Посібник для вчителя. Всесвітня історія. Новий час (XV—XVIII ст.). 8 клас

УРОК № 5

Тема. Повсякденне життя Західної Європи.

Мета: проаналізувати повсякденне життя західноєвропейської людини; розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з джерелами інформації, робити висновки.

Обладнання: карта, дидактичний матеріал, ілюстрації підручника.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

називати характерні риси матеріального світу людини раннього Нового часу;

порівнювати життя людей, технічні прилади Середньовіччя та раннього Нового часу;

показувати на карті головні європейські країни та етноси;

описувати місто раннього Нового часу, життя та побут людини Нового часу;

наводити приклади руйнування середньовічного устрою, нових рис матеріального світу, нових цінностей західноєвропейців;

висловлювати власне судження щодо змін у соціально-економічному житті.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1. Міста, комфорт і санітарія.

2. Житло, хатнє начиння. Харчування, одяг, косметика.

V. Узагальнення та систематизація знань

VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Установіть, що з переліченого є причиною, а що — наслідком: війна, важкі умови життя, чума, тиф та інші хвороби, зростання кількості жебраків, голод, повільне зростання населення.

2) Як ви вважаєте, чому на початку Нового часу європейці розпочинали молитву з таких слів: «Урятуй нас, Господи, від чуми, голоду, війни»?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вступне слово вчителя.

В епоху Ренесансу в Парижі вода цінувалася як золото, адже на все місто було близько сорока колодязів і стільки ж фонтанів.

Королева Іспанії Ізабелла Кастильська (кінець XV ст.) зізнавалася, що за все життя милася лише двічі — під час народження та в день весілля. Дочка одного з французьких королів померла від вошивості, Папа Римський Климент V — від дизентерії, Папа Климент VII та король Філіпп II — від корости. Герцог Норфолк відмовлявся митися начебто з релігійних переконань, і невдовзі його тіло вкрилося гнійниками. Сьогодні на уроці ми з’ясуємо, як і чому змінювалося життя людей XV—XVI ст.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Міста, комфорт і санітарія.

Розповідь учителя.

Тривало подальше зростання міст. Найбільшим містом Європи був Париж, який налічував 300 тис. жителів, а також Неаполь (270 тис.), Лондон та Амстердам (по 100 тис.), Рим та Лісабон (по 50 тис.). Більшість міст мала приблизно однакове радіальне планування. У центрі була головна площа, на якій розташовувалися найголовніші будівлі міста. Від площі по радіусах розходилися вулички, які, петляючи й перетинаючись, утворювали невеликі площі. Їх з’єднували провулки та проходи. Усе це створювало справжній лабіринт, у якому приїжджому неважко було заблукати.

Уночі міста поринали в темряву. Вуличні ліхтарі навіть у середині XVII ст. були ще рідкістю, і в безмісячні ночі пізні перехожі користувалися смолоскипами. Зазвичай люди намагалися повертатися додому засвітла, адже нічні вулиці були небезпечними.

Складання таблиці.

Учні за допомогою вчителя складають таблицю «Порівняльна характеристика середньовічного міста та міста раннього Нового часу».

Зразок таблиці.

Розповідь учителя.

У більшості європейських міст, як і раніше, була відсутня централізована система каналізації. Канави для нечистот були прокладені прямо по вулицях. У містах Європи раннього Нового часу було мало суспільних і приватних лазень. Недотримання щоденної гігієни призводило до швидкого поширення захворювань. Люди різного статку й суспільного стану однаково страждали від бліх, вошей і клопів. Лікарі прописували миття в лазні як лікувальний засіб. Іншим було становище у Східній Європі. Тут збереглася традиція користування суспільними або приватними лазнями як природна потреба.

Робота з джерелами інформації.

Для роботи з джерелами інформації учні об’єднуються в п’ять груп, кожна з яких отримує текст із проблеми санітарного стану в містах Європи періоду раннього Нового часу для опрацювання. Для цього учням надається 5 хв, після чого вони виконують завдання та дають відповіді на запитання.

ПЕРША ГРУПА

Про повсякденне життя в Європі

«Водяні ванни зігрівають тіло, але ослаблюють організм і розширюють пори. Тому вони можуть викликати хвороби й навіть смерть», — стверджував медичний трактат XV ст. У Середньовіччі вважалося, що в очищені пори може потрапити забруднене інфекцією повітря. Тому вищим декретом були заборонені суспільні лазні. І якщо в XV—XVI ст. заможні міщани милися хоча б раз на півріччя, то в XVII — XVIII ст. вони взагалі припинили приймати ванну.

ДРУГА ГРУПА

Про повсякденне життя у Франції

Від того часу, як король Франції Філіпп-Август у XII ст. втратив свідомість від нестерпного смороду, що піднявся від воза, що проїжджав повз палац і розпушив нашарування вуличних нечистот, антисанітарія в Парижі продовжувала панувати аж до середини XIX ст.

Через відсутність заборонених християнством лазень цивілізований та освічений Париж купався в міських фонтанах посеред дня. Жителі інших міст не милися взагалі.

ТРЕТЯ ГРУПА

Про повсякденне життя в Німеччині

Вулиці потопали в нечистотах та бруді настільки, що в бездоріжжя не було жодної можливості ними пройти. Тільки в 1889 р. було організоване «Німецьке товариство народних лазень» із девізом: «Кожному німцю лазня — кожного тижня».

ЧЕТВЕРТА ГРУПА

Про повсякденне життя у Франції в епоху Людовіка XIII

Перед будівлями з’являються лакеї та покоївки. Озброївшись мітлами, вони скидають у канави, що текли з двох сторін або посередині вулиці, накопичені на тротуарах недоїдки та сміття, обливши їх перед цим водою. Удалині чутно дзвоник — це їдуть сміттярі з возами. Як кортеж при них виступають «підбиральники», що за допомогою лопат збирають із поверхні накопиченого бруду все, що зможуть. Після цього оголюється нижній, невикорінний шар. І сморід посилюється, тому що бруд розворушили. Однак туалет вулиць уважається завершеним.

П’ЯТА ГРУПА

Клопи були невід’ємною та звичною частиною життя Європи періоду раннього Нового часу. У світському житті не останнє місце посідали й воші. Італійський поет XVII ст. Джанбатиста Маміані оспівував у віршах воші, які у великій кількості оселилися у світлих кучерях його коханої, причому це був не жарт, а щирий гімн жіночій красі.

Методи боротьби з блохами були пасивними, як, наприклад палички-чухалочки, які використовувалися, щоб не пошкодити складну споруду на голові, яка називалася перукою. Із перук цими паличками бліх і вичісували. Із вошами боротися було складніше. Французькі красуні й елегантні франти у своїх розкішних перуках носили золоті вигадливі пристосування для ловлі бліх.

Запитання та завдання до текстів.

1) Схарактеризуйте типове місто Європи періоду раннього Нового часу. Підтвердьте свою розповідь прикладами з текстів.

2) Чи намагалися жителі якось боротися з вуличним брудом? Яким чином?

3) Чому суспільні лазні вважалися небезпечними?

4) Які проблеми переслідували європейських красунь і франтів? Як вони боролися з ними?

2. Житло, хатнє начиння. Харчування, одяг, косметика.

Робота з джерелами інформації.

Питання про житло, хатнє начиння, харчування, одяг, косметику європейців вивчається шляхом опрацювання учнями джерел інформації. Для цього учні об’єднуються в три групи, кожна з яких отримує набір історичних джерел і завдання до них.

ПЕРША ГРУПА

Документ 1

Відмінності в харчуванні верхів і низів суспільства стали помітними в XVI—XVII ст. Біднота їла хліб, коржі, різні каші й супи. Стіл міг урізноманітнюватися овочами й зеленню, але часто складався лише з однієї страви. М’ясо вживали на свята, а рибу — значно частіше. Пили дешеве вино й пиво.

Основу харчування багатіїв становило м’ясо, яке вони їли у величезній кількості. Дуже цінувалася дичина, особливо дрібні птахи: фазани, рябчики й навіть солов’ї. Овочі вважалися їжею бідняків і на столі аристократа з’являлися рідко. На парадних трапезах подавали до десяти й більше страв, але м’ясо було приготовлене по-різному, часто з різноманітними екзотичними соусами.

Сучасному європейцеві їжа того часу здалася б занадто гострою. Мода на прянощі, що охопила Європу в епоху Великих географічних відкриттів, минула лише наприкінці XVII ст.

У XVI ст. Європа познайомилася з таким екзотичним напоєм, як шоколад, що був завезений до Іспанії з Америки. Про чай і каву європейці дізналися в XVII ст., але навіть у вищих станах суспільства звичними вони стали лише у XVIII ст. Досить повільно впроваджувалися й інші культури, запозичені європейцями під час Великих географічних відкриттів: картопля, кукурудза, а також тютюн.

Урочисті бенкети в палацах знаті були чудовим видовищем. Довгі столи вкривали скатертинами, на яких виставляли коштовний посуд. Сільнички, блюда, кубки для вина нерідко були справжніми витворами мистецтва. Обід зазвичай супроводжувався музикою та виставами. Порівняно з більш раннім часом застільні манери теж зробили крок уперед, але все-таки були далекими від досконалості: м’ясо їли руками (виделка в XVI ст. була у використанні лише в Італії), кубок із вином міг іти колом, пальці часто витирали об скатертину.

