Посібник для вчителя. Всесвітня історія. Новий час (XV—XVIII ст.). 8 клас

УРОК № 4

Тема. Матеріальний світ і суспільство.

Мета: проаналізувати матеріальне середовище, у якому жили люди, характерні риси розвитку промисловості, сільського господарства та торгівлі доби раннього Нового часу; розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з джерелами інформації, робити висновки.

Основні поняття: меркантилізм, «нові дворяни», абсолютизм.

Обладнання: карта, дидактичний матеріал, ілюстрації підручника.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

називати характерні риси матеріального світу людини раннього Нового часу, політичної структури та політичної думки;

порівнювати картину світу, життя людей, технічні винаходи Середньовіччя та раннього Нового часу;

показувати на карті головні європейські країни та етноси, основні географічні відкриття та напрямки подорожей європейців, нові торговельні шляхи;

пояснювати значення понять: меркантилізм, «нові дворяни», абсолютизм;

описувати місто раннього Нового часу, життя й побут людини Нового часу;

наводити приклади руйнування середньовічного устрою, нових рис матеріального світу, нових цінностей західноєвропейців;

висловлювати власне судження щодо змін у соціально-економічному житті та політичних структурах.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1. Людина та природа.

2. Мануфактура, господарювання, капіталізм. Технічні вдосконалення.

3. Зміни в суспільстві.

V. Узагальнення та систематизація знань

VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Пригадайте, якими були умови життя селян у Середньовіччі.

2) Як відрізнявся побут феодалів від селян?

3) Як Великі географічні відкриття вплинули на побут городян?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вступне слово вчителя.

До основних положень меркантилізму належали:

— необхідність підтримання активного торговельного балансу держави (перевищення експорту над імпортом);

— визнання користі залучення до країни золота та інших коштовних металів із метою підвищення її добробуту;

— гроші — стимул торгівлі, оскільки вважається, що збільшення маси грошей збільшує обсяг товарної маси;

— визнання протекціонізму, спрямованого на імпортування сировини й напівфабрикатів та експортування готової продукції;

— обмеження на імпорт предметів розкошу, оскільки він призводить до відпливу золота з держави.

Працюючи сьогодні на уроці, ми з’ясуємо, чому виникла й кому була вигідна ця політика.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Людина та природа.

Розповідь учителя.

У XVI—XVIII ст. світ залишався величезною селянською країною, у якій 80—90 % населення жили за рахунок того, що давала земля. Європа була густо заселена: на 1 км² припадало 30—35 осіб, в окремих регіонах — до 50. Її вкривала густа мережа доріг, яка зв’язувала між собою селища та міста. Дороги були в поганому стані та псувалися під час негоди, тому більш зручними виявлялися водні шляхи — річки та моря.

За межами населених пунктів залишалося ще багато лісів, заселених великою кількістю диких звірів. У періоди неврожаїв і лих ліс наступав на освоєні людиною території.

Люди були тісно пов’язані з природою, тому природні катастрофи часто викликали соціальні зворушення: голод, епідемії, повстання, міграції населення.

Робота з документом.

Учні опрацьовують фрагмент історичного джерела, після чого дають відповідь на запитання.

Прогнозувати зміни природи люди не вміли й довірялися народним прикметам та астрологам. Наприклад, у 1551 р. один із них пророкував: «Якщо Сонце, Венера й Місяць зійдуться під знаком Близнюків, письменники мало зароблять цього року, слуги будуть непокірні своїм панам... Але на Землі буде чудовий достаток пшениці, а дороги будуть небезпечні через велику кількість злодіїв».

Запитання до документа.

Про який рівень зв’язку людини з природою свідчить існування цього прогнозу?

Розповідь учителя.

У великих містах став відчутним брак води. Водопроводів було мало, подекуди використовували римські акведуки. У багатьох містах існували цехи водоносів. У Стамбулі влітку воду продавали невеликими чашечками. Очисних споруд на той час не існувало. У Парижі, наприклад, воду, як і раніше, пили із Сени, хоча її стан був незадовільним. У Лондоні XVIII ст. воду тричі на тиждень доставляли в будинки дерев’яним трубопроводом, її зберігали у великих дерев’яних бочках.

Люди намагалися використовувати всі багатства полів, лісів, морів. Тріска й оселедець у багатьох приморських країнах рятували від голоду; у лісах і на болотах залишалася велика кількість дичини та ягід. У той же час люди рішуче врізноманітнювали природу. У Європі поступово набувають поширення «американські» рослини: кукурудза, картопля, томати тощо. Завдяки цим культурам до XIX ст. загроза голоду в європейських країнах поступово зменшилася.

2. Мануфактура, господарювання, капіталізм. Технічні вдосконалення.

Розповідь учителя.

Предмети повсякденного попиту й споживання — одяг, взуття, хатнє начиння, як і колись, виготовляли прості ремісники, у яких у період доби раннього Нового часу з’явився дуже серйозний суперник — мануфактура.

Мануфактура (від латин. manu facio — «зроблене руками») — велике виробництво, засноване на ручній праці.

