Посібник для вчителя. Всесвітня історія. Новий час (XV—XVIII ст.). 8 клас

УРОК № 29

Тема. Росія наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

Мета: простежити процес становлення імперії в Російській державі через характеристику внутрішнього та зовнішнього становища Російської держави наприкінці XVII — на початку XVIII ст. та аналіз передумов і суті реформ Петра І; розвивати в учнів уміння визначати передумови, суть і значення історичних явищ; давати характеристику історичному діячу і визначати його місце та роль в історичному процесі; виховувати в учнів непримиренне ставлення до жорстокості й насильства.

Основні поняття: Північна війна, імперія, Сенат, колегії.

Обладнання: карта, портрет Петра І, картки із джерелами інформації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

називати час правління Петра І, дати Північної війни, результати зовнішньої політики Петра І, реформи Петра І; характерні риси внутрішньої та зовнішньої політики Петра І;

показувати на карті територіальні зміни Російської імперії у XVIII ст.;

пояснювати значення поняття імперія; описувати повсякденне життя в Росії XVIII ст.;

наводить приклади активної зовнішньої політики;

висловлювати власне судження щодо мети та засобів реалізації внутрішньої та зовнішньої політики Росії.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1. Російська держава наприкінці XVII ст.

2. Петро І, його внутрішня та зовнішня політика. Становлення Російської імперії.

V. Узагальнення та систематизація знань

VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Пригадайте основні риси соціально-економічного розвитку Російської держави в XVI — на початку XVII ст.

2) Чи існувало в Росії мануфактурне виробництво?

3) Чи існувало в Росії кріпосне право?

4) Як за рівнем розвитку економіки Росія відрізнялася від інших провідних держав Європи (наприклад від Англії)?

5) Якою державою була Росія в політичному відношенні?

6) Покажіть на карті, як зросла територія Російської держави в XVI ст.

7) Поясніть значення понять: вотчина, маєток, опричнина, «Юріїв день», Боярська дума, Земський собор, кріпосне право, «смутні часи», інтервенція, Лівонська війна.

8) Що вам відомо про таких історичних діячів: Іван Грозний, Єрмак, Борис Годунов, Лжедмитрій І, Олексій Федорович, Степан Разін?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вступне слово вчителя.

Як відомо, у XVIII ст. в Європі відбувалося багато різних подій, але, мабуть, найдивовижнішим було те, що Московське царство дуже швидко перетворилося на величезну державу, на яку стали зважати європейські монархи. У країні почало розвиватися мануфактурне виробництво, створюється військовий і торговельний флот, зростають володіння російських монархів як у Європі, так і в Азії. Протягом XVIII ст. Росія перетворюється на одну з наймогутніших країн Європи. Якими ж були причини цих дивовижних перетворень? Це ми й спробуємо з’ясувати на сьогоднішньому уроці.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Російська держава наприкінці XVII ст.

Розповідь учителя.

Наприкінці XVII ст. Росія залишалася відсталою країною. Через відсутність морських портів (крім Архангельська), зовнішня торгівля не була такою розвиненою, як у Західній Європі. Виробництво різноманітних товарів також відставало. Так, якщо в Росії виплавлялося 2,5 тис. тонн заліза на рік, то у Швеції за цей самий рік виплавлялося 30 тис. тонн заліза, притому, що населення Росії становило 15 млн осіб, що набагато перевищувало населення Швеції. У Росії панувало кріпосництво. Збройні сили Росії в основі складалися з погано організованого дворянського ополчення, ненадійного стрілецького війська й малочисленних полків «нового строю». Уже під кінець свого правління Олексій Михайлович сприяв появі в Росії все більшої кількості західноєвропейських купців і підприємців. Після одруження з Наталею Наришкіною, матір’ю Петра І, він поголив бороду, заснував театр і вивчив латинську мову, чим дуже приголомшив царський двір.

Економічне й соціально-політичне становище Російської імперії наприкінці XVII ст.

• Росія була аграрною, феодально-кріпосницькою державою;

• зародження ринкових відносин, поява перших мануфактур, формування внутрішнього ринку;

• через відсутність морських портів (крім Архангельська) зовнішня торгівля була слабко розвиненою;

• збройні сили складалися з погано організованого дворянського ополчення, ненадійного стрілецького війська й малочисленних полків «нового строю»;

• у політичному відношенні Росія була абсолютною (самодержавною) монархією;

• після смерті Олексія Михайловича державою правили: 1676—1682 рр. — Федір Олексійович, син Олексія Михайловича; 1682 р. — царем оголошено малолітнього царевича Петра, але фактично державою правила його сестра Софія Олексіївна; 1689—1725 рр. — Петро І.

Робота з документом.

Учні опрацьовують текст, після чого дають відповіді на запитання.

Про появу мануфактур

Велике значення для розвитку виробничих сил мала поява мануфактур. Перші з них були засновані в 30-х рр. XVII ст. іноземцями, але потім їх стали відкривати й російські купці, поміщики та скарбниця. Кількість їх була ще невеликою, і вага виготовленої ними продукції на ринку була мізерною, але сам факт появи нової форми виробництва свідчив про проникнення в рутинне господарство більш сучасної техніки [3, с. 97].

Запитання до документа.

1) Що таке мануфактура?

2) Коли мануфактури з’являються в країнах Західної Європи?

3) Чим можна пояснити повільний розвиток російської мануфактури?

2. Петро І, його внутрішня та зовнішня політика. Становлення Російської імперії.

Вивчення питання про внутрішню та зовнішню політику Петра І відбувається шляхом заслуховування повідомлень учнів. Решта класу отримують завдання скласти план розповідей. Після виступу кожного учня проводиться робота з документом або ілюстрацією, а також обговорення отриманої інформації.

Перше повідомлення

Після смерті Федора Олексійовича, що правив десять років, залишилося двоє братів: 16-річний хворий і недоумкуватий Іван і 10-річний Петро. Стрільці, яким зменшили зарплатню та наклали більший податок, підняли повстання в Москві. Убивши багатьох бояр, вони домоглися повернення зарплатні. Реальна влада опинилася в руках сестри Софії, що стала регентшею двох царів. Вони спиралися на рід Милославських, який усунув від влади Наришкіних. Радники регентші запропонували реформувати країну на західноєвропейський лад. Було скасоване місництво та введені розряди (територіальні округи). У зовнішній політиці вдалося підписати «Вічний мир» із Польщею та договір із Китаєм, що встановлював кордон між країнами, адже Росія в XVII ст. швидкими темпами колонізувала Сибір і Далекий Схід. Але два походи на південь із метою відвоювання в Османської імперії Криму не принесли бажаних результатів. У цей час підростав Петро. Маючи впертий шпаркий характер, він багато часу проводив в організації військових ігор. Допитливий розум і прагнення більше знати приводили його до Німецької слободи, де Петро мав чимало знайомих іноземців. Багато з них пізніше стали його радниками. Поступово у військових іграх забавні полки перетворювалися на серйозну силу.

Про ігри царевича Петра

Грати Петро був майстер — міг добу без сну, без їжі грати в що завгодно, аби тільки було гамірно, весело й кумедно, — стріляли б гармати, били б барабани. Забавних солдат із царських конюхів... і навіть із юнаків знатних родин було в нього десь триста осіб. Із ними він ходив походами по селах і монастирях навколо Москви. Деяких ченців лякали до самої смерті: у полудень, коли на березі й листок не колихнеться, лише грізно гудуть бджоли під липами та перемагає дрімота, із лісочка зненацька зі страшенними криками вискакують якісь у зелених каптанах, на вигляд — не росіяни, і бум-тарарах — б’ють із гармат дерев’яними ядрами в мирні монастирські стіни. І ще страшніше було ченцям, коли вони впізнавали у високому, вимазаному брудом і пороховою кіптявою, неспокійному юнаку самого царя [3, с. 97].

Запитання для обговорення.

1) Якими рисами характеру був наділений Петро І?

2) Як риси його характеру вплинули на темпи назріваючих перетворень?

