зараз, вони не можуть чекати на «ідеальні» умови.

І. ДІТИ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Що таке порушення зору і як воно впливає на розвиток дитини?

Порушення зору в усіх його проявах негативно впливає на провідний канал інформації про оточуючий світ. Адже 80% інформації про навколишнє середовище людина отримує саме через зір, а зниження здатності бачити призводить до труднощів у навчальній та комунікативній діяльності. Будь-яке порушення зору впливає на взаємодію дитини з оточуючим світом, перш за все, через особливості сприйняття та формування уявлень. Таким дітям складно орієнтуватися у просторі, установлювати контакти з іншими людьми. Саме тому дитина з порушеннями зору в загальноосвітньому просторі потребує спеціального супроводу. Характер і ступінь порушення зору можуть суттєво відрізнятися, тому кожна дитина потребує індивідуального підходу до адаптації навчального матеріалу для ефективного навчання.

Порушення зору в дитини досить часто проявляється в певному виді діяльності і вперше діагностується в дошкільному та молодшому шкільному віці. Нижче наведено загальні ознаки проблем із зором, на прояви яких у дитини слід звернути увагу, щоб своєчасно діагностувати конкретну проблему і надати необхідну допомогу.

Таблиця 1

Фізичні прояви

Поведінка дитини

• Очі червоні, набряклі, запалені, сльозяться.

• Погляд не фокусується.

• Дитина часто скаржиться на біль, свербіж або дискомфорт в очах.

• Під час читання наближує текст до очей чи голову до книжки.

Закінчення таблиці 1

Фізичні прояви

Поведінка дитини

• Очі тремтять, наявні швидкі повторювані рухи з боку в бік та згори вниз.

• Випуклі очі.

• Опущені повіки.

• Незвичайна чутливість до світла.

• Сльозотеча з одного ока.

• Часто тре очі.

• Постійно хмурить брови.

• Прикриває одне око під час виконання візуальних завдань.

• Часто кліпає.

• Нахиляє голову або повертає корпус, коли щось розглядає.

• Нахиляється вперед, щоб побачити краще.

• Надмірно дратується під час тісної групової взаємодії.

• Наштовхується на об’єкти, предмети.

• Спостерігається зниження успішності.

• Дитина має труднощі з читанням з дошки.

• Використовує палець для стеження за рядком під час читання.

Відповідно до міжнародної класифікації до категорії «порушення зору» включаються всі порушення від незначного або глибокого зниження зору до функціональної та/або повної (тотальної) сліпоти. При цьому враховуються: гострота зору, функціональний стан окорухового апарату (наявність косоокості, ністагму) та поле зору, час появи порушення, характер та своєчасність наданої допомоги, сформованість навичок зорового сприйняття.

Відповідно до міжнародної класифікації функціонування дітей і підлітків (МКФДП), ратифікованої в Україні, порушення зору визначається через порушення зорових функцій, до яких належать: функції гостроти зору, функції полів зору, якість зору; функції відчуття світла і кольору, гострота зору на відстані, монокулярний і бінокулярний зір, якість візуального зображення; такі порушення, як короткозорість, далекозорість, астигматизм, геміанопсія, дальтонізм, тунельний зір, центральна і периферична скотома, диплопія, нічна сліпота і порушення адаптації до світла. Визначального значення при цьому набуває не якісний показник порушення, а можливості використання зорового сприйняття дитини для її навчання та повноцінного життя.

Гострота зору вказує, наскільки добре людина може бачити об’єкти з певної відстані (5-6 м) та зблизька (40-50 см). Стовідсоткова гострота зору позначається 1, а зниження, відповідно, від 0,9 до 0,001. Суттєвим, таким, що знижує здатність взаємодії з оточуючими, вважається зниження гостроти зору від 0,4 і нижче з корекцією окулярами чи лінзами.

Гострота зору — важливий, але не основний показник зорового порушення. Ослабленість чи підвищений тонус м’язів ока можуть викликати косоокість, за якої порушується бінокулярність зору; ністагм (мимовільні рухи ока), за якого неможливо сфокусувати погляд. Також враховується поле зору (периферичний зір), значне звуження якого, навіть за умов хорошої гостроти, унеможливлює використання зору для сприйняття. Так, за умови звуження поля зору до 10° і менше людина вважається сліпою.

Зорове сприйняття дітей зі зниженим зором, навіть з корекцією окулярами чи лінзами, залишається недосконалим. Дитина потребує спеціальних матеріалів та адаптацій для навчання (збільшення шрифту, контрастності тощо), але використовує недосконале зорове сприйняття для взаємодії з оточуючими. У таких дітей знижений темп роботи, збіднені уявлення про деякі явища, їм важко працювати з деталями.

Під сліпотою розуміють і абсолютну (тотальну) відсутність зорового сприйняття, і суттєве зниження гостроти зору, що прогресує, і різке звуження поля зору. Сліпі діти мають глибоке порушення зорових функцій чи виключення їхньої частини. У них може спостерігатися повна відсутність зорових відчуттів або мати місце світловідчуття чи залишковий зір. Як провідні канали вони використовують слух і дотик. Може бути достатній залишковий зір, який діти використовують виключно для орієнтування у просторі. Для читання та письма вони використовують шрифт Брайля. У дітей знижений темп роботи, специфічні уявлення про предмети та явища навколишнього середовища.

Суттєве значення для розвитку сліпої дитини має час прояву зорового порушення, відповідно розрізняють: сліпонароджені — діти з уродженою тотальною сліпотою, які втратили зір до становлення мовлення (до трьох років) і не мають зорових уявлень, тобто весь процес психічного розвитку проходить в умовах повного «випадіння» зорової системи; осліплі — діти, які втратили зір у дошкільному віці й пізніше, тобто мають часткові зорові уявлення. Вік та рівень розвитку дитини на момент зниження чи втрати зору може суттєво впливати на її можливості здобувати знання та набувати навичок у майбутньому. Дітям з уродженою сліпотою складніше формувати уявлення про предмети та явища, особливо про ті, що їх неможливо обстежити за допомоги дотику, а діти з набутим порушенням зору можуть зберігати достатню візуальну пам’ять та сформовані уявлення.

Сліпі діти мають гарні здібності до опанування загальноосвітньої навчальної програми в повному обсязі. А втім, відсутнє зорове сприйняття, збіднений сенсорний досвід, загальне зниження пізнавальної активності, складності просторового орієнтування викликають низку бар’єрів у навчальній та соціально-комунікативній діяльності. Тому в освітньому середовищі та у навчальному процесі ці діти потребують підтримки, зокрема створення безпечного та доступного простору (тактильні орієнтири, брайлівські надписи тощо), адаптації засобів навчання до провідних каналів (дотику і слуху), заміни візуальної інформації на тактильну та аудіальну, стимулювання активності та самостійності.

Важливим фактором для визначення зорових можливостей є також характер та своєчасність наданої допомоги (медичної та педагогічної). Вчасно скорегований окулярами чи лінзами знижений зір та сформовані навички його використання суттєво покращують пізнавальні можливості дитини. У випадку, коли зір неможливо покращити, важливо якомога раніше розвивати в дитини вміння використовувати збережені аналізатори (слух, дотик) для пізнання оточуючого світу.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст