Навчання дітей з особливими освітніми потребами. 2019. Колупаєва

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУ/СДУГ)

Загальний огляд

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) встановлюється дітям, у яких постійно системно виникають певні прояви поведінки, насамперед:

  • відвертання уваги (слабке утримання уваги на завданні);
  • імпульсивність (знижений контроль потягів і затримка задоволення);
  • гіперактивність (надмірна активність та фізична невтомлюваність).

Під час установлення синдрому ці критерії мають фіксуватися як надмірні, довготривалі та глибокі. Така поведінка має проявитися до 7 років і тривати щонайменше 6 місяців. Найголовніший показник — ця поведінка стає реальною перешкодою як мінімум у таких сферах життя: в освітньому закладі, вдома, на роботі, в соціальному середовищі. Саме ці критерії відрізняють СДУГ від звичайної неуважності та імпульсивної поведінки дитини або від впливів неспокійного життя і стресового ритму сучасного суспільства.

Причини СДУГ досі невідомі. Наразі побутує припущення, що СДУГ спричиняється спадковими чи іншими біологічними чинниками. Експерти розрахували, що цей синдром може фіксуватись у 3-10% учнів шкільного віку. У дівчаток частіше спостерігають СДУ без гіперактивності.

Ось деякі зі звичних симптомів СДУГ у дитини: вона систематично неспроможна зосередити увагу на деталях або припускається помилок через неуважність; важко утримує увагу на завданні; складається враження, що дитина не слухає, коли звертаються саме до неї; поставлені завдання часто не виконує ретельно й повністю; не звертає уваги на важливі речі або забуває їх; не відчуває втоми, часто рухає руками або ногами, непосидюча; дуже багато бігає або повзає; забагато говорить; починає відповідати на запитання до того, як дослухає його до кінця; їй важко дочекатися своєї черги.

Діти зі СДУ часто не гіперактивні. Зазвичай вони не порушують поведінку в класі та не привертають до себе уваги. Однак СДУ є проблемою для самої дитини, негативно впливаючи на рівень її успішності та спричиняючи низьку самооцінку.

Класифікація

Офіційний клінічний діагноз звучить як «синдром дефіциту уваги та гіперактивності» (СДУГ). Водночас СДУГ поділяється на три різні підтипи: комбінований тип, переважно неуважний тип, переважно гіперактивно-імпульсивний тип.

Ознаки підтипів

Характерна поведінка дітей

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності, комбінований тип:

найпоширеніша форма порушення, під час якої постійно протягом 6 місяців спостерігаються шість (або більше) симптомів неуважності й шість (або більше) симптомів гіперактивності-імпульсивності.

Спостерігається комбінація симптомів, що зазначені нижче.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності, переважно неуважного типу:

зазвичай його виокремлюють як синдром дефіциту уваги без гіперактивності (СДУ). У таких дітей виявляють шість (або більше) симптомів неуважності (але менше, ніж шість, симптомів гіперактивності-імпульсивності), що постійно спостерігалися упродовж мінімум шести місяців.

Легко відволікається на зовнішні стимули. Дитині складно слухати й виконувати вказівки.

Дитині важко зосереджувати й підтримувати увагу.

Дитині важко концентруватися й виконувати завдання.

Нестабільна робота на уроках — одного дня учень може виконувати завдання, іншого дня — ні; робота учня «стабільно нестабільна».

Дитина випадає із ситуації — може «літати у хмарах».

Дитина неорганізована — губить / не може знайти власні речі (на парті і в кімнаті може бути безлад).

Слабкі навички навчальної діяльності; Дитині важко працювати самостійно.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності, переважно гіперактивно-імпульсивного типу:

у таких дітей помітні шість (або більше) симптомів гіперактивності-імпульсивності (але менше, ніж шість, симптомів неуважності), що постійно спостерігалися упродовж мінімум шести місяців.

Високий рівень активності.

Дитина постійно перебуває в русі. Часто рухає руками й ногами, крутиться на стільці, падає з нього.

Підбирає скрізь будь-які речі, якими грається, бере їх до рота.

Блукає класом — дитині складно спокійно сидіти.

Дитина імпульсивна, погано себе контролює.

Багато говорить, інколи непристойності. Не може чекати своєї черги.

Перебиває чи втручається у справи інших.

Голосно говорить.

Часто потрапляє в проблемні ситуації, оскільки не може зупинитися й подумати, перед тим як діяти.

Часто виконує небезпечні для здоров’я дії, не враховуючи їхніх наслідків (наприклад, стрибає з висоти, їде на велосипеді вулицею й не дивиться вперед), тому часто травмується.

Дитина зазнає труднощів під час змін діяльності.

Агресивна поведінка, легко збуджується. Соціально незріла.

Низька самооцінка й висока боязливість.

!!! Не кожен учень має всі ці симптоми. Та й самі симптоми також можуть проявлятися по-різному. Кожна дитина унікальна й демонструє різноманітні комбінації поведінки, сильних і слабких сторін, інтересів, здібностей і вмінь.

Важливо зрозуміти, що така поведінка в дитячому віці прийнятна певною мірою на різних етапах розвитку. Наприклад, усім малим дітям зазвичай важко чекати на свою чергу, вони недовго зосереджують на чомусь увагу й не можуть тривалий час усидіти на одному місці. Однак проблема виникає тоді, коли в дитини помітні дуже багато ознак такої поведінки, що не відповідають її розвитку (порівняно з іншими дітьми її віку). Таким дітям потрібна допомога.

Виявлення СДУ/СДУГ

Проблеми з утриманням уваги в дитини можуть спричинити не тільки СДУ/СДУГ, а й інші чинники: сімейні проблеми, стрес, пригнічення, медикаменти, хвороба та труднощі у навчанні — усі вони можуть спричинити виникнення симптомів, схожих на симптоми СДУ/СДУГ. Ретельне дослідження мають провести досвідчені спеціалісти.

До процесу оцінювання залучаються різноманітні професіонали (терапевт, педіатр, дитячий психіатр, невролог, сімейний лікар, психолог та педагог). Інформацію для правильного оцінювання може надати бесіда із психіатром, психологічні та академічні тести і/або обстеження в невропатолога. Дуже важливу роль у процесі оцінювання відіграють батьки та педагоги, оскільки вони є основними джерелами інформації про особливості поведінки і діяльності дитини в освітньому закладі та вдома.

Орієнтовні критерії для педагогічного оцінювання1

Підтип СДУГ визначається залежно від критеріїв А1 і/або А2.

A.1.

Шість або більше симптомів неуважності постійно спостерігаються упродовж мінімум шести місяців такою мірою, що перешкоджають адаптації або не відповідають рівневі розвитку

Неуважність:

a) часто не звертає належної уваги на деталі або робить помилки через неуважність під час виконання домашнього завдання чи іншої діяльності;

b) має труднощі з утриманням уваги під час виконання завдань або ігор;

c) коли до дитини звертаються, часто складається враження, що вона не слухає;

1 За Rief Sandra. (1993). How to reach and teach ADD/ADHD children. (Section 1: What is ADD/ADHD (pp. 1-4)

d) часто не дотримується вказівок, не доводить до кінця домашні завдання або покладені обов’язки (але не через те, що не хоче або не зрозуміла завдання);

e) їй складно впорядкувати свою роботу;

f) часто уникає, не любить або не хоче виконувати завдання, що потребують напружених розумових зусиль (наприклад, виконання завдання на уроці або вдома);

g) часто губить речі, необхідні для виконання роботи або діяльності;

h) часто легко відволікається на зовнішні стимули;

i) виявляє забудькуватість під час виконання щоденних дій.

А.2.

Шість або більше симптомів гіперактивності-імпульсивності постійно спостерігаються упродовж мінімум шести місяців такою мірою, що не дають змоги адаптуватися або не відповідають рівневі розвитку

Пперактивність:

a) часто розмахує руками, соває ногами чи крутиться на стільці;

b) часто встає зі свого місця в класі чи вдома, куди її посадили;

c) часто бігає або повзає в ситуаціях, коли цього робити не можна (у підлітків і дорослих може проявлятися у суб’єктивному відчутті невтомності);

d) буває складно спокійно гратися або відпочивати;

e) часто кудись «біжить», або виконує дії, наче «заведена»;

f) забагато говорить.

Імпульсивність:

a) часто викрикує відповідь ще до того, як дослухає запитання до кінця;

b) їй складно чекати своєї черги;

c) часто перебиває або втручається в діяльність інших, у розмову чи гру.

Загальні ознаки

Дітей зі СДУ відрізняє від інших те, що специфічні характеристики, а саме, неуважність, імпульсивність, гіперактивність спостерігаються в інтенсивнішому прояві та частіше, ніж у їхніх однолітків.

Увага

У дітей зі СДУ обсяг уваги менший, ніж у їхніх однолітків. Це створює чимало проблем під час навчання.

У класі неуважний учень переключається з одного виду діяльності на інший, часто не може зосередитись на певний час, необхідний для виконання поставлених завдань. Такі учні розпочинають багато дій, але через відволікання на когось або на щось (навіть на власні думки) не можуть довести їх до кінця. Неуважним дітям складно виконувати вказівки педагога, вони часто крутяться й не можуть усидіти на місці.

Хоча така дитина неуважна, вона цілком може впоратися із цікавими для неї завданнями. Зазвичай у неї вдосталь уваги для того, щоб займатися дуже приємними речами (наприклад, гратися в комп’ютерні ігри або дивитися телевізор). Надовго привернути увагу такого учня можуть нові або незвичні завдання, спеціальні проекти або хобі. Крім того, дитина може бути достатньо уважною впродовж необхідного часу, коли за нею ретельно спостерігають у ситуації сам на сам.

Імпульсивність

У багатьох дітей зі СДУ/СДУГ явно помітні проблеми з контролем імпульсів. Це стосується нездатності дитини контролювати свої емоції або поведінку. Вона реагує швидко, не задумуючись про наслідки своїх дій. В освітньому закладі це призводить до того, що учень кидається виконувати всі завдання, не прочитавши і не обміркувавши їх, і допускає набагато більше помилок через неуважність, ніж його однокласники. Такі учні викрикують відповіді на поставлені запитання, не піднімаючи руки. Імпульсивні діти гублять книжки, ламають ручки й олівці, складають речі в різних місцях, тільки не там, де вони мають бути.

Соціальна імпульсивність призводить до втрати друзів, їхні однокласники можуть нервувати через дії учнів зі СДУ/СДУГ.

Гіперактивність

Не всі діти із СДУ гіперактивні. Чимало з них демонструють нормальні рівні активності. Однак гіперактивність одразу помітна, оскільки така дитина жодної хвилини не сидить спокійно впродовж усього дня. Дошкільники із СДУ завжди щось чіпають, кидають, ніколи не задоволені, ніколи довго не граються однією іграшкою, їм усе завжди цікаво — за цими дітьми слід постійно наглядати.

Максимально гіперактивність проявляється саме в дитячому віці. Підростаючи, такі діти дещо «уповільнюються». У початковій школі активність дітей змінюється з хаотичної біганини на невтомність. Рухання руками й ногами, вертіння на стільці, постукування пальцями по столу, постійне тримання якоїсь речі в руках, розмови, розхитування на стільці, вставання з місця — типова характеристика гіперактивних учнів. Пперактивні дівчата можуть витрачати свою енергію не на активні рухи, а на постійні розмови.

Пперактивним дітям подобається бути зайнятими і щось робити — їм важко уповільнювати свій темп до звичної активності більшості своїх однокласників.

Організація навчання в інклюзивному середовищі

Педагоги, які навчають учнів із СДУГ, завжди мають звертати увагу на те, щоб матеріали та методи роботи були більш активними, а також постійно їх оновлювати.1

Педагогічні підходи у процесі навчання дітей із СДУГ

Гіперактивність

Не намагайтеся знизити активність дитини, а спрямовуйте їі у правильне русло:

  • установіть правила пересування класом, цей процес не має бути безконтрольним;
  • дозволяйте учням стояти під час уроку, особливо наприкінці.

Використовуйте активну діяльність як винагороду:

  • за належне виконання завдання надавайте учням можливість витерти дошку, правильно розставити стільці, зібрати/роздати роздатковий матеріал або зошити;

1 Адаптовано за Alberta Education (1996). Programming for students with special needs series Teaching Students with Learning Disabilities (Book 6).

Використовуйте активні способи виконання завдань:

  • залучайте дітей до роботи біля дошки, дискусії, дії;
  • упродовж дня частіше використовуйте письмо, малювання;
  • навчайте учнів ставити запитання за темою.

Імпульсивність

Поки учні чекають своєї черги відповісти, пропонуйте їм словесні або рухливі завдання:

  • давайте учням вказівку виконувати легші частини завдання, поки вони чекатимуть на вчителя, який допоможе їм виконати важчу частину;
  • навчайте учнів підкреслювати, виділяти маркером або переписувати завдання перед тим, як почати його виконувати;
  • заохочуйте учнів малювати за темою (наприклад, схематично намалювати результат виконання завдання);
  • спонукайте учнів вести записи/нотатки (можна лише ключові слова).

