Посібник для вчителя. Всесвітня історія. Новий час (XV—XVIII ст.). 8 клас
УРОК № 10
Тема. Злет і падіння Іспанської держави.
Мета: схарактеризувати соціально-економічне та політичне становище Іспанії в XVI — першій половині XVII ст.; з’ясувати, чому в першій половині XVII ст. Іспанія втратила свої провідні позиції в Європі та перетворилася на другорядну державу; розвивати в учнів уміння аналізувати матеріал, виділяти головне й другорядне, працювати з текстовими джерелами інформації, давати характеристику діяльності видатних історичних осіб; викликати в учнів зацікавленість до подій, які відбувалися в Нові часи.
Основні поняття: повстання комунерос, абсолютна монархія, гранди, ідальго.
Обладнання: карта, картки з джерелами інформації.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:
визначати особливості соціально-економічного та політичного розвитку Іспанії в XVI — першій половині XVII ст.;
з’ясовувати основні напрямки діяльності Карла V та Філіппа II;
характеризувати причини, перебіг і наслідки повстання комунерос;
називати причини занепаду Іспанії на початку XVII ст.;
удосконалити навички роботи з текстовими джерелами інформації.
Структура уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань учнів
III. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
1. Соціально-економічний і політичний розвиток. Іспанія за Карла V.
2. Повстання комунерос.
3. Іспанія за Філіппа II.
V. Узагальнення та систематизація знань
VI. Домашнє завдання
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Бесіда за запитаннями та завданнями.
1) Із якими подіями пов’язане утворення єдиної Іспанської держави наприкінці XV ст. ? Покажіть територію держави на карті.
2) Що таке Реконкіста?
3) Хто такі кортеси?
4) Що таке комуни? Коли вони виникли? Яку роль відігравали в житті міст?
5) Пригадайте, які відомості про Іспанську державу ви отримали, вивчаючи матеріал про Великі географічні відкриття.
6) Що ви можете сказати про економічний і політичний розвиток Іспанської держави в період Великих географічних відкриттів?
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вступне слово вчителя.
На початку XVI ст. розквіту Іспанії сприяла її провідна роль у Великих географічних відкриттях, колоніальних захопленнях, торгівлі з Америкою, системі міжнародних відносин.
Але піднесення Іспанії виявилося короткочасним. Наприкінці XVI ст. розпочався період економічного й політичного занепаду країни. На початку XVII ст. цей процес посилився. Проте, незважаючи на зовнішній блиск цієї епохи в історії держави, деякі елементи занепаду були присутні ще в першій половині XVI ст. «Золотий вік» — саме так іноді називають XVI ст. в історії Іспанії. Тож для яких станів населення початок Нового часу став «золотим»? На це питання ми спробуємо знайти відповідь на сьогоднішньому уроці. Також ми з’ясуємо чинники, які призвели до занепаду цієї процвітаючої держави на початку XVII ст.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Соціально-економічний і політичний розвиток. Іспанія за Карла V.
Розповідь учителя*.
Характерною рисою розвитку господарства Іспанії в XV ст. були відмінності в соціально-економічному розвитку її районів. У Кастилії — центральній провінції — селяни з часів Реконкісти були особисто вільними та могли залишати землю. В Арагоні феодали, як і раніше, мали повну владу над особою селянина, аж до права безкарно вбивати його. Повинності арагонських селян були особливо тяжкими. У Каталонії після повстань наприкінці XV ст. селяни домоглися особистої свободи.
* Супроводжується показом відповідних територій на карті.
Від початку XVI ст. подальше зростання міст і поява американського ринку збуту для сільськогосподарських продуктів стимулювали розвиток сільського господарства. На півдні Іспанії та в Кастилії з’явилися нові виноградники, маслинові гаї, тут вирощували також цукрову тростину, рис, цитрусові. Вино, маслинова олія та інші продукти вивозилися не тільки до американських колоній, але й до інших країн Європи. Проте піднесення економіки не зачіпало селянських господарств. Селянам, що, як і раніше, вирощували, головним чином, зернові культури, доводилося продавати зерно на ринку за встановленими державою низькими цінами, тоді як на інші товари ціни швидко зростали. Розорюючись, багато селян потрапляли в залежність до лихварів.