Друге повідомлення*

Після одруження в 17-річного Петра виникають протиріччя з власною сестрою, яка готує його вбивство, покладаючись на допомогу стрільців. Дізнавшись про це, Петро скликав до Москви вірних йому людей, щоб розправитися зі стрільцями, але пристав до їх прохання та помилував. Софію ж відправили до монастиря. Брат Іван до самої смерті так і не цікавився справами країни, і після його смерті Петро посів престол. Проте державні справи він доручив матері та її ближнім, а сам продовжував реорганізовувати армію. Узяття Азова на півдні за допомогою побудованих військових кораблів вимагало подальшого наступу на Туреччину, а для цього необхідно було шукати союзників у Європі. Вони були потрібні Петрові і для того, щоб відвоювати узбережжя Балтики у Швеції. Із цією метою організується «велике посольство» кількістю у 200 осіб, у якому бере участь і цар під ім’ям урядника Петра Михайлова. Він хотів особисто познайомитися з досягненнями Голландії та Англії. Петра І дуже вразило те, що він побачив у промисловості, будівництві кораблів. Він опанував тут 14 ремесел. В Амстердамі росіяни заклали корабель і найняли для Росії 800 європейських майстрів, а також закупили велику кількість нових рушниць і різних пристроїв. Чотири місяці цар провів в Англії, відвідавши мануфактури, університет, обсерваторію Ґринвіча, Монетний двір і навіть парламент. Але авторитет Росії на міжнародній арені був невеликим, тому країна не могла знайти собі союзників у війні проти Туреччини. До того ж у Європі готувалася війна за іспанські володіння, що було більш привабливою перспективою.

* Супроводжується демонстрацією ілюстрації «Микита Зотов навчає Петра І різним наукам».

Запитання для обговорення.

1) Як ви гадаєте, із якою метою було організовано «велике посольство» за кордон?

2) Чому Петро І брав участь у цій подорожі під виглядом урядника Петра Михайлова?

3) Чому Петро І сам безпосередньо вивчає різні науки й опановує аж 14 ремесел? Чи було це такою необхідністю для царя?

Третє повідомлення*

Уже дорогою додому в Голландії в місті Айдені царю сподобався анатомічний театр, а А. ван Левенгук показав йому мікроскоп, який дуже вразив Петра. Стрілецький бунт у Росії прискорив від’їзд царя до Москви. Стрільці скаржилися на голод, затримку заробітної плати, і це призвело до того, що вони мусили жебракувати по селах. У Москві починають відбуватися сутички. Царським планам пошуків союзників у Венеції завадило повідомлення про наступ на Москву чотирьох стрілецьких полків. Розлючений, цар зібрав у Преображенському, що з дитинства було його резиденцією, бояр, яким наказав подати ножиці та власноруч відрізав їм бороди. Так деспотично цар узявся за нововведення. Згодом за бороди встановився податок. Усі, хто хотів носити бороду, були змушені платити: купець — 100 рублів, дворяни — 60 рублів на рік. Цей закон не поширювався тільки на священиків.

Наближення стрільців із західних кордонів змусило царя швидко зібрати військо, що в чотири рази перевищувало стрілецьке. Чотирьох залпів із 25 гармат було достатньо, щоб стрільці почали розбігатися, але всіх їх було піймано й 130 керівників страчено. Проте царю цього здалося замало, і він вимагав більш детального розслідування для з’ясування ролі сестри в організації бунту. Ще 800 стрільців стратили, а трьох повісили під вікнами келії Софії. У стратах брав участь і сам Петро, і його прибічники. Після цього 16 стрілецьких полків були розформовані, а військо почало набиратися з рекрутів. Петро в цей період проводив й інші реформи: зобов’язав носити європейський одяг, запровадив друкарню та вищі школи. Цар увів нове літочислення від народження Ісуса Христа, а новий рік — від 1 січня. Петро І усе більше посилав молодих дворян навчатися за кордон. Міста отримали самоуправління та незалежність від приказів. Цар об’єднував по кілька приказів, щоб зменшити їхню кількість. Кількість членів Боярської думи також скоротилася майже вдвічі. Після смерті патріарха цар не призначив нового, а майно церкви перевів у монастирський приказ, після чого доходи до державної скарбниці значно зросли. Вони збільшувалися через уведення податку з гербового паперу. Крім цього вводилася посада прибутковця, обов’язком якого було вигадування нових податків.