Звертайте постійну увагу на необхідність трішки почекати й винагороджуйте за очікування, поступово збільшуючи його тривалість.

Якщо неспроможність зачекати призводить до нервування, підтримуйте учня, але не дозволяйте, щоб його імпульсивні дії або поведінка стали агресивними:

  • пропонуйте альтернативні варіанти участі учня в роботі;
  • натякайте на майбутнє складне завдання, під час виконання якого потрібно буде більше зосередитися й уважніше контролювати його виконання;
  • навчайте учнів, які перебивають, не втручатися у процес і запам’ятовувати те, що вони хотіли сказати, аби озвучити свою думку після закінчення діалогу (нехай тим часом занотують свою думку). Тренуйте ці соціальні навички учнів у рольових іграх;
  • постійно вимагайте від них використовувати звичні слова чемності (добрий день, до побачення, дякую, будь ласка тощо).

Нездатність підтримувати увагу під час виконання звичних завдань і дій

Скорочуйте тривалість завдання:

  • розбивайте завдання на частини, що їх слід виконати в різний час;
  • ставте два завдання з умовою: виконати спочатку те, що подобається менше, а вже потім те, яке до вподоби;
  • пропонуйте менше слів на правопис, прикладів на розв’язання;
  • використовуйте менше слів, коли озвучуєте завдання (короткі й чіткі словесні вказівки);
  • якщо завдання рутинні й механічні, розбивайте їх на кілька уроків.

Робіть завдання цікавими:

  • нехай учні проводять роботу в групах, з партнером;
  • цікаві й нецікаві завдання чергуйте;
  • під час лекцій користуйтеся проектором (візуалізацією);
  • дозволяйте учням сідати ближче до педагога.

Уводьте елемент новизни, особливо коли виконання завдання потребує тривалого часу:

  • перевірку результатів перетворюйте на гру;
  • використовуйте ігри для вивчення нецікавих тем або у процесі повторення вивченого.

Невиконання завдань або їх незавершення

Збільшуйте кількість варіантів вибору для учня і підтримуйте особливий інтерес до виконання:

  • пропонуйте більший вибір завдань, тем, дій;
  • визначайте діяльність, що найбільше подобається учням, і використовуйте її під час навчання;
  • ураховуйте інтерес учнів до завдання.

Переконуйтеся, що учні здатні виконати поставлені перед ними завдання, та визначайте, у який спосіб вони найчастіше дають відповідь:

  • дозволяйте учням відповідати по-різному (усно, письмово, набирати на комп’ютері тощо);
  • змінюйте рівень складності завдання;
  • стежте, щоб дезорганізація учня не стала перешкодою до виконання завдання.

Труднощі на початку виконання завдання

Готуйте чітку структуру й підказки для визначення важливої інформації:

  • підказуйте учневі словесно; давайте підказки в записах, спонукайте учнів до ведення записів;
  • завдання й тести мають бути чітко структурованими; застосовуйте державні стандарти виконання роботи, будьте максимально конкретними;
  • правильно форматуйте завдання: ставте нумерацію пунктів, заголовки, пишіть зміст;
  • дозволяйте учням працювати з партнерами або в невеликих групах (дозволяйте їм пошепки обговорювати завдання);
  • виділяйте маркером, підкреслюйте, обводьте або давайте учням переписати завдання, складні для написання літери, знаки математичних дій тощо;
  • намагайтеся давати учням можливості виявити лідерські навички (допомогти педагогу, прочитати вголос інформацію, бути капітаном команди тощо).

Проблема зі здачею виконаних завдань вчасно

Частіше застосовуйте планування (щоденники, записники, загальні папки):

  • занотовуйте завдання учням у записники;
  • записуйте завдання на дошці. Переконайтеся, що учні їх переписали в щоденники.

Установіть постійні правила виконання рутинних дій (здача завдань, книжок або одягу):

  • заохочуйте учнів вести власні нотатки дій: на одній сторінці — нові завдання з градацією їхньої важливості, на другій — заплановані до виконання в класі дії у хронологічному порядку;
  • порадьте батькам визначити вдома постійні місця для певних предметів (наприклад, книжок, зошитів...);
  • позначайте полиці в особистих шафах учнів для конкретних предметів.

Упорядковуйте простір за допомогою кольорових та інших позначок:

  • навчайте учнів контролювати себе (чи все вони взяли, коли потрібно йти на заняття в інший клас/спортивний зал тощо);
  • клейте різнокольорові закладки до книг.

Труднощі з плануванням та впорядкуванням

Тренуйте планування:

  • організовуйте різноманітні дії з планування (що потрібно мати для виконання завдання, як розбити його на частини тощо);
  • тренуйте учнів визначати необхідний для виконання завдання час;
  • навчайте узагальнювати.

Тренуйте учнів вибирати, групувати й перегруповувати:

  • навчайте перегруповувати слова у редакторі Word;
  • навчайте занотовувати все у три колонки (наприклад, основні думки, допоміжні, запитання за темою);
  • моделюйте ситуації, що потребують навичок планування, впорядкування та вирішення проблем.

Поганий почерк

Зменшуйте кількість дій, коли потрібно записувати:

  • не змушуйте учнів переписувати неохайно написане ними завдання — результат буде ще гірший;
  • дозволяйте користуватися записами однокласників, які конспектували лекцію педагога;
  • приймайте завдання, набране на комп’ютері або надиктоване.

Знижуйте вимоги до виконання окремих завдань і чіткіше пояснюйте важливі вимоги до конкретних завдань:

  • виділяйте кольором, обводьте або підкреслюйте частини букв, що їх учні пишуть неправильно;
  • пом’якшуйте вимоги до письма;
  • демонструйте всім зразки особливо красивого правопису учнів.

Низька самооцінка

Повністю перегруповуйте сильні риси учнів:

  • звертайте увагу на обдарованість учнів, дозволяючи їм упродовж тривалого часу щодня або щотижня демонструвати свої таланти;
  • визнайте, що гіперактивність також означає високу енергійність і продуктивність;
  • визнайте, що креативність також можна застосувати для зацікавлення учня новою інформацією.

Посилюйте відчуття успіху в учня за допомогою підсилення його навичок:

  • визнайте грайливість цих учнів і застосовуйте її під час навчання нових навичок;
  • звертайте увагу на правильні дії учнів, а не на помилки.

