Посібник для вчителя. Всесвітня історія. Новий час (XV—XVIII ст.). 8 клас

Додаток

РОБОТА З ДЖЕРЕЛАМИ ІНФОРМАЦІЇ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Інформація та джерела інформації.

У сучасних умовах, коли йде процес розширення інформації та з’являються різні погляди в оцінці минулого, у викладанні історії виникають деякі проблеми. Величезний обсяг матеріалу, перевантаження дітей обсягом інформації, незрозумілість історичних концепцій — усе це приводить до того, що учні втрачають інтерес до вивчення історії. Як зробити так, щоб повернути їм інтерес до навчання? Як викликати інтерес до навчання в дітей, які не хочуть навчатися? Як зробити так, щоб вони йшли на урок із радістю, а в їхніх очах горів вогник жаги до знань, навчання? Не секрет, що в дітей підвищується інтерес до навчання, коли вони отримують на уроці цікаву інформацію та ще й у цікавій формі. Також їхній інтерес посилюється, коли вони самі безпосередньо беруть участь у здобутті цієї інформації з різних джерел. Тому необхідно, мабуть, навчити дітей отримувати історичну інформацію з різних джерел, визначати правдивість цієї інформації, критично ставитися до різних історичних концепцій чи точок зору з проблеми, учитися формувати власні погляди. Такі можливості перед учнями відкриються тоді, коли буде відбуватися активне використання джерел інформації на уроках, і перш за все, на уроках історії.

Слово «інформація» сьогоднішні учні чують дуже часто. Це не дивно, адже на їхню долю припало жити в час величезних науково-технічних відкриттів, які, власне, і привели до розширення джерел інформації. На початку XXI ст. людство ввійшло в нову стадію свого розвитку — учені, політики й педагоги все частіше говорять про настання Інформаційної ери. В умовах лавиноподібного збільшення кількості інформації традиційні підручники просто не встигають забезпечити виконання таких освітніх завдань, як оновлення змісту освіти, забезпечення особистісно орієнтованого навчання, активізація процесу розвитку творчих здібностей, умінь та навичок учнів, застосування набутих знань для розв’язання нетрадиційних завдань. Краще досягти такої мети допоможе використання вчителем на уроках різноманітних джерел інформації та правильно організована робота з ними.

Слово «інформація» зустрічається на кожному кроці, часто в різних словосполученнях: «потік інформації», «пошук інформації», «брак інформації», «джерело інформації», «засоби інформації», «отримання інформації» тощо. Термін «інформація» походить від латинського informatio та означає повідомлення або відомості про якісь події, процеси, явища, чиюсь діяльність. Це поняття також охоплює відомості, якими володіють та обмінюються між собою люди, а також відомості, що існують незалежно від них. Однак учні мають знати, що інформація — це не тільки те, що викладено в підручнику або в книгах, а й те нове, що ми можемо виявити й пізнати самостійно. Щоб правильно діяти в конкретних життєвих обставинах, нам завжди потрібно мати інформацію. Інакше ми не зможемо правильно оцінити ситуацію, а отже, і не зможемо правильно відреагувати та правильно діяти. Недаремно існує вислів: «Хто володіє інформацією, той володіє світом», — адже в кожній ситуації, навіть найпростішій (купування продуктів чи обрання навчального закладу для вступу) нам потрібна відповідна інформація. Володіння такою інформацією відкриває перед нами можливість діяти й досягти неабияких успіхів.

Звідки ми беремо інформацію? Із різних джерел. Насамперед, це книги, яких є величезна кількість на різноманітну тематику. Важливим джерелом є засоби масової інформації: преса, радіо, телебачення. Величезна кількість інформації про минуле міститься в архівах, де зберігаються документи минулих часів. Останнім часом великого значення набуває мережа Інтернет, де ми можемо також знайти потрібну нам інформацію. Джерелом інформації може бути безпосередньо сама людина, із вуст якої ми можемо дізнатися про події минулого, свідком яких вона була.