* Супроводжується демонстрацією картини В. Сурикова «Ранок стрілецької страти».

Запитання для обговорення.

1) Як ви гадаєте, яка подія зображена на картині В. Сурикова?

2) Які перші реформи провів Петро І? Якими були причини цих реформ?

Четверте повідомлення*

Після того як Петро не знайшов союзників для війни з Туреччиною, він розпочав Північну війну проти Швеції. Саксонія та Данія на той час уже воювали зі Швецією, маючи деякі успіхи, але 18-річний король шведів Карл XII після висадки 15-тисячної шведської армії біля Копенгаґену змусив Данію вийти з коаліції. Через кілька місяців 8 тис. шведів у люту листопадову завірюху розгромили 35-тисячну армію росіян, що стояли облогою під Нарвою. Усі іноземні офіцери, наймані в російську армію, перейшли на бік шведів. Отже, уся артилерія, озброєння, припаси опинилися у шведів. Петро І збільшив рекрутські набори, і його армія зросла із 40 до 113 тис. осіб. Петро І доклав багато зусиль у будівництво флоту. Упродовж трьох років було побудовано шість фрегатів із командою в 3 тис. осіб. Кількість кораблів щороку збільшувалася. Створені навігаційні й артилерійські школи готували офіцерів для армії. Для випуску гармат почали створюватися металургійні заводи. Через вісім років після Нарви для спорядження армії було побудовано 30 мануфактур. Із церков знімалися дзвони, щоб перелити їх на гармати, що дало можливість отримати 300 гармат. Реформування війська вело до перемог. У 1703 р. на визволених землях почала будуватися Петропавлівська фортеця, яка поклала початок сучасному Санкт-Петербурґу, новій столиці держави. Петербурґ будувався за планом Петра І, який називав його раєм. Але будівництво в заболоченій місцевості при частих повенях призводило до загибелі десятків тисяч людей, яких силоміць заганяли на спорудження міста. Але вже за Петра це місто стало центром зовнішньої торгівлі, «вікном до Європи».

* Супроводжується демонстрацією картин Є. Лансере «Петербурґ початку XVIII ст.» і В. Серова «Петро І».

Запитання для обговорення.

1) Якими були причини Північної війни?

2) Із якою метою Петро І розпочав реформування армії? Чи була в цьому необхідність раніше? Що заважало її провести?

3) У чому полягала воєнна й політична сутність побудови Петербурґа?

4) Який період у житті Петра І зображений на картині В. Серова?

П’яте повідомлення*

Поки Росія перемагала шведів на узбережжі, Карл XII змусив Августа II підписати мирний договір. Шведський король ступив у Білорусь, але просувався повільно, очікуючи підкріплення в 16 тис. осіб і тримісячний запас продовольства й пороху. Але армія Петра І розгромила шведський корпус під селищем Лісним. Сам цар казав, що пізніше перемога під Полтавою була отримана на річці Сож. Карл XII, повернувши на південь, був повністю розгромлений біля Полтави та ледве втік до Туреччини разом з Іваном Мазепою та невеликим загоном.

Балтійське узбережжя було повністю завойоване росіянами. Але Порта оголосила війну Росії. Війська на чолі з Петром І були оточені в Молдові, тому цар був змушений віддати Азов Туреччині. Карлу XII надавався вільний шлях проїзду до Швеції через Польщу. Після поразки на річці Прут Петро І усю свою увагу зосередив на Півночі. Поразка шведського флоту в морській битві біля мису Гангут підняла авторитет Росії в Європі. Договори Росії з Францією та Пруссією, а також загибель Карла XII розлютили прихильників війни, тим більше, що їх підтримувала Англія. Мирні переговори були припинені, а Росія отримала ще кілька морських перемог. Остання, біля острова Гренгам, особливо цінувалася Петром І, тому що вона була «на очах панів англійців, які шведів обороняли, як їхні землі, так і флот». Англія відкликала свій флот, а Швеція підписала мир. За Ніштадтським договором до Росії відходили Естляндія, Ліфляндія, Інгерманландія та кілька островів Балтійського моря. Фінляндія поверталася Швеції за 1,5 млн рублів. Росія виходила на міжнародну арену як повноправна держава. Тепер її вплив на розв’язання європейських питань був беззаперечним.