Нездатність слухати й виконувати вказівки

  • Не давайте завдань, поки клас повністю не заспокоїться.
  • Почекайте, поки всі почнуть уважно слухати вас.
  • Пояснюйте чітко, повільно й усвідомлено.
  • Коли говорите, дивіться на дітей.
  • Давайте різноманітні вказівки: усно, візуалізовано, схематично. Наприклад, запишіть на дошці номери сторінок, вправ, фрази...
  • Моделюйте, що потрібно зробити, показуйте зразок.
  • Не давайте учням дуже багато вказівок одразу.
  • Якщо завдання учні мають здати завтра або наступного тижня, нехай запишуть його в щоденник. Перевірте разом з ними правильність запису і не стирайте його з дошки до кінця робочого дня.
  • Перевіряйте, як учні зрозуміли завдання, запитавши кількох із них. Наприклад:

— Чи виберемо ми числа 8 і 12?

— Ні.

— Чому?

— Потрібно вибрати лише непарні.

  • Просіть кількох учнів повторити завдання, щоб усі інші перевірили.
  • Давайте завдання повністю, тобто пояснюйте, що учні мають зробити, коли закінчать його виконання (підняти руку, покласти ручки, закрити зошити...).
  • Активно навчайте учнів демонструвати правильні ознаки слухання: дивитися в очі, сидіти спокійно, думати самостійно.

Стратегії навчання в інклюзивному класі

У процесі навчання слід враховувати особливості учнів. Насамперед, йдеться про потребу чіткої структурованості навчання і здатність дітей самостійно керувати власною навчальною діяльністю. Нижче в таблиці представлено підходи, що поступово дають змогу учням брати на себе більшу відповідальність в керуванні власним навчанням.

Формальне навчання

1. Учитель дає вказівки.

Учитель проводить формальне навчання, контролює процес прийняття рішень, а учні мають лише правильно відповідати, коли їх питають. Хоча такий підхід не допомагає учням формувати навички самостійного навчання, проте для деяких із них це найкращий підхід.

2. Учитель дає завдання.

Учитель проводить формальне навчання, починає пропонувати учням варіанти вибору і так будує роботу в класі, що в ньому можуть одночасно відбуватися кілька різних робіт. Можна призначити певні центри виконання робіт і дати змогу учням приймати рішення. Для самостійного навчання дуже важливо вміти створювати варіанти й приймати рішення.

Неформальне навчання

3. Партнер-ровесник.

Учитель дає учням змогу вчитися один в одного, працюючи в парах. Щоб результат співпраці був максимальним, учні мають підходити один одному. Діти починають самі визначати своє навчання. Для цього вони мають обговорювати завдання, ділитися своїм досвідом, а також сприймати навчальний процес з точки зору його ініціаторів, а не лише пасивних учнів.

4. Контракт учителя з учнем.

Контракт складає учень, за необхідності вчитель обговорює з ним ті чи інші питання і задає певні напрями руху. На цьому етапі учні починають самі визначати зміст навчання. У результаті підписується контракт, в якому визначається, яким чином учень досягатиме довгострокової мети.

5. Самостійне навчання.

Незалежне або самостійне навчання відбувається тоді, коли учень започатковує плани свого навчання. Учні вирішують, як вони збираються вивчати матеріал, створювати свої проекти, планувати результати і вирішувати проблеми, розвивати свої дії.

Окрім цього, необхідно враховувати труднощі, що їх учень відчуває постійно чи ситуативно, та застосовувати комплекс заходів, аби мінімізувати, а згодом усунути чинники, що ускладнюють навчання дитини із СДУГ (див. таблицю нижче).

Проблема

Способи її усунення

Неуважність

• Садіть учня в спокійному місці, поруч з однокласником, який має зразкову поведінку, поруч із другом;

• збільшуйте відстань між партами;

• давайте дитині більше часу на виконання завдання;

• скорочуйте завдання або робочі періоди, щоб вони збігалися з моментами зосередження учнем уваги (користуйтеся годинником);

• розбивайте довгі завдання на частини, щоб учень бачив його поступове виконання;

• допомагайте учневі визначати короткострокові цілі;

• ставте єдине завдання, щоб не перевантажувати дитину;

• дозволяйте учневі приблизні відповіді для отримання позитивної оцінки;

• зменшуйте обсяги домашньої роботи;

• за допомогою підказок навчайте самоконтролю;

• усні вказівки щодо завдання дублюйте для учня ще й записами на аркуші;

• дозволяйте дитині користуватися записами однокласників;

• давайте чіткі, зрозумілі вказівки;

• залучайте учнів до презентацій, що їх робите на уроці;

• підказуйте учневі, як зосереджуватися на завданні, давайте йому знаки.

Дотримання правил

• Хваліть за дотримання правил;

• одразу ж реагуйте на дії учня;

• ігноруйте незначні порушення поведінки, привертайте увагу учнів своїм зацікавленням;

• помірковано карайте за погану поведінку (не читайте нотацій, не критикуйте);

• хваліть його сусіда за хорошу поведінку;

• уважно стежте за учнем під час переходів;

• садіть учня неподалік від педагога;

• укладіть з учнем «контракт про поведінку»;

• запровадьте у класі систему управління поведінкою;

• навчайте учнів самоконтролю за власною поведінкою.

Імпульсивність

• Ігноруйте незначні порушення;

• одразу ж реагуйте — нагороджуйте або позбавляйте нагород;

• за погану поведінку відлучайте на короткий час від навчання;

• уважно стежте за учнем під час переходів;

• помірковано карайте за погану поведінку;

• підсилюйте правильну поведінку похвалою;

• хваліть його сусіда за хорошу поведінку;

• садіть дитину поблизу педагога або поруч зі зразковим учнем;

• укладіть з учнем «контракт про поведінку»;

• навчайте учнів самоконтролю за власною поведінкою (піднімати руку, не перебивати співрозмовника тощо);

• викликайте учня, коли він правильно про це просить (піднявши руку/карточку тощо);

• хваліть учня, коли він піднімає руку, щоб відповісти на запитання.

Академічні навички

• Якщо погано читає: давайте йому більше часу, надайте можливість ознайомитися з текстом перед читанням, пропонуйте коротші тексти, зменшуйте обсяги для читання;

• якщо погано висловлюється усно: приймайте всі усні відповіді, заохочуйте учня розповідати про нові ідеї або здобутки, вибирайте легкі для обговорення, цікаві для дитини теми;

• якщо погано пише: приймайте відповіді в інших форматах (усно, набрані на комп’ютері, надиктовані), не пропонуйте завдання, де необхідно багато писати, перевіряйте вміння за допомогою тестів множинного вибору або заповнення пропущених слів/місць;

• якщо погано рахує: дозволяйте користуватися калькулятором, пишіть у зошитах у клітинку (упорядковує розміщення цифр), відводьте більше часу на опанування математики, одразу ж правильно реагуйте на пояснення або моделювання розв’язання виразу.