Отже, джерел інформації безліч. Якщо кілька десятиліть тому існувала проблема, пов’язана з браком інформації, то в сучасному світі постає інша проблема — її надмірність. Тому після отримання інформації важливим кроком є її відбір та оцінювання. Особливо це стосується тих випадків, коли інформація щодо однієї теми надходить із різних джерел, тому часто вона може бути відмінною і навіть суперечливою. У цьому випадку дуже важливим є вміння аналізувати здобуту інформацію та відрізняти достовірні факти від думок та суджень. Звичайно, самостійно з цим упоратися може далеко не кожний учень, і тільки в тому разі, якщо діти будуть робити це на уроці, вони зможуть використати отримані навички і в повсякденному житті.

Урок історії — один із небагатьох, який дає можливість працювати з різними джерелами інформації, при цьому розвивається усна мова, навички розмірковувати вголос, аналізувати здобуту інформацію, робити висновки, піддавати критиці якісь теорії, висловлювати власні думки та судження, оперувати здобутими знаннями, набувати життєвого досвіду, навчатися на помилках інших поколінь свого народу чи інших країн. Але для цього урок повинен мати не тільки інформаційний, але й творчий характер, адже точні дати та дрібні події з часом зітруться навіть із найкращої пам’яті, а вміння оперувати матеріалом, висловлювати власні думки має залишитися.

Ми всі — діти Всесвіту, але живемо історією своєї Батьківщини, краю, роду, живемо в історії та живемо історією. Учитель, щодня входячи до класу, веде уроки, відкриваючи нові світи, нові погляди. Але, крім цього, справжній учитель прищеплює своїм учням уміння відрізняти істотне від неістотного; аналізувати свідчення, джерела, здобувати з них інформацію; розуміти, формулювати запитання та відповідати на них, робити ґрунтовні висновки; чітко висловлювати власні думки; розуміти процеси, що відбуваються в суспільстві; слухати та поважати себе та інших; вести дискусію, не створюючи конфлікту, тощо. У наш час володіння цими навичками роботи має величезне значення.

В умовах реформування загальної середньої освіти перед історією та іншими суспільствознавчими дисциплінами постають важливі завдання, пов’язані із соціальною адаптацією особистості, підготовкою до активного громадського життя та виховання, з одного боку, та усвідомленням загальнолюдських ціннісних орієнтацій, з іншого. Особливої уваги потребує формування історичної свідомості, що дає змогу критично осмислювати минуле й сучасне та прогнозувати майбутнє.

Таким чином, проблема використання джерел інформації на уроках історії та інших суспільних дисциплін стає все більш актуальною.

Актуальність використання джерел інформації в школі.

Зараз в Україні йде процес формування демократичної держави й громадянського суспільства, тому з’явилися нові завдання шкільної освіти, яка має дати учням не лише знання, а й сприяти формуванню їхнього ставлення до ідей і цінностей громадянського суспільства та правової держави. Отже, нове суспільство — суспільство майбутнього — висуває нові вимоги до освіти. «Технології завтрашнього дня, — зазначав англійський філософ О. Тоффлер, — потребують не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, які виконують накази, не змигнувши оком, а людей, що можуть приймати критичні рішення, знаходити свій шлях у новому оточенні та достатньо швидко зав’язують нові стосунки в реальності, що швидко змінюється».

Таким чином, завдання вчителя зводиться до того, щоб навчити учнів проявляти власну ініціативу. Коли до роботи на уроці залучається і слухова, і зорова пам’ять, збільшуються шанси задовольняти потреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися. Але тільки слухової та зорової пам’яті недостатньо. Необхідно залучати учнів до активної роботи на уроці. Учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на підставі цього вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її та застосовувати для конкретних умов. Саме цьому й сприяє використання різноманітних джерел інформації на уроках історії.