Документ 2

Зменшення споживання м’яса в Європі було пов’язане з різким зростанням населення. Селянин харчувався переважно просом або кукурудзою, раз на тиждень їв м’ясо, а на ринок ніс кращу частину своєї продукції: пшеницю, яйця, птицю, цапенят, телят, ягнят.

Основними продуктами харчування простого люду були сир і риба. У ті часи в річках ще було багато риби. Луара славилася своїми лососями й коропами, а Рейн — окунями. Води північних морів були багаті на оселедці. Народними напоями вважалися пиво й вино. Різноманітні сорти пива пили в країнах Північної Європи. В Іспанії, Португалії, Італії та Франції віддавали перевагу вину, що було доступне всім станам населення. У країнах Східної Європи пили квас. Для приготування їжі використовували місцеві прянощі: майоран, лавровий лист, чебрець, аніс, часник.

Багаті й знатні люди не знали обмежень у їжі. Столи аристократії були повними вишуканої та дорогої їжі. До особливих соусів додавалися рідкісні продукти: перець, мигдаль, амбра тощо. «Багатими» вважалися страви, приготовані з великою кількістю прянощів: корицею, гвоздикою, мускусним горіхом, імбиром.

Документ 3

При поверненні до палацу... парадний обід. Його сервіровано в одній із передніх кімнат... За маленький і, як цього вимагає етикет, квадратний стіл, заставлений сріблом, сідають один проти одного король із королевою... Не будемо докладно зупинятися на меню — це зайняло б не менше ніж дві сторінки. Воно складається з п’ятдесяти різних страв — тут і чотири супи, і дві дуже солідні головні страви: яловичина з капустою та задня частина телятини на рожні... Потім подають ще шістнадцять страв: це й індичачі потрухи в бульйоні, і солодке м’ясо в папільйотках (приготоване в промасленому папері), і молочне порося на рожні, і баранячі котлети, і теляча голова під гострим соусом... Згодом з’являються чотири види закусок... шматки телятини, філе молодого кролика, холодні індики, телячі жижки; після них ідуть шість печень, два чималі салати й шістнадцять легких — з овочів, яєць та молочних продуктів; і на десерт — дивні фрукти: виноград, гранати, груші, незвичайного сорту вишні тощо. Чотириста каштанів і сорок вісім кексів завершують трапезу.

Завдання до документів.

1) Уявіть, що ви — головний кухар у знатного вельможі, який сьогодні приймає в себе короля з почтом. Ваше завдання — підготувати список страв на затвердження у вельможі.

2) Уявіть, що ви — голова звичайної європейської родини доби раннього Нового часу. Ваше завдання — нагодувати свою родину. Які страви (продукти) ви можете дозволити собі придбати?

ДРУГА ГРУПА

Документ 1

Одяг європейців у XVI—XVII ст. став набагато різноманітнішим, ніж колись. Розширився асортимент тканин. Усілякі стрічки, ґудзики й пряжки прикрашали як чоловічі, так і жіночі костюми. Мода вже тоді панувала в Європі, змушуючи змінювати костюми набагато частіше, ніж це було практично необхідно, і забезпечуючи роботою безліч ткачів, кравців, ювелірів... Існувала своя мода на взуття та рукавички, парфумерію та зачіски. У середині XVII ст. з’явилися та надовго узвичаїлися довгі чоловічі перуки із завитими кучерями. Мода народжувалася в палацах государів та аристократів, потім її переймала шляхта й заможні городяни, а їх, у свою чергу, наслідували інші. Коли нововведення досягали нижчих станів суспільства, у вищому світі вони вже застарівали, і все починалося спочатку.

У костюма було ще одне завдання — показати приналежність людини до певного суспільного стану. Заможному городянинові було заборонено виходити на вулицю в такому ж одязі, як у представників вищого стану суспільства.

Документ 2

Повсякденний одяг шився, головним чином, із тканини сірого, чорного та фіолетового кольорів. Але святкове вбрання було багатим на контрастні деталі. Переважав червоний колір, після нього — білий. Допускалися будь-які кольорові комбінації.

Дуже популярним був чорний колір, особливо коли сукню шили з бархату. Із нього шився й придворний одяг. Синій і зелений кольори не мали популярності, а жовтий і коричневий здавалися на той час жахливими.

Одяг прикрашали вишивкою срібними та золотими нитками. Одні прикрашали край свого одягу однокольоровим сукном, а інші — кантом або надрізали у вигляді китичок. У повсякденному житті обов’язковим елементом одягу був короткий плащ. Однак під час свят було заведено надягати довгий плащ.