Моторна діяльність

• Дозволяйте учневі інколи стояти під час виконання роботи;

• надавайте можливість посидіти та перепочити;

• робіть короткі перерви між виконанням завдань;

• уважно стежте за учнем під час переходів;

• нагадуйте учневі про необхідність перевіряти результати власної роботи, якщо він працює безперервно та поспішає;

• давайте учневі більше часу на виконання завдань (особливо, якщо моторика вповільнена).

Організація/упорядкування

• Залучайте батьків для допомоги з плануванням;

• створіть правила класного менеджменту;

• заохочуйте учня вести записник;

• перевіряйте, щоб учень записував завдання в щоденник;

• перевіряйте, як він записав завдання в щоденник;

• пишіть батькам записки (щодня, щотижня) про роботу учня в освітньому закладі;

• постійно перевіряйте впорядкованість речей на парті, частіше хваліть за охайність, а не карайте за безлад;

• дозвольте учневі вдома мати ще один комплект підручників;

• давайте одне завдання, щоб не перевантажувати учня роботою;

• допомагайте встановлювати короткострокові цілі;

• якщо в дитини порушена моторика, не карайте її за поганий почерк;

• заохочуйте дитину навчатися набирати тексти на клавіатурі;

• дозволяйте учневі набирати тексти домашніх робіт на комп’ютері.

Емоційний стан

• Хваліть і заохочуйте дітей;

• часто звертайте увагу на позитивну поведінку і правильне виконання завдання;

• якщо учень нервує, говоріть м’яко й без погроз;

• коли пропонуєте нове завдання, повторюйте вказівки, щоб учні правильно вас зрозуміли;

• давайте учневі можливість виявити лідерські здібності в класі;

• частіше спілкуйтеся з батьками, щоб більше дізнатися про інтереси та досягнення учня за межами освітнього закладу;

• пишіть позитивні записки додому;

• відводьте час для індивідуальних бесід з учнем;

• якщо дитина дуже сором’язлива або не бере участі в житті класу, заохочуйте її до взаємодії з однокласниками;

• якщо дитина дезорієнтована, частіше повторюйте правила бажаної поведінки;

• спостерігайте за ознаками накопичення в дитини стресу й заохочуйте її або зменшуйте навантаження, щоб уникнути нервового зриву;

• більше розмовляйте з учнями, які замкнуті або легко виходять із себе;

• проводьте короткі тренування контролю за власними емоціями: навчайте учнів використовувати прийоми заспокоєння, говорити з дорослими, якщо вони відчувають напруження тощо.

Соціалізація

• Хваліть за правильну поведінку;

• стежте за соціальними взаємодіями учня;

• установлюйте для учнів цілі соціалізації та винагороджуйте за досягнення;

• підказуйте варіанти соціально прийнятної поведінки (словами або знаками);

• заохочуйте учнів співпрацювати з однокласниками під час навчання;

• проводьте тренування соціальних навичок у невеликих групах;

• частіше підбадьорюйте та мотивуйте дітей;

• призначайте учню певні обов’язки у присутності однокласників, щоб інші учні сприймали його позитивно.1

1 За Rief Sandra. (1993). How to reach and teach ADD/ADHD children. (Section 1: What is ADD/ADHD (pp. 1-4).

Підтримка

Плануючи заходи підтримки дитини із СДУГ в освітньому закладі, слід зосередити увагу на опануванні комплексу навичок, умінь, компетентностей, що дадуть їй змогу ефективніше функціонувати в соціальному та академічному аспектах. Нижче представлено окремі з них.

Організаційні навички

Організаційні навички навчання:

  • засвоюються у процесі безпосередньої активної участі в навчальному процесі та виконання дій;
  • є розвивальними за своєю природою;
  • засвоюються поступово — від простого до складного;
  • необхідні для більшості учнів, у яких спостерігаються труднощі в навчанні.

Педагоги та батьки мають прищеплювати, розвивати і заохочувати ці навички. І що раніше, то краще.

Низка стратегій має на меті допомогти учням установлювати цілі, керувати своїм часом, упорядковувати свою діяльність та інформацію, вести записи, навчатися.

Навички визначення цілей

Установлення цілей дає змогу учневі реалістично уявляти свої сильні й слабкі сторони і допомагає йому бути зосередженим, наполегливим, відданим і мотивованим. Важливим для розвитку навичок установлювати власні цілі є загальна атмосфера у класі, в якому педагог надає учням можливості особистого вибору та мотивує власну відповідальність дітей. Педагог є постійною і надійною підтримкою, водночас учні встановлюють власні цілі та через помилки навчаються. Результатом постійного самооцінювання буде вміння регулювати/пристосовувати свої цілі. Процес установлення цілей моделюється, впорядковується та обговорюється на прикладі щоденних ситуацій.

Процес установлення цілей передбачає:

  • установлення цілей та планування кроків досягнення;
  • контроль виконання, обдумування, оцінювання;
  • регулювання мети або встановлення нової;
  • досягнення успіху.

Для досягнення найбільшої ефективності навчання, цілі мають бути:

  • конкретні;
  • такі, що їх можна визначити;
  • реальні/досяжні;
  • обмежені в часі (коротко- або довгострокові);
  • з позитивною установкою («я буду...», а не «я спробую...»).

Учні стануть відповідальніші й зацікавленіші в навчанні, якщо часто залучатимуться до процесу встановлення цілей.

Навички управління часом

Учням може бути складно стежити за часом та раціонально використовувати його. Щоб стати самостійними й успішними, їм слід навчитися управляти своїм часом, визначати пріоритети (що зробити найважливіше), тривалість роботи, терміни виконання.

Для формування навичок керування часом:

Використовуйте таблиці. Пропонуйте учням записувати в них свої завдання мінімум раз на тиждень. Так вони краще зрозуміють, скільки часу й на що вони витрачають протягом дня. Вони також побачать, який час найкраще відвести на виконання домашніх завдань, а коли їх краще не робити. Далі наводимо зразки таких таблиць.

Для кращого контролю часу використовуйте годинник. Можна визначити час виконання домашньої роботи вечорами або під час тестування — щоб учень бачив, скільки часу в нього залишилося на виконання завдання й відповідно планував свою роботу. У класі учні можуть дивитися на годинник і знати, скільки часу лишилося до кінця уроку. Педагог може говорити: «Перевірте свої роботи, здаємо, як почуємо дзвінок» або «У вас лишилося 10 хвилин на перевірку завдання».