Куди важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. За його допомогою можна швидко повідомити учням про те, що вони мають знати, але ж вони забудуть це ще швидше. Ще не так давно в нашій країні основним завданням учителя історії було розповідати учням про події минулого, і ця розповідь являла собою загальноприйняту наукову державну версію та нав’язувалася владою. Ця розповідь була незмінною, без будь-яких відхилень у той чи інший бік. Успішність учнів визначалася тим, як добре вони запам’ятовували факти, події, дати, прізвища, викладені вчителем або на сторінках підручника. Але в останні роки в нашій історичній освіті відбулися величезні зміни в бік її демократизації, що спонукає вчителів історії викладати свій предмет по-іншому, у набагато ширшому контексті. Відомий німецький педагог А. Дістервег говорив: «Поганий учитель пропонує істину, добрий учитель навчає її знаходити». Ці слова мають стати кредо кожного вчителя в його праці. І, звичайно ж, навчання не буде мати бажаної мети без широкого впровадження інноваційних форм і методів роботи, суть яких зводиться до такого висновку: виступ учителя перед класом слід замінити на більш активне залучення учнів до процесу навчання. Вони мають учитися більше працювати самостійно, використовуючи при цьому різноманітні джерела інформації. Від того, які історичні джерела будуть використані на уроці й наскільки ефективно буде організована робота з ними, і залежить успішне засвоєння знань учнями. Крім того, використання джерел інформації дає можливість виробити такий спосіб вивчення та викладання історії, який би поєднував традиційне навчання, що включає загальноприйняті методи і технології передачі знань про минуле з новими, більш сучасними підходами до викладання історії.

Громадянська спрямованість навчально-виховного процесу сьогодні дає можливість реально вплинути на становлення конкретних життєвих компетенцій старшокласника на уроці, розширює діапазон його здібностей, збільшує можливість кожного випускника школи посісти гідне становище в суспільстві та проявити свідому громадянську активність. Сучасний школяр прагне реалізувати свій потенціал у стінах школи, самоствердитися, а сучасний учитель має йому в цьому допомогти. Саме в шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток тих внутрішніх процесів, які приводять до формування самостійних поглядів, стійкої системи понять, суджень не тільки про навколишній світ і своє місце в ньому, а й про історичне минуле людства. Тому в школі мають бути створені всі умови для громадянського становлення та самореалізації особистості, розв’язання проблеми самовизначення старшокласників у системі загальнолюдських цінностей. Випускник сучасної школи за необхідністю має вміти впоратися з будь-якими життєвими труднощами, знаходити вихід із будь-якої складної ситуації, самостійно здобувати всі необхідні знання, застосовувати їх на практиці, бути активним, вихованим, комунікабельним, толерантним, уміти критично мислити, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити з них. Робота з джерелами інформації на уроках сприятиме набуттю школярами практичних умінь і навичок: привчання їх до самостійності, розвиток критичного мислення, висловлення власної точки зору чи позиції в проблемних ситуаціях, прийняття свідомих та відповідальних рішень, розуміння правил поведінки в суспільстві, розв’язання конфліктних ситуацій, опанування культури спілкування, усвідомлення особистої відповідальності та громадянського обов’язку.

Більшість учителів історії на запитання «Яким є завдання сучасної історичної освіти?» не скажуть: «Запам’ятовування історичної інформації», а дадуть відповідь: «Засвоєння загальнолюдських цінностей». А досягненню цієї мети сприятимуть сучасні комунікаційні та інформаційні технології, і насамперед, використання та опрацювання різноманітних джерел інформації.

Текстові джерела інформації.

Перш ніж організовувати роботу на уроці з історичними джерелами, слід знати, що вони можуть бути різних типів: текстові та візуальні.

Текстові джерела, у свою чергу, можна поділити на дві групи: первинні та вторинні. До первинних джерел належать ті, які несуть нам інформацію від очевидців та учасників подій. Це можуть бути спогади, мемуари, свідчення, а також документи, які видавалися органами влади. Такі джерела не дають прямої відповіді на запитання, вони виконують роль інформаційного джерела, а також джерела, яке констатує історичний факт, описує подію, розкриває її суть, аналізує, спонукає до його осмислення, формує ступінь довіри до джерела, часто вимагає замислитися над достовірністю цієї інформації. До офіційних документів належать закони, декларації, заяви, накази, постанови, проекти, акти, грамоти, протоколи, резолюції, урядові телеграми, ультиматуми тощо, тобто ті документи, які є результатом діяльності органів влади та посадових осіб. Під час роботи з такими джерелами інформації обов’язково слід зазначити дату його видання. Якщо ж вона відсутня, то можна визначити її, проаналізувавши події, про які йдеться в документі, звернути увагу на його автора або орган влади, що його уклав, і на місце його опублікування. Під час роботи з документами часто виникають запитання:

• Чи є цей документ достовірним?