Справжнім лихом для селянства було вівчарство. Мільйони овець, які належали грандам (великим землевласникам, іспанським дворянам), щорічно переганялися з Кастилії на південь, в Естремадуру й Андалусію, а потім назад на північ. Отари пересувалися широкими дорогами, які прокладалися через поля та навіть виноградники й маслинові гаї. Спроби селян захистити свої поля не мали результатів. Збільшення попиту на вовну у зв’язку з розвитком у Західній Європі суконного виробництва приносило грандам величезні прибутки. Також це було важливим джерелом доходів скарбниці. Селяни все частіше залишали землю та йшли до міст, перетворюючись на бродяг і жебраків. Унаслідок розорення селянства скорочувалося зернове господарство. Уже в першій половині XVI ст. в неврожайні роки Іспанії не вистачало власного хліба.
У цей час в Іспанії спостерігалося значне піднесення ремісничого виробництва, у якому з’являлися окремі елементи капіталістичної мануфактури. Провідною галуззю була суконна промисловість. У її головних центрах — Сеґовії, Толедо, Кордові — сформувалися великі підприємства мануфактурного типу. Сукно вироблялося також у Сараґосі (Арагон) і Барселоні (Каталонія). У Севільї та Талавері виготовлялися вироби з фаянсу. Біскайя була найважливішим центром кораблебудування та металургії.
Виробництво шовкових тканин продовжувало розвиватися в Толедо, Ґранаді, Валенсії, Мурсії, Малазі, зберігаючи свою стару цехову організацію. Шовкові тканини — тафта, атлас, оксамит — були високої якості та вивозилися до Фландрії, Франції, Італії та Північної Африки. Від попередньої епохи Іспанія успадкувала також мистецтво виготовлення тиснених і візерунчатих кольорових шкір, які славилися далеко за межами країни. Виготовлялася також зброя — мечі, кинджали тощо.
Піднесенню промислового виробництва значною мірою сприяло розширення ринку не тільки в самій Іспанії, але і в її американських колоніях. Іспанські ідальго (дрібне та середнє дворянство), що переселилися туди, купували одяг і зброю, розплачуючись за них золотом і сріблом. Зростанню підприємств нового типу сприяла й поява значної кількості вільної робочої сили в результаті втечі селян із села. У багатьох містах жебраків і бродяг насильно перетворювали на робітників.
Проте промисловість охоплювала лише дуже невелику частину цієї вільної робочої сили. Вона відставала від виробництва провідних країн Європи: техніка була відносно слабко розвиненою, а ціна виробництва — високою. Імпорт Іспанії набагато перевищував експорт, а в останньому переважали сировина й сільськогосподарські продукти. Навіть у першій половині XVI ст. — у період значного піднесення суконного виробництва — вивезення з Іспанії вовни не тільки не зменшилося, але й зросло приблизно втричі. У XVI ст. спостерігалося значне пожвавлення зовнішньої торгівлі. Найбільшим торговельним центром стала Севілья, у якій зосередилася вся торгівля з Америкою. Тут проживали найзаможніші купці Іспанії. У місті також перебувала безліч іноземних купців, особливо італійських. Регулярно із Севільї до Америки вирушали дві флотилії, що складалися більш ніж зі 100 суден, завантажених усім необхідним для переселенців, які поверталися з вантажем коштовних металів і колоніальних товарів. Через економічну роздробленість країни розвиток внутрішньої торгівлі значно відставав від зростання зовнішньої торгівлі.
Завдання.
Назвіть основні риси соціально-економічного розвитку Іспанії.
Зразок відповіді.
Основні риси соціально-економічного розвитку Іспанії
• Нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів (наприклад, у Кастилії та Каталонії селяни були особисто вільними, а в Арагоні — феодально залежними);
• подальший розвиток сільського господарства (вирощування винограду, маслин, цукрової тростини, рису, цитрусових), зумовлений розширенням зовнішньої торгівлі в результаті Великих географічних відкриттів;
• піднесення ремісничого виробництва, поява мануфактур. Зростання виробництва сукна та шовкових тканин;
• розширення внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Великий центр торгівлі — Севілья;
• зростання міст.