Використовуйте в роботі навчальні календарі. Учні мають уважно слухати завдання педагога, записати його в календар, постійно його переглядати, щоб бачити завдання, що їх слід виконати, а також перевіряти вже виконану роботу. Також учнів можна зацікавити користуватися електронними записниками й органайзерами.

Організаційні навички

На перших етапах перебування в освітньому закладі дітям із СДУ/СДУГ краще отримувати прямі вказівки, зразки, мати візуалізований перелік щоденних дій у класі, засвоїти стандартні підходи, що ґрунтуються на стратегіях упорядкування.

  • Установлюйте короткі, чіткі й незмінні правила й очікування від учнів, щоб їм було все зрозуміло з першого дня. Наприклад, дату, коли вони мають здати завдання, у яких випадках допускається пізніша здача тощо.
  • Навчайте учнів вести зрозумілі записи.
  • У записниках виділяйте сторінки кольором, кольоровими закладками, щоб легше орієнтуватися й швидко відкривати їх на потрібній темі.
  • Учіть дітей здавати/класти свої роботи в належне місце, щойно закінчать їх виконання.
  • Інколи перевіряйте їхні записники.
  • Двічі на тиждень улаштовуйте впорядкування особистих шаф учнів.
  • Під час переходу учнів на заняття в інший кабінет вимагайте, аби вони брали із собою свій план/розклад.
  • Навчайте учнів використовувати записи про те, що потрібно зробити, аби згодом переносити цю інформацію до основного записника.
  • Навчайте учнів проставляти номери сторінок у своїх записниках і чітко позначати різні таблиці, схеми, діаграми.
  • Покажіть учням переваги наявності у них плану роботи або змісту проекту.
  • Навчайте учнів, особливо тих, у кого поганий почерк, залишати більше місця між рядками, щоб легше було прочитати написане.
  • Навчайте учнів підкреслювати або виділяти кольором важливі заголовки чи основні пункти роботи. Заохочуйте учнів упорядковувати робоче місце (нехай приберуть з парти все, що не стосується завдання, що виконується).
  • Заохочуйте учнів користуватися щоденниками. Доки учень не привчиться ними користуватися, необхідно, щоб йому про це нагадували батьки, педагоги, однокласники.
  • У молодших класах перед початком уроків виділяйте час на планування щоденної діяльності.
  • Використовуйте візуальні схеми, щоб учень бачив, що день розбитий на окремі періоди. Коли учень питає: «А що буде далі?», пропонуйте йому глянути на цю схему.
  • Навчайте учнів установлювати послідовність використання матеріалів на уроці.
  • Використовуйте для учнів молодших класів візуальні опори. Наприклад, після того як запропонували певне завдання, запитайте: «Що нам потрібно для виконання цього завдання?» Учні відповідатимуть, а ви по черзі прикріплюйте на дошці відповідні малюнки. Потім запитайте: «А що нам знадобиться найперше?» — і таким чином розставте малюнки за порядком виконання дій.

Запобігання проблемній поведінці

Проблеми з поведінкою часто виникають тоді, коли учням не дали чітких установок. Ці проблеми можна легко усунути за допомогою правильного планування та швидкого започаткування навчання.

Вітайтеся з учнями біля дверей, коли вони заходять до класу. Необхідні вказівки давайте, поки вони ще не зайшли до класу. Починайте день з приємної усмішки та привітання. Багатьох проблем можна уникнути, якщо разом із привітанням давати учневі короткі установки щодо виконання сьогоднішньої роботи.

Те саме стосується «приведення учнів до робочого налаштування» після перерв, обіду, фізкультури, уроків з малювання або музики. Такі переходи — це найбільші проблеми для дітей із СДУ/СДУГ.

Найважливішими чинниками запобігання проблемам поведінки учнів із СДУ/СДУГ є:

  • Конкретні очікування.
  • Навчання того, що можна/не можна робити у класі.
  • Чітка структура та постійні/рутинні дії.
  • Передбачуваність, постійність.
  • Багато практичних дій, моделювання, внесення змін до правил поведінки.
  • Чіткі й справедливі наслідки дій.
  • Спільна робота з учнем.
  • Розуміння, гнучкість і терплячість педагога.
  • Передбачення проблем та запобігання їм.
  • Індивідуальна допомога педагога.

Учні із СДУ/СДУГ потребують чіткого структурування діяльності у класі. Вони мають безпечно почуватися в кабінеті й напевно знати, чого очікують від їхньої поведінки та навчальної діяльності.1

Перерви та перепочинок

Для учнів із СДУ/СДУГ часто потрібні перерви та відлучення (відпочинок, відволікання) від діяльності. Часом вони не можуть впоратися з усіма стимулами, що є в класі, втомлюються й перестають себе контролювати. Відлучення від діяльності потрібне для того, аби вони заспокоїлися та змогли відновити самоконтроль. За необхідності потрібно робити перерви та відлучати цих учнів від роботи:

  • у класі, подалі від стимулів, що відвертають увагу;
  • за межами класу (під наглядом іншого педагога, старшого учня або асистента вчителя);
  • у консультаційному центрі, кімнаті розвантаження тощо.

Після цього учень повертається до класу й отримує окреме індивідуальне завдання, яке виконує впродовж певного часу. Зазвичай це дуже ефективна система.

Приклади організації перерв

  • Спокійно відправити учня на перерву або вилучити з класу. Наприклад: «Сашко, відсядь від групи, обніми руками ноги. Повернешся до всієї групи тоді, коли заспокоїшся та зможеш дати раду своїм рукам і ногам і сидітимеш спокійно, не чіпаючи інших».

1 За Rief Sandra. (1993). How to reach and teach ADD/ADHD children. (Section 5: Preventing behavioral problems in the classroom through management techniques. pp. 19—25).

  • Поставити окремо від групи стілець, на який відправляють дітей посидіти й подумати про свою неприйнятну поведінку впродовж певного часу (3-5 хвилин).
  • Відсадити учнів від загальної групи і дозволити їм приєднатися до решти тоді, коли обдумають свою поведінку. Стандартне правило часу: скільки років учню, стільки й хвилин окремо від групи він має провести.
  • Можна вивести учня з класу. Коли він заспокоїться, то повертається до кабінету й чекає біля дверей, поки педагог не дозволить йому продовжити заняття в загальній групі. (Наприклад: «Я радий, що ти готовий виконувати наші правила. Приєднуйся до групи»).
  • Якщо учень і надалі порушує поведінку, відвести його до консультаційного центру або кімнати релаксації.
  • Зателефонувати батькам та повідомити про ситуацію з поведінкою дитини.