* Супроводжується демонстрацією картини «Петро І під час Полтавської битви».

Про Полтавську битву

Карл намагався сконцентрованим ударом прорвати центр російських військ, який складався із солдатів Новгородського полку. Шведам удалося потіснити першу лінію полку. Побачивши це, Петро І сам повів другий батальйон новгородців у контратаку й відновив становище. Між тим кіннота, яка була на флангах, кинулася в атаку на шведську кавалерію та прогнала її з поля бою. Величезне спустошення лав атакуючих шведів робила артилерія.

Шведи здригнулися. Карл, піднятий на руках, скільки не закликав утікачів зупинитися, усе-таки не зміг відвернути паніки. Приблизно через дві години битви шведська армія була наголову розгромлена. Перемога була повною. ...Фетрова шляпа Петра І була пробита кулею, а друга куля застрягла в сідлі царя [3, с. 98].

Запитання для обговорення.

1) Як ви гадаєте, що було в основі перемоги Росії над шведами під Полтавою?

2) Якими були причини та наслідки Північної війни?

Шосте повідомлення

Росія залишалася сільськогосподарською країною і за Петра І. Через посилення панщини й рекрутських наборів становище селян погіршилося, незважаючи на збільшення посівних площ, а відтак посівів льону, коноплі, також розведення коней та овець, чого так потребувала армія. Крім того селяни виконували повинності з будівництва, підвезення. Деякі поміщики примушували селян працювати й більше ніж три дні, що було в середньому по Росії. До того ж селяни сплачували оброк. Вони годували армію, віддаючи продукти харчування або гроші. Усе більше селянських господарств для того, щоб заплатити податки, везли свій товар на ринок. У маєтках дворян тепер також частіше займалися виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції на продаж.

Поїздка до Європи й вимоги війни зумовили збільшення мануфактурного виробництва. Для відкриття мануфактур уряд Петра І надавав пільги, запрошував іноземців. Але на відміну від європейських із вільнонайманою працею, у Росії були «приписні» та «посесійні» мануфактури. На них працювали селяни, виконували панщину. Село, яке віддавалося в посесію (володіння) підприємства, уже не можна було продати без мануфактури. Крім приватних мануфактур були й державні. Загалом після смерті Петра І в Росії вже працювали 233 мануфактури.

Північна війна дала Петру сім балтійських портових міст, найбільшим серед яких був Петербурґ. Сюди приходили західноєвропейські торговельні кораблі. Іноземці привозили мануфактурні вироби, цукор, прянощі тощо, а вивозили в основному деревину, льон, поташ, залізо, сукно. Експорт у 1,5 разу перевищував імпорт. Росіяни досягли цього завдяки політиці меркантилізму, коли іноземні товари обкладалися високим митом. Але зовнішня торгівля проводилася в основному через європейський торговельний флот, оскільки російських кораблів було мало, як і міст, що стали б осередками внутрішньої торгівлі та виробництва. У містах проживало лише 3 % населення. Центром торгівлі всередині країни залишалася Москва. Велике значення мали ярмарки, які проводилися в кожному місті по кілька разів на рік. Для покращення торгівлі за наказом Петра І будувалися канали, якими можна було від Петербурґа допливти до Каспійського моря.

Війна й реформування держави важким тягарем лягли на плечі простого народу. Спочатку невдоволення не набирали форм активної боротьби, але згодом вони проявилися в повстанні на півдні Росії під проводом Кіндрата Булавіна.

Про розвиток мануфактурного виробництва

Відставання в промисловому розвитку дало про себе знати вже в перші роки Північної війни, адже припинилися торговельні зв’язки зі Швецією, що була головним постачальником металу до Росії. Від цього ціни на залізо піднялися в два-три рази. Переозброєння армії вимагало багато заліза й міді. Для спорядження солдат і матросів потрібні були сукно та шкіра. Звідси гарячкові зусилля, спрямовані на створення вітчизняних мануфактур [3, с. 98].

Запитання для обговорення.