Подальша розповідь ведеться на основі таблиці «Порівняльна характеристика майстерні ремісника та мануфактури».

Майстерня ремісника	Мануфактура
Дрібне підприємство, на якому виготовляється невелика кількість продукції	Велике підприємство, обсяги виробництва якого значно зростають
Поділ праці відсутній	Існує поділ праці
Працює майстер із невеликою кількістю помічників	Працюють наймані робітники, кількість яких зі збільшенням розмірів виробництва зростає
Вироби належать майстрові, який сам також бере участь у їх виготовленні	Вироби належать власникові підприємства, а не виробникам
Примітивні знаряддя праці	Є верстати й механізми. Власники мануфактур зацікавлені в технічному прогресі

Мануфактури виникали, насамперед, у нових видах виробництва, наприклад, друкарстві, цукроварінні, склоробстві. Вони обслуговували інтереси монархів (суднобудування, військова справа, предмети розкоші) і вимагали великих коштів. Необхідно було придбати землю, побудувати виробничі приміщення та склади, закупити устаткування, сировину, найняти робітників. Витрати окупалися, адже мануфактура давала значні доходи. Таким чином, витрачені кошти давали нові гроші — прибуток.

Гроші, вкладені в яку-небудь справу, що давала прибуток, називаються капіталом. Таку організацію виробництва називають капіталістичною.

Для кращого розуміння процесів, які відбувалися у світі в період доби раннього Нового часу, доцільно скласти таблицю «Порівняльна характеристика основних рис феодалізму та капіталізму».

Зразок таблиці.

Феодалізм	Капіталізм
Ручна праця	Машинне виробництво
Панування дрібного товарного виробництва	Зростання великого товарного виробництва
Низькі темпи зростання обсягу виробництва та продуктивності праці	Високі темпи зростання обсягу виробництва та продуктивності праці

Закінчення таблиці

Феодалізм	Капіталізм
Основні класи: феодали й селяни	Основні класи: капіталісти, підприємці (буржуазія) і наймані робітники
Залежність селян від феодала	Особиста свобода найманих робітників
Наділення селян землею, власними знаряддями праці, житлом, худобою тощо	Позбавлення найманих робітників засобів виробництва, власності
Примушення феодалами селян силою віддавати їм частину продукту (оброк) або працювати на них (панщина)	Наймана праця за оплату через відсутність власності в найманих робітників
Панування натурального господарства за наявності слабкорозвиненої торгівлі	Панування товарного виробництва, розвиток товарно-грошових відносин
Низький рівень розвитку техніки в сільському господарстві й ремеслі	Технічні винаходи, що сприяли створенню великих підприємств

Із розвитком товарно-грошових відносин виникли нові форми організації торгівлі — біржа, торговельні компанії, банки.

Біржа — організаційно оформлений регулярно діючий ринок, на якому здійснюється постійна торгівля.

Торговельні компанії — купецькі компанії, які організовували торгівлю.

Банки — спеціальні установи, які мають кошти, надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випускають в обіг цінні папери тощо. Перші банки виникли в XV—XVI ст. спочатку в Італії, а потім у Німеччині.

З’ясувавши тенденції розвитку промисловості, спробуємо простежити зміни, які відбулися в сільському господарстві. Адже, незважаючи ні на що, Європа — це передусім аграрна країна.

У буржуазні відносини набагато повільніше, ніж місто, утягувалося й село — головний оплот феодалізму. Там утворювалися фермерські господарства, що використовували найману працю селян, які позбулися своєї землі в результаті перетворень. У селі в ролі підприємців могли виступати заможні селяни, купці або й самі феодали. Так відбулося, наприклад, в Англії, де тривав процес так званих огороджувань — насильницького вигнання селян із землі з метою перетворення її на пасовища для овець, вовна яких ішла на продаж.

Від швидкості проникнення буржуазних відносин у село залежали темпи розвитку капіталізму. Найшвидше цей процес відбувався в Англії та Північних Нідерландах, де бурхливий розквіт мануфактури збігся з обуржуазненням села. В Англії та Нідерландах у XVI—XVII ст. здійснювалася інтенсивна буржуазна перебудова сільського господарства; затверджувалася велика капіталістична оренда при збереженні дворянської земельної власності лендлордів (поміщиків). У цих країнах уже спостерігалося введення в практику нових типів сільськогосподарських знарядь праці (легкий плуг, борона, сівалка, молотарка тощо). Буржуазний прогрес сільського господарства забезпечував сировинні ресурси та приплив робочої сили в промисловість, оскільки селяни, залишившись без землі та не знайшовши роботи в селі, ішли до міста.

Робота з документом.

Учні опрацьовують текст, після чого дають відповіді на запитання.

У більшості районів Європи переважали зернові культури. Лише на півдні поряд із зерновими були поширені виноградники й сади. Велике значення для розвитку сільського господарства мали бобові культури, які не тільки йшли на їжу людині та корм худобі, а й збагачували ґрунт азотом. Від XIV ст. дедалі частіше сіяли гречку, але значного поширення вона набула лише наприкінці XV ст. Дещо раніше араби завезли до Іспанії рис, який у XV ст. поширився в Італії та Південній Франції.