!!! Учителям не слід часто відлучати учня від діяльності в класі. Важливо, аби він усвідомлював, за яку поведінку отримав таке покарання.

Педагогічний прийом контролю поведінки

Практична реалізація

Контракт про поведінку

Складіть контракт, у якому вкажіть, якої поведінки ви очікуєте від учня і яку він отримає винагороду в разі дотримання цих умов. У роботі з учнями завжди цікаво використовувати нові методи/підходи, тому потрібно пробувати різне. Під час роботи з учнями із СДУГ не забувайте, що ефективність їхньої діяльності із часом знижується, тому вам доведеться часто переглядати систему винагород/підходи до навчання. Частіше практикуйте нове. Зверніться по допомогу до асистента або практичного психолога, батьків. Спільно опрацьовуйте нові впливи.

Контроль дистанції

Стійте недалеко від учнів, у яких спостерігаються проблеми з увагою або поведінкою. Рухайтеся по всьому класу. Ефективно торкнутися дитини або пильно поглянути з нагадуванням, подати мотивуючий чи стимулюючий знак.

Учень зі СДУГ має сидіти біля педагога або поряд із зосередженими учнями. Для кращого візуального контакту учня краще посадити на другий ряд.

Особистий зв’язок

Відводьте дитину вбік, щоб особисто поговорити про її поведінку. Говоріть спокійно, лише про факти.

Попереджайте учнів про наслідки негативної поведінки та порушення правил. Контролюйте.

Підказки для запобігання порушенням

Використовуйте підказки, що запобігають порушенням, — підхід, що допомагає призупинити неправильну поведінку, а також уникнути конфронтації з учнем. Педагог заздалегідь домовляється з учнем про попереджувальний сигнал (рукою або словом), після чого учень має заспокоїтися, припинити розмовляти та зосередитися. Усі підказки тихі й спокійні.

Наприклад:

• Для заспокоєння учнів використовуйте знак «СТОП», червоний колір світлофора, специфічну картку тощо.

• Підійдіть до дитини, пильно подивіться їй в очі, торкніться пальцем до щоки — так учень зрозуміє, що слід зосередитися.

• Можете підняти два пальці догори — для учня це означатиме, що він має встати й відійти у визначене в класі місце, поки не заспокоїться. Лише потім учень може повернутися на своє місце.

• Ви можете заздалегідь навчити учня навичок релаксації. Після того як ви промовите «кодове слово», дитина має використати ці навички та припинити неналежну поведінку/дії.

«Когнітивна терапія поведінки»1

Когнітивна терапія поведінки (або прийом «Зупинись і подумай!») допомагає учням ефективніше вирішувати проблеми поведінки, тобто зупинитися й подумати перед тим, як діяти. Прийом надзвичайно корисний для імпульсивних учнів, а також тих, кому складно себе контролювати. Учнів навчають систематизовано «опрацювати проблему», а не діяти імпульсивно. Спочатку слід навчити дітей застосовувати підхід під час виконання завдань, а вже потім використовувати в ситуаціях міжособистісної або соціальної взаємодії.

1 За Russel A. Barkley (1998). Attention deficit/hyperactivity disorder: A Handbook for diagnosis and treatment. (Chapter 1: History, pp. 3-40).

Загалом учні навчаються:

  • визначати та розпізнавати проблему (чітко розуміти конкретну складність або вимоги завдання);
  • установлювати цілі (визначати, якого саме вирішення проблеми вони бажають);
  • обдумувати всі можливі шляхи, що ведуть до цієї мети, та можливі наслідки кожного із цих рішень;
  • зосереджуватися на виборі найкращого або найбільш прийнятного варіанта й оцінювати результат.

Прийому «Зупинись і подумай!» учнів можна навчати через тренінги, моделювання, підказки і системи зосередження на позитивних діях. Тренінги передбачають обговорення кожного кроку прийому для того, аби свідомо розглянути та вирішити проблеми. Проговорювання кожного кроку вже саме по собі заспокоїть дитину:

У чому проблема? Що мені слід зробити? Потрібно поставити мету. Я б хотів, щоб усе це закінчилося так:... Зараз мені слід обдумати всі можливі шляхи досягнення цієї мети й подумати про наслідки кожного з моїх рішень. Тепер мені слід зосередитися і вибрати найкраще рішення. Чи допоможе воно мені досягти мети, і чи будуть прийнятними його наслідки? Чудово, я зосередився й уявив все це. (або) Ні, такий варіант не годиться. Краще я ще раз спробую. Як я дізнаюся, що вже досяг мети?

Поступово учневі слід навчатися не проговорювати вголос усі кроки, а обдумувати про себе. Останній крок — оцінювання — надзвичайно важливий для учнів, оскільки він дає змогу з’ясувати, коли завдання виконане правильно, а в разі припущення помилки, знайти її і вжити відповідних заходів.

Когнітивна терапія поведінки ефективніша, коли учнів активно спонукають до її застосування. Якщо дитина опанувала цей прийом та активно його застосовує в одному середовищі (наприклад, під час навчання), то корисно спонукати її до застосування цього прийому в інших сферах.

Інтердисциплінарний підхід до впливів

З учнями, в яких діагностовано СДУГ, може бути нелегко як вдома, так і в освітньому закладі. Неприйнятна поведінка суттєво перешкоджає належному навчанню в класі та спокою в сім’ї. У дорослих, які працюють з учнем зі СДУ/СДУГ, часто може виникати відчуття розчарування та безрезультатності власних дій. Утім, педагогам та батькам варто об’єднувати свої зусилля у спільних стратегіях.