1) Яким був економічний розвиток Росії в першій половині XVIII ст.? Які зміни відбулися порівняно з другою половиною XVII ст.?

2) Чим були викликані такі зусилля, спрямовані на створення мануфактур?

Сьоме повідомлення*

Для перемоги у війні Петро І потребував реформування державного управління. Спочатку були створені прикази, які займалися новими справами: Адміралтейський — флотом, Преображенський — гвардією й таємною поліцією.

Для покращення управління на місцях держава поділилася на губернії, якими керували губернатори. Цар вимагав від них усе більшого надходження прибутків до скарбниці, в іншому разі обіцяв «не словом, але руками з ними поводитися». І ця погроза часто виконувалася. Замість Боярської думи було утворено Сенат, який на початку виконував розпорядження царя на час його відсутності. Спочатку було дев’ять сенаторів, які стежили за всім управлінням. Для таємного стеження вводилися фіскали. Справами церкви став займатися Синод на чолі з обер-прокурором.

Після ліквідації приказів почали організовуватися колегії. На чолі колегії стояв президент, але справи обговорювалися всіма службовцями спільно. Спочатку було дев’ять колегій: Військова (займалася справами армії), Камер (збирала податки), Комерц (розв’язувала справи торгівлі), іноземних справ тощо. У містах утворювалися міські магістрати.

Для впорядкування проходження служби була розроблена «Табель про ранги». Запроваджувалося 14 класів. Кожний цивільний чин прирівнювався до військового. Щоб дослужитися до вищого рангу, не обов’язково було мати знатний родовід. Головним був принцип особистої заслуги. Тепер не дворянин міг стати дворянином, дослуживши до вищих чинів. Але без проходження служби навіть діти знатних вельмож не могли дістати чинів. Від 10 до 15 років дворянам необхідно було вивчити арифметику і Закон Божий, а потім послужити рядовими в армії. Вони жили в казармах як солдати й отримували солдатський пайок.

За Петра І влада царя визначалася так: «Його величність є самовладний монарх, який нікому на світі про свої справи звітувати не зобов’язаний». Завершення Північної війни стало початком перетворення Росії на імперію, а Петро І був проголошений імператором.

* Супроводжується демонстрацією ілюстрації «Будинок 12-ти колегій».

Запитання та завдання для обговорення.

1) Визначте, які колегії відали: а) обороною та зовнішньою політикою; б) фінансами; в) промисловістю та торгівлею.

2) У чому полягає значення реформ Петра І?

3) Пригадайте, яку державу називають імперією.

4) Чи можна стверджувати, що Росія дійсно перетворилася на імперію? Чому?

5) Складіть схему «Управління державою за Петра І»*.

* Схема складається учнями за допомогою вчителя.

Зразок схеми.

Робота з хронологічною таблицею.

Учитель організовує опрацювання хронологічної таблиці «Перебіг Північної війни (1700—1721 рр.)».

Дата	Подія
1700 р.	Початок війни, причиною якої стало прагнення Росії здобути вихід до Чорного моря. Висадка шведських військ біля Копенгаґена. Вихід Данії з війни, укладення миру зі Швецією. Розгром польських військ під Ригою
20 листопада 1700 р.	Поразка російських військ під Нарвою від шведів, що показала відсталість російської армії. Початок перебудови російської армії (створення артилерії, військового флоту, підготовка офіцерів)
1702—1703 рр.	Здобуття російськими військами Дерпта, Нарви, фортеці Орєшек та частини земель по берегах Неви (між Ладозьким озером і Фінською затокою)
1703 р.	Початок будівництва Петром І на відвойованих землях (у гирлі Неви) нової столиці Російської імперії — міста Санкт-Петербурґа

Закінчення таблиці

Дата	Подія
1706 р.	Завоювання шведами Польщі та Саксонії
1706—1709 рр.	Похід шведської армії на територію Росії
Вересень 1708 р.	Битва біля села Лісового (Білорусія), розгром росіянами шведського корпусу, який рухався на допомогу Карлу XII
27 червня 1709 р.	Полтавська битва. Перемога російської армії. Знищення армії Карла XII. Відновлення бойових дій проти Швеції союзниками Росії
1711 р.	Невдалий похід Росії проти Туреччини. Утрата Азову
1714 р.	Перемога росіян біля мису Гангут
1720 р.	Перемога російського флоту біля острова Гренгам
1721 р.	Підписання Ніштадтського мирного договору