• Наскільки можна довіряти викладеній у ньому інформації?

• Чи не є документ упередженим?

• Можливо, документ видавався на чиєсь замовлення?

• Чи не приховує документ якоїсь інформації?

• Чи не приховуються в документі якісь факти та події?

Якщо виявиться, що джерело є упередженим, то слід обов’язково з’ясувати, ким і з якою метою воно створювалося та на кого мало вплинути. Таким джерелам не можна повністю довіряти, оскільки вони оцінюють історичну подію під певним кутом зору, із якоюсь політичною вигодою. Але такі джерела слід використовувати на уроках, оскільки саме з їхньою допомогою можна показати існування різних точок зору на ті чи інші історичні події та з’ясувати причини їх появи.

Зараз значно розширилися джерела, із яких учителі та учні здобувають історичну інформацію та які містять різну оцінку історичних подій. Працюючи з такими джерелами на уроках під керівництвом учителя, учні згодом навчаться розрізняти упереджену інформацію та виділяти той матеріал, який є дійсно історичним фактом і не підлягає сумніву. Якщо це постійно робити на уроках, то ці навички знадобляться учням і в їхньому подальшому житті. Вони зможуть легко аналізувати джерела інформації та розрізняти правдиву та хибну інформацію.

Як уже було зазначено, до первинних джерел інформації належать також спогади учасників історичних подій, які можуть існувати у вигляді щоденників, мемуарів, листів, інтерв’ю, спогадів, записок тощо. Спогади можуть бути різних видів: написані в момент участі в якихось історичних подіях, у момент так званого первинного сприйняття або значно пізніше, через деякий час. Під час роботи з такими джерелами слід ураховувати, що спогади, які пишуться через певний проміжок часу, можуть уже містити оцінку побаченого або почутого, і на її формування може вплинути офіційна точка зору на цю подію органів влади. Крім того, із часом окремі деталі події можуть стиратися з пам’яті, і тому свідчення вже будуть неповними. Проте спогади є завжди цінним джерелом історичної інформації, можуть містити багато достовірних історичних фактів.

Що стосується праць істориків, заяв політиків, наукових трактатів учених і текстів підручників, то все це вторинні джерела, оскільки вони містять коментарі та оцінку історичних явищ і подій. Використовуючи таке джерело, не слід нав’язувати учням точку зору, яка міститься в ньому, оскільки такі джерела також можуть бути упередженими. Якщо, наприклад, ми візьмемо праці радянських істориків, то їхні погляди на ряд подій української історії суттєво відрізнятимуться від поглядів сучасних українських науковців. І це не дивно, адже в той час освіта та наука були повністю заідеологізовані й працювали на замовлення Комуністичної партії та радянського уряду. Крім того, слід ураховувати й те, що кожний з істориків може мати власну точку зору щодо тих чи інших подій, і вона може не збігатися з думкою інших істориків. У такому випадку учні мають приєднатися до точки зору когось із них або сформулювати та довести власне бачення цієї події.

Таким чином, працюючи з текстовими джерелами інформації, слід відійти від однобічного тлумачення історичних подій, адже наша школа покликана формувати громадянина демократичного суспільства, який має сприймати історичний процес як явище багатовимірне, неординарне. Учні мають усвідомити, що оцінка історичного факту завжди матиме різні точки зору, які вони повинні сприймати та пояснювати, а також знати, що з часом ці думки можуть змінюватися, як змінюється життя навколо, настають зміни в суспільстві, у свідомості людей, відкриваються нові факти, змінюється інформація, а це, у свою чергу, буде спонукати молодих людей шукати власний шлях розв’язання якоїсь проблеми, випрацьовувати власну точку зору, шукати власний шлях виходу із складної ситуації.

Візуальні джерела інформації.