Поради педагогам:

  • Зацікавлюйте учня завданням, оновлюйте його у різні способи (колір, форма, звук тощо).
  • Поєднуйте/змінюйте черговість монотонних та пасивних завдань і цікавих активних вправ, щоб підтримувати інтерес учня та оптимальний рівень його діяльності.
  • Пропонуйте завдання, що потребують активного залучення, а не пасивних відповідей. Учнів можуть мотивувати добре структуровані групові завдання. Будьте уважні, змінюючи завдання учням, оскільки пов’язані з ним переміщення класом, перегрупування можуть відволікати деяких дітей від зосередженої роботи.
  • Перетворюйте постановку завдань на гру. Це посилить увагу та покращить загальну результативність виконання.
  • Помічайте ознаки відволікання в учня. Запропонуйте йому індивідуальне завдання.
  • Не залишайте цих дітей на перерві або після уроків, щоб вони закінчили завдання. Їм це буде дуже складно зробити, оскільки під час уроків у них накопичилось чимало енергії.
  • Домовтесь з учнем про неформальну систему знаків, щоб він міг сигналізувати вам про те, що потребує допомоги або забув, як виконувати завдання. Можна лише доторкнутися до дитини, і це вже нагадає їй, що слід повертатися до виконання завдання. У старших класах можна використовувати одну-дві кольорові картки, що їх учень підніматиме, потребуючи допомоги педагога.
  • Під час усних відповідей намагайтеся викликати таких учнів першими, якщо вони піднімають руку. Їм складно очікувати своєї черги. Пропонуйте інші варіанти опитування (можна писати на аркуші ключове слово відповіді, показувати на пальцях правильну відповідь з розв’язання виразу тощо).
  • Якщо у повсякденній діяльності класу намічається якась зміна (наприклад, ви запросили гостя), повідомляйте про це заздалегідь. Учень має знати про цю зміну й підготуватися до неї. Також у вас може виникнути потреба змінити правила поведінки в класі під час доповіді гостя. Ураховуйте, що таким дітям важко довго всидіти на місці й слухати тривалі промови.
  • Намагайтеся для учнів зі СДУ/СДУГ виділити в класі дві окремі парти в різних кінцях кімнати. Якщо учень довго сидів за однією партою, для виконання нового завдання пересадіть його за іншу. У старших класах можна давати учням завдання для виконання в класі, а потім вони можуть піти до бібліотеки або працювати з однокласниками над проектом.
  • Якщо можливо, використовуйте переносні перегородки та облаштуйте у класі окрему робочу зону, де б учень міг спокійно працювати і не відволікатися. У цій зоні учень може послухати плеєр із заспокійливою музикою чи звуками природи. Учнів сюди слід направляти для виконання певних конкретних завдань або у визначений час. Проте переважно вони мають працювати разом з усім класом.
  • Щоб навчити учнів самоконтролю, завжди наголошуйте, що вони мають самі здійснювати вибір позитивної або негативної поведінки. І саме від цього їхнього вибору залежать наслідки.
  • Учнів зі СДУ/СДУГ важливо підтримувати в опануванні навчальних стратегій, зокрема, організації своєї діяльності. Для планування та впорядкування виконання завдань важливо використовувати щоденники й розклади.

Супровід

Найкращу допомогу дітям зі СДУ/СДУГ та їхнім сім’ям надає супровід командою професіоналів, які спостерігають за медичними, емоційними, поведінковими й навчальними потребами дитини. Батьки відіграють важливу роль координаторів послуг, призначених для допомоги їхній дитині. Ці послуги можуть охоплювати:

  • навчання батьків розуміння особливих потреб дитини, щоб ефективніше управляти поведінкою своїх дітей, захищати їхні інтереси та діяти від їхнього імені;
  • поради або навчання учнів зі СДУ/СДУГ методів самоконтролю, зосередження уваги, стратегій навчання, організаційних навичок або соціальних навичок;
  • допомогу психологів та психотерапевтів деморалізованим і пригніченим учням зі СДУ/СДУГ;
  • інші втручання вдома та в освітньому закладі, спрямовані на підвищення самоповаги.

Загальні рекомендації щодо роботи з учнями зі СДУ/СДУГ

Учні мають усвідомити, що СДУ/СДУГ може ускладнити їхню навчальну і соціальну діяльність, але вони не «нездари» та не «дурні». Вони не повинні зменшувати вимоги до себе, а мають налаштовувати їх відповідно до певних аспектів свого життя. Наприклад, вони можуть не дуже добре виконувати конкретну роботу, проте можуть досягти успіхів у тих сферах, де потрібна креативність.

Самооцінка визначає, наскільки позитивно люди цінують і сприймають себе. В учнів зі СДУ/СДУГ самооцінка зазвичай низька. Вони часто не подобаються собі, оскільки такі висновки роблять на основі висловлювань оточуючих про себе — а вони здебільшого негативні.

Учні зі СДУГ мають вірити, що позитивною поведінкою вони можуть привернути до себе більше уваги, ніж неприйнятними діями. Батьки та педагоги можуть допомогти цим учням відчути, що їх люблять, і у такий спосіб усунути їхнє бажання чинити негативно.

Слід спонукати учнів зосереджуватися на позитивних аспектах СДУ/СДУГ (такий перелік наведено нижче). Дайте учням зі СДУ/СДУГ ознайомитися з ним, щоб вони вибрали пункти, що їм найбільше подобаються, або додали свої.

Родини також можуть допомогти дітям повірити в те, що в них достатньо здібностей для подолання своїх особливих труднощів.

25 позитивних рис дітей зі СДУ/СДУГ1

  • 1. Має багато енергії.
  • 2. Є бажання спробувати нове, ризикнути.
  • 3. Є готовність говорити. Говорить багато.
  • 4. Добре взаємодіє з дорослими.
  • 5. Може одночасно робити багато речей.
  • 6. Кмітливий.
  • 7. Потребує менше відпочинку/сну.
  • 8. Має гарне почуття гумору.
  • 9. Уміло доглядає за меншими дітьми.
  • 10. Спонтанний.
  • 11. Помічає деталі, які часто не бачать інші діти.
  • 12. Знає, які проблеми має дитина, з якої насміхаються, тому добре розуміє інших дітей.
  • 13. Може пропонувати нові, інакші способи вирішення питань.
  • 14. Готовий добровільно допомагати іншим.
  • 15. Щасливий та енергійний.
  • 16. Має хорошу уяву, креативний.
  • 17. Говорить чітко та зрозуміло.
  • 18. Чутливий, співчутливий.
  • 19. З радістю заводить нові знайомства.
  • 20. Має чудову пам’ять.
  • 21. Хоробрий.
  • 22. З ним цікаво проводити час.
  • 23. Незвичайний.
  • 24. Чемний і добрий.
  • 25. Турбується про сім’ю.

1 Адаптовано за Mary Fowler. Educator’s manual: attention deficit disorder: an in-depth look from an educational perspective.

Дорослі, які працюють з дитиною зі СДУ/СДУГ, мають пам’ятати:

Будьте позитивні!

  • Визначте 10 характеристик учня, що вам подобаються;
  • визначте його сильні сторони;
  • визначте конкретну позитивну поведінку;
  • спрямовуйте його енергію в потрібне русло;
  • підкреслюйте позитивну взаємодію;
  • створіть підґрунтя для успіху;
  • вірте в учня;
  • вірте в себе!