Навчання дітей з особливими освітніми потребами. 2019. Колупаєва

Наскрізні (первазивні) порушення розвитку

Загальний огляд

Наскрізні (первазивні) порушення розвитку (лат. pervasive developmental disorder, PDD) — розлади, що негативно впливають на здатність спілкуватися та навчатися. Це порушення функціонування мозку. Деякі діти з наскрізним порушенням розвитку досить відсторонені від оточення і неактивні, тоді як інші, навпаки, гіперактивні й перебувають у постійному русі. У дітей із наскрізним порушенням розвитку спостерігаються різні симптоми, утім є певні ознаки, помітні частіше за інші.

За статистикою частота виникнення цього порушення — 7-10 випадків на 10000. Хоча загальні порушенням розвитку й аутизм вивчають уже понад п’ятдесят років, єдиної думки про причини у фахівців досі немає.

Наскрізні (первазивні) порушення розвитку — це термін для позначення розладів, що охоплюють порушення навичок соціальної взаємодії та комунікації, наявність стереотипних поведінки, інтересів, дій тощо.

Класифікація

До наскрізних (первазивних) порушень розвитку належать1:

Розлади аутистичного спектра (РАС)

Складні неврологічні порушення, що впливають на функціонування мозку.

Симптоми розладів аутистичного спектра можуть спостерігатися в різноманітних комбінаціях і супроводжувати інші порушення розвитку.

В одних людей із порушеннями аутистичного спектра нормальний інтелектуальний розвиток, в інших — порушення можуть варіюватися від слабких до сильних. Часто ці рівні класифікують у межах від високофункціональних порушень аутистичного спектра до низькофункціональних порушень аутистичного спектра.

1 За Prizant Barry (1995). Autism (Autistic disorder).

Синдром Ретта

Спостерігається лише у дівчаток і характеризується розвитком значних затримок після періоду нормального розвитку. У дітей із синдромом Ретта виникають повторювані рухи руками, труднощі виконанням руками бажаного руху. Часто відбувається припинення росту голови й погіршення моторної координації. Спостерігаються серйозні труднощі у сфері комунікації та погіршення соціальних взаємодій. Синдром Ретта зустрічається значно рідше, ніж аутистичні розлади.

Дитячий дезінтегративний розлад

Спостерігаються затримки розвитку в багатьох сферах (рецептивне та експресивне мовлення, соціальні навички, адаптивна поведінка, ігрові навички, моторні навички, контроль сечо- і/або каловипускання) упродовж щонайменше двох років нормального розвитку. Спостерігаються значні порушення у сфері комунікації, соціальної взаємодії, а також обмежені, повторювані й стереотипні зразки поведінки й інтересів. Це порушення також називають синдромом Хеллера, воно зустрічається значно рідше, ніж аутистичні розлади.

Загальні порушення розвитку - не встановлене (PDD-NOS)

Діти мають симптоми, схожі на ознаки розладів аутистичного спектра. Проте здебільшого в людей із PDD-NOS не діагностують розлад аутистичного спектра, оскільки ознаки розвинулися в них пізніше або не підпадають під діагностичні критерії РАС. Зазвичай діагноз «загальні порушення розвитку — не встановлене» (PDD-NOS) фіксують у випадках, коли в дитини спостерігаються значні соціальні чи комунікаційні порушення, але вони не підпадають під критерії будь-яких інших загальних порушень розвитку.

Синдром Аспергера

У дитини із цим синдромом є чимало ознак розладів аутистичного спектра. У неї також виникають труднощі у сфері соціальної взаємодії та певні зразки стереотипної поведінки. Утім у дітей із синдромом Аспергера немає значних затримок раннього розвитку мовлення в процесі когнітивного розвитку. Зазвичай у них краще розвиваються навички догляду за собою, адаптивна поведінка та спостерігається більше зацікавлення навколишнім світом, ніж у дітей із розладами аутистичного спектра.

Загальні ознаки

Наскрізні (первазивні) порушення характеризуються тяжкими порушеннями, що охоплюють практично всі сфери розвитку, включаючи соціальну взаємодію, комунікацію, наявність стереотипної поведінки, інтересів та дій.

Порушення розвитку мови та мовлення

Як вербальні, так і невербальні комунікаційні вміння й навички в дитини дуже обмежені або взагалі відсутні. Деякі діти говорять монотонно або неначе співають. Інколи вони раз від разу повторюють фрази, що зовсім не стосуються конкретної ситуації. Вони можуть сміятися або посміхатися без очевидної причини. Якщо такі діти говорять, то їхнє мовлення дуже незріле, загальмоване або це просто повторення слів співрозмовника. Тон голосу незвичайний, короткі речення звучать як питальні. Невербальна комунікація, наприклад, вираз обличчя, може бути недоречною або й зовсім відсутньою.