Візуальні джерела поряд із текстовими також є дуже цінним джерелом інформації та з успіхом можуть використовуватися вчителями історії на уроках. До них належать: малюнки, картини, карикатури, фотографії, плакати, фільми тощо. Вони є абсолютно самостійними джерелами інформації, набагато легше піддаються різноманітним тлумаченням, дають більше простору для уяви, більш яскраві, а отже, краще придатні для сприйняття сучасним учнем.

Історичне мислення не формуватиметься в школярів повноцінно за браком різноманітних джерел, якими, зокрема, є фотографії, плакати та карикатури на історичні події або політичних діячів.

Але, на жаль, візуальні джерела не повною мірою використовуються нашими вчителями на уроках. Це пов’язано з багатьма причинами: відсутністю певних традицій у їх використанні, методичною неопрацьованістю цього питання, низьким рівнем матеріально-технічної бази навчальних закладів тощо. Якщо вони й використовувалися, то переважно у вигляді ілюстрацій, які містилися в підручнику. У сучасних же умовах, коли відбувається комп’ютеризація освіти, запроваджуються мультимедійні технології, з’явилася можливість широкого застосування візуальних джерел, причому в широкому їх розмаїтті. Крім того, змінилася сама мета, із якою йде застосування візуальних джерел. Якщо раніше вони доповнювали, підтверджували текст параграфа підручника, то тепер учні мають навчитися самостійно здобувати з них інформацію, адже візуальні джерела можуть так само нести інформацію, як і текстові, при цьому вони є яскравішими, виразнішими, а отже, і більш сприйнятливі для учня, якому працювати з такими джерелами інформації набагато цікавіше, ніж із текстовими. Тому у своїй практиці вчитель однаковою мірою має використовувати як текстові, так і візуальні джерела інформації.

У роботі з візуальними джерелами інформації можна визначити три етапи:

— Опис.

— Первинна інтерпретація.

— Вторинна інтерпретація.

Опис має включати детальну розповідь про все, що зображено на ілюстрації: на передньому плані, на задньому, праворуч, ліворуч, які художні засоби використано, хто зображений, як люди зображені одне до одного тощо. Опис покликаний розвивати в учнів спостережливість і допомагає їм «прочитати» це джерело інформації.

Первинна інтерпретація містить аналіз його сюжету, ознайомлення з посиланнями автора. При цьому слід звернути увагу на засоби та способи зображення на ілюстрації, схарактеризувати символи та стереотипи, спробувати визначити позицію автора, прокоментувати назву. Потрібно уважно проаналізувати зображення людей, якщо такі є, визначити, хто вони, їхню приналежність до соціальної групи, нації, раси, партії, організації тощо.

Вторинна інтерпретація містить висновки, які робляться учнями під час аналізу джерела, до цього залучаються всі знання учнів, які вони мають щодо цієї історичної ситуації, у тому числі й з інших джерел інформації.

Щодо способів організації подання візуальних джерел інформації, то тут можна використати дуже велику їх кількість залежно від поставленого завдання. Розрізняють такі способи:

1. Окреме опрацювання візуальних джерел, коли учні працюють окремо над кожним із джерел, навіть якщо на уроці їх застосовують декілька.

2. Опрацювання пари джерел інформації. Як правило, такий спосіб застосовують, коли ці джерела несуть нам протилежну інформацію з якоїсь проблеми. Тоді робота з ними засновується на їхньому порівнянні, зіставленні та з’ясуванні причини появи такої інформації. Також пара джерел інформації може бути використана при з’ясування якихось питань на порівняння. У парі також можна використовувати джерела, які доповнюють одне одного, відображаючи різні аспекти якоїсь однієї проблеми, таким чином допомагаючи краще розкрити матеріал теми.

3. Група зображень застосовується тоді, коли треба встановити хронологічні, логічні або причинно-наслідкові зв’язки, визначити характерні риси, особливості, закономірності, отже, систематизувати знання з якоїсь історичної проблеми.

4. Одночасне застосування текстових і візуальних джерел інформації використовується, як правило, із метою доповнення одне одного, кращого розкриття поставленого завдання.

Особливості роботи з джерелами інформації.