Від XIV ст. у деяких європейських країнах відбувається спеціалізація районів на вирощуванні окремих сортів садово-городніх культур. Розвивається приміське промислове городництво й садівництво. З’являються великі сади й городи в Німеччині, Франції, Італії. У країнах Середземномор’я садівництво й городництво набуває експортного характеру.

Зі зростанням міст збільшилося виробництво технічних культур. У районах із розвиненим текстильним виробництвом вирощували фабричні рослини: шафран, марену, вайду та ін. Повсюдно в Європі сіяли коноплю та льон.

В XI—XV ст. значних змін зазнало тваринництво. Якщо до кінця XIII ст. воно відігравало допоміжну роль, то в XIV—XV ст. набуло першорядного значення, особливо в районах із несприятливими кліматичними умовами для вирощування зернових. Селянські господарства, не маючи достатньої кількості кормів, основну увагу приділяли розведенню овець, кіз, свиней. У деяких районах Європи інтенсивно розвивалося вівчарство як постачальник сировини для суконного виробництва.

Запитання до документа.

1) Які сільськогосподарські культури вирощували в період раннього Нового часу?

2) Які зміни відбулися у тваринництві? Чому?

3) Розведенням якої худоби займалися європейці?

Розповідь учителя.

Зі зростанням обміну, торгівлі, нагромадженням капіталу та поглибленням суспільного розподілу праці складалися сприятливі умови для виділення транспорту в окрему галузь виробництва. У XV—XVI ст. з’являється все більше судновласників, які займалися виключно перевезенням товарів. У багатьох країнах виникає пошта та здійснюються регулярні перевезення пасажирів сухопутними дорогами. У Франції, Німеччині, а згодом і в Англії в XVII ст. будуються кращі дороги.

— Які зміни відбулися в галузі транспорту та перевезення в добу раннього Нового часу?

3. Зміни в суспільстві.

Розповідь учителя*.

Усі ті зміни, що відбулися в промисловості, торгівлі та сільському господарстві, не могли не зачепити суспільство.

Характерний для Середньовіччя поділ суспільства на три стани — ті, що моляться; ті, що воюють; ті, що працюють, — не відповідав реаліям життя в Новий час.

Значні зворушення в XVI ст. очікували на католицьку церкву. Нові напрямки в християнстві, що виникли в цей час, порушили сувору ієрархію церковної організації та беззаперечну могутність Папи Римського.

Багато феодалів (ідальго в Іспанії, «дворянство шпаги» у Франції) намагалися зберегти старі порядки. «Старе дворянство» зі зброєю в руках відстоювало своє монопольне право на володіння землею із селянами, що жили на ній, а також привілеї на владу й панування в суспільстві. «Славне рицарство» залишилося в Середньовіччі. Мушкети добре навчених солдатів постійних армій звели нанівець усі переваги закутих у панцири кінних рицарів. Потужні гармати руйнували найгрізніші рицарські замки.

У той же час виникли «нові дворяни». Їхньою метою стає виробництво продуктів для продажу на ринку й одержання прибутку. Нехтуючи становими забобонами, вони разом із купцями й банкірами брали участь у спільних комерційних заходах, засновували мануфактури й торговельні компанії. У свою чергу, деякі розбагатілі купці й банкіри купували дворянські титули та високі державні посади, які давали можливість збільшувати їхні багатства або тішити марнославство: «із хама пан».

* Супроводжується демонстрацією схеми «Стани суспільства» (див. с. 53).

Таким чином, банкіри, лихварі, купці й торговці, цехова верхівка, власники мануфактур і «нові дворяни» утворили новий клас — буржуазію. У Середньовіччі бюргерами, або буржуа, називали жителів міст. У Новий час значення цього терміна поступово змінилося — «буржуа» та «буржуазією» стали називати власників капіталів, які використовували працю найманих робітників.

У містах і селах з’являється цілком помітна соціальна група найманих робітників. Вона формувалася за рахунок селян, що залишилися без землі, ремісників, які розорилися, «вічних підмайстрів», ченців, вигнаних із монастирів, тощо.

Особливе місце в житті суспільства належало міській інтелігенції: юристам, ученим, викладачам університетів, письменникам, архітекторам, лікарям тощо. Інтелігенція формувала мету, цінності та світогляд людей Нового часу.

Найбільш поширеною формою правління залишалася монархія. Розміщення сил між владою та суспільством змінилися. На зміну діалогу прийшов диктат короля, на зміну станової монархії — абсолютизм. Феодальне суспільство прагнуло зберегти існуючі порядки, не поступаючись буржуазією. З’явилися централізовані держави, що потребували великих коштів, сильної армії, чиновницького апарату. Абсолютизм почав складатися ще в XV ст., але його розквіт у межах великої централізованої національної освіти припадає на XVII ст.

Стани суспільства