Робота за підручником.
Учні опрацьовують матеріал підручника (§ 8, п. 1), після чого визначають основні риси політичного розвитку Іспанії на початку XVI ст.
Зразок відповіді.
Основні риси політичного розвитку Іспанії
• Зміцнення абсолютної монархії;
• спирання королівської влади на грандів (великих землевласників) та ідальго (дрібних і середніх дворян);
• міцний союз королівської влади й католицької церкви;
• створення добре підготовленої армії та військового флоту;
• участь Іспанії у всіх європейських війнах того часу.
Розповідь учителя.
Карл V став королем Іспанії в 1516 р. після смерті свого діда Фердінанда Арагонського, оскільки був старшим сином його дочки Хуани. На той час Карлу вже належали володіння його померлого батька, ерцгерцога австрійського Філіппа Красивого — Франшконте та Нідерланди.
У 1519 р. після смерті свого діда Максиміліана І Габсбурґа, Карл був вибраний імператором Священної Римської імперії під ім’ям Карла V. Відтоді Іспанія стала складовою частиною величезної імперії, до якої входили ще її італійські володіння (Південна Італія, Сицилія, Сардинія), колонії в Америці, Німеччина, а також Франшконте та Нідерланди. Недарма сучасники стверджували, що в монархії Карла ніколи не заходило сонце. Однак в Іспанії Карл V був сприйнятий вороже, оскільки виріс і виховувався у Фландрії, не був знайомий ні з Іспанією, ні з іспанською мовою. Він щедро роздавав фламандцям усілякі привілеї, грошові подарунки та прибуткові державні посади.
У перші роки свого правління Карл V збільшив податки, скасував деякі привілеї грандів, зажадав нових позик від міст, оскільки мав наміри створити «всесвітню християнську монархію».
Правління Карла V викликало невдоволення серед населення Іспанії, і в травні 1520 р. в Іспанії спалахнуло повстання.
2. Повстання комунерос.
«Мозкова атака».
Учні методом «мозкової атаки» стисло висловлюють власні думки щодо причин повстання комунерос. Їхні висловлювання фіксуються на дошці, а учні заносять їх до зошитів.
Зразок відповіді.
Причини повстання комунерос
• Невдоволення багатіїв засиллям іноземців, фінансовими вимогами короля, його абсолютницькою політикою, обмеженням міського самоуправління;
• невдоволення міських низів і селян податковим гнітом;
• намагання збіднілого дворянства відновити свої колишні привілеї;
• прагнення дрібних і середніх феодалів незалежності й повернення втрачених посад.
Робота з хронологічною таблицею.
Учні опрацьовують хронологічну таблицю «Перебіг повстання комунерос», після чого визначають причини поразки повстання.
|
Дата |
Подія |
|
Травень 1520 р. |
Карл V залишає Іспанію та призначає своїм намісником Адріана Утрехтського. Початок повстання в Кастилії в місті Толедо |
|
Травень-червень 1520 р. |
Повстання поширюється на міста Сеґовію, Бургос, Авилу. Королівські чиновники позбавляються влади, обирається демократичне правління |
|
29 липня 1520 р. |
Депутати п’яти міст утворюють Священну хунту (союз), головою якої та керівником армії обирається Хуан де Падилья. Адріан Утрехтський позбавляється влади |
|
Жовтень 1520 р. |
Хунта направляє петицію королю з вимогами: король має постійно проживати в Іспанії; на вищі державні посади мають призначатися тільки іспанці; золото та срібло не повинно вивозитися за кордон; кортеси мають збиратися кожні три роки; вимоги міщан: обкласти податками дворян. Після петиції в таборі повсталих розгортається ворожнеча між дворянами та міщанами. Частина дворян переходить до королівського табору |
|
Листопад 1520 р. |
Частина міст виходить зі складу Хунти. Утворюється нова організація «Хунта загонів», яка представляла радикально налаштовану частину повсталих і вважала себе найвищою владою в Кастилії |
|
Квітень 1521 р. |
Битва між повсталими та королівськими військами біля селища Вільялара. Війська Священної хунти були розгромлені. Повстання придушене в усіх містах (крім Толедо). Падилья та багато інших керівників страчені |
|
Липень 1522 р. |
Повернення короля до Іспанії. Остаточне придушення повстання |
«Мозкова атака».
Учні методом «мозкової атаки» стисло висловлюють власні думки щодо причин поразки повстання. Їхні висловлювання фіксуються на дошці, а учні заносять їх до зошитів.
Зразок відповіді.
Причини поразки повстання
• Повстання не набуло свого поширення по всій території Іспанії (Арагон і Каталонія не брали в ньому участі);
• повсталі в різних регіонах діяли окремо, не підтримуючи зв’язків;
• між самими повсталими не було єдності;
• іспанське дворянство було нерішучим і перейшло до королівського табору.
3. Іспанія за Філіппа II.
Робота в групах.
Питання про правління Філіппа II вивчається шляхом заслуховування повідомлення учня. Решта класу об’єднуються в чотири групи, кожна з яких отримує завдання, на яке має дати відповідь після прослуховування повідомлення.
Під час роботи використовуються ілюстрації підручника (рис. 3. Ескоріал; рис. 4. Філіпп II; рис. 3. Битва під Лепанто).
Повідомлення учня.
Від того часу, як престол посів Філіпп II — релігійний фанатик — в Іспанії настав один із найпохмуріших періодів її історії. Король домагався нещадного винищування єретиків і затвердження необмеженого панування над своїми підданими. Ще більш активізувалася діяльність інквізиції. В Іспанії були повністю винищені не тільки лютерани й кальвіністи — переслідувань зазнавали всі підозрювані (часто без усіляких підстав) у щонайменшому відхиленні від католицького віровчення. Сприяючи подальшому зміцненню королівської влади, інквізиція часом чинила розправу і з політичними противниками абсолютизму. Упродовж другої половини XVI ст. на честь католицької церкви було влаштовано понад 100 автодафе — урочистих публічних церемоній проголошення вироку інквізиції над єретиками, на яких чекало спалювання на вогнищі. Іноді одночасно страчували десятки людей. У руках інквізиції був зосереджений нагляд над духовним життям країни. Вона відала також цензурою.
Посилених переслідувань інквізиції зазнавали мориски (жителі південних провінцій). Їм заборонялося зберігати арабські імена, розмовляти й читати арабською мовою, дотримуватися власних звичаїв. У 1568 р. мориски Ґранади та Андалусії підняли повстання. Філіпп II відправив туди війська та особливим едиктом дозволив солдатам грабування місцевого населення. Жителі деяких містечок були повністю винищені. У 1572 р. повстання вдалося придушити, а мориски Ґранади були переселені до інших областей півострова.
Філіпп II уважав за краще управляти своїми володіннями й командувати іспанськими військами, не залишаючи величного, але похмурого палацу Ескоріал, побудованого ним поблизу нової столиці — Мадрида. Недовірливий і підозрілий, він прагнув зосередити у своїх руках усі важелі правління країною. Велика кількість інформаторів доносили йому про те, що відбувається в державі.
Філіпп II очолив католицьку реакцію і на міжнародній арені. Подібно до Карла, він невпинно прагнув установити гегемонію Іспанії в Європі й домогтися повного тріумфу католицизму шляхом викорінення всіх єретиків (і французьких гуґенотів, і німецьких протестантів, і прихильників англіканської церкви). У 60-х рр. XVI ст. Нідерланди підняли повстання проти іспанського абсолютизму. У результаті тривалої та запеклої боротьби Іспанія позбулася промислово розвинених і багатих північних провінцій Нідерландів.