Робота з джерелами інформації має свою специфіку та особливості, тому, працюючи з ними на уроках, слід пам’ятати:

• інформація має бути не остаточним результатом — метою навчання, а її початковим пунктом та інструментом, за допомогою якого учні будуть здобувати знання та розвивати відповідні вміння та навички;

• навчання не зводиться до запам’ятовування інформації, викладеної в посібниках, а полягає в розвитку здібностей учнів самостійно просуватися в інформаційному просторі;

• учитель не має випереджати учнівську ініціативу ствердженням власних ідей, а спочатку дати можливість висловитися учням;

• навчання має базуватися на принципі порівняння однієї інформації або точки зору з іншою з метою досягнення розуміння того, що знання не обмежуються обсягом інформації, а являють собою процес співвідношення різних знань і аналізу відповідної інформації;

• сутність навчання полягає в приєднанні нових знань до відомих, для чого ці відомі знання слід попередньо відтворити, і в такий спосіб використати їх для опрацювання отриманої інформації.

Такий підхід дає можливість наблизити процес навчання до якомога природнішого стану. При цьому завдання вчителя полягає не в тому, щоб засвідчити блискучий рівень власного володіння предметом, а в тому, щоб створити максимально сприятливі умови для усвідомлення запропонованої інформації та самостійного її здобуття, критичного перегляду та застосування на практиці творчих робіт шляхом партнерської співпраці учнів та вчителя. Ця робота є наступним пунктом, який складає мозаїку перелічених вище принципів методики роботи з джерелами інформації за схемою: обмін думками спочатку між учнями (у парах, у групах), далі між групами з коригуючою участю вчителя та врешті-решт із відкритим фіналом уроку, згідно з яким навчання має тривати й після того, як пролунав дзвоник. Відомо, що ефективність навчання збільшується при соціальній взаємодії. Фактично пояснення матеріалу учневі зміцнює знання самого «вчителя». Спільна робота в команді або розробка проекту неоднорідною групою розвиває вміння мислити й здатність розв’язувати проблеми.

Відомо, що знання — це складна структура, у якій вирізняють особливі завдання, об’єкти та операції (сукупність останніх утворює спосіб розв’язання завдань). Під час навчання відбувається засвоєння певних завдань і способів їх розв’язання. Від ступеня оволодіння ними залежить можливість розв’язувати ширше коло завдань. У процесі навчання формується, розвивається особистість дитини, розкриваються її креативні здібності. Тобто знання, уміння, навички можна розглядати як засіб діяльності вчителя, засіб творчого процесу. Головне — навчити учнів вірити самому собі, власним діям, уміння продуктивно витрачати свою енергію. У таких умовах учитель та учень перетворюються на творчий тандем, у якому вони діють разом. Роль ведучого, організатора дій належить учителю, який володіє методом, алгоритмом розв’язання поставленого завдання або проблеми і показує учню, як це робиться. Спостереження за процесом розв’язання проблем учителем, переймання дій, ходу думок із боку учня сприяє зародженню нових ідей та маленьких відкриттів у його душі.

Навчання завжди було діяльністю соціальною, оскільки власні переконання й погляди люди завжди затверджували за допомогою діалогу. Сучасні освітні теорії свідчать про необхідність стимулювати зацікавленість учнів, що є наріжним каменем знання. Ці теорії містять такі компоненти.

Конструктивізм — припускає вибір та обробку учнем інформації, створення гіпотез і досягнення результату через особисте засвоєння знань.

Активне навчання — учні сприймають одержувані «згори» інструкції (лекції) не пасивно, а шляхом особистої участі в освітньому процесі (читання, письмо, обговорення, аналіз і самостійна оцінка матеріалу).

Колективне навчання — в освітній процес залучається весь клас: викладач фокусує увагу учнів і на власний розсуд вибудовує взаємодію окремих груп.

Щоб мати гарні результати, також необхідно правильно організувати власне роботу на уроці з історичними джерелами, ретельно спланувати її. Методика використання джерел інформації потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати треба з поступового використання цих технологій, якщо вчитель або учні з ними не знайомі. Педагогу й учням необхідно звикнути до них. Можна навіть розробити спеціальний план їх поступового впровадження. Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» й розробити разом із ними «правила роботи в класі», налаштувати учнів на сумлінну підготовку до таких занять. Бажано використовувати спочатку прості джерела інформації та запитання до них:

• Про яку подію (історичну особу) йдеться в документі?