Документ З

Для виготовлення одягу використовували дорогі тканини — шовк, парчу, бархат, укриті вишивками та прикрашені орнаментом у вигляді квітів, ваз, гондол.

Основою чоловічого костюма був дублет та штани-панчохи, які пристьобували до дублету. Особлива увага приділялася сорочкам. Зшита з тоненької тканини, вона була з квадратним, овальним або круглим та обов’язково сильно зібраним комірцем.

Документ 4

В епоху Відродження в Італії, а потім у Франції розвивається парфумерія та косметична промисловість. Починається виробництво одеколонів, парфумів, масел, кремів. Епідемії віспи породили моду на так звані мушки, які дещо приховували рубці від віспи.

Люди почали рум’янити щоки, фарбувати губи, брови, вії та густо посипати свої перуки пудрою.

Завдання до документів.

Уявіть, що ви — власник крамнички з продажу одягу, косметики та прикрас. Ваші справи йдуть доволі непогано, але через деякий час з’являються конкуренти. Ваше завдання — переконати покупців у тому, що ваша крамничка краща.

ТРЕТЯ ГРУПА

Документ 1

Житло селян зазвичай було нижчим, простішим і традиційнішим за міське. Найчастіше споруджували криті соломою або дерев’яним тесом будинки, які складалися з одного житлового приміщення, яке було одночасно кухнею, спальнею та вітальнею. Невеликі вікна закривали промасленим папером або бичачим міхуром. Підлоги були земляними або глиняними. Узимку таку підлогу вкривали соломою, а влітку — запашними травами.

У будинках ремісників або купців на першому поверсі зазвичай розташовувалася майстерня або крамниця, на другому — житлові приміщення господарів. Прислуга часто тулилася на горищах. Навіть у багатих будинках майже всі кімнати були прохідними: потреба усамітнитися не була характерною для людей того часу. Лише в палацах знаті з’явилися особисті кабінети.

Інтер’єри багатих будинків пишно прикрашалися. Стіни кімнат розписували, оббивали тканиною, шкірою або паперовими шпалерами. З’явилася мода на гобелени. Підлоги вкривали килимами або циновками, викладали керамічною плиткою. Європейцям уже був відомий паркет, але навіть у палацах він ще залишався рідкістю.

Серйозною проблемою було й освітлення. У простіших будинках віконця закривали слюдою, тканиною або папером. У багатих будинках з’явилися шибки, хоча й не такі, як зараз: вони складалися з невеликих товстих кусків скла, уставлених у свинцеву оправу. Світла в будинку стало більше, але його все одно не вистачало. Вечорами використовували смолоскипи, свічки, вогонь каміна й вогнища.

Камін і вогнище служили й для обігріву житла, але їхнього тепла було недостатньо. Від XVI ст. широко використовувалися печі. Проте в будинках бувало холодно, і їхнім жителям доводилося тепло вдягатися.

Документ 2

Хатнє начиння змінювалося швидше, ніж зовнішній вигляд будинків. Меблі дуже залежали від примхливої моди. У бідняків меблів майже не було — стояли лише пара табуретів або лав, старе барило замість стола та оберемок соломи. У багатих же будинках меблів стає значно більше. Зазвичай найпримітнішим предметом у будинку було величезне ліжко — найчастіше з пологом, необхідним для захисту від комах. Для зберігання речей і для сидіння використовувалися великі скрині. Приблизно в цей час такі скрині здогадалися ставити вертикально — так з’явилися шафи. Стіл був звичайним атрибутом багатого будинку, а крісло найчастіше було тільки в голови родини; інші сиділи на довгих лавах. З’являється поставець — прообраз посудної шафи, у якому на огляд гостей виставлявся найцінніший посуд, а також «кабінет» — секретер. Меблі були предметом гордощів господарів, їх, прикрашали різьбленням або інкрустаціями з дерева, срібла або слонової кістки.

Завдання до документів.

Уявіть, що ви — власник нерухомості в місті та селі. Король вашої країни вирішив провести перепис усієї державної маєтності. Ваше завдання — описати зовнішній і внутрішній вигляд будинків, якими ви володієте.

Орієнтовні запитання для опису.

1) Який вигляд мали сільські будинки?

2) Чи були кімнати міських жителів прохідними? Чому?

3) У яких спорудах існували особисті приміщення?

4) Якими є особливості інтер’єру багатих будинків?

5) За допомогою чого освітлювалися та опалювалися будинки доби раннього Нового часу?

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Узагальнююче завдання.

Складіть розгорнутий план за темою «Повсякденне життя Західної Європи».

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати матеріал § 4 підручника.

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України