Головним ворогом Іспанії була протестантська Англія. Між державами велася напружена боротьба за першість на морях. Філіпп підтримував змови проти Єлизавети, у центрі яких завжди опинялася шотландська королева Марія Стюарт. Але в 1587 р. Марія була страчена. Відвертий конфлікт між Англією та Іспанією був неминучим. Філіпп вирішив завоювати Англію. До її берегів у 1588 р. був посланий великий флот, названий «Непереможною армадою», який мав висадити в Англії десант. Але біля її берегів «Непереможна армада» була повністю розгромлена англійським флотом. Частина кораблів армади загинула під час бурі по дорозі назад. До іспанських портів повернулася лише половина суден. Морській могутності Іспанії було завдано смертельного удару.
Під час громадянських війн у Франції Філіпп II, побоюючись перемоги протестантів, зблизився з Гізами, що очолювали католицький табір. У 1590 р. він спрямував до Франції війська, які билися з гуґенотами в Бретані та Ланґедоці. Наступного року до Парижа було введено постійний іспанський гарнізон. Філіпп розраховував віддати свою дочку за одного з католицьких претендентів на королівський престол та утвердити таким чином зверхність Іспанії над Францією. Але в 1594 р. Париж зайняв Генріх IV. У 1598 р. критичний стан фінансів змусив Філіппа укласти з французьким королем мир та визнати цілісність і незалежність Франції.
Лише двічі дії Філіппа II мали успіх. Продовжуючи боротьбу з турками, Іспанія в союзі з Венецією та Папою Римським у 1571 р. спрямувала до узбережжя Балканського півострова флот. У затоці Лепанто величезна на ті часи іспано-венеціанська флотилія, що налічувала понад 200 великих кораблів, після запеклої битви повністю розгромила турецький флот. Майже всі кораблі імперії Османа були знищені. Однак через протиріччя між членами антитурецької ліги Філіппу II не вдалося повною мірою скористатися результатами перемоги. Нарешті в 1581 р. після загибелі під час військової експедиції до Північної Африки португальського короля, який не залишив спадкоємців, Філіпп II, схиливши на свій бік шляхом обіцянок та інтриг португальську знать і духівництво, домігся приєднання до Іспанії Португалії з її обширними колоніальними володіннями. На якийсь час Піренейський півострів перетворився на єдину державу. Але Португалія перебувала в складі Іспанської держави лише 60 років. Такими були результати міжнародної політики Філіппа II. Незважаючи на наявність першокласної армії, що запозичила швейцарську військову тактику, і великих ресурсів у вигляді американських скарбів, ця політика була приречена на невдачу: утвердження гегемонії феодальної Іспанії в період утворення національних держав і зародження нового капіталістичного суспільства було неможливим.
ПЕРША ГРУПА
— Що спільного в правлінні Карла V та Філіппа II?
ДРУГА ГРУПА
— Схарактеризуйте основні напрямки політики Філіппа II. Чому його тоді називали «Ваша Католицька Величність»?
ТРЕТЯ ГРУПА
— Визначте причини перемоги іспанців у битві під Лепанто.
ЧЕТВЕРТА ГРУПА
— Якими були наслідки правління Філіппа II для Іспанії?
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ
«Дерево рішень».
Підсумовуючи роботу на уроці, учні повертаються до завдання, яке прозвучало на початку уроку, і визначають причини занепаду Іспанії на початку XVII ст. Завдання виконується методом «дерево рішень». Кожний учень репрезентує своє рішення, доводить слушність власних думок.
Зразок відповіді.
Причини занепаду Іспанії на початку XVII ст.
• Труднощі в економічному й політичному розвитку. Негативні наслідки «революції цін»;
• політика королівської влади, що відбивала інтереси дворянства, не відповідала потребам промисловості;
• повністю зберігалася економічна відокремленість деяких провінцій і нерівномірність їхнього розвитку;
• національні інтереси держави не відповідали зовнішній політиці, яка остаточно виснажила фінансові ресурси Іспанії;
• потреби іспанських монархів зростали, тому Карл V і Філіпп II постійно збільшували податки та брали гроші в позику у відомих світових банкірів;
• позиція католицької церкви, яка очолила період реакції, також негативно вплинула на становище Іспанії.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати матеріал § 8 підручника.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України