Обмежені міжособистісні навички

Найсерйозніша ознака — соціальна ізоляція і труднощі взаємодії з оточуючими. Дитині складно налагоджувати дружні стосунки, розуміти почуття інших, співпрацювати в іграх. Їхні рольові ігри часто одноманітні та без фантазії. Діти зазвичай не імітують ролі дорослих у своїх іграх. Інколи ігрова ситуація повторюється багато разів або копіює дії телегероїв. Окремі діти можуть інколи брати участь в іграх з іншими однолітками.

Стереотипність поведінки, інтересів, дій тощо

Найменша зміна у звичних діях може дуже засмутити дитину. Усе завжди слід робити однаково й в один і той самий час. Якщо звичні дії або оточення змінюються, дитина може дуже засмутитися або навіть зреагувати нападом гніву.

У процесі спостережень за дитиною можна виявити низку особливостей в її повсякденній діяльності, що стануть орієнтиром для добору ефективних заходів її підтримки та розвитку.

ГІПЕРРЕАКТИВНА ПОВЕДІНКА

ППОРЕАКТИВНА ПОВЕДІНКА1

СЛУХОВА СИСТЕМА

• легко відволікається на зовнішні стимули;

• занадто чутливо реагує на звуки;

• реакцію на звуки передбачити неможливо;

• закриває руками вуха, щоб уникнути звуків;

• кричить або плаче в гамірному середовищі;

• фізично захищається від звукової загрози

• не реагує, коли називають його ім’я;

• здається, не помічає шуму від дій, що відбуваються навколо нього;

• постійно щось говорить, неначе втамовує потребу в шумі;

• небезпечно поводиться — не реагує на звуки, що інформують про потенційну небезпеку;

• не звертає увагу на жодні звуки

ЗОРОВА СИСТЕМА

• не терпить яскравого світла;

• уникає сонячного світла;

• очима стежить за кожним рухом у кімнаті;

• закриває частину поля зору — наприклад, прикриває рукою півсторінки книжки, що її читає;

• фізично реагує на появу певних предметів або кольорів

• не реагує на присутність інших людей;

• не може знайти потрібних предметів або людей;

• втрачає людей чи предмети зі свого поля зору, якщо вони рухаються;

• не розуміє понять «основний предмет» — «фон»

ТАКТИЛЬНА СИСТЕМА

• не подобається, коли її торкаються;

• уникає робіт, де потрібно працювати руками (з пластиліном, у воді, малювати, готувати їжу);

• скаржиться на дискомфортний одяг;

• відмовляється носити певні речі, обрізає етикетки на одязі;

• негативно реагує на текстуру їжі, іграшок, меблів

• здається, не розуміє поняття особистого простору;

• здається, не помічає доторків до неї інших осіб;

• часто бере речі до рота;

• не терпить одягу, який подразнює шкіру;

• має високий рівень стійкості до болю, не усвідомлює загрози через слабку реакцію на біль

1 За Paache С., Gorrill L. And Strom B. (2004). Children with special needs in early childhood settings: Identification, intervention, inclusion. NY: Thomson/Delmar Learning.

ВЕСТИБУЛЯРНА СИСТЕМА

• дуже бурхливо реагує на рухи;

• труднощі з рухом на різних поверхнях (килимі, траві);

• ходить близько до стін, чіпляється за перила;

• під час очікування руху помітний страх, м’язи здаються напруженими;

• стоїть в одній нерухомій позі, тримає руки під одним кутом;

• здається, що дитину легко фізично дезорієнтувати

• здається, не може не рухатися;

• киває головою, ходить по колу;

• легко втомлюється під час рухливої діяльності;

• зазвичай рухається повільно, летаргічно;

• довго реагує на вказівку рухатися

СМАКОВА Й НЮХОВА СИСТЕМИ

• споживає обмежену кількість їжі;

• давиться, відмовляється їсти;

• не стежить за гігієною рота;

• випльовує їжу, медикаменти;

• надмірно реагує на запахи в середовищі;

• уникає місць і людей із сильним запахом

• здається, постійно хоче їсти;

• облизує неїстівні предмети;

• неправильно жує;

• може з’їсти небезпечні речовини, не зважаючи на неприємний смак;

• незвично нюхає предмети;

• здається, не помічає запахів, що їх відчувають всі інші люди