• Яка історична подія (історичний діяч) зображена на ілюстрації?

• У якому році відбулася подія?

• Складіть розповідь про історичну подію (історичну особу), використовуючи пропоноване джерело інформації.

• Уважно прочитайте джерело інформації та дайте відповідь на запитання...

• Зробіть висновки про...

Коли в учителя та учнів з’явиться досвід такої роботи, ці заняття проходитимуть значно легше, а підготовка не забиратиме багато часу.

«Не примушуйте учнів навчатися та не вдавайтеся до жорстоких покарань, а спрямовуйте їх до того, чим їх мозок задовольняється, щоб ви краще розпізнали унікальну геніальність кожного з них». Ці слова давньогрецького вченого Платона є надзвичайно актуальними й зараз. Ще у свій час французький письменник-гуманіст Антуан де Сент-Екзюпері писав, що йому стає моторошно від думки про те, що, можливо, у кожній дитині гине геній. І це не просто високі слова. У дитинстві майже кожна людина володіє необмеженими можливостями свого розвитку, і якщо вчасно розкрити й цілеспрямовано розвивати ці можливості, то дитина може досягти неабияких успіхів. Отже, завдання вчителя — не тільки виявити та розкрити можливості кожного учня, а й розвивати їх надалі. А це можливо тільки у творчій співпраці «учитель — учень», коли вчитель надає учню можливість щось робити, творити, критикувати, порівнювати, брати під сумнів, робити висновки, узагальнення, висловлювати та доводити власну точку зору. І чи не найкраще цьому сприятиме робота з різними джерелами інформації.

За таких умов співвідношення «учитель — учень» давно змінило свій зміст. Учитель уже перестав бути передавачем знань і єдиним джерелом інформації, а став організатором пізнавальної діяльності учнів, їхньої творчої роботи на уроці з джерелами інформації. Саме ці методи допоможуть учневі стимулювати процес мислення, розвинути творчі здібності, навчитися висловлювати власну точку зору, творчо підходити до розв’язання проблем, які виникають на уроці. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на підвищення ефективності навчального процесу. Використання джерел інформації можна з успіхом застосовувати на кожному з етапів уроку.

Етап актуалізації знань учнів. Тут вони можуть виявити власний рівень знань і досвіду з теми, порівняти його зі знаннями інших учнів. На цьому етапі дуже ефективні такі методи, як «мозковий штурм», «відкритий мікрофон» та інші. Так, при з’ясуванні причин Французької революції наприкінці XVIII ст. можна запропонувати учням опрацювати джерела інформації, визначити соціально-економічне та політичне становище Франції напередодні революції. При цьому кожний учень має право висловити власну пропозицію, і жодна з них не залишається без уваги. Усі вони записуються на дошці, потім робиться висновок (причому, самими учнями). У таких випадках учитель працює індивідуально з кожним учнем. І учень зацікавлюється темою, що активізує його пізнавальну та творчу діяльність. Дуже ефективний метод «відкритий мікрофон», коли кожен учень теж має можливість вільно висловити власну точку зору з тієї чи іншої проблеми, яка піднімається в якомусь джерелі інформації, висловити власне ставлення до тієї чи іншої історичної події. Нехай його оцінка буде не зовсім правильною, але це його думка, його мислення, його підхід до бачення цієї проблеми. І якраз на цьому етапі учень може дати відповідь на запитання: «Для чого мені потрібні ці знання», усвідомити важливість теми та її значення.

Етап засвоєння нових знань. Тут можна з успіхом використати кооперативну роботу, роботу в групах, у парах. Перш ніж розпочати працювати над документами або за підручником чи з ілюстрацією, діти отримують певне завдання. У них знову є можливість творчо підійти до його розв’язання. Значний успіх також має робота учнів зі складання планів, конспектів, тез, а також зі схемами, таблицями, які можна приготувати заздалегідь. Вони використовуються як роздавальний матеріал або ж складаються учнями відразу на уроці. На цьому етапі до роботи можна залучити учнів-перекладачів (пояснюють значення історичних термінів та понять) та учнів-консультантів (заздалегідь опрацьовують тему або якийсь її аспект і можуть на цьому етапі уроку виступати навіть у ролі вчителя).