Результатом роботи є визначення наслідків війни:

• Росія закріплювала за собою узбережжя Балтійського моря від Виборга до Риги та два острови Фінської затоки;

• отримавши вихід до Балтійського моря, Росія перетворилася на могутню європейську державу;

• розширення зовнішньої торгівлі через Прибалтику сприяло економічному та культурному піднесенню Росії.

Розповідь учителя.

Узагальнюючи повідомлення учнів, учитель наголошує на реформах, проведених Петром І:

• Реформа управління державою: створення системи органів державної влади.

• Губернська реформа: поділ країни на губернії (на чолі з губернатором), провінції (на чолі з воєводою) та повіти (на чолі з воєводою). Органом управління в містах стали магістрати.

• Військова реформа: створення регулярного війська (піші та кінні полки); запровадження рекрутських наборів (від 200 селянських дворів — один рекрут); уведення обов’язкової військової служби для дворян; організація гвардійських полків; створення морського флоту; утворення військових училищ; затвердження нових військових статутів.

• Церковна реформа: утворення Синоду (Духовної колегії) (1721 р.); перетворення церкви на один з органів державного управління; утрата церквою частини майна на користь держави; часткове обмеження прав духівництва.

• Соціальні перетворення: розробка «Табелі про ранги» (1722 р.), перерозподіл усіх посад на 14 рангів; дослужившись до 8 рангу, чиновник отримував звання дворянина, незалежно від його приналежності до якогось стану.

• Господарська, податкова, торговельна: сприяння розвитку мануфактурного виробництва.

• Запровадження європейського літочислення та європейських звичаїв.

Значення реформ Петра І полягало в остаточному утвердженні абсолютизму, перетворенні Росії на одну з провідних європейських держав.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Додаткова інформація.

Зовнішність Петра Олексійовича з першого погляду викликала довіру. Він був високим на зріст, скоріше худорлявої статури, ніж повної, мав коротке густе темно-каштанове волосся, великі чорні очі з довгими віями, рот правильної форми, а вираз його гарного смаглявого обличчя відразу приваблював до себе. При його зрості у два метри чотири сантиметри ноги здавалися дуже тонкими, а голова Петра часто нервово смикалася праворуч.

Знервованість і запальність Петра І пояснюються переляком у дитинстві під час стрілецького бунту, а також тим, що сестра Софія підмішувала йому до їжі якоїсь отрути.

Петро мав велику фізичну силу й сам брав участь у тортурах і стратах. Він був швидким на покарання, примус і розправу, але водночас відрізнявся відхідливістю, розсудливістю, доброзичливістю, розумною вимогливістю та почуттям гумору. Петро прокидався дуже рано — о п’ятій годині, в одинадцять обідав. Він полюбляв редьку, солоні огірки, борщ, кашу, холодець, шинку, квас і вимагав, щоб їжа завжди була гарячою.

Петро помер рано. Він застудився, допомагаючи рятувати моряків із корабля, який тонув, після чого серйозно захворів і невдовзі помер, навіть не встигнувши призначити спадкоємців.

Ще за життя Петра І прозвали Великим — і за великий зріст, і за богатирську силу, і за його великі справи. Але на війнах і при будівництві нових міст гинуло безліч людей. Під час перетворень було знищено багато дійсно самобутнього, російського, а чуже й іноземне силоміць нав’язане. Тому одні історики прославляють першого російського імператора, а інші звинувачують в усіх бідах, які звалилися на Росію після його правління.

Бесіда за запитаннями.

1) Як ви гадаєте, чому Петро І мав такі взаємно протилежні риси характеру? Чому історики так неоднозначно оцінюють його діяльність?

2) Якої з точок зору істориків щодо діяльності Петра І дотримуєтеся ви? Свою відповідь обґрунтуйте.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати матеріал § 23 підручника.

2) Скласти історичний портрет Петра І за планом (зразок див. урок № 8).