Для успішної організації роботи з історичними джерелами на цьому етапі уроку можна також з успіхом застосовувати й інші інтерактивні технології, які спонукають учнів до активної праці. Що стосується групової роботи, то тут можна використати різні способи об’єднання учнів у групи: навмисний, коли об’єднання дітей відбувається за вибором учителя, та випадковий, коли діти об’єднуються за кольором, днем тижня, місяцем, номером і т. ін. Також дуже ефективними є й інтерактивні методи: «мозкова атака», «уявний мікрофон», «ажурна пилка», «прес», «акваріум», «дерево рішень», «судові слухання», рольові ігри та ін. Для роботи з документами широко використовуються роздавальні картки, які містять власне текст документа, завдання до нього, детальний опис учнівської роботи. Дуже ефективні при роботі з джерелами класні дискусії (у позаурочній роботі — ще й дебати), під час яких учні розвивають уміння не тільки висловлювати й відстоювати власну точку зору, аналізувати певну історичну подію й виражати своє ставлення до неї, а й навчаються культури спілкування, отримують комунікативні навички: уміння вислуховувати опонента, обмін інформацією, досягнення згоди й уникнення конфліктів. Також учителю слід розробити власні критерії оцінювання й познайомити з ними учнів, а це, у свою чергу, спонукатиме їх до активної роботи на уроці.

«Знання стають бажаним надбанням маленької людини за умови, коли вони — засіб досягнення творчих, трудових ідей» (В. О. Сухомлинський). Дійсно, через опрацювання джерел інформації, спілкування, емоційні переживання народжується творчість дитини, а вона є головною передумовою успішного навчання. Особливо яскраво розкриваються здібності учнів під час розв’язання проблемних питань, а їх на уроці під час опрацювання джерел інформації може виникати навіть декілька.

Під час розв’язання таких проблемних питань у класі формуються певні групи. Їх може бути дві або більше. Кожна з них відстоює власну точку зору, висвітлює своє бачення проблеми та її розв’язання. Діти навчаються висловлювати власні думки, доводити свою правоту, мислити, вести дискусію. Як ми знаємо, у дискусії народжується істина, тому наприкінці уроку обов’язково треба прийняти узгоджене рішення. При обговоренні дискусійних питань дуже ефективні такі методи, як «займи позицію», «зміни позицію», «безперервна шкала думок», «прес», «дискусія в стилі ток-шоу», дебати та ін.

Для того щоб дискусія мала бажані наслідки, необхідно, щоб кожний учень чітко знав правила її ведення:

1) Перед виступом обов’язково подумайте, про що говорити.

2) Головне — аргументи, логіка, переконливість.

3) Сперечайтеся чесно, не перекручуючи думки та слова опонента.

4) Поважайте думку опонента.

5) Якщо доведено хибність вашої думки, майте мужність визнати, що ви неправі.

6) Наприкінці свого виступу зробіть висновок.

Заключний етап уроку. Тут слід підбити підсумки роботи. Важливе значення тут має процес спілкування за схемою «учитель — учень» або «учень — учень». Учні залучаються до активного обміну думками, до аналізу й синтезу тих знань, які вони здобули на уроці. Виникає діалог, де учні мають право не тільки висловити власні погляди, а й вислухати альтернативні думки своїх однокласників, розвивати критичне мислення, здатність розв’язувати складні проблеми, приймати важливі рішення.

Таким чином, найбільш ефективно можна використовувати джерела інформації на уроках вивчення нового матеріалу, але не слід забувати й про те, що це з успіхом можна робити й на уроках узагальнення та систематизації знань, тематичного оцінювання.

Отже, складові успіху під час роботи з джерелами інформації залежать від багатьох чинників, один із яких — це правильно організована робота з ними. Від того, наскільки тісно буде налагоджена співпраця між учнями та вчителем, і буде залежати ефективність такого уроку.